Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/11039/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/11039/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Корнер Плюс»

про стягнення 2.620.930,91 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Літвінова І.С., ордер серії АХ № 1207699 від 05.09.2024

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

09.09.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Корнер Плюс» про стягнення 2.620.930,91 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору поставки № 130722-1 від 13.07.2022 позивач на виконання п. 6.1. договору здійснив 100% оплату товару в сумі 2.570.022,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 474, 475 від 28.05.2024; №№ 479, 481, 12582 від 29.05.2024. Позивачем разом з листом № 08/08 від 08.08.2024 направив відповідачу разнарядки № 1 та № 2 від 08.08.2024 на поставку товару. Проте відповідач товар не поставив, у зв`язку з чим позивач на адресу відповідача направив претензію № 309 від 20.08.2024 з вимогою повернення сплачених коштів, яка відповідачем залишена без відповіді. З огляду на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за договором зобов`язання, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2.620.930,91 грн, з яких 2.570.022,00 грн основного боргу, 45.642,47 грн пені та 5.266,44 грн 3% річних.

12.09.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Корнер Плюс» в межах суми позову у розмірі 2.620.930,91 грн, які знаходяться в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» у м. Києві на рахунку НОМЕР_1 , а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансових кредитних установах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11039/24 від 16.09.2024 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/11039/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2024.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 16.09.2024 о 19:56 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.10.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

15.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору між сторонами.

Позивач та відповідач у підготовче засідання 15.10.2024 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11039/24 від 15.10.2024 відкладено підготовче засідання на 05.11.2024.

15.10.2024 (після засідання) від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач просить клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення, просить продовжити розгляд справи та розглянути по суті; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

15.10.2024 (після засідання) від представника позивача - адвоката Літвінової І.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 910/11039/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи конференцзв`язку на електронній платформі «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11039/24 від 16.10.2024 в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» про участь у судових засіданнях у справі № 910/11039/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» відмовлено.

04.11.2024 від представника позивача - адвоката Літвінової І.С. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 910/11039/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (сформована в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 01.11.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11039/24 від 04.11.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» - адвоката Літвінової І.С. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

Відповідач у підготовче засідання 05.11.2024 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/11039/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2024.

05.11.2024 (після засідання) від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 05.11.2024.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.11.2024 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявною у справі повідомленням про доставлення процесуального документа (ухвали від 05.11.2024 по справи № 910/11039/24 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) до електронного кабінету особи 05.11.2024 о 19:46 год.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Корнер Плюс» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива 2008», (покупець, позивач) укладено договір поставки № 130722-1 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар), на умовах цього договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору (далі - додатки). Кількість, номенклатура і ціна товару зазначаються в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 2.570.022,00 грн та нарахування 45.642,47 грн пені та 5.266,44 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022.

Якщо за 20 діб до закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Сторонами доказів в підтвердження того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні правовідносини не подано, а отже він є продовженим та наразі чинним.

Згідно з п. 2.1. договору якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), чинним на території України, і підтверджуватися паспортом якості заводу виробника товару.

Конкретні найменування товару зазначаються в додатках та/або накладних на реалізацію товару і підтверджуються паспортом якості заводу виробника (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору партія товару - кількість товару, що поставляється за цим договором, яка визначена у відповідному додатку до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.1 договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором, вказується в додатках до цього договору та/або накладних на реалізацію товару.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний здійснити 100 % оплату вартості товару не пізніше одного банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідним додатком.

Відповідачем позивачу виставлено рахунки-фактури про сплату палива дизельного № КП-0000113 від 28.05.2024 на суму 1.285.011,00 грн та № КП-0000114 від 28.05.2024 на суму 1.285.011,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі виставлених рахунків перерахував відповідачу оплату за товар в загальному розмірі 2.570.022,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 474 від 28.05.2024 на суму 385.011,00 грн, № 475 від 28.05.2024 на суму 385.011,00 грн, № 479 від 29.05.2024 на суму 900.000,00 грн, № 481 від 29.05.2024 на суму 500.000,00 грн, № 12582 від 29.05.2024 на суму 400.000,00 грн.

Згідно з п. 4.4 договору зобов`язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця при базисі СРТ - з моменту передачі партії товару постачальника перевізнику на ж/д станції відправлення - для ж/д перевезень або в пункті наливу - при поставці автомобільним транспортом; при базисі FCA нафтобаза постачальника - з моменту навантаження товару в ємкості (автоцистерни) покупця; при базисі DDP пункт призначення покупця - з моменту доставки товару до названого пункту призначення.

Якщо поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах самовивозу, вивезення товару з нафтобази постачальника покупцем здійснюється після підписання сторонами накладної на реалізацію (видаткової накладної), яка є документом, що підтверджує здійснення приймання-передачі товару. До дати підписання такого документа товар вважається власністю постачальника (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору необхідною умовою початку поставки - є письмова рознарядка покупця із зазначенням станцій призначення, їх кодів, найменування одержувачів і кодів одержувачів для ж/д перевезень або із зазначенням точної адреси пункту призначення - при поставці автомобільним транспортом.

На виконання п. 4.6 договору позивачем разом з листом № 08/08 від 08.08.2024 було надіслано відповідачу рознарядку № 1 від 08.08.2024 та рознарядку № 2 від 08.08.2024 до договору, в яких просив здійснити поставку товару в строк до 16.08.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 1710002351103 від 08.08.2024.

Відповідно до п. 12.13 договору сторони домовились про те, що цей договір та усі додатки до нього (заявки, специфікації, рахунки, довіреності, гарантійні листи та інші документи які використовуються в межах правовідносин між сторонами) підписані та передані за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти вважаються чинними до моменту обміну на оригінали. Обмін документами в електронному вигляді здійснюється через електронну пошту продавця td_korner@ukr.net на електронну пошту покупця tovniva2008@meta.ua.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2024 наведений вище лист № 08/08 від 08.08.2024 разом з рознарядками № 1 та № 2 від 08.08.2024 позивач також надіслав зі своєї електронної пошти на електронну пошту відповідача, що зазначені в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників «до» і «по» у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Враховуючи викладене відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.08.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 2.570.022,00 грн з 17.08.2024.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 2.570.022,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2.570.022,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням положень цього договору.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі несвоєчасної поставки партії товару покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 45.642,47 грн (нарахованої на суму 2.570.022,00 грн за період з 16.08.2024 по 09.09.2024).

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання з поставки товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду, що знаходиться в матеріалах справи становить 43.816,77 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 43.816,77 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в пені за прострочення поставки товару в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5.266,44 грн 3% річних (нарахованих на суму 2.570.022,00 грн за період з 16.08.2024 по 09.09.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 5.055,78 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Корнер Плюс» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 37, офіс 234; код ЄДРПОУ 40123123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2008» (17145, Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Коломійцівка, вул. Шевченка, 16; код ЄДРПОУ 34593914) 2.570.022 (два мільйони п`ятсот сімдесят тисяч двадцять дві) грн 00 коп. основного боргу, 43.816 (сорок три тисячі вісімсот шістнадцять) грн 77 коп. пені, 5.055 (п`ять тисяч п`ятдесят п`ять) грн 78 коп. 3% річних, 31.426 (тридцять одну тисячу чотириста двадцять шість) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 25.11.2024.

Суддя В.В.Сівакова