Рішення
від 18.11.2024 по справі 921/425/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/425/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР", вул. Зацерква, буд. 1а, с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область, 47861

до відповідача Скалатської міської ради, вул. Грушевського, буд. 2, м. Скалат, Тернопільський район, Тернопільська область, 47851

про визнання укладеним договору про встановлення строкового земельного сервітуту

за участі представників:

позивача: Хацкевич Р.М., ордер серії ВО №1080980 від 03.07.2024;

відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Скалатської міської ради, у якій просить визнати укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір про встановлення строкового земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 0,2518 га (земельна ділянка комунальної форми власності площею 0,3096 га з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Остап`є, Тернопільського району Тернопільської області) для проведення видобування корисних копалин: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої (назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область) в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "СМП Геодезія" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10 травня 2023 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), у наведеній позивачем редакції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що товариству Державною службою геології та надр України видано Спеціальний дозвіл на користування надрами №6697 (додатком до якого є укладена Угода №6697 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин), вид користування: видобування корисних копалин, мета користування надрами: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої, назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область, дія якого, в тому числі, поширюється і на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 площею 0,3096 га. Відмова відповідача укласти договір сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, площею 0,2518 га, перешкоджає позивачу належним чином виконувати свої обов`язки, як надрокористувача, що може спричинити негативні наслідки для товариства.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу №921/425/24 до розгляду у судовому засіданні на 05 серпня 2024 року о 09:30 год.

У підготовчому засіданні 05.08.2024 суд, враховуючи усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для реалізації ним права на подання відзиву на позов, в порядку ч.3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі №921/425/24 на 23 вересня 2024 року о 10:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст.223 ГПК України, про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

19.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 18.09.2024 (вх. №7260), відповідно до яких останній вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом. Також зазначає, що право позивача на укладення договору відповідачем не порушене, оскільки неприйняття рішення Скалатською міською радою не є відмовою в укладенні договору.

У підготовчому засіданні 23.09.2024 суд, враховуючи відсутність станом на час проведення підготовчого засідання письмових заперечень позивача, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14:15 год. 07 жовтня 2024 року, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

23.09.2024 (після проведення підготовчого засідання) через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.09.2024 (вх. №7339), відповідно до якого останній навів свої заперечення на письмові пояснення відповідача та просить суд не брати останні до уваги, оскільки відповідач згідно норм ст. 165 ГПК не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. До клопотання також додано копії листів Скалатської міської ради №147у-с02-1221/05-10 від 22.07.2024, №05-782/05-10 від 07.05.2024, копію листа ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" №260124/1 від 26.01.2024.

У підготовчому засіданні 07.10.2024 суд, керуючись нормами статей 44, 161 ГПК України, долучив до матеріалів справи письмові пояснення відповідача б/н від 18.09.2024 (вх. №7260 від 19.09.2024) без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України.

Крім того, враховуючи неможливість прибуття представника позивача в підготовче засідання 07.10.2024, а також відсутність заперечень представника відповідача щодо відкладення підготовчого засідання на іншу дату, суд, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, визнав за доцільне продовжити строк підготовчого провадження на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 21 жовтня 2024 року о 12:00 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що представників сторін належним чином повідомлено.

У підготовчому засіданні 21.10.2024, з`ясувавши, що у сторін відсутні інші додаткові заяви чи клопотання, які подаються на стадії підготовчого провадження, як і відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання, визначені ч.2 ст. 183 ГПК України, у відповідності до ст. 185 ГПК України суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18 листопада 2024 року об 11:30 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутні представники сторін повідомлені під розписку.

У призначене на 18 листопада 2024 року судове засідання прибув представник позивача та повністю підтримав заявлений позов з підстав, наведених у позовній заяві, клопотанні (вх.№7339 від 23.09.2024) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Поряд з цим, 18.11.2024 від представника Скалатської міської ради адвоката Гуцалюка А.Р. надійшла заява (вх.№8820), у якій останній просить проводити розгляд справи без його участі, у зв`язку із участю в іншій справі Бучацького районного суду, а при прийнятті рішення просить врахувати надані стороною відповідача пояснення (вх. №7260 від 19.09.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст. 178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом заслухано позицію представника позивача, а також досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

18 листопада 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

10 травня 2023 року Державною службою геології та надр України видано ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" Спеціальний дозвіл на користування надрами №6697, вид користування: видобування корисних копалин, мета користування надрами: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої, назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є (південно-західна околиця села), Тернопільський район, Тернопільська область, на площу 1,22 га, строком дії 20 років.

Також, 10 травня 2023 року між Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" (Надрокористувач) було укладено Угоду №6697 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є додатком до Спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10.05.2023.

Пунктом 1.1 зазначеної Угоди визначено, що Держгеонадра надає Надрокористувачу право тимчасового користування ділянкою надр з метою видобування корисних копалин, а Надрокористувач зобов`язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених Дозволом, цією Угодою та нормами законодавства.

Згідно з п.2.1 Угоди місце розташування ділянки надр: південно-західна околиця села Остап`є Тернопільського району Тернопільської області.

Просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр (водозабірних споруд (для підземних вод), яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об`єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини, гірничо-геологічні, гідрогеологічні особливості ділянки надр, інформація про хімічний склад (якісні показники) підземних вод, відомості щодо діючого дозволу на спеціальне водокористування (у разі наявності), відомості щодо свердловин (номери у Державному реєстрі артезіанських свердловин, глибина, тощо), інформація про розрахунок зони санітарної охорони та спостережні свердловини (у разі наявності) (для підземних вод) та загальна кількість запасів/ресурсів на час надання/продовження строку дії/внесення змін до Дозволу вказуються Надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є Додатком 1 та невід`ємною частиною цієї Угоди (п.2.2 Угоди).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Угоди, умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обґрунтовані строки виконання Надрокористувачем робіт з видобування корисних копалин піску протягом строку дії Дозволу визначаються в Програмі робіт з видобування корисних копалин (далі - Програма робіт), яка підписується Сторонами, є Додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід`ємною частиною цієї Угоди.

Програма робіт в цілому або окремі її показники, у разі потреби можуть змінюватися та/або доповнюватись за взаємною згодою Сторін у межах дії Дозволу та цієї Угоди із дотриманням вимог, встановлених статтею 166 Кодексу України про надра.

В п.11.1. Угоди зазначено, що остання набирає чинності з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами (якщо інше не визначено законодавством), за винятком якщо в Дозволі не передбачено більш пізній строк, та припиняє свою дію з моменту припинення права користування надрами шляхом анулювання Дозволу або закінчення строку дії Дозволу, крім вимог пункту 5.3.16 цієї Угоди.

Згідно Інформаційної довідки №379939639 від 23.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 у відповідних реєстрах відсутні.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9940378002024 від 29.05.2024, місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 с. Остап`є, Підволочиський район, Тернопільська область; категорія земель землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення 01.03. Для ведення особистого селянського господарства. Крім того, до Державного земельного кадастру внесено відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаних в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Держгеонадрами та Держпраці (за наявності), а саме щодо видачі спеціального дозволу ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" на користування надрами №6697 від 10.05.2023, вид користування надрами видобування корисних копалин; відомості про ділянку надр, що надається у користування Родовище "Остап`ївське", площа 1.76611Е-6, вид корисної копалини суглинок, метали та неметали.

Згідно з Витягом №НВ-9941682482024 від 17.06.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 становить 13025,18 грн.

На замовлення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" (підстава - договір від 30.05.2024) землевпорядною організацією ТОВ "СМП Геодезія" розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, право користування земельною ділянкою для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення за адресою: с. Остап`є, Тернопільського району, Тернопільської області. Зазначена технічна документація затверджена керівником ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" Турчин-Кукаріною І.В.

Зазначеною Технічною документацією визначено місце розташування строкового оплатного земельного сервітуту площею (площа сервітуту) 0,2518 га на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; загальна площа: 0,3096 га; місце розташування: за межами населеного пункту с. Остап`є, Тернопільського р-ну Тернопільської обл., комунальної форми власності для проведення видобування корисних копалин, мета користування надрами: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої (назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10 травня 2023 року.

Отже, дія Спеціального дозволу на користування надрами №6697, в тому числі поширюється і на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 площею 0,3096 га.

31 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" звернулось з листом №31/05/2024-1 до Скалатської міської ради з проханням: підписати (укласти) договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 та погодити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, на яку поширюється право сервітуту.

До листа було додано наступні документи: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію Спеціального дозволу на користування надрами; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію витягу з Державного земельного кадастру; проект договору про встановлення земельного сервітуту у двох примірниках; Технічну документацію із землеустрою.

17 червня 2024 року листом №05-1011/05-10 Скалатська міська рада надала відповідь про те, що на вказане звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" про погодження технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, на яку поширюється право сервітуту на частину земельної ділянки, Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення. На сесії 12 червня 2024 року проект рішення було розглянуто, проте проект рішення по даному питанню не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття і, як наслідок, рішення вважається не прийнятим.

До листа додано копії проекту рішення Скалатської міської ради про погодження відповідної технічної документації із землеустрою ТОВ "ПЕРФЕКТЕР", а також протоколу і результатів поіменного голосування засідання сесії від 12.06.2024, з яких вбачається, що вказане питання виносилось на голосування сесії, голосували: за - 13, проти 1, утр. - 2, не голосували 1; рішення не прийнято.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено копії листів ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" №260124/1 від 26.01.2024 та Скалатської міської ради №05-782/05-10 від 07.05.2024, №147у-с02-1221/05-10 від 22.07.2024.

Зокрема, з листа №260124/1 від 26.01.2024 вбачається, що ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" зверталося до Скалатської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо оформлення земельної ділянки, площею 0,2521 га для встановлення земельного сервітуту на право видобутку сировини в межах затвердженого спеціального дозволу на користування надрами №6697 і за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 6124685700:02:001:0263 терміном на 20 років.

Скалатська міська рада, у відповідь на звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" від 26.01.2024 №260124/1, листом №05-782/05 від 07.05.2024 повідомила, що Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення, який було внесено в порядок денний пленарного засідання 15.02.2024, але не було розглянуто. На пленарному засіданні міської ради 14.03.2024 питання було перенесене на доопрацювання. На сесії 19.04.2024 питання було розглянуто, проте за результатами голосування по даному проекту рішення не було прийняте.

У листі №147у-с02-1221/05-10 від 22.07.2024 Скалатська міська рада на звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" від 10.07.2024 №1102/05-10 про погодження технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, на яку поширюється право сервітуту, та підписання (укладання) договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, повідомила, що Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення. На сесії 15.07.2024 даний проект рішення було розглянуто, проте такий не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття і, як наслідок, рішення вважається не прийнятим.

Як вказує позивач, така діяльність Скалатської міської ради у вигляді відмови у прийнятті рішення стосовно підписання (укладення) договору про встановлення земельного сервітуту порушує право ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" належним чином оформити право користування земельною ділянкою, перешкоджає господарській діяльності товариства та унеможливлює виконання обов`язків надрокористувача. Відтак, з метою захисту своїх прав, як надрокористувача у відповідності до наданого йому спеціального дозволу на користування надрами, звернувся з цим позовом до господарського суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст.2 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За приписами ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

За змістом частин 2-4 статті 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування;

в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту;

в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;

в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;

ж-2) право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;

з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Частиною першою статті 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: видобування корисних копалин.

Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо.

Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом України про надра (частина 4 статті 24 Кодексу України про надра).

Як вже зазначалось вище, Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №6697 від 10.05.2023, вид користування надрами: видобування корисних копалин, мета: мета користування надрами: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої, назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є (південно-західна околиця села), Тернопільський район, Тернопільська область, на площу 1,22 га, строком дії - 20 років.

Відповідно частини 4 ст. 66 ЗК України, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/ об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Отже, відповідно до ч.4 ст. 66 ЗК України, у ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" як надрокористувача є право на встановлення земельного сервітуту на площу земельної ділянки, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ст. 791 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування (сервітут) (п.2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.

Згідно зі ст. 551 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту.

Статтею 1241 ЗК України визначено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності.

Так, вказаною статтею передбачено, що особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту. До клопотання додаються: а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально; в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки); г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту); г) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

У разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту (ч.5 ст. 1241 ЗК України).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру (витяг №НВ-9940378002024 від 29.05.2024), земельна ділянка з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263 має площу 0,3096 га, є сформованою, місце розташування земельної ділянки - с. Остап`є, Підволочиський район, Тернопільська область, запис про речові права відсутній.

Відповідно до Закону України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020, у Тернопільській області ліквідовано: Бережанський, Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Козівський, Кременецький, Лановецький, Монастириський, Підволочиський, Підгаєцький, Теребовлянський, Тернопільський, Чортківський, Шумський райони, та, зокрема, утворено Тернопільський район (з адміністративним центром у місті Тернопіль) у складі територій Байковецької сільської, Бережанської міської, Білецької сільської, Великоберезовицької селищної, Великобірківської селищної, Великогаївської сільської, Залозецької селищної, Збаразької міської, Зборівської міської, Золотниківської сільської, Іванівської сільської, Козівської селищної, Козлівської селищної, Купчинецької сільської, Микулинецької селищної, Нараївської сільської, Озернянської сільської, Підволочиської селищної, Підгаєцької міської, Підгороднянської сільської, Саранчуківської сільської, Скалатської міської, Скориківської сільської, Теребовлянської міської, Тернопільської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої ТОВ "СМП Геодезія", а також як зазначає позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, площею 0,3096 га, належить до комунальної власності Скалатської міської ради, проте останньою відповідне право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому порядку не зареєстровано.

Водночас, відповідач обставину щодо належності зазначеної земельної ділянки до земель комунальної власності Скалатської міської ради не заперечив. Наведене також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів Скалатської міської ради у відповідь на звернення позивача.

Як свідчать матеріали справи, з метою укладення договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, необхідної для належного здійснення позивачем, як надрокористувачем, господарської діяльності відповідно до виданого Спеціального дозволу №6697 від 10.05.2023, та погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" звернулося до Скалатської міської ради як до власника зазначеної земельної ділянки, з листом №31/05/2024-1 від 31.05.2024.

17 червня 2024 року листом №05-1011/05-10 Скалатська міська рада надала відповідь про те, що на вказане звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення. На сесії 12 червня 2024 року проект рішення було розглянуто, проте проект рішення по даному питанню не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття і як наслідок, рішення вважається не прийнятим.

Крім того, позивач звертався до Скалатської міської ради з листом №260124/1 від 26.01.2024 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо оформлення земельної ділянки площею 0,2521 га для встановлення земельного сервітуту для видобутку сировини в межах затвердженого спеціального дозволу на користування надрами на території Остап`ївської сільської ради, та з листом №1102/05-10 від 10.07.2024 про погодження технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, на яку поширюється право сервітуту та підписання (укладання) договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки.

У відповідь на звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" від 10.07.2024 №1102/05-10, Скалатська міська рада у листі №147у-с02-1221/05-10 від 22.07.2024 повідомила, що Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення. На сесії 15.07.2024 даний проект рішення було розглянуто, проте такий не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття і, як наслідок, рішення вважається не прийнятим.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч.6 ст.49 Закону).

Таким чином, волевиявлення ради як органу місцевого самоврядування оформлюється відповідним рішенням, яке приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Проте, станом на час розгляду цієї справи, Скалатською міською радою не прийнято рішення за результатами звернень надрокористувача - ТОВ "ПЕРФЕКТЕР", щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, та погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Причиною зазначеного є те, що за результатами голосування на пленарному засіданні рішення з цих питань не прийнято.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі №826/11708/17, від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

Суд також враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22, добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. Uberrima fides - найбільш добросовісний); враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику Конституційного Суду України (зокрема, Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019), верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

З цього приводу також доцільно вказати, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Zolotas v. Greece" стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (заява № 66610/09, пункт 39). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Capital Bank AD v. Bulgaria" (заява № 49429/99, пункт 52).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви №68385/10 та №71378/10).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідна правова позиція висвітлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.

Судом встановлено, що відповідно до Спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10.05.2023, виданого Державною службою геології та надр України ТОВ "ПЕРФЕКТЕР", та Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин №6697 від 10.05.2023, укладеної між Державною службою геології та надр України та ТОВ "ПЕРФЕКТЕР", останній отримав право на видобування корисних копалин, мета користування надрами: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої, у родовищі: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є (південно-західна околиця села), Тернопільський район, Тернопільська область, на площу 1,22 га, строком дії 20 років, з координатами, відображеними у відповідному спеціальному дозволі.

З метою реалізації свого права на користування надрами та видобування корисних копалин у родовищі "Остап`ївське", місцезнаходження: с. Остап`є (південно-західна околиця села), Тернопільський район, Тернопільська область, у відповідності до отриманого спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10.05.2023 і норм ст.18 Кодексу України про надра, ч.4 ст.66, ст.98, ст.99, ст. 1241 Земельного кодексу України, ст. ст. 401, 402 Цивільного кодексу України, ст. 551 Закону України "Про землеустрій", ч.6 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" замовив виготовлення ТОВ "СМП Геодезія" Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, якою визначено місце розташування (межі) строкового оплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки, кадастровий номер 6124685700:02:001:0263, власником якої є Скалатська міська рада, площею (площа сервітуту) 0,2518 га.

Таким чином, аналіз відповідних норм та документів свідчить про те, що ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,2518 га, в межах якої видано Спеціальний дозвіл на для видобування корисних копалин.

Земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею. Потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених.

Обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №905/798/19, від 02.11.2022 №915/442/21).

Слід зазначити, що законодавством чітко передбачена можливість укладання договору про встановлення земельного сервітуту для потреб видобування корисних копалин, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

В даному випадку необхідність у встановленні сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, власником якої є Скалатська міська рада, площею (площа сервітуту) 0,2518 га, направлена на реалізацію потреби у видобуванні корисних копалин у родовищі "Остап`ївське" відповідно до виданого ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10.05.2023 .

При цьому, площа необхідної позивачу частини ділянки підтверджується виготовленою ТОВ "СМП Геодезія" на замовлення позивача Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

Відтак, з урахуванням наявних у справі доказів, суд погоджується із доводами позивача про те, що задоволення потреб позивача у встановленні сервітуту неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року по справі №607/12777/17, від 17 вересня 2018 року у справі №127/1417/16-ц, від 17 вересня 2018 року у справі №686/3104/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі №379/794/16-ц, від 17 січня 2019 року у справі №607/12777/17; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №918/370/17; у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №2а-1147/10.

При цьому, обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №918/370/17), а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №925/603/18).

Як вже зазначалося вище, позивач звернувся до Скалатської міської ради як до власника земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 1241 ЗК України, з необхідним переліком документів для укладення договору про встановлення земельного сервітуту, за наслідками розгляду якого міська рада повідомила позивача листом від 17 червня 2024 року №05-1011/05-10 про те, що на вказане звернення ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" Відділом земельних відносин та комунальної власності підготовлено проект рішення, який було розглянуто на сесії 12 червня 2024 року, проте останній не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття і як наслідок, рішення вважається не прийнятим.

Відповідно до ч.2 ст.124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

- особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

- особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Поряд з цим, згідно з п.34 частини першої ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Вирішуючи даний спір по суті, суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд вважає, що чинним законодавством не передбачено права органу місцевого самоврядування за результатами розгляду клопотання про встановлення земельного сервітуту не прийняти жодного рішення: ні рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту, ні відмову у наданні такої згоди.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що оскільки Скалатською міською радою не приймалося рішення про відмову в укладенні договору сервітуту, то права позивача не порушено. При цьому, суд враховує, що за наслідками голосування по розгляду звернення позивача на пленарному засіданні сесії, орган місцевого самоврядування не прийняв рішення, передбаченого законом із зазначенням мотивованих обґрунтувань такого прийняття, а повідомив про те, що рішення вважається не прийнятим, тоді як заявник мав законне сподівання та правомірно очікував від органу місцевого самоврядування вирішення питання щодо встановлення сервітуту у визначений законом спосіб, що безумовно свідчить про порушення права позивача.

На переконання суду, дії Скалатської міської ради, що виразились у неприйнятті рішення, свідчать про неясність дій органу місцевого самоврядування та не сприяють юридичній визначеності.

Суд констатує, що в межах цієї справи позивач звернувся до відповідача з листом №31/05/2024-1 від 31.05.2024 про підписання (укладення) договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, та погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа №05-1011/05-10 від 17 червня 2024 року про те, що рішення вважається не прийнятим.

Зазначене, в сукупності із доводами позивача щодо не прийняття на сесії Скалатської міської ради рішення з інших питань за зверненням позивача (зокрема, щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, погодження такої документації), спрямованих на вирішення питання щодо встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки, кадастровий номер 6124685700:02:001:0263, вказує на неодноразове неприйняття рішень за зверненнями позивача та про можливе зловживання правом останньою.

Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин (постанови Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №311/2145/19, від 25.10.2024 у справі №470/1471/13-ц).

Дії Скалатської міської ради як органу місцевого самоврядування у вигляді "неприйняття рішення" за результатами розгляду звернення позивача щодо підписання (укладення) договору про встановлення земельного сервітуту, суд розцінює як відмову в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки комунальної власності, що порушують право ТОВ "ПЕРФЕКТЕР" належним чином оформити право користування (сервітут) необхідною частиною земельної ділянки, перешкоджають господарській діяльності товариства та унеможливлюють виконання обов`язків надрокористувача.

Наведене вище в сукупності свідчить про доведеність порушеного права та інтересу позивача за спірними обставинами.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: - застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; - обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; - застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 дійшла висновку, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 Цивільний кодекс України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільний кодекс України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

У кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ.

Виконуючи завдання господарського судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

При цьому, суд враховує, що відповідач відзиву на позов не подав, в матеріалах справи відсутні заперечення щодо запропонованої позивачем редакції (проекту) договору про встановлення земельного сервітуту та його істотних умов:

- строку його дії - на строк дії спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10.05.2023 до 10.05.2043, із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами;

- площі та меж земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, визначених розробленою технічною документацією;

- розміру щорічної плати за встановлення права сервітутного користування частиною земельної ділянки, на яку розповсюджується право земельного сервітуту, у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (13025,18*12%=1563,02 грн), яка сплачується щомісячно в сумі 130,25 грн на рахунок місцевого бюджету не пізніше 20-го числа кожного місяця за попередній місяць користування, починаючи від дати державної реєстрації Договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позов про визнання укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили договору про встановлення строкового земельного сервітуту у редакції, запропонованій позивачем, підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у цій справі покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", так як позовну заяву подано в електронній формі.

Керуючись ст.ст. 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 178, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір про встановлення строкового земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 0,2518 га (земельна ділянка комунальної форми власності площею 0,3096 га з кадастровим номером 6124685700:02:001:0263, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Остап`є, Тернопільського району Тернопільської області) для проведення видобування корисних копалин: видобування суглинку, придатного для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої (назва родовища: Остап`ївське, місцезнаходження: с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область) в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої ТОВ "СМП Геодезія" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами №6697 від 10 травня 2023 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), у наступній редакції:

"Договір про встановлення строкового земельного сервітуту

на право користування земельною ділянкою для видобування корисних копалин

м. Скалат "____"

202_ року

Скалатська міська рада, код ЄДРПОУ 04058445, місцезнаходження: Тернопільська обл., Тернопільський р-н м. Скалат, вул. Грушевського, будинок 2, в особі міського голови

, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надалі - "Власник", з однієї Сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР", код ЄДРПОУ 39640759, місцезнаходження: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Остап`є, вул. Зацерква, будинок 1а, в особі директора

надалі - "Сервітуарій", з іншої Сторони, керуючись Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, відповідно до вимог чинного законодавства, уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1 Керуючись Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України "Сервітуарію" встановлюється строковий сервітут на земельну ділянку кадастровий номер 6124685700:02:001:0263 площею 0,2518 га, яка знаходиться за адресою с. Остап`є, Тернопільського р-ну Тернопільської обл. на право користування земельною ділянкою для видобування корисних копалин.

1.2. Об`єктом строкового сервітуту за цим Договором є територія площею 0,2518 га, розташування та межі якої зазначено Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої ТОВ "СМП Геодезія".

1.3. Строковий сервітут встановлено з "Сервітуарієм" на право користування земельною ділянкою для видобування корисних копалин, без права забудови земельної ділянки.

1.4. Даний Договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

2. Строк дії Договору

2.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та/або з моменту набрання рішенням суду законної сили про визнання договору про встановлення строкового земельного сервітуту укладеним.

2.2. Договір укладено на строк дії спеціального дозволу на користування надрами "Сервітуарія" - до 10.05.2043 року.

2.3. Після закінчення строку дії Договору "Сервітуарій" має переважне право поновити його на новий строк, якщо інше не передбачено цим Договором та нормативно-правовими актами. У такому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії Договору на новий термін не пізніше ніж за 60 днів до його закінчення.

3. Плата за встановлення Сервітуту. Порядок розрахунків

3.1. Плата за встановлення права сервітутного користування Земельною ділянкою відповідно до Договору становить щомісячно 130,25 грн (сто тридцять гривень 25 копійок).

3.2. Плата за користування Сервітутом сплачується "Сервітуарієм" щомісячно на рахунок місцевого бюджету не пізніше 20-го числа кожного місяця за попередній місяць користування, починаючи від дати державної реєстрації Договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3.3. Плата за користування сервітутом нараховується починаючи з дня державної реєстрації Сервітуту.

3.4. Плата за Договором здійснюється "Сервітуарієм" виключно в грошовій формі, у безготівковому порядку, з обов`язковим зазначенням у платіжному дорученні або квитанції номеру та дати договору, а також періоду (місяця та року), за який сплачується плата за користування сервітутом.

3.5 "Сервітуарій" має право сплатити плату за користування строковим сервітутом на майбутній період (авансовий платіж) в межах всієї суми, що підлягає сплаті за користування строковим сервітутом за відповідний календарний рік або за декілька календарних місяців відповідного календарного року.

3.6. Розмір плати за цим Договором може переглядатись за згодою сторін.

3.7. У випадку дострокового припинення (розірвання) Договору, плата нараховується пропорційно строку фактичного користування земельною ділянкою.

3.8. Плата за сервітут може бути зменшена у випадку настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в разі ухвалення Скалатською міською радою відповідного рішення.

4. Права та обов`язки Сторін

4.1. "Власник" має право:

4.1.1. Вимагати від "Сервітуарія" використання строкового сервітуту, встановленого даним Договором, виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

4.1.2. Вимагати від "Сервітуарія" своєчасної та у повному обсязі сплати плати за користування строковим сервітутом.

4.1.3. Здійснювати перевірки дотримання "Сервітуарієм" умов Договору.

4.1.4. У разі порушення "Сервітуарієм" умов Договору достроково розірвати (припинити) Договір в порядку, визначеному чинним законодавством України, а у випадках, передбачених в Договорі, в порядку, вказаному в ньому.

4.1.5. Встановлений (передбачений) цим Договором строковий сервітут не позбавляє "Власника" прав володіння об`єктом даного Договору.

4.2. "Власник" зобов`язаний:

4.2.1. Не перешкоджати "Сервітуарію" використовувати встановлений цим Договором строковий сервітут.

4.3. "Сервітуарій" має право:

4.3.1. Використовувати встановлений цим Договором строковий сервітут за умови дотримання умов цього Договору.

4.4. "Сервітуарій" зобов`язаний:

4.4.1. Дотримуватися умов цього Договору. Використовувати встановлений строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

4.4.2. Своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за користування сервітутом в порядку, визначеному Договором, самостійно визначати щомісячні платежі за користування сервітутом.

4.4.3. Не передавати будь-яким способом права за Договором третім особам.

4.4.4. Не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території об`єкта, на яку встановлено строковий сервітут. Встановлений цим Договором строковий сервітут не надає "Сервітуарію" права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому для видобування корисних копалин.

5. Відповідальність сторін. Вирішення спорів

5.1. За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та Договором.

5.2. За прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором Сервітуарій сплачує Землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

5.3. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

5.4. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він передається для вирішення до суду України відповідно до правил підсудності та підвідомчості, встановлених чинним законодавством України.

6. Обставини непереборної сили

6.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору, виникли поза волею Сторін і об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, визначених Договором (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інші обставини, визначені в ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

6.2. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Порушення строків повідомлення іншої Сторони про настання форс-мажорних обставин позбавляє відповідну Сторону посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для уникнення відповідальності за неналежне виконання умов цього Договору.

6.3. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (наперед встановленого) характеру і при їх виникненні Сторона повинна довести, що ці обставини були форсмажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

6.4. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ, виданий Торгово-промисловою Палатою України або іншим компетентним органом.

6.5. У разі коли строк дії обставин непереборної сили триває більше 60 днів поспіль, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

7. Інші умови

7.1. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін (за наявності) в частині, необхідній для виконання Сторонами дій щодо встановлення сервітуту, а в частині безпосереднього використання Сервітуту - з моменту державної реєстрації Сервітуту (права сервітуту).

Право Сервітуту виникає з моменту його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

7.2. Зміни та доповнення до цього договору можливі за взаємною згодою Сторін та оформляються у вигляді додаткової угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Зміни у праві Сервітуту чи відповідних відомостей про нього та/або про цей Договір підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

7.3. Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням тексту та його умов, визначенням наслідків недійсності або порушенням цього Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами законодавства України, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обігу на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

7.4. Сторони підтверджують, що в разі якщо будь-яка умова цього договору стане або буде визнана недійсною у зв`язку з невідповідністю закону, то Сторонами будуть вжиті заходи щодо зміни договору тією мірою, щоб зробити договір дійсним і зберегти в повному обсязі наміри Сторін.

7.5. Після підписання цього договору усі попередні переговори щодо нього, переписка і протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

7.6. Сторони несуть відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

7.7. З метою забезпечення виконання Договору та з метою здійснення Сторонами прав та обов`язків за Договором представники Сторін, що підписали Договір, надають згоду на обробку своїх персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

7.8. Категорії персональних даних, які обробляються: прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційний номер, дані щодо місця реєстрації та/чи проживання. Обробка персональних даних здійснюється з метою забезпечення реалізації господарських, правових, податкових відносин, відносин у сфері бухгалтерського обліку, відносин у сфері статистики які регулюються Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

7.9. Наведена вище інформація також може надаватись третім особам, безпосередньо задіяним в обробці цих даних, а також в інших випадках прямо передбачених законодавством України.

7.10. Цей договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології, українською мовою у 2-ох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному кожній зі Сторін.

8. Реквізити та підписи Сторін

Власник

СКАЛАТСЬКА МІСЬКА РАДА

Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м. Скалат, вул. Грушевського, буд.2

код ЄДРПОУ 04058445,

міський голова

Сервітуарій

ТОВ "ПЕРФЕКТЕР"

Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Остап`є, вул. Зацерква, буд. 1а

код ЄДРПОУ 39640759

директор

3. Стягнути зі Скалатської міської ради (вул. Грушевського, буд. 2, м. Скалат, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТЕР" (вул. Зацерква, буд. 1а, с. Остап`є, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39640759) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

4. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.11.2024.

Суддя Н.В. Охотницька


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	18.11.2024
Оприлюднено	27.11.2024
Номер документу	123271963
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про земельні сервітути

Судовий реєстр по справі —921/425/24

Рішення від 18.11.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В

Рішення від 18.11.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В

Ухвала від 07.10.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.11.2024 по справі 921/425/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/425/24

Рішення від 18.11.2024

Рішення від 18.11.2024

Ухвала від 07.10.2024

Ухвала від 08.07.2024

Рішення
від 18.11.2024 по справі 921/425/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ