Рішення

від 12.11.2024 по справі 916/3080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3080/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3080/24

за позовом: Садівничого товариства «Відпочинок» (27 км. шосе Одеса-Київ, с.Дачне, Біляївський р-н, Одеська обл., 67625)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 55 332,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

10.07.2024 Садівниче товариство «Відпочинок» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за членські та цільові внески у розмірі 55 332,95 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про несплату відповідачем членських внесків, які були нараховані у зв`язку із членством в садівничому товаристві.

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за № 63 (кадастровий номер 5121082400:01:001:0165), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та є членом СТ «Відпочинок» з 1999 року на підставі його особистої заяви про прийняття в члени товариства від квітня 1999 року. Також позивач вважає, що членство відповідача підтверджується довідкою СТ «Відпочинок» за № 05/01-24 від 01.07.2024.

Як зауважує позивач, обов`язки відповідача своєчасно сплачувати вступний, членські та цільові внески в розмірах та в строки, встановлених загальними зборами, передбачені Статутом, а також з метою уточнення формулювань Статуту на території СТ «Відпочинок» були прийняті правила внутрішнього розпорядку, які затверджені рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом № 1/18 від 20.05.2018.

Також, як пояснює позивач, з метою виконання статутних завдань СТ «Відпочинок» встановлював розмір членського внеску, який має сплачуватися всіма членами товариства один раз на рік. Окрім того, керівництвом СТ «Відпочинок» неодноразово піднімалося та вирішувалося питання щодо притягнення до відповідальності членів, які систематично не сплачують членські внески.

В свою чергу, в правилах внутрішнього розпорядку передбачений штраф та встановлений строк сплати членських внесків, а саме до 01 вересня поточного року.

За ствердженням позивача, ОСОБА_1 є злісним неплатником та має відповідно заборгованість щодо сплати членських внесків з 2010 до 2024 року та розмір заборгованості щодо членського внеску з штрафами становить 47242,95 грн, а щодо цільового внеску 8090 грн, однак наразі відповідні обов`язки відповідач не виконав.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 позовна заява вх.№3148/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

15.07.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 3148/24 від 10.07.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3080/24. Справу № 916/3080/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "13" серпня 2024 року об 11:20 год.

08.08.2024 від представника СТ «Відпочинок» надійшла заява (вх. № 29646/24), згідно якої останній просив суд розглянути справу за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 у справі № 916/3080/24 на 13.08.2024 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

14.08.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/3080/24 призначено на "27" серпня 2024 року об 11:00 год.

27.08.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/3080/24 на "10" вересня 2024 року об 11:20 год.

28.08.2024 Господарський суд Одеської області звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області та до Одеської міської ради із запитами щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 у справі № 916/3080/24 на 10.09.2024 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з відсутністю інтернет з`єднання в установі суду та пов`язаної з цим неможливості фіксації судового процесу технічними засобами, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

11.09.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/3080/24 за ініціативою суду на 30 днів та підготовче засідання у справі № 916/3080/24 призначено на "26" вересня 2024 року о 10:40 год.

11.09.2024 Господарський суд Одеської області повторно звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області та до Одеської міської ради із відповідними запитами щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

12.09.2024 від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшла відповідь (вх. № 33289/24) на запит суду, з якої вбачається, що згідно з відомостями Департаменту, інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 на території м. Одеси відсутня.

В подальшому, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради надано до суду відповідь (вх. № 34638/24 від 23.09.2024), якою повідомлено, що згідно з відомостями Департаменту, ОСОБА_1 значиться знятим з реєстрації місця проживання від 29.10.2010 з адреси: АДРЕСА_3 , без подальшої реєстрації місця проживання на території міста Одеси.

26.09.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/3080/24 до судового розгляду по суті на "11" жовтня 2024 року о 12:00 год., а також призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3080/24 по суті на 12 листопада 2024 року о 10:40 год.

11.10.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/3080/24 по суті, згідно раніше визначеної резервної дати, на "12" листопада 2024 року о 10:40 год.

В судове засідання 12.11.2024 представник позивача СТ «Відпочинок» не з`явився, повідомлений належним чином, звертався до суду з відповідною заявою про розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами та за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався та особисто або свого повноважного представника жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачу за його останнім відомим місцезнаходженням рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали у справі були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з ними, а саме на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщувались відповідні оголошення від 02.09.2024, 13.09.2024, 01.10.2024 та від 14.10.2024.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/3080/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за відомим номером даної справи № 916/3080/24 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав, матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останній не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

12.11.2024 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та згідно із приписами статтей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.

3. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, Садівниче товариство «Відпочинок» засноване 16.07.1992 на підставі рішення Дачнянської сільської ради від 16.04.1992, протокол №2 (назва при реєстрації в 1992 році - Садовое Товарищество «Отдых» Виробничого об`єднання «Одесзалізобетон» (производственного объединения «Одесжелезобетон»), утвореного за рішенням загальних зборів працівників підприємства та розташованого на земельній ділянці, що складається з наданої у постійне користування рішенням Біляївської районної ради народних депутатів за №107 від 16.03.1989 земельної ділянки площею 14,6 га, земельної ділянки приєднаної рішенням Дачненської сільської ради від 22.08.2008 №921/02-25 про приєднання земельних ділянок для ведення садівництва до СТ «Відпочинок», які розташовані за межами с. Дачне Біляївського району Одеської області загальною площею 0,453 га в кількості 6 ділянок розміром: ділянка №2 - 0,081 га; ділянка №4 - 0,081 га; ділянка №6 - 0,081 га; ділянка №8 - 0,081 га; ділянка №10 - 0,080 га; ділянка №12 - 0,049 га та земельних ділянок громадян, прийнятих у члени Товариства на підставі їх заяв.

Основним документом, який регулює діяльність СТ «Відпочинок» є Статут.

Статут СТ «Відпочинок» 2016 року був затверджений позачерговими загальними зборами Садівничого товариства «Відпочинок», який оформлений протоколом №4/16 від 21.09.2016.

Товариство засноване з метою надання допомоги його членам у вирішенні питань ведення садівництва, створеним на основі єдності інтересів для спільної реалізації мети діяльності Товариства, визначеної Статутом (п. 1.1. Статуту)

СТ "Відпочинок" є неприбутковим добровільним об`єднанням громадян (п. 1.1. Статуту).

Відповідно до п. 2.1. Статуту метою Товариства є: задоволення та захист законних соціальних, економічних, культурних, екологічних, та інших спільних інтересів її членів у веденні ними колективного садівництва, організації культурно-побутового обслуговування членів, проведення загальних робіт по впорядкуванню території Товариства, спільного будівництва та експлуатації інженерних систем газопостачання, енергопостачання, водопостачання, водовідведення, охорони території Товариства та виконання інших дій, які направлені на задоволення інтересів її членів.

Згідно з п. 3.1. Статуту членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку та є власниками/користувачами земельних ділянок, які знаходяться на території Товариства та/або особи, які активно сприяють виконанню статутних завдань Товариства.

Відповідно до п. 3.8. Статут члени товариства зобов`язані:

1) виконувати вимоги Статуту і рішення керівних органів, пов`язані з виконанням статутних завдань Товариства;

2) утримуватись від будь-яких дій (бездіяльності), що можуть нанести шкоду Товариству або його діяльності;

3) сприяти виконанню статутних завдань Товариства;

4) пропагувати ідеї, мету, цілі, статутні завдання і діяльність Товариства;

5) своєчасно сплачувати вступний, членські та цільові внески в розмірах та в строки встановлені Загальними зборами. В разі набуття одним членом Товариства права власності на декілька садових ділянок - членські внески сплачуються з кожної ділянки початкового планування;

6) своєчасно сплачувати плату за використану електроенергію, воду, газ в розмірі та в строк встановлений Загальними зборами;

7) сплачувати штрафні санкції при порушенні строків сплати внесків та сплат за комунальні послуги, порушенні Правил Внутрішнього Розпорядку та інших;

8) дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку на території Товариства, не допускати дій що порушують нормальні умови відпочинку інших членів.

Відповідно до Статуту до керівних органів товариства входять: загальні збори, правління та керівник (п. 4.1. Статуту).

Загальні збори можуть вирішувати всі питання діяльності СТ «Відпочинок» (п. 4.2.1. Статуту).

До повноваження правління входить (п. 4.3.2. Статуту): затверджувати і змінювати оперативні і фінансові плани, складати річні бюджети, баланси і звіти Товариства; встановлювати порядок фінансування та інші форм реалізації статутних завдань; затверджувати символіку, визначати порядок її використання і зберігання; затверджувати договори, які укладені керівником та інші правочини з урахуванням обмежень, встановлених Статутом або рішеннями зборів; вирішувати питання щодо прийняття або відмову в прийнятті осіб в члени Товариства; затверджувати штатний розклад та укладені трудові та цивільно-правові договори керівником, видавати накази та інші обов`язкові для працівників Товариства акти і керувати їхньою діяльністю; затверджувати внутрішні правила, процедури (регламенти).

Господарським судом також встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:01:001:0165, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 є членом СТ «Відпочинок» з 1999 року, про що свідчать його особиста заява про прийняття в члени товариства від 03.04.1999 та довідка СТ «Відпочинок» № 05/01-24 від 01.07.2024.

Як свідчать витяги з протоколів, загальними зборами Садівничого товариства «Відпочинок» встановлено розмір членського внеску, який має сплачуватися всіма членами товариства один раз на рік, а саме:

- згідно з протоколом № 2/15 від 09 травня 2015 року встановлено розмір членських внесків 500 гривень на рік в 2015 році;

- згідно з протоколом №2/16 від 29 травня 2016 року встановлено розмір членського внеску в розмірі 120 гривень за сотку в 2016 році;

- згідно з протоколом № 8/17-ПР від 21 травня 2017 року загальними зборами прийнято рішення, що всі борги по членським внескам, по 2014 рік включно, дорівнюють розміру членського внеску за 2015 рік (500 грн) за кожен рік заборгованості;

- згідно з протоколом №1/17 від 07 травня 2016 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску 220 гривень за сотку в 2017 році;

- згідно з протоколом № 1/18 від 20 травня 2018 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску за 2018 рік на рівні 2017 року (220 гривень за сотку);

- згідно з протоколом 1/19 від 26 травня 2019 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску за 2019 рік на рівні 2018 року (220 гривень за сотку);

- згідно з протоколом № 2/20-ПР від 02 травня 2020 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску в 2020 році в розмірі 250 гривень за сотку;

- згідно з протоколом № 2/21-ПР від 18 квітня 2021 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску в 2021 році в розмірі 350 гривень за сотку;

- згідно з протоколом № 2/22-ПР від 20 травня 2022 року загальними зборами прийнято рішення про встановлення розміру членського внеску за 2022 рік на рівні 2021 року (350 гривень за сотку).

Згідно з протоколом 6/15 загальними зборами членів СТ «Відпочинок» 31.10.2015 було прийнято рішення про встановлення цільового внеску в розмірі 100 доларів США згідно курсу НБУ на день сплати внеску з усіх членів товариства.

З метою уточнення формулювань Статуту на території СТ «Відпочинок» були прийняті правила внутрішнього розпорядку садівничого товариства «Відпочинок», які затверджені рішенням загальних зборів Садівничого товариства «Відпочинок», та оформлені протоколом №1/18 від 20 травня 2018 року.

Відповідно до п. 8.4. Правил внутрішнього розпорядку СТ «Відпочинок», членські внески повинні бути сплачені виключно в межах поточного фінансового року. Оплата членських внесків і внесків за користування енергомережами згідно з протоколом загальних зборів №2/15 від 17 травня 2015 року повинна здійснюватися до 01 вересня поточного року, за несвоєчасну оплату накладається штраф в розмірі 10% щороку на залишок заборгованості.

Загальними зборами прийнято рішення (протокол №3/21-ПР від 18.09.2021 року) про нарахування штрафу боржникам у розмірі, який дорівнює загальній сумі боргу за членськими внесками, внесками за воду, внесками за обслуговування електромереж та цільовими внесками по 2020 рік включно з врахуванням індексу інфляції.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача щодо сплати членських та цільових внесків за період з 2010 до 2024 років становить 55332,95 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

В силу ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

5. Оцінка аргументів учасників справи, мотиви й висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Як встановлено судом, документом, який регулює діяльність СТ «Відпочинок» є Статут.

Згідно з п. 3.1. Статуту СТ «Відпочинок» членами Товариства можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку та є власниками/користувачами земельних ділянок, які знаходяться на території Товариства та/або особи, які активно сприяють виконанню статутних завдань Товариства.

Відповідно до п. 3.8. Статуту СТ «Відпочинок» члени товариства зобов`язані:

1) виконувати вимоги Статуту і рішення керівних органів, пов`язані з виконанням статутних завдань Товариства;

2) утримуватись від будь-яких дій (бездіяльності), що можуть нанести шкоду Товариству або його діяльності;

3) сприяти виконанню статутних завдань Товариства;

4) пропагувати ідеї, мету, цілі, статутні завдання і діяльність Товариства;

5) своєчасно сплачувати вступний, членські та цільові внески в розмірах та в строка встановлених Загальними зборами. В разі набуття одним членом Товариства права власності на декілька садових ділянок - членські внески сплачуються з кожної ділянки початкового планування;

6) своєчасно сплачувати плату за використану електроенергію, воду, газ в розмірах та в строках встановлених Загальними зборами;

7) сплачувати штрафні санкції при порушенні строків сплати внесків та сплати за комунальні послуги, порушенні Правил внутрішнього розпорядку та інших;

8) дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку па території Товариства, не допускати дій що порушують нормальні умови відпочинку інших членів.

Розміри цільових внесків за кожний рік були встановлені відповідними рішеннями загальних зборів, які оформлені відповідними протоколами, в яких вказаний розмір членських та цільових внесків, порядок та строк їх сплати.

Предметом позову є стягнення з відповідача, як члена СТ «Відпочинок», заборгованості зі сплати членських та цільових внесків.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Відповідно до п. 8.4. зазначених Правил внутрішнього розпорядку СТ «Відпочинок» членські внески повинні бути сплачені виключно в межах поточного фінансового року. Згідно з протоколом загальних зборів № 2/15 від 17.05.2015 оплата членських внесків і внесків за користування енергомережами повинна здійснюватися до 01 вересня поточного року; за несвоєчасну оплату накладається штраф в розмірі 10% щороку на залишок заборгованості.

Рішенням загальних зборів СТ «Відпочинок», оформленим протоколом № 3/21-ПР від 18 вересня 2021 року, вирішено нарахувати штраф боржникам у розмірі, який дорівнює загальній сумі боргу за членським внеском, внеском за воду, внеском за обслуговування електромереж та цільовим внескам за 2020 рік включно з врахуванням індексу інфляції.

Однак, доказів погашення відповідачем суми боргу матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати членських та цільових внесків в розмірі 55332,95грн, що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.07.2024. Розмір заборгованості щодо членського внеску з штрафами становить 47242,95 грн, а щодо цільового внеску - 8090,00 грн.

Відповідач на спростування викладених обставин щодо наявності боргу в сумі 55332,95 грн жодних доказів суду не надав. Встановлені судом обставини відповідачами жодним чином не спростовані.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність заявлених позовних вимог СТ «Відпочинок» про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, а тому позов вважає за необхідне задовольнити.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Садівничого товариства «Відпочинок» (27 км шосе Одеса-Київ, с. Дачне, Біляївський р-н, Одеська обл., 67625, код ЄДРПОУ 19038778) суму членських та цільових внесків в розмірі 55 332 (п`ятдесят п`ять тисяч триста тридцять дві) грн 95 коп та судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський