Рішення

від 01.07.2024 по справі 911/3065/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3065/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

про стягнення 4 406 000,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбунова М.П. (посадова інструкція б/н б/д);

від відповідача: Гаврин Д.В. (довіреність б/н б/д)

Обставини справи:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - позивач, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (далі - відповідач, ТОВ «Аеро Ресторантс») 1 397 000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 щодо надання довідок про чистий дохід підприємства у орендованому приміщенні за звітні періоди з листопада 2021 по лютий 2022 та не сплачує суми штрафів, які відповідно до умов договору нараховані позивачем в загальній сумі 1 397 000,00 грн. у зв`язку з неподанням відповідачем довідок про чистий дохід.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2023 року по справі № 911/3065/23 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.11.2023року.

До Господарського суду Київської області 07.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на протиправність нарахування штрафу понад 6 місяців, оскільки умовами договору таке право не передбачено.

До Господарського суду Київської області 09.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він вказує що нарахування штрафу понад 6 місяців випливає з закону, який прийнятий через запровадженням на території України карантинних заходів.

До Господарського суду Київської області 14.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

03.11.2024 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, у який позивач збільшує заявлені вимоги в частині стягнення штрафу до 4 406 000,00 грн.

Судом прийнято заяву про зміну предмету спору, оскільки таке право позивача визначено ч. 3 ст. 46 ГПК України та реалізовано ним у встановлений строк - до закінчення підготовчого засідання, а копія відповідної заяви, як передбачено ч. 5 ст. 46 ГПК України, направлена іншим учасникам.

Окрім того, відповідна заява не є зміною предмета та підстави позову, оскільки фактично позивачем дозаявлені лише вимоги за спірним договором, які існували у спірний період, та неодноразово розглядалися судами різних інстанцій.

15.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%.

На адресу суду від позивача надійшли заперечення від 18.12.2023 на клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої суми неустойки.

В підготовчому засіданні 05.06.2024 позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував повністю.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.06.2024 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 01.07.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро України», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» орендар було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1609 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м (далі майно), розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв № 47578), загальною площею 107850,5 кв.м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач балансоутримувач) (п. 1.1 договору оренди).

Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до п. 5.18 договору оренди орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір оренди укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно (п. 10.1 договору оренди).

Орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частини приміщення № № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20 кв.м., яке розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 06.02.2015.

Між сторонами у справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20 кв.м, для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору.

Пунктом 8 таблиці № 1 п. п. 1.1.1 п. 1 договору передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 договору орендар зобов`язався, щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та Періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря.

Згідно з п. п. 2.2.3 п. 2.2 договору орендар зобов`язується щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг.

Згідно п.4.3 договору, разі несвоєчасного надання Довідки, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф розмірі 1000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунку.

Договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1609 або з моменту укладення договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше та діє до 30.07.2024 (п. 6.1 договору).

У зв`язку із подальшим невиконанням відповідачем обов`язку встановленого п.п.п 2.2.2 п. 2.2 договору щодо надання довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні та Періодичних місячних звітів, виданих належними відповідачу касовими апаратами за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, а також допущенням прострочення виконання зобов`язання щодо надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з січня 2021 року по лютий 2022 року включно, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 987000 грн. неустойки та зобов`язання відповідача виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього Договору за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ «Аеро Ресторанс» та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, які містять обов`язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування».

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі № 911/858/22 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року у справі № 911/858/22, позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 987 000,00 грн. неустойки та зобов`язання виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за червень 2021-лютий 2022 року та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами за червень 2021 - лютий 2022 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 419 000,00 грн. неустойки, 15 051,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 568 000,00 грн. неустойки відмовлено.

Так, на виконання умов договору, відповідачем на адресу позивача надано наступні довідки:

- від 01.07.2021 № 242-07-21 за період: червень 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1170 01.06.2021 по № 1199 30.06.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 02.08.2021 № 253-08-21 за період: липень 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1204 01.07.2021 по № 1235 31.07.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531474;

- від 01.09.2021 № 262-09-21 за період: серпень 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1231 01.08.2021 по № 1261 31.08.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 01.10.2021 № 274-10-21 за період: вересень 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1262 01.09.2021 по № 1292 30.09.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 01.11.2021 № 286-11-21 за період: жовтень 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1293 01.10.2021 по № 1325 31.10.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 01.12.2021 № 299-12-21 за період: листопад 2021 «Періодичний звіт скорочений» за № 1326 01.11.2021 по № 1355 30.11.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 04.01.2022 № 314-01-22 за період: грудень 2021 «Періодичний звіт скорочений» з № 1356 01.12.2021 по № 1386 31.12.2021, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 01.02.2022 № 327-02-22 за період: січень 2022 «Періодичний звіт скорочений» з № 1387 01.01.2022 по № 1418 31.01.2022, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477;

- від 04.03.2022 № 329-02-22 за період: лютий 2022 ««Періодичний звіт скорочений» з № 1419 01.02.2022 по 1442 від 24.02.2022, фіскальний номер РРО: ФН 3000531477.

При цьому, зміст форма «Довідок» «Періодичних звітів скорочених» за період листопад 2021 року - лютий 2022 року, наданих відповідачем позивачу посиланням на договір, не відповідають вимогам погодженим позивачем відповідачем умовам п.п.2.2.2 п.2.2 договору, саме: - «Довідки» не містять інформації про розмір чистого доходу, отриманого відповідачем від продажу товарів орендованому майні; - «Довідки» не містять підпису головного бухгалтера відповідача; - чеки «Періодичних звітів скорочених», виданих касовим апаратом ФП 3000531477, не містять даних, визначених п.19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 199 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», що порушенням положень п.5 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 199 «Вимоги щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування».

Також, листом Головного управління ДПС Київській області від 27.07.2021 № 28478/6/10-36-57-00-08 надано інформацію про адреси господарські одиниці, за якими зареєстровані РРО Відповідача. Зі змісту листа Головного управління ДПС Київській області від 27.07.2021 № 28478/6/10-36-57-00-08 вбачається, що господарській одиниці, якою орендоване відповідачем на умовах договору оренди майно, використовується два РРО фіскальними номерами 3000372233 3000531477.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період червень 2021-лютий 2022 включно були подані відповідачем своєчасно та у визначеному законодавцем, та узгодженому у договорі вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, для сплати штрафу, нарахованого за порушення строків надання Довідок за червень 2021 року, липень 2021, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року позивачем було виставлено рахунки-фактури від 08.08.2023 № № 61/512, 61/513, 61/514, 61/515, 61/516, 61/517, 61/518, 61/519, 61/520 направлено на адреси електронної пошти info@aerorestaurants.com.ua і finance@aerorestaurants.com.ua відповідача, а відповідачем 28.09.2023 отримано рахунки-фактури від 08.08.2023 на загальну суму на загальну суму 3 009 000,00грн. штрафу.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що для сплати штрафу, нарахованого за порушення строків надання Довідок за листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури від 14.07.2023 61/458, від 14.07.2023 № 61/459, від 14.07.2023 61/460, від 10.07.2023 61/454 на загальну суму 1 397 000,00 грн. штрафу. Рахунки-фактури на загальну суму 1 397 000,00 грн. штрафу були направлені: - 21.07.2023 на адреси електронної пошти відповідача, зазначені останнім листі від 06.01.2023 06-01-23-1, і, відповідно отримані відповідачем 21.07.2023 - 25.07.2023 направлено за місцезнаходженням відповідача із супровідними листами від 17.07.2023 03-22-1281 від 18.07.2023 03-22-1292 поштовим відправленням 0830107274769 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст .530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т. ч. пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. ч. 2,3 ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 907/65/18 від 12.03.2020, у справі № 916/1777/19 від 10.09.2020, у справі № 911/858/22 від 27.02.2024).

Поряд з цим, нарахування штрафу позивачем здійснено понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Умова договору про сплату штрафу за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п. 7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З викладеного вбачається, що законодавець у наведеній нормі присічний строк визнав продовжуваним, а тому позивач у період дії карантину не обмежений шестимісячним строком нарахування пені (подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22).

Втім, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивач міг нараховувати штраф за договором, за порушення зобов`язань з подання довідок про чистий дохід за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року до 30.06.2023.

Таким чином, вимоги щодо стягнення штрафу за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року з розрахунку дати нарахування з 01.07.2023 по 31.07.2023 не підлягають задоволенню, оскільки нарахування штрафу за порушення відповідного зобов`язання припинилось із спливом 6 місяців від дня коли відповідні зобов`язання мали бути виконані за кожним місячним періодом. Отже, за період, за який такі вимоги заявлені позивачем - з 01.07.2023 по 31.07.2023, штраф на зобов`язання з подання довідок про чистий дохід за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року позивачем нарахована безпідставно.

За таких обставин, за розрахунком суду, враховуючи розмір суми штрафу за порушення зобов`язання, що установлено договором, період прострочення, обмеження нарахування, визначені ч. 6 ст. 232 ГПК України, розмір штрафу (в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені) складає 4 282 000,00 грн.

Отже, вимоги в частині стягнення штрафу, що нарахований позивачем за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід за період з червня 2021 року по лютий 2022 року суд задовольняє у розмірі 4 282 000,00 грн. а у задоволенні вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 124 000,00 грн. відмовляє.

Відносно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки - суд зазначає наступне.

Так, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має виключно компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку або своєчасного виконання робіт за об`єктом з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наведено висновок, за яким, відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунк у не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.05.2024 у справі № 910/10934/23).

Судом враховано, що розмір неустойки, заявлений до стягнення з відповідача є значним, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку, а також, що період прострочення, за який позивачем нараховано неустойку припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента від 24.02.2022, що призвело до не здійснення відповідачем господарської діяльність в орендованому приміщенні.

Отже, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, з огляду на передбачене законом право суду на зменшення розміру неустойки, як засобу недопущення використання санкцій ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності, суд приходить до висновку про наявність у даній справі виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, суд, виходячи із розміру визнаних вище обґрунтованих вимог, вважає, що позов у цій справі підлягає частковому задоволенню, зі зменшення суми заявлених вимог на 50%, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 141 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 66 090,00грн., понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 32 115,00 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (08301, Київська обл., м. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 2 141 000 (два мільйони сто сорок одна тисяча) грн. 00 коп штрафу та 32 115 (тридцять дві тисячі сто п?ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.11.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін