Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/7535/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/7535/24

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/7535/24

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «КРЕДО»

про стягнення 156 800,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" про стягнення 156 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Сертифіката добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №016392/4605/0000181 від 29.06.2023, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 156 800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5032/23 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , за майнову шкоду перед третіми особами застрахована в ТДВ «КРЕДО» за полісом № 218889330, а не в ПрАТ «СК «Еталон».

19.07.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕТАЛОН", належним відповідачем - ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „КРЕДО" (69068, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок, 34; код ЄДРПОУ 13622789). Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивачем помилково у позовній заяві було вказано, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 за шкоду, завдану майну застрахована в ПрАТ "СК "Еталон" за полісом №АР/3956500, оскільки за цим полісом застрахована відповідальність водія транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , який також є потерпілим у ДТП, що сталося 14.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем задоволено. Замінено первісного відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕТАЛОН" (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ 20080515), належним відповідачем - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «КРЕДО» (69068, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок, 34; код ЄДРПОУ 13622789). Зобов`язати позивача надіслати на адресу ТДВ "Страхова компанія «КРЕДО» копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами, докази чого подати суду у строк до 28.08.2024. Встановити відповідачу - ТДВ "Страхова компанія «КРЕДО», строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої додано докази надіслання на адресу залученого відповідача копії позовної заяви з додатками.

24.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає повністю, просить повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК та зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (за договором - Страховик) та ОСОБА_1 (за договором - Страхувальник) було укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №016392/4605/0000181 від 29.06.2023 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Opel Crossland X», д.н.з. НОМЕР_3 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії Договору встановлено з 30 червня 2023 року до 29 червня 2024 року (п. 13 Договору).

14.03.2024 о 09 год. 00 хв., по вул. Люстдорфська дорога, 11 у м. Одеса, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, в результаті чого, допустив зіткнення з транспортним засобом Opel, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який по інерції допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження з матеріальним збитками.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 29.05.2024 у справі про адміністративні правопорушення №521/5231/24, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн на користь держави.

14.03.2024 власник транспортного засобу «Opel Crossland X», д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до позивача із заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля.

Згідно рахунку № СЧ-956603 від 01.04.2024, виставленого ТОВ "АДІС-МОТОР", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Opel Crossland X», д.н.з. НОМЕР_3 склала 259 954,32 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 17521334591 від 04.04.2024 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 256 378,17 грн, з яких: 250 119,17 грн. сплачено на рахунок ТОВ "АДІС-МОТОР", що підтверджується платіжною інструкцією № 153960 від 05.04.2024, а 6259,00 грн. утримано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Відповідно до п. 8.13 умов страхування якщо умовами Договору передбачена сплата Страхового платежу частинами, то Страховик при виплаті страхового відшкодування має право утримати суму несплаченої частини Страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Станом на дату ДТП 14.03.2024 не настав термін сплати четвертого страхового платежу, тому позивач при виплаті страхового відшкодування утримав суму несплаченої частини Страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Отже, сума частини страхового платежу в розмірі 6 259,00 грн. увійшла до розміру шкоди і згідно страхового акту є частиною страхового відшкодування, тому позивач має право на її відшкодування в порядку суброгації.

Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Водночас, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР/218889330, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00 грн., франшиза становить 3200,00 грн.

Таким чином, скільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 156800,00 грн, тобто за вирахуванням франшизи 3200,00 грн.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав у заявленому розмірі.

Приписами статті 191 ГПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову у даній справі не суперечить закону, обставинам справи та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому така заява відповідача приймається судом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

з змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв`язку з цим набув прав кредитора за договором обов`язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов`язанні), та страховиком за договором обов`язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).

Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом № ЕР/218889330 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Як встановлено судом, умовами полісу № ЕР/218889330 розмір франшизи встановлено в сумі 3200,00 грн.

Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення (у межах ліміту відповідальності страховика згідно з полісом № ЕР/218889330, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) суми страхового відшкодування у розмірі 21 479,40 грн суду не надав.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, оскільки відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ЕР/218889330, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, оскільки матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 156800,00 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем визнано поданий позивачем позов в частині суми основного боргу, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 7000,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт»; копію додаткової угоди № 3 від 01.12.2023 до договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020; копію додатку № 1 від 23.04.2024 до договору про надання правової допомоги №1/20Ю від 31.12.2020, згідно з яким клієнт доручає АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за відповідним переліком справ клієнта, до складу якого включено суму страхового відшкодування відносно страхувальника - Пекліної С.Б.; копію рахунку № 59 від 23.04.2024, копію акта надання послуг № 59 від 17.06.2024, копію платіжної інструкції №4955 від 29.04.2024 на суму 7000,00 грн, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА № 1278640, виданого АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» на ім`я адвоката Білоконь І.В. та свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю Білоконь Інною Вікторівною серії РН № 1639 від 21.05.2019.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, а також позивачем було пред`явлено спочатку позов до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, проте надмірно завищеним з урахуванням обставин справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 191, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «КРЕДО» (69068, Україна, Запорізька обл., місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок, 34; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування у сумі 156800,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533) з Державного бюджету України 1211 грн 20 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 4950 від 29.04.2024.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.11.2024.

Суддя А.І. Привалов