Рішення

від 30.10.2024 по справі 911/1895/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1895/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Фізичної особи-підприємця Паюнова Павла Олександровича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )

до

Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, код: 26376300)

про визнання договору купівлі-продажу укладеним,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Чорний О.В.;

від відповідача:не з`явився;

До Господарського суду Київської області 22.07.2024 надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Паюнова Павла Олександровича (далі по тексту позивач/ФОП Паюнов П.О.) до Білоцерківської міської ради (далі по тексту відповідач/Рада), в якій позивач просить суд визнати укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки, з кадастровим номером 3210300000:07:002:0016, в редакції наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Білоцерківською міською радою 31.10.2019 прийнято рішення № 4467-81-VII, згідно п. 4 якого вирішено продати у власність ФОП Паюнова П.О. земельну ділянку несількогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер: 3210300000:07:002:0016), загальною площею 0,0083 га з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання для експлуатації та обслуговування магазину), на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна за адресою: вулиця Леваневського, 20А, м. Біла Церква. Проте, як вказує позивач, відповідач ухиляється від виконання вказаного рішення та не вчиняє жодних дій спрямованих на укладення договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2024 позовну заяву ФОП Паюнова П.О. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1895/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.09.2024, яке згідно ухвали суду від 04.09.2024 було відкладено на 25.09.2024.

Ухвалою суду від 25.09.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 30.10.2024.

В судовому засіданні 30.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Радою 31.10.2019 прийнято рішення № 4467-81-VII «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 », згідно якого вирішено:

- продати у власність фізичній особі-підприємцю Паюнову Павлу Олександровичу земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер: 3210300000:07:002:0016) загальною площею 0,0083 га цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування магазину), на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна за адресою: вулиця Леваневського, 20А, м. Біла Церква (пункт 3);

- покупець у 30-денний термін моменту прийняття даного рішення зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності в установленому чинним законодавством порядку (пункт 4);

- у разі не укладення покупцем договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності зазначений п. 4 цього рішення термін вини покупця, рішення втрачає чинність (пункт 6).

Позивач 29.11.2019 звернувся до відповідача із листом, у якому просив його представника з`явитись у Другу Білоцерківську міську державну нотаріальну контору 30.11.2019 о 10 год. 00 хв. для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як вказує позивач, відповідач порушуючи вимоги прийнятого ним рішення, жодних дій спрямованих на укладення з позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки не вчинив, що змусило позивача звернутися до суду із розглядуваним позовом із вимогою про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно приписів п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на момент ухвалення рішення Радою) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент ухвалення рішення Радою) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до статті 144 Конституції України, статті 12 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про передачу землі у власність, і лише рішення міської ради про продаж земельної ділянки за визначеною ціною є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Підстави набуття права власності на землю визначено у статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2).

У відповідності до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 127 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ч. 1).

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ч. 2).

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3).

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (ч. 6).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (ч. 7).

Суд встановив, що згідно з рішенням Ради від 31.10.2019 № 4467-81-VII вирішено продати у власність ФОП Паюнову П.О. земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності (кадастровий номер: 3210300000:07:002:0016) загальною площею 0,0083 га цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування магазину), на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Також згідно вказаного рішення покупець у 30-денний термін моменту прийняття даного рішення зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності в установленому чинним законодавством порядку.

Доказів визнання недійсним рішення Ради в судовому порядку сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Положеннями ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ст. 187 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 зазначив, що відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування.

В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №905/889/16 та від 19.06.2019 у справі № 915/802/18.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 29.11.2019, у якому просив відповідача з`явитись у Другу Білоцерківську міську державну нотаріальну контору 30.11.2019 о 10 год. 00 хв. для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Однак, серед переліку додатків до вказаного листа, відсутній запропонований відповідачу проект договору купівлі-продажу земельної ділянки, який позивач запропонував укласти.

Отже, наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що звертаючись до Ради із листом від 29.11.2019, позивачем не додано проекту договору, що дає підстави стверджувати про те, що останнім не вчинено всіх необхідних дій з метою укладення договору купівлі-продажу, що надавало б суду можливість дійти висновку про ухилення відповідача від свого обов`язку щодо його укладення.

Крім того, судом взято до уваги той факт, що позивач 29.11.2019 звернувся до відповідача із проханням прибути до нотаріальної контори 30.11.2019, що є вкрай недостатнім проміжком часу для організації процесу підписання договору та позивачем жодним чином не аргументовано чим обумовлена необхідність призначення дати укладання договору на наступний день після повідомлення про це відповідача.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що з 29.11.2019 позивач не ініціював жодних звернень до відповідача із вимогою укласти договір у позасудовому порядку та у 2024 році звернувся до суду із розглядуваним позовом посилаючись на зволікання з боку відповідача із укладенням договору.

Проте, укладення договору у судовому порядку відбувається у виключних випадках, коли буде очевидним, що укладення відповідного договору у звичайному порядку є неможливим, чи коли дії контрагента вочевидь свідчать про ігнорування обов`язку з укладення договору.

Єдине звернення до відповідача та його нез`явлення по першій вимозі до нотаріуса у 2019 році не може свідчити ані про те, що можливість укладання договору у звичайному порядку є повністю втрачена, ані про безпідставне зволікання з боку відповідача із укладенням договору.

Власна безініціативність позивача не може покладатися в провину відповідачу та свідчити про недобросовісність останнього.

Суд не вважає за необхідне в даному випадку втручатися у передоговірний процес між сторонами також з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із рішення відповідача від 31.10.2019 передання земельної ділянки у власність здійснювалося з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання для експлуатації та обслуговування магазину), на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, в матеріалах відсутні відомості, належні та допустими докази перебування у власності позивача як станом на час прийняття відповідачем рішення від 31.10.2019, так і станом на час вирішення справи будь-яких об`єктів нерухомого майна за вказаною адресою.

При цьому за змістом ст. 134 Земельного кодексу України в редакції чинній як станом на час прийняття відповідачем рішення від 31.10.2019, так і станом на час вирішення цієї справи земельні ділянки державної чи комунальної власності підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відсутність у матеріалах справи відомостей про перебування у власності позивача об`єктів нерухомого майна за вказаною адресою позбавляє суд можливості пересвідчитися в тому, що прийняте відповідачем рішення та запропонована позивачем редакція договору купівлі-продажу відповідають вищенаведеним приписам Земельного кодексу України та не порушують вимог закону щодо продажу земельних ділянок на конкурентних засадах.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Паюнова П.О. про визнання договору купівлі-продажу укладеним задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Паюнова Павла Олександровича відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

Суддя Р.М. Колесник