Ухвала

від 19.11.2024 по справі 910/18810/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/18810/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/18810/23

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса»

про розірвання договорів та зобов`язання вчинити певні дії

Представники учасників справи:

від позивача: Павленко А.В.;

від відповідача: Журавель Р.О.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (далі - відповідач) про:

- розірвання договору купівлі-продажу №889 від 06.12.2002 року, що посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Цопіним Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-671, об?єкту незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-г, ідентифікаційний код юридичної особи: 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (02152, м. Київ, вул. Миколайчика Івана, буд. 3-А, ідентифікаційний номер юридичної особи: 31904677);

- розірвання договору купівлі-продажу №890 від 06.12.2002 року, що посвідчений державним нотаріусом Опіним Л.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-458, об?єкту незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г, ідентифікаційний код юридичної особи: 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпресса" (02152, м. Київ, вул. Миколайчика Івана, буд. 3-А, ідентифікаційний номер юридичної особи: 31904677);

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" вчинити певні дії, а саме повернути на користь держави об`єкт незавершеного будівництва - профілакторій на 200 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе шляхом підписання акта приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресса" вчинити певні дії, а саме повернути на корись держави об`єкт незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі "Салют", який знаходиться за адресою: м. Київ, 25-й км Харківського шосе, шляхом підписання акта приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

31.12.2023 року через систему Електронний суд надійшло клопотання від відповідача, що зареєстровано відділом діловодства суду 01.01.2024, в якому наголошено на тому, що з урахуванням пред`явлення вимог про витребування майна, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1,5% виходячи із вартості спірного майна, тоді як така вартість останнім не зазначена, що є порушенням приписів пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18810/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

05.02.2024 року через систему Електронний Суд надійшло клопотання від відповідача, в якому повторно наголошує, що судовий збір за позовною заявою про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у зв`язку з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, що відповідає правовій позиції викладеній в ухвалах Верховного Суду від 26.07.2022 та від 14.09.2022 у справі №910/793/21.

12.03.2024 року через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач наголошує на тому, що згідно пункту 1 розділу V Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 року №1331, оцінка об`єкта приватизації (крім пакета акцій, часток), що повертається у державну (комунальну) власність, здійснюється відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, після його повернення у державну (комунальну) власність. Тобто, проведенню оцінки об`єктів незавершеного будівництва у разі розірвання договорів купівлі-продажу, передує саме рішення суду про розірвання таких договорів, а тому на даний час у позивача відсутні будь-які підстави для проведення оцінки спірного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 призначено у справі №910/18810/23 судову експертизу, проведення судової експертизи доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та зупинено провадження у справі №910/18810/23 на час проведення експертизи.

03.09.2024 року через відділ діловодства суду від Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надійшло повідомлення №689 від 27.08.2024 про неможливість надання висновку за матеріалами господарської справи №910/18810/23.

Разом з повідомленням експерта про неможливість надання висновку надійшли матеріали справи №910/18810/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 поновлено провадження по справі №910/18810/23 та призначено підготовче засідання у справі на 03.10.2024.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 17.10.2024.

Підготовче засідання, призначене на 17.10.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 підготовче засідання у справі призначено на 05.11.2024.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 19.11.2024.

У судове засідання 19.11.2024 з`явилися представники сторін та надали свої пояснення по справі.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, з урахуванням завдань підготовчого провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору у такому розмірі за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 26.02.2019 р. у справі №907/9/17, у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

За пунктом 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Приписи частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначають, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред`явлено дві вимоги немайнового характеру - про розірвання двох договорів купівлі-продажу, у зв`язку з чим судовий збір сплачений з розрахунку 2х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також пред`явлено дві вимоги майнового характеру - про повернення 2х об`єктів незавершеного будівництва, а судовий збір сплачено виходячи з вартості витребуваного майна, при цьому за основу вартості майна взято ціни, які визначені в договорах купівлі-продажу на момент їх укладення, тобто 06.12.2006 року, за якими вартість об`єкта незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі «Салют» становить 200669,00 грн та об`єкта незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі «Салют» становить 32998,00 грн.

Під час розгляду справи між сторонами виник спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Відповідач заперечуючи проти визначення такої вартості майна наголошує, що визначення судового збору за вимогами про визнання права власності на майно, витребування або повернення визначається з урахуванням вартості спірного майна на момент звернення до суду, тому обрахунок судового збору за вказаною вартістю майна станом на 06.12.2006, тобто майже 17 років тому, вочевидь не є відповідає реальній дійсності на момент подання позову.

Частиною 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавець пов`язує визначення ціни позову з моментом пред`явлення позову до суду.

Положення частини 3 статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у поставові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №914/3659/21, правовий аналіз положень частини другої статті 163 Господарського процесуального кодексу України, абзацу 1 частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що якщо між сторонами після відкриття провадження у справі виникає спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру, у суду відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених частиною одинадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що такі обставини входять до предмета доказування у даному спорі і встановлюються судом під час розгляду справи по суті на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, тобто, такі обставини є предметом доказування у справі та оцінки судом відповідно до положень статей 73-79,86 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі Верховного Суду від 21.12.2023 року у справі №911/3210/19 зазначено, що в якості доказу вартості майна суду можуть бути надані звіт про оцінку, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості.

Приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У відповідності до вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України раїни передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, те що між учасниками справи після відкриття провадження у справі виник спір з приводу дійсної вартості спірного майна, з якого справляється судовий збір при зверненні до суду з позовною вимогою майнового характеру, а матеріали справи не містять жодного висновку стосовно ринкової вартості майна за оспорюваними правочинами, яке позивач просить повернути від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресса» і сам позивач позбавлений можливості замовити висновок про вартість майна, адже останнє перебуває у власності відповідача, а для з`ясування вартості майна потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, у зв`язку із чим господарський суд позбавлений можливості самостійно визначити суму недоплаченого судового збору суд приходить до висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи.

При цьому, з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом (зі змінами і доповненнями) (далі - Інструкція).

Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах (підпункт 1.2.14 пункту 1.2 розділу I Інструкції).

Основними видами (підвидами) експертизи є, інженерно-технічна, зокрема, будівельно-технічна (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 розділу I Інструкції).

За приписами підпункту 5.2.1 Інструкції до орієнтовний переліку вирішуваних оціночно-будівельною експертизою питань віднесено визначення вартості (вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) об`єкта нерухомого майна.

Частиною 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Частинами 4 - 6 статті 99 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відтак, з метою повного та всебічного розгляду справи, з урахуванням необхідності встановлення обставин, що мають істотне значення при розгляді даної справи, у зв`язку з відсутністю у суду спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, суд вважає за необхідне призначити у справі №910/18810/23 експертизу, на розгляд якої поставити питання: « Яка ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі «Салют», який знаходить за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе станом на 08.12.2023 року? Яка ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі «Салют», який знаходить за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе станом на 08.12.2023 року?».

Приписами частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Таким чином, право остаточного визначення експертної установи, яка буде проводити експертизу, належить органу, який призначає таку експертизу, в даному випадку - суду, з урахуванням обставин даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 призначено у справі №910/18810/23 судову експертизу, проведення якої було доручено Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Однак, 03.09.2024 року матеріали справи №910/18810/23 надійшли на адресу суду з повідомленням експерта про неможливість надання висновку даною експертною установою.

Зважаючи на те, що питання визначення ринкової вартості об`єктів незавершеного будівництва не втратило своєї актуальності та входить в предмет доказування у справі, суд дійшов висновку про призначення судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Витрати по оплаті вартості судової експертизи суд вважає за необхідне покласти на позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке є ініціатором даного судового спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.

Приписами пункту 6 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

У той же час, суд враховує, що наслідком призначення експертизи є зупинення провадження у справі, оскільки така процесуальна дія унеможливлює розгляд справи на час знаходження матеріалів справи в експертній установі, а отже, ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв`язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.

Схожий висновок щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/731/18 та від 06.07.2018 у справі №904/5434/16

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/18810/23, на час проведення судової експертизи.

Керуючись статтями 2, 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №910/18810/23 судову експертизу.

2. Проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 6).

3. На вирішення судових експертів поставити питання:

«3.1. Яка ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва - профілакторію на 200 місць в піонертаборі «Салют», який знаходить за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе станом на 08.12.2023 року?

3.2. Яка ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва - їдальні на 720 місць в піонертаборі «Салют», який знаходить за адресою: м. Київ, 25-ий км Харківського шосе станом на 08.12.2023 року?»

4. Обов`язок по оплаті витрат на проведення експертизи по питаннях вказаних в пункті 3 цієї ухвали, покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з подальшим їх розподілом в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України. Докази здійснення оплати надати Господарському суду міста Києва та експертній установі на відповідну вимогу останньої.

5. Зобов`язати учасників справи надати суду на вимогу експерта документи необхідні для проведення експертизи. В разі надходження від експерта клопотання про надання документів, необхідних для проведення експертизи, відповідні документи направляти на адресу Господарського суду міста Києва для подальшого їх скерування судом на адресу експертної установи.

6. Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ч. 1 ст. 384 та ч. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).

7. Запропонувати судовим експертам реалізувати надане їм статтею 13 Закону України «Про судову експертизу» право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких їм не були поставлені питання.

8. Для проведення судової експертизи матеріали справи №910/18810/23 направити на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 6).

Матеріали справи №910/18810/23 підлягають поверненню Господарському суду міста Києва разом із висновком експерта протягом 5-ти днів з дня складання висновку або з дня з`ясування обставин неможливості проведення експертизи.

9. Провадження у справі №910/18810/23 зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили 19.11.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко