Рішення

від 13.11.2024 по справі 918/1131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1131/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідача - 1 Рівненської міської ради

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М"

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від прокуратури: Гіліс Ірина Володимирівна (в залі суду);

Від відповідача - 1: не з`явився;

Від відповідача - 2: Чехомська Оксана Іванівна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" (далі - відповідач - 2), в якій просить: визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Рівненської міської ради від 03 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна"; визнати недійсним Договір оренди землі від 02 грудня 2022 року, укладений між Рівненською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 площею 0,4100 га, розташованої в м. Рівне на вул. Князя Володимира, 72-Д; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" повернути Рівненській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 площею 0,4100 га, розташовану в м. Рівне на вул. Князя Володимира, 72-Д, на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у справі № 918/1131/22 в позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у справі № 918/1131/22 без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року, зокрема: касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2023 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у справі № 918/1131/22 скасовано, справу № 918/1131/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

При новому розгляді справи, Верховний Суд зазначив, що необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів з`ясувати для якої мети ТОВ "Автоімперія-М" передавалася спірна земельна ділянка та належним чином встановити чи вправі рада була передавати таку земельну ділянку без дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 ЗК України і за наслідками визначення на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (ст. ст. 76-79 ГПК України), відповідно до вимог закону, який регулює спірні правовідносини, вирішити спір та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю Войтюка В.Р. визначено як суддю переданої на розгляд судової справи № 918/1131/22.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги аргументовані тим, що позов мотивований тим, що Рівненська міська рада всупереч ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), без проведення земельних торгів надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" земельну ділянку площею, яка в 1 200 разів перевищує площу розташованої на ній нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М".

Прокуратура стверджує, що рішення Рівненської міської ради від 03 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" прийняте з порушенням вимог земельного законодавства України, є незаконним і підлягає скасуванню.

Посилаючись на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), прокуратура просить визнати недійсним договір оренди землі від 02 грудня 2022 року, за наслідками прийнятого Рівненської міської ради рішення від 03 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" та застосувати наслідки недійсності цього договору.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції зауважує, що власником відповідного нерухомого майна на момент його продажу та власником земельної ділянки була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради та про помилковість доводів прокурора про не поширення ст. 377 ЦК України на спірні правовідносини.

Вважає, що сам факт наявності на земельній ділянці будь якого об`єкту нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб є підставою для непроведення конкурсу відповідно до ст. 134 ЗК України (при цьому можливість реалізації цього права не ставить в залежність від призначення, виду використання будівлі чи споруди). Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 910/12366/18, зазначає, що сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення. Зазначає, що прокурором не враховано висновків Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 907/68/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/7197/18, від 06 березня 2019 року у справі № 914/2687/17, від 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20, від 01 квітня 2021 року у справі № 910/10500/19 (у всіх цих справах у попереднього власника нерухомого майна було оформлено права на земельну ділянку під будівлями).

В судовому засіданні 13 листопада 2024 року представник прокуратури підтримав позов. Представник відповідача в свою чергу позовні вимоги заперечив. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

20 листопада 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшла заява про зупинення провадження у справі. Окрім того, від відповідача - 2 надійшли письмові пояснення.

04 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли пояснення.

23 серпня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі 918/1131/22 у зв`язку з закінченням розгляду та оприлюдненням повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду по справі 925/1133/18 від 11 червня 2024 року.

11 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 надійшли письмові пояснення.

07 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли пояснення.

21 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення.

22 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

30 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення.

11 листопада 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

12 листопада 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Справа перебуває на новому розгляді. Під час попереднього розгляду місцевим господарським судом рішенням від 13 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у справі № 918/1131/22 без змін. Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року, зокрема: касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2023 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у справі № 918/1131/22 скасовано, справу № 918/1131/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року розпочато провадження під час нового розгляду, прийнято справу №918/1131/22 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Рівненської міської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення до свого провадження, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду від 04 грудня 2023 року зупинено провадження у справі № 918/1131/22 за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Рівненської міської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2024 року поновлено провадження у справі № 918/1131/22 та призначено підготовче судове засідання на 16 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1131/22 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Рівненської міської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення та призначено розгляд справи № 918/1131/22 до судового розгляду по суті на 30 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 14 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 28 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 11 листопада 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 листопада 2024 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 13 листопада 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1539 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А, розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду" на підставі пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата земельного податку або орендної плати, - лист Державної податкової інспекції у м. Рівному від 14 лютого 2011 року № 5603/15-341) припинено право оренди земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А, яка рішенням Рівненської міської ради від 8 квітня 2010 року № 3422 "Про продовження договору оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А" надана Комунальному підприємству "Допомога" для обслуговування автостоянки. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року № 041058300208, укладений між Комунальним підприємством "Допомога" та Рівненською міською радою. Передати Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Пунктом 3 вказаного рішення вирішено передати Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Рішенням Рівненської міської ради від 03 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" припинено право оренди земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-А (кадастровий номер земельної ділянки - 5610100000:01:008:0031), яка була надана Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди (договір оренди землі від 14 червня 2012 року № 561010004000453). Вирішено вважати таким, що припинив свою дію договір оренди землі від 14 червня 2012 року № 561010004000453, укладений між Рівненською міською радою та Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве".

Пунктом 3 вказаного рішення на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 січня 2014 року № 4202847 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду на 49 (сорок дев`ять) років (без умови щодо автоматичного поновлення договору оренди землі) земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д (з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди.

Земельну ділянку передано за рахунок земель комунальної власності територіальної громади міста Рівного, вилучених відповідно до пункту 1 цього рішення.

Вказане рішення прийнято відповідно до статей 12, 122, 123, 124, 141, 134 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна" від 24 червня 2022 року № 132, та з врахуванням заяви ТОВ "Автоімперія-М".

В заяві від 01 серпня 2022 року Товариство просило в Ради передати в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,41 га за адресою: Україна, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-А (кадастровий номер 5610100000:01:008:0031) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код 12.04) (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) з правом укладення договору суборенди за рахунок земель запасу комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

В пояснювальній записці до проєкту рішення Рівненської міської ради "Про припинення права оре земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу ТОВ "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д на якій розташований об`єкт нерухомого майна" зазначено, що проєкт рішення підготовлено на підставі заяви ТОВ "Автоімперія-М" від 1 серпня 2022 року та документів, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д.

Також в пояснювальній записці зазначено, що на земельній ділянці розташована будівля прохідної загальною площею 3,5 м2, яка перебуває у власності ТОВ "Автоімперія-М" відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2014 року № 4202847, зареєстрованого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим Володимиром Олександровичем.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" є власником нерухомого майна - будівлі, будівлі прохідної, літ. "А-1", об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 3,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 82д.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, серії та номер: 20, виданий 10 січня 2014 року, видавник: Приватний нотаріус Плетньов В.О.

Наказом Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24 червня 2022 року № 132 змінено адресу: Рівненська область, м. Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 82д будівлі прохідної, що знаходиться в м. Рівне на вул. Князя Володимира, на адресу: Україна, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, Рівненська територіальна громада, вул. Князя Володимира, 72-Д.

На підставі рішення Ради від 03 листопада 2022 року № 2731, 2 грудня 2022 року між Радою та Товариством укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що оспорюване рішення прийнято Радою з порушенням вимог земельного законодавства щодо порядку надання землі комунальної власності. Так, всупереч вимог статей 124, 134 ЗК України Рада без проведення земельних торгів надала Товариству земельну ділянку площею, яка в 1200 разів перевищує площу розташованої на ній нерухомості відповідача - 2.

На переконання прокурора приписи частини 2 статті 134 ЗК України передбачають можливість надання у користування на позаконкурентних засадах лише земельних ділянок, на яких безпосередньо розташоване нерухоме майно орендаря з площею для його обслуговування, що не перевищує площі нерухомості. Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної орендарю будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів. Також прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з видом використання будівлі прохідної, як об`єкт цивільних прав в силу ст. 79-1 ЗК України, під час підготовки та прийняття Радою спірного рішення не сформована.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 152 ЗК України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 ЗК України).

За приписами частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки на якій воно розташоване без проведення земельних торгів в порядку визначеному положеннями ст. ст. 122, 124 ЗК України.

Судом вище встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" належить на права власності нерухоме майно, а саме будівля прохідної, літ. "А-1", об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 72Д.

Вказане право власності, на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення, є чинним та не скасованим.

Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка вже мала кадастровий номер 5610100000:01:008:0031 та відомості про яку були зареєстровані у публічній кадастровій карті, що свідчить про її факт сформованості.

Таким чином, врахуючи, що на момент прийняття Рівненською міською радою оскаржуваного рішення, на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, котрий на праві власності належить Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М, то в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах.

Одночасно суд бере до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" зверталося до органу місцевого самоврядування щодо передачі йому земельної ділянки саме для будівництва і обслуговування автостоянки, для тих же цілей призначений і наявний у товариства об`єкт нерухомого майна - будівля прохідної, і саме для цих цілей було передано спірну земельну ділянку в оренду. В подальшому, на підставі рішення органу місцевого самоврядування та договору, котрі оспорюються прокурором в межах цього судового провадження, земельну ділянку було передано саме для будівництва і обслуговування автостоянки.

За змістом рішення Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1539 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А, розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду" на підставі пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України припинено право оренди земельної ділянки площею 4 100 кв. м. на вул. Князя Володимира, 72-А Комунальному підприємству "Допомога" для обслуговування автостоянки. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2010 року № 041058300208, укладений між Комунальним підприємством "Допомога" та Рівненською міською радою. Передано Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 кв. м. на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Рішенням Рівненської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1539 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-А, розірвання договору оренди та передачу земельної ділянки в оренду" Житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству "Галузеве" передано в оренду на десять років, з правом укладання договору суборенди, земельну ділянку площею 4 100 кв. м. на вул. Князя Володимира, 72-А для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва і обслуговування автостоянки) за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення.

Рішенням Рівненської міської ради від 03 листопада 2022 року № 2731 "Про припинення права оренди земельної ділянки, дії договору оренди землі та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, на якій розташований об`єкт нерухомого майна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" передано в оренду на 49 (сорок дев`ять) років (без умови щодо автоматичного поновлення договору оренди землі) земельну ділянку площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д (з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладання договору суборенди.

В подальшому, право власності на нерухоме майно: будівлю прохідної, літ "А-1", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М", що підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні під час продажу майна у справі про банкрутство, серія та № 20 від 10 січня 2014 року, виданого Приватним нотаріусом Плетньовим В.О. на підставі Акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 24 вересня 2013 року і протоколу проведення аукціону від 23 вересня 2013 року № 71-09/13-Н і зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 січня 2014 року, р.н об`єкту нерухомого майна 263742956246.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно Технічного паспорту на Будівлю прохідної літ. "А-1" від 14.03.2013, виготовленого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації, для продажу майна на аукціон (24 вересня 2013 року) і до набуття права власності ТОВ "Автоімперія-М", розділ Технічного паспорту Схематичний план земельної ділянки, будівля прохідної розміщена на земельній ділянці площею 4 100 кв. м., кадастровий номер 5610100000:01:008:0031.

Відповідно до Технічного паспорта, розділ "Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд", до допоміжних споруд, що обслуговують будівлю належать: ґанок, огорожа, ворота.

Згідно пункту 4 підрозділу 1 Розділу II Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" від 24 травня 2001 року № 127, господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі і згідно з ст. 186 ЦК України співвідносяться, як головна річ і приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Згідно п. 13 розділу V (Складання схеми розташування будівель та споруд) Наказу від 24 травня 2001 року № 127 кожна земельна ділянка або територія має межі - закриті (огорожі, мури, паркани тощо) і відкриті (канави, рови, вішки, межеві знаки тощо).

Отже, на момент передачі у власність земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031, на якій розташовувалась будівля прохідної, мала закриті огорожею межі.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24 травня 2001 року № 127 затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (чинна на момент виникнення права власності на нерухоме майно). Технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 1 розділу II Інструкції господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) споруди (коледжі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі.

Аналогічні приписи містить Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 488 "Деякі питання проведення технічної інвентаризації", якою затверджено Порядок проведення технічної інвентаризації; згідно пункту цього 2 Порядку проведення технічної інвентаризації, забудована площа земельної ділянки - площа земельної ділянки, зайнята всіма будівлями, спорудами.

Згідно пункту 48 вказаного порядку у разі літерування житлових будинків, будівель та господарських (присадибних) та інших допоміжних будівель, розміщених на одній земельній ділянці, якщо закінчуються літери алфавіту, ліворуч зазначають додаткові цифрові позначення. Наприклад, 2А; 2Б; 2В; ЗА; ЗБ тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Стаття 181 Цивільного кодексу України, передбачає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані па земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 186 Цивільного кодексу України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, і приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Суд зазначає, що віднесення огорожі до елементів благоустрою не виключає можливість, бути приналежністю до основної речі, право власності на таку річ окремим документом не засвідчується, проте допоміжні будівлі та споруди відображаються у технічному паспорті на нерухоме майно. Визначенням речей елементом благоустрою є способом ідентифікації речі Суд зазначає, що віднесення огорожі до елементів благоустрою не виключає можливість, бути приналежністю до основної речі, право власності на таку річ окремим документом не засвідчується, проте допоміжні будівлі та споруди відображаються у технічному паспорті на нерухоме майно. Визначенням речей елементом благоустрою є способом ідентифікації речі є приналежністю до основної речі, а не підставою для спростування такого факту.

Крім згаданого право власності на приналежність, до якої відноситься в тому числі огорожа, підлягає захисту так само як і право власності на основну річ, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 127/24183/16-й від 31 липня 2019 року який зокрема зазначив, що завданням приналежності до основної речі є забезпечення власника необхідними засобами благоустрою.

Окрім того, суд зазначає, що на момент набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" права власності на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0.41 га у відповідних межах була сформована з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 , цільове призначенням для: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки, право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Рівненською міською радою 14 червня 2012 року Управлінням Держземагенства у державному земельному кадастрі і сформована, як об`єкт права власності відповідно до ст. 79 ЗК України (в редакції на момент формування земельної ділянки), що засвідчується Витягом з ДЗК від 14 червня року 2022 року та Рішенням Рівненської міської ради № 1539 від 22 листопада 2011 року, Договором оренди від 04 травня 2012 року укладеним між Рівненською міською Радою, з цільовим призначення земельної ділянки.

Земельна ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 14 червня 2012 року управлінням Держемагенства у м. Рівному, що засвідчується Витягом з ДЗК від 14 червня 2022 року, номер витягу НВ-990079944202.

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта № 2341107/2 ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 14 листопада 2023 року, площа, конфігурація, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:008:0031, площею 4100м.кв, яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, починаючи з моменту Формування земельної ділянки до її передачі в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" не змінились. У висновку експерта зазначено, що моментам формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, згідно наданих матеріалів є 2004 рік.

Експертом встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира 72-Д, загальною площею 4100 кв.м. станом на 06 жовтня 2004 року перебувала в користуванні КП "Готель Україна" на якій розташована автостоянка та вилучена на підставі рішення Рівненської міської ради № 997 від 06 жовтня 2004 року та передана в оренду КП "Допомога" на строк до п`яти років на якій розташована автостоянка. У відповідності до рішення Рівненської міської ради № 3422 від 08 квітня 2010 року КП "Допомога" договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Кн.Володимира72-Д, загальною площею 4100кв.м. продовжено на п`ять років. На підставі даного рішення укладено між КП "Допомога" та Рівненською міською радою договір оренди земельної ділянки для обслуговування автостоянки з правом суборенди цієї ділянки від 15 жовтня 2010 року №041058300208.

Отже, факт формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням додатково засвідчується Рішення Рівненської міської ради № 997 від 06 жовтня 2004 року року; рішенням Рівненської міської ради № 3422 від 08 квітня 2010 року; рішення Рівненської міської ради № 1539 від 22 грудня 2011 року та договором суборенди земельної ділянки від 14 червня 2012 року укладених між Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством Галузеве" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М".

Суд зазначає, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Подібний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19.

Спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із класифікацією виду цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки) (код КВЦПЗ 12.04), а передача в оренду спірної земельної ділянки для 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), відповідає цільову призначенню з яким вона сформована до моменту набуття у власність відповідачем - 2 об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на момент звернення з даним позовом) цільове призначення земельної ділянки передбачає використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

У силу приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містилося і в ст. 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановленні для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже у силу приписів ч. 2 ст.120 ЗК та ст. 377 ЦК України до відповідача - 2 перейшло право користування земельною у обсязі належному попередньому землевласника (землекористувачу), тобто з тією площею та з тим цільовим призначенням з яким воно належало Рівненській міській раді.

Щодо цільового призначення земельної ділянки, яка надається для обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, розглядаючи справу № 922/1323/20 Верховний суд у постанові дід 30 березня 2021 року, вказав у п. 36 щодо цільового призначення земельної ділянки, яка надається для обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що цільове призначення земельної ділянки визначається відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548. який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2020 року № 31011/18306.

При цьому в багатьох випадках цільове призначення земельних ділянок згідно із Класифікатором містить одночасно посилання як на будівництво, так і на обслуговування будівель, а окремо визначеного виду цільового призначення - лише для обслуговування будівель та споруд Класифікатор не містить. Наприклад: "02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; "03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови"; "06.01 - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів"; "07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначенця".

Таким чином, визначення компетентним органом цільового призначення земельної ділянки з включенням у тому числі слів "для будівництва" свідчить про те, що цільове призначення визначено відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, оскільки саме такі коди використовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі і застосовуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями для ведення обліку земель та формування звітності щодо земельних ресурсів.

Звідси органи державної влади та органи місцевого самоврядування не мають можливості визначити цільове призначення земельної ділянки, яке не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель, і надаючи фактично земельну ділянку для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, визначають вид цільового призначення "для будівництва та обслуговування".

Водночас види використання земельної ділянки у межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, встановлених законом щодо використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 ЗК України). Тобто, визначаючи вид використання земельної ділянки, органи державної влади і органи місцевого самоврядування можуть зазначати у таких випадках вид її використання саме для обслуговування будівель та споруд, а не для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/або укладення відповідних договорів".

Суд наголошує, що цільове призначення земельної ділянки не змінювалось з 2004 року, земельна ділянка не надавалась для "будівництва нової автостоянки", оскільки автостоянка функціонує з моменту її формування, що засвідчується Рішенням Рівненської міської ради № 997 від 06 жовтня 2004 року земельна ділянка на якій розташована автостоянка та була вилучена у Готелю України та передана в оренду КП "Допомога" на строк до п`яти років на якій розташована автостоянка і про, що зазначено на стор.4 експертного висновку.

Згідно з п. 5.1 ДБН В.2.3-15:2007 України "Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" під автостоянкою в даному випадку слід розуміти комплекс будівель та споруд з одно-, або багатофункціональним призначенням, обов`язковою умовою функціонування якої є наявність відкритої площадки для стоянки автомобілів та приміщення для чергових і зберігання інвентаря та елементи благоустрою.

Отже, будівля прохідної є невід`ємною частиною автостоянки, приміщенням для розміщення чергових та інвентаря і забезпечує функціонування відкритої площадки наявної на земельній ділянці, кадастровий № 5610100000:01:008:0031 і на постійних умовах експлуатується, як складова частина автостоянки.

У силу приписів п. 7 ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Отже землекористувачі наділені правом здійснювати забудову земельної ділянки відповідно до її цільового призначення за виключенням випадків встановлених законом та договором.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва; Термін "нове будівництво" міститься, наприклад, у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про архітектурну діяльність", визначається лише як складова будівництва загалом.

У відповідності до ст. 134 Частиною 2 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У спірному договорі оренди землі укладеному 02 грудня 2022 року між Рівненською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" року у пункті 15 мета використання співпадає з видом цільовим використання землі прописаним у пункті 16 договору. Очевидно, що при визначені для чого саме буде використана земельна ділянка (для яких потреб, цілі, мети) термін мета використання землі використовується як синонім цільового використання землі, тому мета використання земельної ділянки збігається із її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування відповідно (ч. 2 ст. 20 ЗК України). Цільове призначення земельної ділянки визначається відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.

Пунктом 3 рішення Рівненської міської ради від 03 листопада 2022 року № 2731 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" передано в оренду земельна ділянка площею 4 100 м2 на вул. Князя Володимира, 72-Д з кадастровим № 5610100000:01:008:0031 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладення договору суборенди.

Згідно Витягу з ДЗК від 14 червня 2022 року, спірна земельна ділянка: відноситься до категорії земель: "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення";цільове призначення: "12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства( для будівництва та обслуговування автостоянки"; вид використання: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки), з правом укладення договору суборенди; підставою внесення відомостей про земельну ділянку у ДЗК з відповідним цільовим призначенням "Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 07 лютого 2012 року виготовлена ПП "Рівнебудземпроектсервіс".

Форма заяви, щодо надання Рівненькою міською радою в оренду земельної ділянки розміщена на сайті ЦНАПм. Рівне. Те для чого надається земельна ділянка (ціль, мета) формується у вищезгаданій заяві у вигляді цільового призначення відповідно до класифікації видів цільового використання земель.

Під час подання заяви про надання в оренду земельної ділянки відповідачем - 2 сформулювало у заяві від 01 серпня 2022 року мету використання земельної ділянки відповідно до виду цільового використання який був зазначений у Державному земельному кадастрі (далі ДЗК). Інформація з Держгеокадстру є доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності згідно ст. 193 ЗК України.

Під час прийняття спірного рішення Рівненською міською радою від 03 листопада 2022 року № 2731, мета використання земельної ділянки визначена відповідно до інформації про вид цільового використання зазначений у ДЗК.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 40 Постанови Верховного Суду справа № 344/10412/16-а від 14 листопада 2019 року).

Спірна земельна ділянка, як зазначалось вище відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

У Класифікаторі видів цільового призначення земель, у Секція J Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, всі види цільового використання цієї секції передбачають мету використання: розміщення і експлуатація будівель і споруд.

Окремо виду цільового призначення земельної лише для обслуговування або лише для будівництва класифікатор не містив, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 922/1323/20 від 30 березня 2021 року.

Крім згаданого пункт г частини 1 ст. 95 Земельного кодексу України до загальних прав землекористувача відносить право на спорудження будівель та споруд.

З видом цільового використання землі код. 12.04 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд транспорту та дорожнього господарства" відповідач - 2 може здійснювати будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) у межах цільового призначення будь якого об`єкту транспортної інфраструктури у тому числі автостоянки.

Згідно з п. 5.1 ДБН В.2.3-15:2007, земельна ділянка з гравійним покриттям, будівлею прохідної разом з допоміжними спорудами спорудами: ганком, огорожою, ворот становлять автостоянку.

Отже, рішенням Рівненська міська рада не надавала земельну ділянку для потреб, які не пов`язані з цільовим призначенням земельної ділянки у тому числі окремо для нового будівництва.

Верховний Суд у справі № 916/2319/22 (п. 4.15-4.17) зазначив, що у справі № 922/443/20 предметом розгляду були вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів додатків до рішень, обґрунтовані тим, що Харківська міська рада прийняла протиправні рішення щодо надання в користування ТОВ "Бротей" земельної ділянки під будівництво житлового комплексу без проведення земельного аукціону та площею, яка значно перевищує площу, необхідну для обслуговування нерухомості ТОВ "Бротей". У наведеній справі суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, констатувавши порушення Харківською міською радою порядку відведення земельної ділянки комунальної власності внаслідок передачі її в користування ТОВ "Бротей" під нове будівництво без проведення земельного аукціону, тоді які поза конкурсом останній міг отримати земельну ділянку виключно для експлуатації та обслуговування нерухомого майна.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у вказаній справі зі спору, що виник у подібних правовідносинах, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 ЗК України.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі,- який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20, від 01 квітня 2021 року у справі № 910/10500/19.

У силу приписів частини 2 статті 134 ЗК України, розташування об`єкта нерухомості нa земельній ділянці є достатньою підставою для передачі цієї земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Зважаючи на вище встановлене, суд приходить до висновку, що у даному Рівненська міська рада не надавала земельну ділянку для потреб, які не пов`язані з цільовим призначенням земельної ділянки у тому числі для нового будівництва. Земельна ділянка сформована, як об`єкт цивільних прав у 2004 році, з моменту формування її цільове призначення не змінювалось, відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" набуло право користування земельною ділянку з тим цільовим та функціональним призначення, яке існувало на момент придбання об`єктів нерухомого майна, користувач у силу приписів закону має право на її забудову у межах цільового призначення і це право гарантоване ст. 95 ЗК України.

Попереднім власником будівлі прохідної по вул. Князя Володимира, 72-Д була територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М", яке набуло права власності на нерухоме майно, має право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,41 га з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 була зареєстрована Управлінням Держземагентства у м. Рівному на праві власності за Рівненською міською радою 14 червня 2012 року і на праві оренди за Житлово-комунальним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством "Галузеве" у державному земельному кадастрі і сформована як об`єкт цивільних прав відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України.

Приймаючи до уваги, що станом на момент прийняття Радою оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав (кадастровий номер 5610100000:01:008:0031), на земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля прохідної літ. "А-1" загальною площею 3,5 кв. м., право власності на яку зареєстровано за другим відповідачем, то право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:008:0031, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимира, 72-Д, в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах, а відтак доводи прокурора про те, що спірне рішення прийнято всупереч положенням ч. 1 ст. 134 ЗК України, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак такі вимоги задоволенню не підлягають.

Господарський суд звертає увагу, що, виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування у випадку розташування на такій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна належних на праві власності зазначеним особам.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20, від 01 квітня 2021 року у справі № 910/10500/19.

Щодо посилання прокурора на невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі будівлі, яка на ній знаходиться, суд зазначає, що площа будівлі прохідної літ. "А-1", яка знаходиться по вул. Князя Володимира, 72-Д у м. Рівне становить 3,5 кв. м.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01 липня 2020 року у справі № 910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотання сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Саме лише посилання прокурора на Генеральний план та оновлений (уточнений) план зонування території міста Рівного, не можуть бути однозначним підтвердженням неспівмірності площі відведеної земельної ділянки щодо площі нерухомого майна, з підстав викладених вище.

Тобто, прокурор посилаючись на неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта, мав би довести таку не співрозмірність. Процес доведення в цьому випадку може здійснюватися з урахуванням, але не виключно: цільового та функціонального призначення об`єкту нерухомого майна; фактичного землекористування, яке склалось на момент придбання такого майна; Державних будівельних норм (за їх наявності) щодо мінімальних розмірів земельної ділянки (з огляду на вимоги санітарного, архітектурного, екологічного, протипожежного законодавства тощо); вимог раціонального землекористування; існуючої містобудівної документації; інших істотних факторів.

Зокрема такі висновки правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від, 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20 (п. 35) та від 07 травня 2024 року справа № 910/11383/2 (п. 5.18), від 01 квітня 2021 року справа № 910/10500/19 (п. 6.18), від 03 березня 2021 року справа № 910/12366/1 (п. 26. 28.3,28.4).

На можливість встановлення площі земельної ділянки, шляхом проведення експертизи наголошував представник прокуратури посилаючись на сторінці 6 пояснень від 01 грудня 2023 року, де послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/9028/19 від 01 липня 2020 року та на ч. 2 ст. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільний справ" згідно яких розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування земельної ділянки , необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Суд зазначає, що проведення експертизи є одним із способів доказуванні площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, про це зокрема зазначено у Постанові Верховного Суду від 01 квітня 2021 року № 910/10500/19. Так, у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів; галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Крім згаданого у п. 36 постанові Верховного Суду від 922/1323/20 від 30 березня 2021 року, водночас у разі, якщо продавець (попередній власник) нерухомого майна (будівель, споруд) належним чином не оформив право користування земельною ділянкою певної площі, суду слід виходити з того, що оскільки чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по Собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, позаяк ДБН - це норми з іншим предметом правового регулювання, які містять вимоги саме для будівництва об`єктів нерухомості, а не для обслуговування нерухомого майна.

Відповідно до висновку експерта № 231107/2_ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 14 листопада 2023 року, площа земельної ділянки, необхідна для обслуговування об`єкта нерухомого майна: будівлі прохідної літ. "А-1" з приналежними об`єктами та розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Князя Володимир, 72-Д становить 4100кв.м.

З врахуванням відсутності суміжних сформованих земельних ділянок передбачати виділення чи оформлення іншого права на додаткову площу необхідну для обслуговування складових будівлі прохідної з приналежними об`єктами не потрібно.

Копія експертного висновку надана суду та надіслана позивачу (20 листопада 2023 року), до початку проведення підготовчого судового засідання, у раз наявності сумнівів, щодо експертизи, прокуратура могла провести додаткову або повторну експертизу, питання про яку могло вирішуватись у підготовчому засіданні (ч. 8 ст. 182 ГПК України).

Частиною 3 ст. 98 ГПК України Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, (ч. 1 ст. 101 ГК України).

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. (ч. 6 ст. 101 ГК України).

Суд зазначає, що у засіданні піднімав питання щодо призначення експертизи прокуратурою, на що представник останньої відмовив.

Щодо будівельних норм, суд зазначає, що державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2- 12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

Застосування ДБН під час визначення площі земельної ділянки Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року в справі № 922/1323/20: "що оскільки чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, позаяк ДБН - це норми з іншим предметом правового регулювання, які містять вимоги саме для будівництва об`єктів нерухомості, а не для обслуговування нерухомого майна (п. 36 постанови № 922/1323/20).

Принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, зокрема у справі що розглядається обставини, щодо неспіврозмірності площі нерухомого майна і земельної ділянки. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція викладена у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Крім цього згідно приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488 "Деякі питання проведення технічної інвентаризації", земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:008:003, відображена у розділі "Схематичний план земельної ділянки громадського будинку" Технічного паспорту від 14 березня 2013 року виданого КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, має закриті огорожею межі, є забудованою площа земельної ділянки, тобто площа земельної ділянки, зайнята всіма будівлями, спорудами.

Земельна ділянка, яка надана Відповідачу не відноситься до категорії: земель житлової та громадської забудови, а належить до категорії земель: "Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» цільове призначення: "12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автостоянки" ще з 2004 року.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої зміна функціонального призначення територій не тягне зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Максимально допустимий відсоток забудови стосується розміщення на земельних ділянках нових житлових будинків, належне відповідачу - 2 нерухоме майно, зокрема будівля прохідної не відноситься до житлової забудови, а належить до категорії нежитлової нерухомості. Вищезгаданий план зонування розроблений згідно ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і Забудова територій"). У державних будівельних нормах, щодо містобудування пункті 6.1.14 пункту 6.1 Житлова забудова ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій"). які діють з 01 вересня 2018 року введений максимально допустимий відсоток забудови земельних ділянок при розміщені житлових будинків.

При цьому ці норми застосовуються виключно при будівництві нових житлових будинків.

Щодо розрахунків проведених прокуратурою, вони є математично не коректними, оскільки максимально допустимий відсоток забудови, це максимальна площа яка може бути зайнята будівлями (40%) , а інша частина земельної ділянки, яка відводиться під будівництво малоповерхового житлового будинку - 60% земельної ділянки, мас бути вільна від забудови па ній розміщуються зелені насадження, майданчики для відпочинку тощо.. Тобто, у разі якщо відповідачу відводилась земельна ділянка під нову житлову забудову площею 4 100 м.кв, то максимальний розмір забудови (фундаментів житлових будинків) не мав би перевищувати 1640 м.кв, а решта відведеної земельної ділянки мала бути вільною від забудови.

Отже, план зонування не визначає методики розрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування, а лише визначає співвідношення забудованої і вільної від забудови земельної ділянки, яка відводиться під будівництво житла.

Крім згаданого Верховний Суд неодноразово вказував на відсутність у чинному земельному законодавстві методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі ( п.36 постанові Верховного Суду від 922/1323/20 від 30 березня 2021 року).

Щодо площі 8.75 м.кв, розрахованої прокуратурою за невстановленою формулою та методикою, Верховний Сул неодноразово вказував на відсутність у чинному земельному законодавстві методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговуванню функціонування та експлуатації будівлі (п. 36 постанові Верховного Суду від 922/1323/20 від, 30 березня 2021 року).

Щодо посилання прокуратури на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/13433/18 від 13 листопада 2028 року зупинено дію ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", прокуратурою не враховано, що Наказом Міністерств регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104, затверджено ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" який чинний на сьогоднішній день.

Підпунктом 6.1.14 пункту 6.1 - Зона житлової забудови ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування забудова територій", аналогічно як і ДБН Б.2.2-12:2018, встановлено максимальні допустимий відсоток забудови земельних ділянок при здійснені житлової забудови. При цьому ці норми застосовуються виключно при будівництві нових житлових будинків.

Отже, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" земельної ділянки у меншому розмірі.

При цьому прокурором не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Рівне - власника земельної ділянки.

Таким чином, суд зазначає, що Рівненська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Ради щодо передачі Товариству в оренду земельної ділянки на вул. Князя Володимира, 72-Д, суд вважає, що зазначене рішення Ради не має самостійного характеру, і фактично було реалізоване шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та вичерпало свою дію.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:008:0031 по вул. Князя Володимира, 72-Д в м. Рівне, площею 0,4100 га, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. ст.203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Законів України "Про власність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 ЗК України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року по справі № 916/2129/15.

Оскільки вище встановлено, що Рівненська міська рада діяла в межах своїх повноважень, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки, а відповідно позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Враховуючи відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то похідна позовна вимога про повернення земельної ділянки також не підлягає до задоволення.

Суд, зважаючи на вищевикладене дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки прокурором не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для надання в користування спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що доводи прокуратури, викладені в позові, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом до уваги.

На переконання суду, при розгляді даної справи судом враховано вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції № 918/1131/22 від 03 жовтня 2023 року.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до відповідача - 1 Рівненської міської ради до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімперія-М" про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.