Рішення

від 12.11.2024 по справі 912/2013/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа № 912/2013/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2013/24

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства власників гаражів "Надія", проспект Соколівський, 100, село Соколівське(пн), Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641

за участю

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Представники:

від позивача - Шульга П.М. адвокат, ордер серії СА №10933990 від 02.08.2024 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - ОСОБА_4 , голова правління,

від третіх осіб - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства власників гаражів "Надія" з вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Товариства щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 , 1961 р.н., оформленого протоколом Загальних зборів №5 від 09.11.2013.

Ухвалою від 28.08.2024 суд відкрив провадження у справі № 912/2013/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.09.2024 о 09:30, залучив до участі у справі третю особу та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

16.09.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, з доказами його направлення іншим учасникам справи, за змістом якого не визнає позовні вимоги, оскільки при прийнятті рішення щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 товариство діяло згідно вимог Статуту та діючого на той час законодавства. Відповідач стверджує, що ОСОБА_5 неодноразово надсилалися листи з вимогою погасити заборгованість, яка утворилася на той час, однак вони поверталися за спливом терміну зберігання, тому, на загальних зборах товариства відповідно до п. 5.10. Статуту прийнято рішення щодо виключення ОСОБА_5 з членів товариства. Щодо оскарження рішення про виключення з членства товариства ОСОБА_5 в судовому порядку, відповідач вважає, що позивачем у вказаній справі пропущений строк давності, оскільки, ОСОБА_1 , будучи дружиною покійного свого чоловіка ОСОБА_5 достовірно знала про існуючу заборгованість та навмисну несплату членських внесків покійним чоловіком ОСОБА_5 , ще в далекому минулому 2013 році.

24.09.2024 на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2024 від Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області до суду супровідним листом №01-23/841/1 від 20.09.2024 надійшли матеріали реєстраційної справи Товариства власників гаражів "Надія".

26.09.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні на 10.10.2024 о 09:00 год.

02.10.2024 відповідач подав суду письмові пояснення за вих. №38 від 02.10.2024, в яких, серед іншого, повідомив, що в кінці 2016 року прийнято рішення передати в тимчасове користування гараж № НОМЕР_1 члену товариства ОСОБА_3 , який проживає у АДРЕСА_4 , який користується вказаним гаражем по теперішній час.

Ухвалою від 10.10.2024 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.10.2024 о 14:00 год.

15.10.2024 позивач подав суду:

- заяву про зміну предмета позову від 11.10.2024, де просить визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Товариства щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 , 1961 р.н., оформленого протоколом Загальних зборів №2 від 09.11.2013,

- письмові пояснення від 11.10.2024,

- клопотання про поновлення строку на звернення до суду від 11.10.2024.

21.10.2024 відповідач подав суду письмові пояснення, де зазначив про застосування строку позовної давності.

Ухвалою від 21.10.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову від 11.10.2024 та письмові пояснення від 11.10.2024. Закрив підготовче провадження у справі №912/2013/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2024 об 11:00 год.

12.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив про необхідність поновлення строку позовної давності. Представник відповідача позов заперечив та зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності.

В судовому засіданні 12.11.2024 суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає таке.

ОСОБА_5 , 1961 р.н., чоловік ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після відкриття спадщини на належне ОСОБА_5 майно гараж у переліку спадкового майна не виявився. На адвокатський запит ТВГ "Надія" у листі від 27.01.2023 №26 підтвердило, що ОСОБА_5 у Товаристві власників гаражів " ІНФОРМАЦІЯ_2 " належав гараж НОМЕР_1 , рішенням загальних зборів Товариства від 09.11.2013 ОСОБА_5 виключений з членів Товариства у зв`язку з несплатою членських внесків протягом 3-х років.

Відтак позивач стверджує, що:

- приймаючи рішення про виключення ОСОБА_5 з членів Товариства порушено порядок такого виключення,

- ОСОБА_5 не повідомлявся і не запрошувався на збори правління від 17.10.2013,

- ОСОБА_5 не повідомлявся і не запрошувався на загальні збори, що відбувались 09.11.2013, на якому приймалось рішення про його виключення з членів товариства,

- відсутня достатня кількість власників гаражів при прийнятті рішення загальними зборами щодо виключення з членства товариства.

У період з 13.06.2017 по 05.08.2022 ОСОБА_5 хворів і витрачав всі свої зусилля на лікування. Позивач дізналась про оскаржуване рішення з відповіді Товариства від 27.01.2023 №26 на адвокатський запит.

З підстав викладеного позивач просить визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Товариства щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 , 1961 р.н., оформленого протоколом Загальних зборів №2 від 09.11.2013.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

За розпорядженням Кіровоградської районної державної адміністрації №219-р від 29.03.1996 зареєстровано Товариство власників гаражів "Надежда" та статут товариства.

18.01.2013 відомості про юридичну особу - Товариство власників гаражів "Надежда", з організаційно-правовою формою - гаражний кооператив, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.03.2013 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів статуту Товариства власників гаражів "Надія".

З матеріалів реєстраційної справи ТВГ "Надія" вбачається, що згідно протоколу реєстрації для участі членів в загальних зборах №2 від 09.11.2013 всього членів Товариства - 1950 осіб. Згідно протоколу №2 від 09.11.2013 загальних зборів членів ТВГ "Надежда" кількість присутніх - 1307 чоловік. Порядок денний:

1. Звіт правління за 9 місяців 2013р.

2. Звіт ревізійної комісії за 1-е півріччя 2013 р.

3. Затвердження нової редакції Статуту ТВГ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

4. Затвердження положення про уповноважених ТВГ "Надія".

5. Затвердження положення про ревізійну комісію ТВГ "Надія".

6. Виключення боржників з членів ТВГ "Надія".

7. Зміна тарифів (вступний внесок, підключення ел. енергії).

8. Різні питання.

Загальними зборами ухвалено по 6 п. - "Надати можливість боржникам погасити борги до 9 лютого 2014р. та після встановленого строку вважати таких членів Товариства, які не погасили борги виключеними з товариства". Голосів "за" - 1230, про що зазначено у протоколі №2 від 09.11.2013.

07.03.2014 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів статуту Товариства власників гаражів "Надія" (нова редакція).

Пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних відносин та корпоративних прав наведений у статті 167 Господарського кодексу України. Частина 1 цієї статті визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У свою чергу, згідно з частиною 3 цієї ж статті під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 ГК України надає характеристику господарським організаціям, якими є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, утворені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Частина 1 статті 93 ГК України визначає підприємством колективної власності корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Отже, корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

У даному випадку статут Товариства власників гаражів "Надія" як в редакції 1996 року так і в редакції 2014 р. не містить вказівки на організаційно-правову форму Товариства, а наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказівка на його форму як "гаражний кооператив" не відповідає положенням діючого законодавства, а тому суд зазначає наступне.

Мета, предмет діяльності та засади відображені у статуті Товариства власників гаражів "Надія" як в редакції 1996 року так і в редакції 2014 року характерні для кооперативів.

Так, правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені положеннями Закону України "Про кооперацію".

За нормами Закону України "Про кооперацію":

- кооперація це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (ст. 1),

- кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (ст. 2),

- відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ст. 6),

- статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ст. 8),

- основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління (ст. 12),

- вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ч. 1 ст. 15).

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства (абз. 10 ч. 2 ст. 15).

Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік (ч. 4 ст. 15).

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (ч. 5 ст. 15).

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених (ч. 9 ст. 15).

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (ч. 10 ст. 15).

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (ч. 11 ст. 15).

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч. 12 ст. 15).

Таким чином Товариство власників гаражів "Надія" є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Мета, предмет діяльності та засади Товариства вказують на утворення його членами юридичної особи, яка за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, а тому за організаційно-правою формою Товариство є обслуговуючим кооперативом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) надала правовий висновок, за яким:

- корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

За положеннями статуту Товариства, зареєстрованого 29.03.1996:

р. 3 - член Товариства зобов`язаний:

додержувати Статут Товариства, та виконувати рішення загальних зборі і його виборних органів;

вносити внески та інші платежі в кількості і в строки, встановлені зборами Товариства та його правлінням,

п. 2 р. 5 - член Товариства може бути виключений з Товариства у випадку несплати встановлених загальними зборами Товариства всіх видів внесків,

р. 8 - управління Товариством здійснюється на підставі самоуправління при активній участі його членів.

Вищим органом управління Товариством є - загальні збори (збори представників).

В період між зборами управління Товариством здійснює правління.

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ:

приймають Статут, вносять в нього зміни, доповнення; обирають правління, голову Товариства;

встановлюють розмір внесків;

роздивляються питання, які відносяться до діяльності Товариства.

Загальні збори членів Товариства скликаються правлінням по мірі необхідності, але не рідше одного разу на рік.

Правління Товариства зобов`язано також скликати загальні збори, якщо цього потребують не менше 100 членів Товариства або ревізійна комісія.

Загальні збори (збори представників) правомочні вирішувати питання, якщо на ньому було не менше 2/3 всіх членів (представників) Товариства.

Правління Товариства повідомляє членів Товариства про скликання загальних зборів не пізніше, ніж за 20 днів.

Правління Товариства є виконавчо-розпоряджувальним органом відповідальним перед загальними зборами та здійснюючим керівництв організаційною, господарською та соціальною діяльністю Товариства.

За положеннями статуту Товариства, зареєстрованого 07.03.2014:

п. 5.10., 5.10.4. - члена Товариства може бути виключено у випадку несплати членом Товариства обов`язкових, визначених рішенням Загальних зборів (зборів Уповноважених) членів Товариства членських внесків (цільових) протягом трьох років,

п. 5.11. - членство в Товаристві припиняється за рішенням Правління Товариства, затвердженого Загальними зборами (зборів Уповноважених) членів Товариства,

п. 5.13. - у разі наміру примусового виключення члена Товариства згідно п. 5.10. цього Статуту, Правління Товариства направляє йому рекомендований лист на адресу, за якою даний член товариства зареєстрований в спеціальному журналі (списках) на підставі поданих ним документів. У листі вказуються підстави прийняття такого рішення, день розгляду даного питання на правлінні Товариства, а також запрошується особисто цей член Товариства для участі у розгляді питання на загальних зборах (зборах Уповноважених), щодо виключення його із членів Товариства.

Розгляд питання на засіданні Правління Товариства про примусове виключення члена Товариства відбувається не раніше ніж за 10 днів з дня відправки листа. Дане рішення може бути розглянуте на зборах при відсутності члена Товариства, який виключається, за умови документального підтвердження направлення йому листа, в яких запрошується така особа на вказані збори, та відсутності обґрунтованого письмового клопотання до Голови Правління про перенесення дати розгляду питання.

п. 5.14. - таким особам надсилається рекомендований лист про примусове виключення та надається 3-х місячний термін для врегулювання питання стосовно його гаража. Після закінчення 3-х місячного терміну гараж комісійно описується, ворота блокуються, електропостачання припиняється. Гараж виставляється на продаж. Кошти, отримані від продажу гаража використовуються для погашення заборгованості перед Товариством, решта- повертається виключеній особі.

Відтак суд дійшов висновку, що на Товариство в особі правління покладений обов`язок з повідомлення про збори, їх організації та проведенню.

Своєчасне та належне повідомлення члена кооперативу про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень зборами, аби кожен з його членів міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Частини 1 та 3 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подачі відповідних доказів.

У постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 Верховний Суд вказав, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 923/875/19 зробив висновок щодо застосування вказаної статті, а саме вказав, що:

- стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а тому необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу,

- тлумачення змісту статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Поряд з цим, у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд зробив висновки що:

- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони,

- одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує,

- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський Суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлені основні принципи оцінки доказів, застосування яких надає можливість суду прийти до певних висновків за результатами розгляду спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

З урахуванням вказаного суд досліджує надані сторонами докази та матеріали реєстраційної справи ТВГ "Надія".

На підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_5 щодо сплати внесків за гараж № НОМЕР_1 в ТВГ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " в розмірі 800 грн матеріали справи містять "Список боржників по членським внескам ОСГ "Надія" на 01.11.2013 г" (а.с. 62-63) та повідомлення від 05.12.2013 (а.с. 59, 60).

Доказів сплати такої заборгованості суду не подано.

Ураховуючи такі докази суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 був членом Товариства власників гаражів "Надія" у розпорядженні якого був гараж № НОМЕР_1 та він мав відповідну заборгованість.

Отже, Товариство повинне було виконати обов`язок з повідомлення члена ТВГ "Надія" ОСОБА_5 про дату, час та місце проведення та порядок денний загальних зборів.

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 31.03.2021 у справі № 916/1557/18).

Відповідач зазначив, що на адресу ОСОБА_5 неодноразово надсилались листи з вимогою погасити заборгованість за несплату членських внесків. Такі листи повертались за спливом терміну зберігання.

Однак відповідач не надав суду доказів повідомлення ОСОБА_5 про дату, час та місце проведення та порядок денний загальних зборів 09.11.2013.

Відтак Товариством не доведено, що ним вжиті належні заходи, із застосуванням можливих способів, стосовно повідомлення ОСОБА_5 про проведення загальних зборів 09.11.2013.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі № 918/636/19 надав правові висновки стосовно правильності визначення підстав недійсності рішень органів управління юридичних господарських товариств. Зокрема, серед інших, такими підставами він окреслив:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів,

- позбавлення учасника можливості взяти участь у загальних зборах,

- порушення прав чи законних інтересів учасника рішенням загальних зборів.

За наслідками розгляду справи доведено, що ОСОБА_5 не був ознайомлений зі скликанням Загальних зборів 09.11.2013 належним способом, який би забезпечував достовірність такого ознайомлення, що є наслідком недійсності рішень, які на них прийняті.

Отже суд дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок підготовки та проведення загальних зборів членів ТВГ "Надія" (колишнє ТВГ " ІНФОРМАЦІЯ_3 "), які відбулись 09.11.2013.

Норма статті 15 Закону України "Про кооперацію" застосовується до порядку повідомлення члена обслуговуючого кооперативу. Неповідомлення члена про проведення загальних зборів, на яких прийняті рішення щодо його прав та обов`язків, є порушенням його прав і має наслідком визнання недійсними таких рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №916/212/22.

Недоведеність підстав для виключення з членів кооперативу та неповідомлення члена про проведення загальних зборів членів кооперативу є достатніми підставами для визнання недійсними відповідних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, від 30.05.2023 у справі №916/212/22 та від 10.02.2021 у справі №923/226/20.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 правомірно заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Товариства щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 , 1961 р.н., оформленого протоколом Загальних зборів №2 від 09.11.2013.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідач у відзиві на позов та у письмових поясненнях від 19.10.2024 просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності.

Позивач у клопотанні від 11.10.2024 просить поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішення, оскільки ОСОБА_5 не запрошувався на збори правління та на загальні збори, у належний визначений статутом та законодавством спосіб. Відповідач по справі не повідомив ОСОБА_5 належним чином, ні про рішення правління № 4 від 17.10.2013, не повідомив ні про рішення загальних зборів від № 5 від 09.11.2013 про виключення з членів товариства. Відповідач по справі не направляв позивачеві рішення загальних зборів від № 2 від 09.11.2013. Лист від 13.12.2013 повернутий на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання. Опис вкладення відсутній. У період з 13.06.2017 по 05.08.2022 ОСОБА_5 хворів і витрачав всі свої зусилля на лікування, тому вживав дії щодо боротьби з хворобою. Дізнався позивач про оскаржуване рішення з відповіді Товариства від 27.01.2023 № 26 на адвокатський запит. Після цього вживалися дії щодо збору доказів, про що свідчить тривала переписка з відповідачем та Кропивницькою військовою адміністрацією.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Разом з тим у позові ОСОБА_1 зазначила, що "За життя ОСОБА_5 стверджував, що мав у власності гараж 14-14-20 у Товаристві власників гаражів "Надія" (далі - гараж), членом якого він є".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 хворів у період з 13.06.2017 до 05.08.2022.

Однак заборгованість зі сплати внесків виникла до 2013 року, тобто задовго до хвороби та смерті ОСОБА_5 .

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про членство ОСОБА_5 у ТВГ "Надія" та користування гаражем, мала розуміти обов`язок сплати внесків та можливу відповідальність за невиконання такого обов`язку.

Більше того у 2016 році ТВГ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " передало гараж члену кооперативу ОСОБА_3 , який сплатив наявну заборгованість, зробив капітальний ремонт та користується таким гаражем.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач не довела, що вона не знала і не могла знати про порушення щонайменше з 2013 року її прав.

Обставини, за яких позивачу стало відомо про користування ОСОБА_5 гаражем НОМЕР_1 не можуть бути визнані поважними для поновлення строку позовної давності.

Наведені у клопотанні від 11.10.2024 обставини для поновлення строку на звернення до суду з позовом не мають виключний характер та не підтверджують поважності причин пропущення позовної давності.

Виходячи зі змісту ч.5 ст.267 ЦК України поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено суду поважних причин пропуску строку позовної давності у даній справі.

Позов подано до суду 07.08.2024, тобто поза межами позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З підстав викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Товариства щодо виключення з членства товариства ОСОБА_5 , 1961 р.н., оформленого протоколом Загальних зборів №2 від 09.11.2013, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати представнику позивача адвокату Шульзі П.М. до електронного кабінету, відповідачу ( АДРЕСА_5 );

Доручити позивачу ознайомити із змістом рішення третю особу - ОСОБА_2 .

Доручити відповідачу ознайомити із змістом ухвали третю особу - ОСОБА_3 .

Повне рішення складено 25.11.2024.

Суддя В.Г. Кабакова