Рішення

від 09.09.2024 по справі 911/1488/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1488/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та цивільна інженерія»

про стягнення 71 618,56 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Сімонова Є.О.(довіреність б/н від 26.10.2023 року);

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі ТОВ «ОТП Лізинг», позивач) звернувся із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (далі ТОВ «Будівництво та цивільна інженерія», відповідач) про стягнення 71 618,56 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 5772-FL від 06.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1488/24, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов, доказів повної або часткової сплати ним грошових коштів, які є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 09.09.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

встановив:

06.11.2019 між ТОВ «ОТП Лізинг» (далі лізингодавець) та ТОВ «Будівництво та цивільна інженерія» (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 5772-FL (далі - договір).

У відповідності до пункту 2.1. договору, згідно з цим рамковим договором лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу, а лізингоодуржувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього рамкового договору.

Як вбачається з п. 2.5 договору протокол лізингу є додатком до цього договору, який визначає, конкретизує повний або частковий склад частини предмета лізингу.

Так, між позивачем та відповідачем укладено протокол лізингу № 2 від 15.02.2021 року (надалі протокол лізингу № 2), у відповідності до якого, предмет лізингу до протоколом лізингу № 2 - є два самоскиди МАЗ 6501С5-584-000, серійні номери: №№Y3M6501C5M0000819 та Y3M6501C5M0000818. Також, даним протоколом сторонами визначено графік платежів, їх розмір, який в загальній сумі становить 2 975 585,34 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам рамкового договору.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі щодо кожної частини предмету лізингу, а також вартість послуг за організацію, фінансування, відповідно до цього рамкового договору, відповідно до протоколу лізингу та графіку наведеному у такому протоколі (п. 6.1 договору).

У пункті 6.2 сторони визначили періодичність платежів, зокрема: перший лізинговий платіж складається з авансового платежу; перший періодичний лізинговий платіж складається з компенсації витрат лізингодавця на залучення коштів для оплати предмету лізингу на період з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати підписання акту приймання-передачі, в розмірі зазначеному у відповідному рахунку лізингодавця та має бути сплачений протягом п`яти календарних днів з дати такого рахунку; наступні періодичні лізингові платежі відшкодування вартості предмету лізингу, винагорода лізингодавця.

24.10.2022 між сторони укладено додаткову угоду № 1, у відповідності до якої, сторони передбачили можливість використовувати кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, та кваліфікований електронний печатки (за наявності) або удосконалений електронний печатки (за наявності) в документообігу в межах виконання рамкового договору.

25.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до протоколу якою змінили строк лізингу та графік сплати лізингових платежів за яким, загальний розмір лізингову платежу становить 2 975 695,60 грн.

Окрім того, 24.10.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до протоколу, за якою, лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами згідно з протоколом лізингу в розмірі 570 902,80 грн.; також, даною угодою сторони змінили графік та загальну суму лізингового платежу, яка становить 3 025 269,29 грн.

13.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до протоколу, за якою, лізингоодержувач визнає, що на дату укладання даної додаткової угоди має прострочену заборгованість за періодичними лізинговими платежами згідно з протоколом лізингу в розмірі 713 628,50 грн., визначили графік погашення заборгованості, та змінили графік та загальну суму лізингового платежу, яка становить 3 189 172, 76рн.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі від 25.02.2021 позивач передав, а відповідач прийняв два самоскида МАЗ 6501С5-584-000 вартістю 1 976 202 грн. за кожний.

Також, як встановлено з матеріалів справи, позивачем надіслано відповідачу повідомлення № 471/07/23-ю від 20 липня 2023 року, яким відповідачу було доведено до відома те, що договір, укладений між відповідачем та позивачем, вважається розірваним з 25 липня 2023 року, а також повідомлено про вимогу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) договору фінансового лізингу повернути об`єкт лізингу лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Озерна, 5.

31.07.2023 на підставі виконавчого напису від 27.07.2023 № 680 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським Олексієм Анатолійовичем в рамках виконавчого провадження № 72393148 складено акт вилучення та передачі мана стягувачу, за яким вилучено у відповідача з його володіння два самоскиди МАЗ 6501С5-584-000, серійні номери: №№Y3M6501C5M0000819 та Y3M6501C5M0000818.

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов`язання з лізингових платежів виконав частково, зв`язку і з чим, залишок заборгованості за Протоколом № 2 становить 71 618,56 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, що виникли між сторонами в справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 Лізинг глави 58 Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ч.ч. 2-3 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу; лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

За статтею 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу; попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об`єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об`єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об`єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов`язання щодо утримання об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об`єкта фінансового лізингу, що здійснені за письмовою згодою лізингодавця та не можуть бути відокремлені від об`єкта фінансового лізингу без заподіяння йому шкоди, на утримання такого об`єкта або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу; прийняти об`єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу.

Пунктами 3, 7 частини другої статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» до складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Слід зазначити, що ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не містить вичерпного переліку платежів, які відносяться до лізингових платежів, а такий перелік погоджується сторонами умовами договору.

Враховуючи викладене, підписання договору, протоколу, додаткових угод та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості переданої позивачем техніки свідчить про прийняття відповідачем цього предмета лізингу та, відповідно, породило для останнього обов`язок по оплаті позивачу погоджених сторонами лізингових платежів у передбачених графіком сплати лізингових платежів розмірі та строки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач лізингові платежі та плату за користування об`єктом лізингу не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 71 618,56 грн. заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,4 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівництво та цивільна інженерія (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, код ЄДРПОУ 42865316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП ЛІЗИНГ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 35912126) 71 618 (сімдесят одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн. 56 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено: 21.11.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін