Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/11423/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/11423/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл"

про стягнення 93 733,40 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 93 733,40 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку від 14.08.2023 року № О-1326 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" 15.08.2023 року здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" оплату вартості погодженого між сторонами товару (труб та кутників) на загальну суму 93 733,40 грн. Оскільки відповідач взяті на себе обов`язки з поставки позивачу вищевказаного товару не виконав, а також не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" суму попередньої оплати цього товару, останній вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 23.09.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11423/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.11.2024 року, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на його користь 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, враховуючи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 23.09.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11423/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, місто Київ, вулиця Сєченова, будинок 3, офіс.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0600290077653 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, позивач вказував, що між ним (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (постачальник) було досягнуто домовленості щодо поставки товару (труб 57*4 ст. 10 ГОСТ 8732 та кутників) загальною вартістю 93 733,40 грн. з ПДВ.

На виконання означених домовленостей Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" виставило позивачу відповідний рахунок від 14.08.2023 року № О-1326 на суму 93 733,40 грн. (з ПДВ) на оплату погодженого сторонами товару.

15.08.2023 року вказаний рахунок у повному обсязі був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп", що підтверджується платіжною інструкцією від 15.08.2023 року № 192 на суму 93 733,40 грн. з відповідним призначенням платежу: "Згідно РО № О-1326 від 14.08.2023р. за металопрокат, у т.ч. ПДВ 20% = 15 622,23 грн.". Належним чином засвідчена копія цього платіжного документа наявна у матеріалах справи.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" вказувало, що всупереч досягнутим між сторонами домовленостям відповідач погоджений цими контрагентами товар вартістю 93 733,40 грн. не поставив.

Враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару, листом від 22.03.2024 року № 27/01 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" з вимогою, в якій просив відповідача здійснити поставку погодженого сторонами товару у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги, або, в разі невиконання цього обов`язку в наведений строк, - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" суму здійсненої ним попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн.

Зважаючи на неналежне виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару та ігнорування ним вимоги позивача від 22.03.2024 року № 27/01, листом від 15.05.2024 року № 40/05 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" з претензію про повернення сплаченої позивачем передоплати за непоставлений відповідачем товар у розмірі 93 733,40 грн. протягом семи днів з моменту отримання означеної претензії.

Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" вказана претензія була проігнорована, товар не поставлений, а грошові кошти у вищенаведеній сумі позивачу не повернуті.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару та у добровільному порядку не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" передоплату за вказаний товар у сумі 93 733,40 грн., останнє вирішило звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунку-фактури від 14.08.2023 року № О-1326, а також оплати вказаного рахунку позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього правочину позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" грошові кошти в якості передоплати за труби та кутники, однак такий товар від відповідача на суму попередньої оплати у розмірі 93 733,40 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" не отримало.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у розмірі 93 733,40 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за договором зі здійснення попередньої оплати вищенаведеного товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Водночас судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" оплачений позивачем товар на суму 93 733,40 грн. позивачу на момент звернення останнього до суду з даним позовом та на час розгляду цієї справи не поставило.

Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Беручи до уваги, що спірні правовідносини врегульовані статтею 693 Цивільного кодексу України, а також зважаючи, що законом не визначено форму пред`явлення відповідної вимоги покупця про повернення передоплати за непоставлений товар, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Разом із цим, обмеження у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як було вказано вище, листом від 22.03.2024 року № 27/01 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" з вимогою, в якій просив відповідача здійснити поставку погодженого сторонами товару у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги, або, в разі невиконання цього обов`язку в наведений строк, - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" суму здійсненої ним попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн.

Зважаючи на неналежне виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару та ігнорування ним вимоги позивача від 22.03.2024 року № 27/01, листом від 15.05.2024 року № 40/05 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" з претензію про повернення сплаченої позивачем передоплати за непоставлений відповідачем товар у розмірі 93 733,40 грн. протягом семи днів з моменту отримання означеної претензії.

На підтвердження направлення цих претензій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" позивач надав суду копії відповідних описів вкладення у цінні листи з відбитками календарного штемпеля від 23.03.2024 року та від 15.05.2024 року відповідно, а також фіскальних чеків та поштових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документально підтверджене волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене у направленні на адресу відповідача, зокрема, претензії від 15.05.2024 року № 40/05 та подальшому поданні позову з вимогою про стягнення з відповідача суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару в розмірі 93 733,40 грн.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 93 733,40 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження поставки погодженого сторонами товару чи повернення спірної суми передоплати.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" підлягають задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі за дві зустрічі адвоката з представниками позивача, підготовку листа (вимоги) на адресу відповідача щодо поставки товару або повернення коштів попередньої оплати, підготовку претензії на адресу відповідача щодо повернення суми попередньої оплати та підготовку позовної заяви, склав 16 000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного між ним (клієнт) та адвокатом Бєланом Сергієм Вікторовичем (адвокат) договору про надання правової допомоги № 1303/0508 (далі - Договір), за умовами якого адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому Договорі, та надати інші види правової допомоги (послуг) клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору безпосередній зміст професійної правничої допомоги адвоката за цим Договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) клієнта в будь-яких органах, установах та організаціях незалежно від форм власності (в т.ч. ТОВ "Онур стіл Інтернешнл", будь-яких відділах державної виконавчої служби та приватних виконавців), а також в усіх необхідних судах (в т.ч. господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді) по наступній справі: за позовом клієнта до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн., а також, за необхідності, суми пені за відповідний період прострочення, 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України, а також надати клієнту інші види правової допомоги (послуг), пов`язані з досудовим вирішенням спору (в т.ч. шляхом направлення листів/вимог/претензій), поданням до господарського суду відповідної позовної заяви та з розглядом відповідної справи у всіх судах.

Конкретний зміст/перелік/обсяг професійної правничої (правової) допомоги та послуг, які надаються адвокатом клієнту за цим Договором, встановлюються сторонами у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (пункт 1.3 Договору).

За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору розміри гонорару (його частини)/вартість послуг визначаються та узгоджуються сторонами в Додатках до цього Договору в залежності від конкретного змісту/переліку/обсягу правової допомоги та послуг, які надаються адвокатом клієнту за цим Договором. Розмір гонорару/вартість послуг не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Сплата узгоджених сторонами сум гонорару (його частини)/вартостей послуг здійснюється клієнтом в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України шляхом передплати (внесення авансу) та/або оплати за фактично надані послуги протягом двадцяти робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі згідно з пунктом 1.2 цього Договору (або з дати вирішення спору в позасудовому порядку) за умови підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

У Додатках від 13.03.2024 року № 1 та від 26.07.2024 року № 2 до Договору сторони погодили надання адвокатом клієнту наступної правової допомоги (наступних послуг), а також наступний розмір гонорару/його частини за надання такої допомоги у фіксованій сумі;

- дві зустрічі адвоката з клієнтом (його представниками) за його адресою: ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання представникам клієнта відповідей на запитання та відповідних консультацій, розгляд і погодження можливих варіантів та подальших дій вартістю 2 000,00 грн.;

- підготовка листа (вимоги) на адресу ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" щодо поставки товару або повернення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (здійсненої на підставі рахунку на оплату № О-1326 від 14.08.2023 року згідно з платіжною інструкцією № 192 від 15.08.2023 року) вартістю 1 500,00 грн.;

- в разі не поставки товару або не повернення суми попередньої оплати відповідно до вищевказаного листа (вимоги), підготовка претензії на адресу ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (в т.ч. з урахуванням відповіді на вищевказаний лист (вимогу), якщо така матиме місце) вартістю 2 500,00 грн.;

- підготовка та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви клієнта до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (здійсненої на підставі рахунку на оплату № О-1326 від 14.08.2023 року згідно з платіжною інструкцією № 192 від 15.08.2023 року) вартістю 10 000,00 грн.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі наданих послуг, зокрема, від 03.06.2024 року № 1 на суму 6 000,00 грн. та від 10.09.2024 року № 2 на суму 10 000,00 грн., за якими адвокат надав за плату та передав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- дві зустрічі адвоката з клієнтом (його представниками) за його адресою: ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання представникам клієнта відповідей на запитання та відповідних консультацій, розгляд і погодження можливих варіантів та подальших дій тривалістю 4 год. 20 хв. вартістю 2 000,00 грн.;

- підготовка листа (вимоги) на адресу ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" щодо поставки товару або повернення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (здійсненої на підставі рахунку на оплату № О-1326 від 14.08.2023 року згідно з платіжною інструкцією № 192 від 15.08.2023 року) тривалістю 2 год. 50 хв. вартістю 1 500,00 грн.;

- в разі не поставки товару або не повернення суми попередньої оплати відповідно до вищевказаного листа (вимоги), підготовка претензії на адресу ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (в т.ч. з урахуванням відповіді на вищевказаний лист (вимогу), якщо така матиме місце) тривалістю 4 год. 50 хв. вартістю 2 500,00 грн.;

- підготовка та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви клієнта до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн. (здійсненої на підставі рахунку на оплату № О-1326 від 14.08.2023 року згідно з платіжною інструкцією № 192 від 15.08.2023 року) тривалістю 20 год. 30 хв. вартістю 10 000,00 грн.

Вищенаведені відомості про надані адвокатом послуги, їх вартість та витрачений на їх надання час також відображені у наданому позивачем детальному описі наданих послуг за Договором.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року в справі № 910/906/18.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/11423/24, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У той же час, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову позивачу в здійсненні розподілу судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині витрат на проведення двох зустрічей адвоката з клієнтом, а також підготовки ним вимоги та претензії, оскільки наведені послуги фактично дублюють та охоплюються підготовкою позовної заяви з додатками (на що адвокатом витрачено більше 20 годин), у той час як у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що розмір таких витрат (зокрема, на суму 6 000,00 грн.) є розумним, виправданим та обґрунтованим, а відповідні витрати позивача були неминучими.

У той же час, із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. (витрати на підготовку та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви клієнта до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 93 733,40 грн.) є підтвердженими.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на відповідача.

З огляду на те, що фактично понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є підтвердженими, враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп", суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (03127, місто Київ, вулиця Сєченова, будинок 3, офіс; код ЄДРПОУ 45088588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ербау Груп" (69009, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Теплична, будинок 5; код ЄДРПОУ 43852067) 93 733 (дев`яносто три тисячі сімсот тридцять три) грн. 40 коп. попередньої оплати, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака