Ухвала

від 25.11.2024 по справі 904/5719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.11.2024Справа № 904/5719/21За заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"про видачу дубліката виконавчого документа

За позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма "АПЕКС"

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 567261,44 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського Дніпропетровської області звернувся з позовом Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс" фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить стягнути 567261,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2021 позовні матеріали передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 904/5719/21 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 904/5719/21 позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс" фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 567261,44 грн. з доданими до неї документами повернуто позивачу.

У зв`язку з відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень, ухвала про повернення позовної заяви та позовні матеріали не були направлені позивачу та станом на 30.09.2021 перебувають в Господарському суді міста Києва.

29.09.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору у розмірі 8508,92 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2021 повернуто Акціонерному товариству "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, код ЄДРПОУ 14305909) сплачений судовий збір у розмірі 8508 (вісім тисяч п`ятсот вісім) грн. 92 коп., згідно платіжного доручення № 12484 від 31.05.2021 на суму 8508,92 грн.

04.11.2024 та 05.11.2024 від позивача надійшли заяви про видачу дублікату ухвали суду від 30.09.2021 про повернення судового збору.

21.11.2024 від позивача надійшли докази сплати судового збору за видачу дублікату виконавчого документа.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату виконавчого документа є обставини втрати цього документа, про що було зазначено заявником.

Заява мотивована тим, що оригінал ухвали був втрачений, в зв`язку з військовою агресією російської федерації, оскільки, він зберігався у місті Херсоні.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 № 904/5719/21 втрачена, то заява про видачу дублікату ухвали підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу дублікату ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 № 904/5719/21 задовольнити.

2. Видати дублікат ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 № 904/5719/21.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко