Рішення

від 25.11.2024 по справі 913/240/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 913/240/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10; ідентифікаційний код: 14309356)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синапс-Плюс" (Україна, 93001, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1Г/12; ідентифікаційний код: 21800124)

про стягнення 154 792,17 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синапс-Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 154 792,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна № КЗА-2214 від 26.05.2021 та Договором на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-2322 від 14.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.04.2024 вказану позовну заяву та додані до неї документи було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 93001, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1Г/12.

З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вбачається, що Рубіжанська міська територіальна громада перебуває в тимчасовій окупації з 13.05.2022, що унеможливлює відправку поштової кореспонденції на вказану адресу.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

20.05.2024 на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет в розділі "Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України" розміщено оголошення для відповідача, яким останнього повідомлено про відкриття провадження у справі.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.05.2024.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синапс-Плюс" (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № КЗА-2214 (далі - Договір оренди).

Згідно з п. 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно а саме приміщення площею 188,9 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, (літера "VIII") на 2 - му поверсі корпусу № 3 (далі - майно).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Рахунки дублюються по електронній пошті. Якщо представник орендаря особисто не забирає рахунок у представника орендодавця, рахунок вважається врученим належним чином у разі направлення цінним листом з описом вкладення на адресу орендаря, зазначену у розділі цього договору про реквізити сторін, або повідомлену орендарем відповідно до п. 5.11 цього договору. Неотримання рахунку не звільняє орендаря від обов`язку оплати.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (п. 3.2 Договору оренди).

Згідно з п. 3.4 Договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди становить 16774,32 грн, включаючи ПДВ - 2795,72 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

У п. 3.3 Договору оренди сторони визначили, що вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

Згідно з пунктами 10.1, 10.3 Договору оренди він вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення у формі, що вимагається за законом. Договір діє до 26.04.2024 в частині оренди, а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

На виконання вимог п. 3.3 Договору оренди, 14.09.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № K3A-2322 (далі - Договір на відшкодування витрат).

За умовами пункту 1.1 Договору на відшкодування витрат предметом договору є забезпечення власником (ПрАТ "НВО "Київський завод автоматики") можливості отримання орендарем (ТОВ "Синапс-Плюс") платних послуг в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води, та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі Договору оренди, загальною площею 188,9 кв.м., розташованих на 2-му поверсі корпусу № 3, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.

Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Згідно з п. 2.1 Договору на відшкодування витрат вартість відшкодування за Договором визначається на підставі щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю протягом дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 6.1 Договору на відшкодування витрат розрахунковим періодом за цим договором є один календарних місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків - фактур витрати за електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води відповідно до наведених у договорі розрахунків та формул.

Оплата за фактично спожиті обсяги електроенергії, водопостачання холодної води та водовідведення здійснюється орендарем на підставі рахунків власника протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуги.

Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків-фактур, компенсує власнику:

а) втрати (витрати) на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19 % від фактично спожитих обсягів електроенергії;

б) втрати (витрати) пов`язані з утриманням систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації - 10 % від фактично спожитих обсягів водопостачання та водовідведення;

в) відшкодування земельного податку - в розмірі 188,94 грн в місяць з ПДВ;

г) відшкодування податку на нерухоме майно - в розмірі 1700,10 грн в місяць з ПДВ;

е) вартість інших фактично отриманих послуг згідно Додатку № 1 цього Договору.

Договір на відшкодування витрат набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом всього строку дії Договору оренди, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (пункт 8.1).

31.03.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, згідно умов якої за взаємною згодою припинено дію Договору з 01.04.2022.

У пункті 2 Додаткової угоди № 1 зазначено, що на момент припинення дії Договору оренди грошові зобов`язання за цим договором складають на користь орендодавця 98978,62 грн.

31.03.2022 сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, що засвідчує факт повернення орендарем орендодавцю майна в задовільному стані.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договорами, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 98978,62 грн, з урахуванням пені в розмірі 19822,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 24314,04 грн та 3% річних у розмірі 5985,39 грн, а також заборгованість за Договором про відшкодування витрат у розмірі 3778,08 грн, з урахуванням пені в розмірі 756,65 грн, інфляційних втрат у розмірі 928,08 грн та 3% річних у розмірі 228,47 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - приміщеннями площею 188,9 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, (літера "VIII") на 2 - му поверсі корпусу № 3.

На виконання умов Договору оренди сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПТ-0000220 від 28.02.2022 на суму 17847,86 грн, №ПТ-0000059 від 30.01.2022 на суму 17618,82 грн, №ПТ-0001408 від 30.09.2021 на суму 10064,59 грн, №ПТ-0001603 від 31.10.2021 на суму 17219,76 грн, №ПТ-0001778 від 30.11.2021 на суму 17374,74 грн, №ПТ-0001978 від 31.12.2021 на суму 17513,74 грн, №ПТ-0000433 від 31.03.2023 на суму 18133,43 грн. Загальна сума за Актами складає 115 772,94 грн.

Позивачем було також виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на загальну суму 115 772,94 грн.

В матеріалах справи наявна копія підписаного сторонами та скріпленого печатками Акту звірки взаєморозрахунків від 01.04.2022, з якого вбачається, що відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 16794,32 грн, відтак непогашеною залишається заборгованість за Договором оренди в розмірі 98978,62 грн.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору оренди та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем, у свою чергу, не спростовано доводів позивача щодо наявності заборгованості за Договором оренди у вищевказаному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 98978,62 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за невиконання зобов`язань за Договором оренди.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.5 Договору оренди встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не є арифметично вірним. Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом. У свою чергу розрахунки пені та 3% річних є арифметично вірними. Відтак позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання останнім зобов`язань за Договором на відшкодування витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення позивачем та відповідачем Договору на відшкодування витрат, який набрав чинності 14.09.2021.

Як встановлено судом, позивачем надавались відповідачу послуги за Договором на відшкодування витрат.

Пунктом 6.1 Договору на відшкодування витрат передбачений порядок оплати послуг, а саме, орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків - фактур витрати за електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води відповідно до наведених у договорі розрахунків та формул.

Таким чином, сторони визначили, що підставою для оплати наданих послуг є виставлені позивачем рахунки-фактури.

Позивачем надано суду копії рахунків-фактур №СЧ-0002517 від 28.02.2022 на суму 1889,04 грн, №СЧ-0001896 від 30.11.2021 на суму 1889,04 грн, №СЧ-0002075 від 31.12.2021 на суму 1889,04 грн, №СЧ-0001524 від 30.09.2021 на суму 1133,42 грн та №СЧ-0002266 від 31.01.2022 на суму 1889,04 грн. Загальна вартість наданих послуг за вказаними рахунками складає 8689,56 грн.

З наявного в матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків від 01.04.2022 вбачається, що відповідачем було сплачено частину заборгованості, у зв`язку з чим несплаченою залишається заборгованість за Договором на відшкодування витрат у розмірі 3778,08 грн.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості за надані послуги у вищевказаному розмірі або спростовували доводи позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 3778,08 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за невиконання обов`язків за Договором на відшкодування витрат.

Відповідно до п. 7.2 Договору на відшкодування витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не є арифметично вірним. Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом. У свою чергу розрахунки пені та 3% річних є арифметично вірними. Відтак позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов`язань за Договором на відшкодування витрат підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість з орендної плати в розмірі 98978,62 грн, з урахуванням пені в розмірі 19822,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 24314,04 грн та 3% річних у розмірі 5985,39 грн, а також заборгованість за Договором про відшкодування витрат у розмірі 3778,08 грн, з урахуванням пені в розмірі 756,65 грн, інфляційних втрат у розмірі 928,08 грн та 3% річних у розмірі 228,47 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги № 20/11/23 від 20.11.2023, Додаткової угоди №9 від 04.04.2024, рахунку №034 від 04.04.2024 на суму 20000,00 грн та платіжної інструкції № 12770 від 04.04.2024 на суму 20000,00 грн.

Дослідивши умови Договору про надання правничої допомоги № 20/11/23 від 20.11.2023 та Додаткової угоди №9 від 04.04.2024, суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі - 20000,00 грн за дану справу.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, відсутність заперечень відповідача, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 20000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синапс-Плюс" (Україна, 93001, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1Г/12; ідентифікаційний код: 21800124) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10; ідентифікаційний код: 14309356) заборгованість з орендної плати в розмірі 98978 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 62 коп., заборгованість за надані послуги в розмірі 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 08 коп., пеню в розмірі 20579 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 25242 (двадцять п`ять тисяч двісті сорок дві) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 6213 (шість тисяч двісті тринадцять) грн 86 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.11.2024

Суддя О.В. Нечай