ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2024 р. Справа № 911/1583/24
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про стягнення 339 036, 90 грн
за участю представників:
від позивача: Жирний О.С. (довіреність № 1-3730 від 22.12.2023)
від відповідача: Ніцос А.А. (ордер серії АІ № 1667566 від 29.07.2024)
від третьої особи: Будник Б.А. (довіреність № 14-75 від 17.05.2024)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
19.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі АТ «Укртрансгаз» / позивач) подало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» (далі ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» / відповідач) про стягнення 339 036, 90 грн, з яких: 295 125, 70 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за лютий 2017 року, 11 467, 35 грн 3 % річних та 32 443, 85 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у лютому 2017 року здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи обсягом 111, 971 тис. куб. м. без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, що зумовило виникнення спірної заборгованості, а також нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.06.2024 залишив позовну заяву АТ «Укртрансгаз» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
08.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач подав заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надав пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.07.2024 у справі № 911/1583/24, зокрема, прийняв позовну заяву АТ «Укртрансгаз» до розгляду та відкрив провадження в справі; призначив підготовче засідання на 02.08.2024; встановив строк АТ «Укртрансгаз» до 02.08.2024 для подання до суду додаткових доказів у справі (за наявності), а також до закінчення підготовчого провадження - відповіді на відзив, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони; встановив строк ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позов, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншої сторони.
29.07.2024, в межах встановленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» надіслало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечило щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову та, як наслідок, просило суд у задоволенні позовних вимог відмовити. У підготовчому засіданні 02.08.2024 суд долучив відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 02.08.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність надання додаткового часу для подання позивачем відповіді на відзив у цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.08.2024 у справі № 911/1583/24, зокрема, задовольнив усне клопотання АТ «Укртрансгаз» про відкладення розгляду справи, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 30.08.2024, запропонував АТ «Укртрансгаз» надати суду у письмовій формі у строк до 30.08.2024 відповідь на відзив разом з доказами направлення її копії на адресу іншого учасника справи.
05.08.2024, у встановлений судом строк, через підсистему «Електронний суд» АТ «Укртрансгаз» надіслало відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечило проти доводів ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та невідповідність останніх дійсним обставинам справи. У підготовчому засіданні 30.08.2024 суд долучив відповідь на відзив разом з доданими до неї документами до матеріалів справи.
29.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» надіслало заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких виклало свої пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив міркувань. У підготовчому засіданні 30.08.2024 суд долучив такі заперечення разом з доданими до них документами до матеріалів справи.
Також 29.08.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав:
-заяву про застосування позовної давності;
-зустрічний позов, згідно змісту якого просив суд, зокрема, поновити строк на його подання.
30.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» подало клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів відповідачем, а також клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі НАК «Нафтогаз України» / третя особа).
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.08.2024 у справі № 911/1583/24, зокрема, відмовив ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» у поновленні процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, повернув зустрічну позовну заяву відповідачу, задовольнив клопотання ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» про встановлення додаткового строку для подання доказів відповідачем, встановив ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» додатковий строк для подання до суду додаткових доказів у справі - до 27.09.2024, задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучив до участі у цій справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача НАК «Нафтогаз України», зобов`язав АТ «Укртрансгаз» надіслати на офіційну адресу НАК «Нафтогаз України» копії позовної заяви з доданими до неї документами та надати відповідні докази надіслання суду до 27.09.2024, встановив строк НАК «Нафтогаз України» до 27.09.2024 для подання до суду заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності), та відклав підготовче засідання на 27.09.2024.
30.08.2024 через підсистему «Електронний суд» АТ «Укртрансгаз» надіслало заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності, згідно змісту яких просило суд, зокрема, прийняти ці заперечення та врахувати їх при розгляді справи № 911/1583/24, відхилити доводи ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», викладені у заяві про застосування строків позовної давності, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У підготовчому засіданні 27.09.2024 суд долучив такі заперечення до матеріалів справи.
03.09.2024 через підсистему «Електронний суд» АТ «Укртрансгаз» надіслало заяву про направлення на адресу НАК «Нафтогаз України» позовної заяви, до якої долучило, зокрема, квитанцію № 1622134 від 03.09.2024 про надсилання третій особі копій позовної заяви АТ «Укртрансгаз» № 1001вих-24-3544 від 06.06.2024 та доданих до неї документів. У підготовчому засіданні 27.09.2024 суд долучив таку заяву позивача разом з доданими до неї документами до матеріалів справи.
12.09.2024 через підсистему «Електронний суд» НАК «Нафтогаз України» надіслала пояснення, згідно змісту яких просила суд, зокрема, долучити ці пояснення до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» у справі № 911/1583/24 в повному обсязі. У підготовчому засіданні 27.09.2024 суд долучив такі пояснення до матеріалів справи.
24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» АТ «Укртрансгаз» надіслало додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких просило суд прийняти ці пояснення та врахувати їх при розгляді справи № 911/1583/24. У підготовчому засіданні 27.09.2024 суд долучив такі пояснення до матеріалів справи.
26.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» надіслало клопотання про приєднання доказів, до якого долучило, зокрема, копію картки рахунку 631 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. У підготовчому засіданні 27.09.2024 суд долучив таке клопотання разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.
Також 26.09.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав заяву з процесуальних питань, згідно змісту якої просив суд надати ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» дозвіл на подання додаткових пояснень з окремих питань, які були порушені позивачем у власних додаткових поясненнях, а також, з метою надання відповідачу необхідного часу для підготовки та подання таких пояснень, відкласти підготовче засідання у цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 27.09.2024 у справі № 911/1583/24, зокрема, відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» з процесуальних питань в частині відкладення розгляду справи, задовольнив заяву ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» з процесуальних питань в частині надання дозволу на подання відповідачем додаткових пояснень з окремих питань, роз`яснив відповідачу про його право подати пояснення по суті спору до наступного судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.11.2024.
01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» надіслало додаткові пояснення з окремих питань. У судовому засіданні 01.11.2024 суд долучив такі пояснення до матеріалів справи.
Також 01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів у позивача та, відповідно, про витребування оригіналів письмових доказів у АТ «Укртрансгаз».
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення із клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів у позивача ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» зазначило про обставини об`єктивної неможливості подання такого клопотання до подання позивачем додаткових пояснень від 24.09.2024, оскільки лише після ознайомлення зі змістом останніх у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності наданих копій документів як додатків до позовної заяви їх оригіналам.
Розглянувши у судовому засіданні 01.11.2024 означене клопотання відповідача в частині поновлення строку на подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, суд дійшов таких висновків.
Положеннями ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) унормовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Водночас за змістом ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 181 ГПК України в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання для виконання завдання підготовчого провадження.
Завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У ч. 2 ст. 182 ГПК України визначено перелік дій, які вчиняються під час підготовчого засідання, які необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а саме у підготовчому засіданні суд, зокрема: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відтак у главі 3 розділу III ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні, який полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, які належить розв`язати на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.
Отже, з аналізу вказаних приписів ГПК України випливає, що з клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів сторони мають право звернутися до суду виключно в межах підготовчого провадження.
Як було зазначено судом раніше, Господарський суд Київської області ухвалою від 27.09.2024 у справі № 911/1583/24, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, тоді як ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» із клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів у позивача звернулося 01.11.2024.
Означене свідчить про те, що клопотання про витребування оригіналів письмових доказів подано відповідачем до суду поза межами строку підготовчого провадження, тобто з пропуском процесуального строку на його подання.
Згідно із ч. 2 ст. 118, ч. 1 ст. 119 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 наголосив на тому, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам:
1)це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2)це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3)ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновлювати належить лише пропущені з об`єктивних та непереборних обставин процесуальні строки, поважність пропуску яких підтверджено належними та допустимими доказами.
Звертаючись із клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів, ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку на його подання не надало, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних та непереборних обставин, що унеможливили подання клопотання про витребування оригіналів письмових доказів у цій справі у встановлений процесуальним законом строк та, як наслідок, про відмову у поновленні пропущеного відповідачем на подання такого клопотання процесуального строку.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що з наданих позивачем доказів, зокрема опису вкладення до поштового відправлення зі штриховим кодовим ідентифікатором № 0102122600111, випливає, що копії документів, щодо відповідності оригіналам яких у відповідача виникли сумніви, були направлені АТ «Укртрансгаз» на юридичну адресу ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей ще 13.06.2024, відтак відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування оригіналів письмових доказів в межах підготовчого провадження у цій справі, зокрема й 27.09.2024, до моменту призначення судом справи до судового розгляду по суті, тим паче, що зміст заяви з процесуальних питань, надісланої відповідачем 26.09.2024 через підсистему «Електронний суд», свідчить про обізнаність останнього зі змістом додаткових пояснень позивача від 24.09.2024, обставини отримання яких ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» покладені в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення із клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів.
Враховуючи звернення ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» із клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів у позивача після закінчення визначеного процесуальним законодавством строку на його подання, а також з огляду на відсутність підстав для поновлення відповідачу відповідного процесуального строку, - таке клопотання ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» належить залишити без розгляду.
В розрізі відсутності підстав для витребування оригіналів письмових доказів у позивача суд вважає за доцільне також зауважити, що матеріали означеної справи містять належним чином засвідченні копії доказів належної якості, у зв`язку із чим у суду немає обґрунтованих підстав для сумніву у відповідності поданих позивачем копій доказів їх оригіналам.
У судовому засіданні 01.11.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по закінченні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
УСТАНОВИВ:
Як зауважив позивач, АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 виконувало функції оператора газотранспортної системи (далі оператор ГТС) - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», тоді як ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», є захищеним споживачем природного газу, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Так, за доводами АТ «Укртрансгаз», на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», між відповідачем як споживачем та НАК «Нафтогаз України» як постачальником укладено договір постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016, обставини укладення якого досліджувалися Господарським судом Київської області в межах справи № 911/117/21.
Копія означеного договору наявна в матеріалах цієї справи.
Відповідно до п. 1.1, абз. 2 п. 3.1, абз. 2 п. 3.2 вказаного договору сторони погодили, що:
-постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору;
-право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ;
-обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.
Позивач вказує, що АТ «Укртрансгаз» встановило відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), будь-яким суб`єктом ринку природного газу, зокрема будь-яким постачальником, в обсязі 111, 971 тис. куб. м. у лютому 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.
Відтак, за твердженнями позивача, відповідач хоч і мав договірні відносини з постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України», однак остання не здійснила постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, унаслідок чого ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» у лютому 2017 року здійснило відбір природного газу із газотранспортної системи обсягом 111, 971 тис. куб. м. без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
На думку АТ «Укртрансгаз», наведене підтверджується, зокрема, долученими до позовної заяви копіями акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підписаного АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» із мереж ПАТ «Київоблгаз» в лютому 2017 року, звіту ПАТ «Київоблгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року, а також скріншотом із системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування за лютий 2017 року.
Крім того позивачем зауважено, що обставини відбору відповідачем природного газу в обсязі 111, 971 тис. куб. м. у спірний період встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2022 у справі № 911/117/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 911/117/21.
Отже, враховуючи, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 111, 971 тис. куб. м. в лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, позивач просить суд стягнути з ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» вартість вказаних обсягів природного газу у передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» порядку.
За розрахунком АТ «Укртрансгаз» вартість відібраного без номінацій природного газу у спірний період в обсязі 111, 971 тис. куб. м. загалом складає 664 032, 82 грн, яку відповідач зобов`язаний оплатити позивачу рівними частинами протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, тобто розмір щомісячної оплати вартості відібраного без номінацій природного газу складає 9 222, 68 грн.
За доводами позивача, станом на 03.06.2024 строк оплати вартості відібраного без номінацій природного газу за період з 01.10.2021 по 01.06.2024 є таким, що настав, відтак ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» було зобов`язане сплатити АТ «Укртрансгаз» 295 125, 70 грн, тоді як відповідач, в порушення вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», не здійснив таку оплату, чим порушив відповідне зобов`язання та допустив прострочення визначеного таким законом строку для оплати.
Враховуючи прострочення виконання зобов`язання відповідачем, позивач вважає, що ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» зобов`язане також сплатити 11 467, 35 грн 3 % річних та 32 443, 85 грн інфляційних втрат.
Зі свого боку, заперечуючи проти позовних вимог АТ «Укртрансгаз», ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» зазначило, що:
-ані в позовній заяві, ані в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач не зазначає яким саме пунктом та якої саме постанови Кабінету Міністрів України про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу було визначено ціни реалізації природного газу;
-позивач, ігноруючи перераховані норми, не тільки не довів власного твердження про те, що вартість 111, 971 тис. куб. м. природного газу згідно визначених постановою Кабінету Міністрів України цін загалом становить 664 032, 82 грн, а й не зазначив ціни одного кубічного метра природного газу, як і не надав жодних розрахунків з цього приводу;
-ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», на яку позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, суперечить ст. 58 Конституції України, а отже, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
-ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», на яку позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не була офіційно оприлюднена у встановленому порядку, а отже, не набрала чинності;
-дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки дія вказаного закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості, тоді як станом на дату набрання чинності таким законом у відповідача заборгованості (обов`язку сплатити певну суму грошових коштів) перед позивачем не існувало;
-в результаті нормотворчості Кабінету Міністрів України склалась ситуація, коли відсутнє будь-яке чинне положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу за спірний період лютий 2017 року;
-позивач не пояснює як 4 942, 00 грн перетворилися на 5 930, 40 грн за 1000 куб. м. природного газу, що заявлені останнім до стягнення, тоді як ні договір постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016, ні передбачені цим договором ціни, ні передбачений цим договором податок на додану вартість (далі ПДВ) не мають жодного відношення до позивача.
Додатково відповідач зауважив, що ним було здійснено оплату поставленого природного газу за лютий 2017 року НАК «Нафтогаз України», в підтвердження чого долучив до матеріалів справи, зокрема, копію картки рахунку 631 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Водночас із наведеним вище ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» також зазначило про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з означеним позовом та просило суд застосувати відповідні наслідки спливу позовної давності.
Отже, на думку відповідача, все викладене вище свідчить про безпідставність позовних вимог у цій справі та, як наслідок, наявність підстав для відмови у їх задоволенні.
У спростування наведених ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» доводів, позивач зазначив, що:
-як визначено законодавством, вартість природного газу, яка підлягає компенсації на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», визначається за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу;
-відповідно до умов договору постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016 регульована ціна за природний газ (без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, а також податків і зборів, що включається до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 та становить за 1000 куб. м. в розмірі 4 942, 00 грн без ПДВ та 5 930, 40 грн з ПДВ;
-п. 16 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, встановлено, що НАК «Нафтогаз України» у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню в розмірі 4 942 гривні за 1000 куб. метрів;
-як випливає із доданого до позовної заяви розрахунку, вартість природного газу, яка підлягає компенсації, зроблена із розрахунку вартості 1000 куб. м. - 4 942, 00 грн без ПДВ;
-в акті приймання-передачі природного газу від 28.02.2017, який був складений безпосередньо самим відповідачем відповідно до вимог п. 3.5 договору постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016 та направлений на адресу НАК «Нафтогаз України», зазначено обсяг спожитого природного газу - 111, 971 тис. куб. м., ціну за 1 тис. куб. м. - 4 942, 00 грн без ПДВ, а також загальну вартість спожитого природного газу - 664 032, 82 грн;
-предметом означеного позову є стягнення вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу, відтак для спростування позовних вимог останній мав подати докази надання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу, а також акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і відповідачем, тоді як вказані докази ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» подані не були, що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»;
-обсяг природного газу, спожитий відповідачем в лютому 2017 року, був використаний останнім для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується наявними в матеріалах цієї справи документами, зокрема договором постачання природного газу, відтак твердження відповідача про незастосування щодо нього положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» є безпідставними та такими, що свідчать про намір уникнення відповідачем оплати вартості спожитого природного газу, за який кінцеві споживачі (населення) з ним розрахувалися;
-Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» станом на сьогоднішній день є чинними, жодні із положень вказаних законів не оскаржені в судовому порядку та їх дія не зупинена; крім того предметом розгляду цієї справи є стягнення часткової компенсації з відповідача за спожиті без номінацій обсяги природного газу у лютому 2017 року, а не встановлення чинності / нечинності окремих положень нормативно-правових актів України;
-актуальна судова практика підтверджує правомірність застосування АТ «Укртрансгаз» у спірних правовідносинах Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
В розрізі ж строків позовної давності АТ «Укртрансгаз» зауважило про те, що відповідно до імперативної норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а саме ч. 2 ст. 8 цього закону, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно вартість: відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу, відтак у таких підприємств та організацій, в силу імперативної норми цього закону, виникли відповідні зобов`язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу лише з 01.10.2021, зі строком оплати компенсації за жовтень 2021, починаючи з 01.11.2021, що свідчить про те, що позовна давність для заявлених у цій справі позовних вимог не сплила.
Додатково позивач звернув увагу на обставину того, що зобов`язання виробників теплової енергії щодо компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у розумінні ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» виникло з 01.10.2021, тоді як ще 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також позивач зазначив про обставину набрання чинності й Законом України «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Отже, за доводами АТ «Укртрансгаз», твердження відповідача про те, що позивач пропустив строки позовної давності, а тому при вирішенні спору необхідно застосувати позовну давність, в силу викладеного вище є нікчемними та такими, що не заслуговують на увагу.
НАК «Нафтогаз України», посилаючись на обставини неподання третьою особою у спірний період та спірному об`ємі номінацій для постачання природного газу відповідачу, непідписання відповідного акта приймання-передачі, підтримала правову позицію позивача, відтак позовні вимоги вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників учасників справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що номінацією є попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу, зокрема, за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.
Згідно із п. 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.
Зазначене мотивовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу. А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.
З огляду на матеріали означеної справи, у спірні періоди та до 31.12.2019 (моменту створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі спеціальні обов`язки визначені Кабінетом Міністрів України в таких постановах:
-№ 758 від 01.10.2015 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі Постанова № 758);
-№ 187 від 22.03.2017 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі Постанова № 187);
-№ 867 від 19.10.2018 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі Постанова № 867).
Із системного аналізу вказаних постанов випливає, що НАК «Нафтогаз України» зобов`язана постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів.
До таких виробників належав і відповідач.
Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.
З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні 30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон № 1730), а згодом Закон України № 1639-IX від 14.07.2021 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639) та Закон України № 2479-IX від 29.07.2022 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі Закон № 2479).
Оскільки на практиці виникали ситуації, коли НАК «Нафтогаз України» не подавала номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.
Отже, Законом № 1639 та Законом № 2479 було внесено зміни до Закону № 1730, розширивши сферу його дії, зокрема через викладення ст. 2 в новій редакції: дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу / передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та / або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 (тут і надалі у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи) заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором ГТС та особою, що виконувала функції оператора ГТС до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та / або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
-відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
-послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Із системного аналізу викладених приписів Закону № 1730 випливає, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього закону є:
1)учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019;
2)заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
3)період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019;
4)строк оплати настав з 01.10.2021.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22 та від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19.
З огляду на матеріали справи судом встановлено, що між НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» укладено договір постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016, за умовами якого НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу та взяло на себе обов`язок поставити споживачеві (ТОВ «ЖЕО «Софія Київська») протягом 2016-2017 років природний газ, тоді як споживач зобов`язався оплатити його вартість.
Згідно приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлена у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.
Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 904/3927/22.
Також преюдиціальні факти необхідно відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
Питання факту це питання про те, чи була наявна / відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування).
Подібна правова позиція щодо застосування ст. 75 ГПК України викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.
Так, в межах цієї справи суду необхідно дослідити обставини:
-відбору відповідачем природного газу упродовж лютого 2017 року;
-відбору природного газу без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів;
-наявності заборгованості, оскільки їх встановлення необхідне для вирішення цієї справи, а також перевірити та надати оцінку запереченням відповідача, перевірити правильність розрахунків.
Так, Господарський суд Київської області рішенням від 08.06.2022 у справі № 911/117/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 911/117/21, відмовив в задоволені позову АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів.
Зі змісту мотивувальних частин вказаних судових рішень у згаданій господарській справі випливає, що:
-розподіл ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» природного газу в лютому 2017 року в обсязі 111, 971 тис. куб. м. підтверджується актом № 0942130NWFTO16 наданих послуг з транспортування природного газу (на розподіл природного газу), який було підписано 28.02.2017 між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «ЖЕО «Софія Київська»;
-ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» в лютому 2017 року природний газ спожито на підставі укладених з НАК «Нафтогаз України» договорів постачання природного газу № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016 та № 1896/1617-КП-17 від 09.11.2016, в межах встановлених такими договорами планових обсягів;
-листом від 16.03.2017 НАК «Нафтогаз України» повідомила ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» про повернення акта приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року відповідно до договору № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016 без підписання, мотивуючи це невиконанням п. 17 Постанови № 758, у зв`язку з чим ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року.
Поряд з тим у справі № 911/117/21 суди дійшли таких висновків:
-НАК «Нафтогаз України» на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, та Розпорядження № 742-р від 05.10.2016, була зобов`язана видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком НАК «Нафтогаз України», а не правом;
-саме внаслідок дій НАК «Нафтогаз України» щодо ненадання ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» номінацій на плановий обсяг газу, у оператора ГРМ (АТ «Укртрансгаз») виник неврегульований небаланс обсягів природного газу за лютий 2017 року, тому посилання АТ «Укртрансгаз» у позові на відбір ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» природного газу за спірний період за відсутності виданих останньому номінацій на планові поставки газу не може бути кваліфіковано як несанкціонований;
-виникнення у оператора ГРМ неврегульованого небалансу обсягів природного газу за лютий 2017 року відбулося внаслідок саме дій НАК «Нафтогаз України» щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період, проте вказана обставина не звільняє НАК «Нафтогаз України» від обов`язку постачати природний газ ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» як споживачу за укладеними між ними договорами про постачання природного газу; при цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в договорі і перевищення таких обсягів ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» не допущено, а отже, дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.
Однак зазначене не спростовує позовних вимог, адже такі рішення були ухвалені за іншого правового регулювання, без урахування приписів Закону № 1730, в редакції Закону № 1639 та Закону № 2479, та становлять правову оцінку встановлених обставин.
Отже, враховуючи принцип правової визначеності, не можуть бути переоцінені в межах спору у зазначеній справі встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2022 у справі № 911/117/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 911/117/21, що набрали законної сили у передбаченому законом порядку, преюдиційні згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України для зазначеної справи обставини споживання відповідачем в лютому 2017 року 111, 971 тис. куб. м. природного газу без номінацій та підписаного акта приймання-передачі природного газу.
До того ж надання позивачем послуг з транспортування 111, 971 тис. куб. м. природного газу магістральними трубопроводами у спірний період підтверджується наявним в матеріалах справи актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тоді як у відзиві на позовну заяву ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» проти обставин споживання ним в лютому 2017 року 111, 971 тис. куб. м. природного газу без поданих номінацій не заперечувало, відтак суд не має обґрунтованих підстав вважати такі обставини недостовірними.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону № 1730.
Крім того в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 922/2737/23 зазначено, що з урахуванням висновків, зроблених у справах № 914/1940/22 та № 905/2044/19, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що Законом № 1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу, а усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч. 2 ст. 8 Закону № 1730.
Також в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України Закон № 1730 не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок компенсації (оплати) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, вартості відібраного природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.
Отже, враховуючи все зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність обставин відбору відповідачем 111, 971 тис. куб. м. природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаного акта приймання-передачі природного газу з постачальником щодо такого обсягу в лютому 2017 року.
Поряд з тим судом визнаються процесуально неспроможними доводи ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» про незастосування положень Закону № 1730 до спірних взаємовідносин з огляду на принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.
В розрізі зазначеного суд вважає за доцільне взяти до уваги постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22, згідно змісту якої викладено таку правову позицію:
-закріплений у ст. 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі - «lex ad praeterian non valet» полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи;
-відповідно до висновків щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладених у рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.97, № 1-рп/99 від 09.02.99, № 3-рп/2001 від 05.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;
-ст. 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності;
-системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного / господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16);
-за вимогами ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;
-таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов`язковому застосуванню виключно до правовідносин, які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином;
-відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення;
-отже, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у ч. 1 ст. 19 Конституції України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, та про наявність підстав для задоволення позову відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи викладене, ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, як в редакції Закону № 1639, так і доповнена Законом № 2479, не суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України та не порушує такий елемент верховенства права як правова визначеність.
Отже, застосування до спірних правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 в чинній на момент розгляду цієї справи редакції є правомірним.
Стосовно ж доводів відповідача про сплату останнім вартості спірного обсягу спожитого природного газу на користь НАК «Нафтогаз України» суд вважає за необхідне зауважити, що матеріалами справи такі обставини не підтверджено. Посилання ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» на наявну в матеріалах означеної справи копію картки рахунку 631 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 як підтвердження вказаних доводів про сплату вартості спірного газу суд вважає безпідставними, оскільки з вказаної картки не вбачається сплати саме спірних обсягів природного газу. Також вказана картка рахунку не містить ані обсягів спожитого газу, ані періоду споживання, лише містить вказівку на договір № 1727/1617-ТЕ-17 від 07.10.2016.
Суд зазначає, що у цій справі відносини з відбору природного газу без поданих номінацій виникли та існували до моменту прийняття Закону № 1639 та Закону № 2479 та залишалися неврегульованими до часу ухвалення останніх. Відповідач, знаючи, що спожив природний газ без номінацій, при цьому нікому не сплативши за нього коштів, навпаки повинен був розуміти та розраховувати на врегулювання такої ситуації (зокрема законодавче).
Станом на 03.06.2024 строк оплати (за період з 01.10.2021 по 01.06.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, відтак ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» зобов`язане було сплатити АТ «Укртрансгаз» 295 125, 70 грн відповідної компенсації.
Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів сплати ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» вартості відібраних без номінацій 111, 971 тис. куб. м. природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» не оплатило вартості відібраного без номінацій природного газу, враховуючи арифметичну відповідність суми обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 295 125, 70 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому 2017 року є обґрунтованою, отже, таку вимогу АТ «Укртрансгаз» належить задовольнити.
У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з ТОВ «ЖЕО «Софія Київська»:
1)11 467, 35 грн 3 % річних, нарахованих:
-за період з 01.11.2021 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2021 року;
-за період з 01.12.2021 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2021 року;
-за період з 01.01.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2021 року;
-за період з 01.02.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2022 року;
-за період з 01.03.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2022 року;
-за період з 01.04.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2022 року;
-за період з 01.05.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за квітень 2022 року;
-за період з 01.06.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за травень 2022 року;
-за період з 01.07.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за червень 2022 року;
-за період з 01.08.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за липень 2022 року;
-за період з 01.09.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за серпень 2022 року;
-за період з 01.10.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за вересень 2022 року;
-за період з 01.11.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2022 року;
-за період з 01.12.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2022 року;
-за період з 01.01.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2022 року;
-за період з 01.02.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2023 року;
-за період з 01.03.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2023 року;
-за період з 01.04.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2023 року;
-за період з 01.05.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за квітень 2023 року;
-за період з 01.06.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за травень 2023 року;
-за період з 01.07.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за червень 2023 року;
-за період з 01.08.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за липень 2023 року;
-за період з 01.09.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за серпень 2023 року;
-за період з 01.10.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за вересень 2023 року;
-за період з 01.11.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2023 року;
-за період з 01.12.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2023 року;
-за період з 01.01.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2023 року;
-за період з 01.02.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2024 року;
-за період з 01.03.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2024 року;
-за період з 01.04.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2024 року;
-за період з 01.05.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за квітень 2024 року;
-за період з 01.06.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за травень 2024 року;
2)32 443, 85 грн інфляційних втрат, нарахованих:
-за період з 01.11.2021 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2021 року;
-за період з 01.12.2021 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2021 року;
-за період з 01.01.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2021 року;
-за період з 01.02.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2022 року;
-за період з 01.03.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2022 року;
-за період з 01.04.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2022 року;
-за період з 01.05.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за квітень 2022 року;
-за період з 01.06.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за травень 2022 року;
-за період з 01.07.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за червень 2022 року;
-за період з 01.08.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за липень 2022 року;
-за період з 01.09.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за серпень 2022 року;
-за період з 01.10.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за вересень 2022 року;
-за період з 01.11.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2022 року;
-за період з 01.12.2022 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2022 року;
-за період з 01.01.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2022 року;
-за період з 01.02.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2023 року;
-за період з 01.03.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2023 року;
-за період з 01.04.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2023 року;
-за період з 01.05.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за квітень 2023 року;
-за період з 01.06.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за травень 2023 року;
-за період з 01.07.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за червень 2023 року;
-за період з 01.08.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за липень 2023 року;
-за період з 01.09.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за серпень 2023 року;
-за період з 01.10.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за вересень 2023 року;
-за період з 01.11.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за жовтень 2023 року;
-за період з 01.12.2023 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за листопад 2023 року;
-за період з 01.01.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за грудень 2023 року;
-за період з 01.02.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за січень 2024 року;
-за період з 01.03.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за лютий 2024 року;
-за період з 01.04.2024 по 03.06.2024 на 9 222, 68 грн заборгованості з компенсації за березень 2024 року.
Згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Водночас при перевірці розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за вказані періоди обрахунку (за липень серпень 2023 року) мала місце дефляція, оскільки розмір інфляційних втрат за такі періоди часу має від`ємне значення, а тому суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, враховуючи зменшення відповідних втрат на суму дефляції.
Оскільки розмір заявлених АТ «Укртрансгаз» до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаними позивачем періодами, є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що заявлені останнім вимоги про стягнення з відповідача 11 467, 35 грн 3 % річних та 32 443, 85 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, як наслідок, такі вимоги АТ «Укртрансгаз» також належить задовольнити.
Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності щодо заявлених АТ «Укртрансгаз» вимог суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 256, 257, ч. 1, 5 ст. 261, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені - суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.
Судом встановлено порушення відповідачем визначених у ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, строків оплати вартості відібраних без номінацій спірних обсягів природного газу у лютому 2017 року, а отже, встановлено порушення прав позивача, на захист яких він звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача сум відповідної компенсації, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відтак з огляду на встановлене порушення та наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, судом здійснено дослідження наявності підстав для її застосування та наслідків спливу останньої, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як випливає з матеріалів означеної справи, позовна заява АТ «Укртрансгаз» надійшла до Господарського суду Київської області 19.06.2024, що підтверджується відміткою канцелярії суду на такій заяві.
Водночас позовні вимоги заявлено АТ «Укртрансгаз» на підставі приписів ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, з урахуванням яких право вимагати сплати компенсації за використаний природний газ у спірний період виникло у позивача саме з 01.10.2021.
Крім того 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто строк позовної давності за вимогами АТ «Укртрансгаз» в силу п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.
Також п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024 та № 740/2024 від 28.10.2024, та який триває і досі.
З огляду зазначеного, господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, оскільки такі доводи спростовуються наведеними приписами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими на момент звернення АТ «Укртрансгаз» до суду строки позовної давності за вимогами останнього були продовжені на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та, відповідно, не сплили.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно положень п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 79, 86 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із наведених позивачем доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.
Згідно із ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Задовольнити позовні вимоги.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» (вул. Горького, буд. 5-В, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08149, ідентифікаційний код 39018680) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801):
-295 125 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 70 коп. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому 2017 року;
-11 467 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 35 коп. 3 % річних;
-32 443 (тридцять дві тисячі чотириста сорок три) грн 85 коп. інфляційних втрат;
-5 085 (п`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 55 коп. судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 25.11.2024.
Суддя П.В.Горбасенко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2024 |
Оприлюднено | 27.11.2024 |
Номер документу | 123271320 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Київської області
Горбасенко П.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні