Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/9280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/9280/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про відшкодування шкоди в порядку суброгаціїї в розмірі 29 631,29 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - ПрАТ "СК "Інтер-Поліс") 29 631,29 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "СК "Провідна", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №85/96-ВР), в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", як страховика винної в ДТП особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9280/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

04.09.2024 через загальний відділ діловодства суду від ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивачем невірно визначено суму страхового відшкодування, оскільки вона має бути зменшена на суму податку на додану вартість, а також не враховано зносу автомобіля, з огляду на його використання у комерційних цілях;

- позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, оскільки власник пошкодженого автомобіля та страховик, до якого перейшло право вимоги, не зверталися до страховика винуватця ДТП, тим самим, позбавивши останнього можливості визначити розмір завданої шкоди;

- позивачем не зазначено показники одометра, внаслідок чого неможливо визначити фізичний знос на замінені деталі.

06.09.2024 через систему "Електронний суд" ПрАТ "СК "Провідна" подало відповідь на відзив, в якій вважає необґрунтованими вищезазначені заперечення відповідача, оскільки інформація про дані одометра разом із заявою була надіслана 28.11.2023 разом із заявою на виплату страхового відшкодування;

- фізичний знос забезпеченого транспортного засобу становить 0,00, оскільки автомобіль було випущено в 2018 році;

- станція технічного обслуговування, на якій відновлювався пошкоджений транспортний засіб, є платником податку на додану вартість, тому до суми страхового відшкодування правомірно додано вказаний податок.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "СК "Провідна" обґрунтованими.

31.01.2023 між ПрАТ "СК "Провідна" (далі за текстом договору - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ханс Айнхель Україна" (далі за текстом договору - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6782674/1050/23, яким було застраховано транспортний засіб "Skoda Octavia A7", номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

17.10.2023 о 09:20 у місті Києві по вулиці Кільцева дорога, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки "Skoda Octavia A7", д.н.з. НОМЕР_2 , та "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №760/25664/23.

Відповідно до схеми місця вказаної ДТП номер кузова (VIN-код) автомобіля "Audi Q7" (д.н.з. НОМЕР_3 ) - НОМЕР_4 .

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 транспортний засіб "Skoda Octavia A7", д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , належить ТОВ "Ханс Айнхель Україна".

На підстав заяви страхувальника про факт настання події №393620 від 18.10.2023, акту огляду транспортного засобу №2300393620 від 18.10.2023, страхового акту 1 №2300393620 від 24.10.2023, рахунку суб`єкта господарювання, який проводив відновлювальний ремонт (ТОВ "Прага Авто на Кільцевій") №АЦ-САСТ-2320133 від 19.10.2023 на суму 29 631,29 грн (разом із ПДВ), 30.10.2023 за платіжним дорученням №032177 позивачем сплачено на рахунок вказаного суб`єкта господарювання 29 631,29 грн страхового відшкодування.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Audi Q7" номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 , була застрахована у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №215378246.

Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "СК "Провідна" надіслало на е-mail: ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" (info@inter-policy.com), як страховика особи, якій належить автомобіль "Audi Q7" номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 , заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) вих. №2300393620 від 28.11.2023 на суму 29 631,29 грн.

Однак вказана заява була залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачеві шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "СК "Провідна" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" страхового відшкодування у розмірі 29 631,29 грн.

Відповідно до статті 979 ЦК України та частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Отже, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6782674/1050/23 від 31.01.2023 шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було зазначено вище, вина водія ОСОБА_1 , який 17.10.2023 о 09:20 керував транспортним засобом "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код - НОМЕР_4 , у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Skoda Octavia A7", номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , була встановлена постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №760/25664/23.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами пунктів 1.7., 1.8. статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно з пунктами 1.2., 3.4 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням. Страховики-члени МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Audi Q7", VIN-код - НОМЕР_4 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №215378246, (франшиза - 0,00 грн , ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" вказувало на необґрунтованість розміру страхового відшкодування, вказавши, що позивачем розраховано суму страхового відшкодування без фізичного зносу. Однак суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, "Skoda Octavia A7", д.н.з. НОМЕР_2 , - легковий автомобіль 2018 року випуску, тобто строк експлуатації до моменту ДТП становив менше 7 років.

У той же час, пунктом 7.39. Методики визначені винятки стосовно використання вимог, передбачених пунктом 7.38. Методики.

Однак, заявляючи про фізичний знос автомобіля, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства, передбачених статтями 13, 14 та 74 ГПК України, саме на відповідача покладається тягар доведення наявності винятків стосовно використання вимог, передбачених пунктом 7.38. Методики.

Крім цього, суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність винятків стосовно використання вимог, передбачених пунктом 7.38. Методики, суд вважає надані позивачем докази більш вірогідними, а тому, погоджується з твердженнями позивача, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "Skoda Octavia A7", д.н.з. НОМЕР_2 , приймається таким, що дорівнює 0,00.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.

19.10.2023 станцією технічного обслуговування ТОВ "Прага Авто на Кільцевій" було виставлено рахунок-фактуру №АЦ-САСТ-2320133 на загальну суму 29 631,29 грн (разом із ПДВ).

24.10.2023 позивачем складено страховий акт 1 №2300393620, відповідно до розрахунку якого вартість відновлювального ремонту становить 29 631,29 грн.

30.10.2023 на підставі вищезазначених документів для проведення ремонту пошкодженого автомобіля "Skoda Octavia A7", д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ "СК "Провідна" перерахувало на рахунок ТОВ "Прага Авто на Кільцевій" (станції відновлення) 29 631,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням №032177 від 30.10.2023.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт здійснення позивачем страхового відшкодування у сумі 29 631,29 грн (разом із ПДВ).

Разом із цим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував на неправомірність включення до суми страхового відшкодування податку на додатку вартість. Проте суд вважає такі доводи необґрунтованими.

Згідно з абзацом 2 пункту 36.2 статті 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати, а тому судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин:

1) фактичне здійснення ремонту автомобіля;

2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №911/286/20, 13.03.3018 у справі №910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Зі змісту рахунку-фактури №АЦ-САСТ-2320133 від 19.10.2023 вбачається, що до вартості ремонту включено податок на додану вартість, а в самому рахунку зазначено, що ТОВ "Прага Авто на Кільцевій" присвоєно номер платника податків 447080010134.

Крім того, відповідно до відкритих джерел ТОВ "Прага Авто на Кільцевій" (ідентифікаційний код 44708001) є платником ПДВ.

Таким чином, доводи відповідача про неправомірність включення до вартості ремонту податку на додану вартість є безпідставними.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем порядку визначення розміру шкоди, що пояснюється незвернення до нього, як страховика винуватця ДТП, позбавивши останнього можливості визначити розмір завданої шкоди. Однак вказані заперечення також відхиляються судом, з огляду на таке.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Судом було встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "СК "Провідна" надіслало на е-mail: ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" (info@inter-policy.com), як страховика особи, якій належить автомобіль "Audi Q7" номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 , заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) вих. №2300393620 від 28.11.2023 на суму 29 631,29 грн.

Суд розцінює направлення вказаного листа через е-mail належним повідомленням відповідача про настання спірної ДТП, оскільки е-mail: info@inter-policy.com, зазначений на офіційному вебсайті ПрАТ "СК "Інтер-Поліс".

Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленим про настання ДТП за участю свого страхувальника, не був позбавлений можливості здійснити розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) у порядку, визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не сплачено позивачу страхове відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ "СК "Провідна" про стягнення з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" суми страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 29 631,29 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ПрАТ "СК "Провідна" підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, покладається на відповідача.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (вулиця Володимирська, будинок 69, місто Київ, 01033; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (проспект Повітряних Сил, будинок 25, місто Київ, 03049; ідентифікаційний код 23510137) 29631 (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять одну) грн 29 коп. страхового відшкодування та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ