Рішення

від 25.11.2024 по справі 140/7641/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/7641/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі Адміністрація ДПС України, відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Західне РУ ДПС України, відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України (далі НОМЕР_1 прикордонний загін, відповідач-3) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.06.2024 № 2233 про відмову в перетинанні державного кордону та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 в перетині державного кордону України (в`їзді та виїзді); визнання протиправною відмови голови Державної прикордонної служби України в наданні дозволу ОСОБА_1 в перетині державного кордону України (виїзді) та зобов`язання Державну прикордонну службу України в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в перетині державного кордону (в`їзді та виїзді).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протягом тривалого часу, ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач працював у Литовській Республіці на посаді водія у компанії «КЛЛ Транспорт» відповідно до трудового договору.

З 18.09.2020 позивач знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та 22.09.2020 знятий з реєстрації місця проживання в Україні у зв`язку виїздом на постійне місце проживання до Литовської Республіки.

24.06.2024 при спробі позивачем перетнути державний кордон України уповноваженою службовою особою відповідача було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 24.06.2024 №2233 у зв`язку з тим, що позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету поїздки.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що на нього поширюється законодавство Литовської Республіки, оскільки він там постійно проживає та працює за трудовим договором у сфері міжнародних перевезень та згідно Договору між Україною та Литовською Республікою має право на виїзд з України. Більше того, в оскаржуваному рішенні посадовою особою відповідача зазначено, що ОСОБА_1 надав закордонний паспорт та вказав місце проживання м. Шауляй (Литва). Тому твердження відповідача про те, що не надані документи, котрі підтверджують мету поїздки суперечить обставинам, що встановлені інспектором в саму рішенні.

Також вказує на те, що чинним законодавством України не передбачено як підставу для обмеження у виїзді за кордон - воєнний стан. Водночас, в Указі Президента України про введення воєнного стану не міститься імперативної норми щодо заборони виїзду за кордон.

Оскаржуване рішення про відмову в перетині кордону не містить посилання на те, що позивач порушив будь-які норми закону щодо виконання військового обов`язку та не зазначено, що відмовлено в пропуску через державний кордон через відсутність військово-облікового документу.

Враховуючи наведене вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с. 49-50).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Західного РУ ДПС України позовні вимоги не визнав і вважає, що вони не ґрунтуються на вимог закону, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню. Вказує на те, що у спірних правовідносинах, відповідачем в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який безпосередньо наділений повноваженнями здійснювати пропуск громадян через державний кордон через уповноважених осіб, тому належним відповідачем по справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, повноваження щодо пропуску громадян України через державний кордон України чи відмові у цьому, надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України органів охорони державного кордону України, а відтак в силу норм чинного законодавства Західне регіональне управління не може чинити перешкоди ОСОБА_1 в перетині кордону.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в перетині державного кордону (в`їзді та виїзді), то вказує на те, що такий спосіб захисту позивача не кореспондується з нормами, визначеними статтею 5 КАС України.

Вказує на те, що відповідачі у даній справі діяли на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивачем невірно обрано спосіб захисту та невірно визначено відповідачів, тому позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі (а.с. 56-62).

Представник відповідача НОМЕР_1 прикордонного загону у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 24.06.2024 ОСОБА_1 прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України. Під час здійснення прикордонного контролю позивачем було пред`явлено наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою щодо оформлення виїзду на постійне проживання в Литовську Республіку з 27.04.2020 та відміткою про взяття на постійний консульський облік в Посольстві України в Литовській Республіці, тобто, ОСОБА_1 намагався перетнути державний кордон на виїзд з України як особа, яка виїхала до іншої держави на постійне місце проживання. За результатами здійснення прикордонного контролю, посадовими особами відповідача-3 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку № 2233 від 24.06.2024 у зв`язку з тим, що вказаний громадянин України не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або підтвердити мету поїздки.

Вказує на те, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством. Позивач є громадянином України, який підпадає під вікову категорію від 18 до 60 років, а факт зняття з військового обліку не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно редакції частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка діяла до 18.05.2024, зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягали громадяни України, які вибували на строк більше трьох місяців за межі України, тому така категорія була виключена з переліку осіб, яких було обмежено у праві виїзду з України. Враховуючи вказане, зазначеній категорії осіб надавалось право виїзду з України на загальних підставах.

Проте, 18.05.2024 набрав чинності Закон України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» яким внесено зміни до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якими громадяни України, які вибули за межі України на строк більше трьох місяців, та які підлягали зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зобов`язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України.

Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» також не містить такої категорії, а тому порядок та умови виїзду зазначеної категорії осіб здійснюється у разі наявності підстав, передбачених Правилами № 57. Ні Правила перетинання Державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, ні інші законодавчі акти не містять вимоги, які надавали б ОСОБА_1 право на виїзд за межі України 24.06.2024 в умовах правового режиму воєнного стану. Як зазначено вище обмеження права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану застосовуються на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач на момент спроби перетину державного кордону, як особа чоловічої статі віком від 18-60 років, яка вибула за межі України на строк більше трьох місяців (на постійне місце проживання за кордон) не належав до категорії громадян, якій дозволено виїжджати за межі України та не обґрунтовано правової підстави, яка б давала йому право на перетин державного кордону України.

А отже, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону є правомірним та скасуванню не підлягає (а.с. 78-84).

Представник позивача у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідачів, наведеними у відзивах на позовну заяву, наголосив на тому, що жодним законом України не заборонено перетинати кордон України чоловікам з 18 років, які зняті з військового обліку. Підзаконні нормативно-правові акти не є Законами України і не можуть підміняти їх, проте за своєю правовою суттю можуть розтлумачувати і деталізувати Закон України. Посилаючись на нормативно-правові акти, наведені у позовній заяві, рішення ЄСПЛ, вважає, що ОСОБА_1 має право для виїзду за кордон. Просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 96-99).

Відповідач-1 у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у завах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 11.12.2019 (а.с. 19).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.09.2020 № 3035 ОСОБА_2 знятий з військового обліку в Луцькому ОМВК 18.09.2020 на підставі повідомлення УДМС України у Волинській області (вих. № 0701.2.1-4299/0701.1.2-20 від 17.09.2020) про позитивний розгляд справи по оформленню документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в Литовську Республіку (а.с.15).

Відповідно до довідки Луцької міської ради від 22.09.2020, ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Литовської Республіки (а.с. 16).

24.06.2024 для підтвердження права на перетин державного кордону позивач надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою, що взятий на постійний консульський облік у Посольстві України в Литовський Республіці.

24.06.2024 начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » з персоналу старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення № 2233 про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України гр. України ОСОБА_1 у зв`язку з тимчасовим обмеженням у праві виїзду з України, з причин того, що на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні, Указу Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, а також Постанови Кабінету Міністрів України № 57 у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону так як не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету своєї поїздки (а.с. 8).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-3, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зазначене кореспондується також з положеннями статті 1 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

В подальшому, воєнний стан продовжений Указами Президента України та дієі надалі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

З вказаного можна зробити висновок про те, що станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.

Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила).

Так, згідно з пунктом 2 Правил перетинання громадянами України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до п. п. 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а такожпункті 2-14 цих Правил.

Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Стаття 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"регулює питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка діяла до 18.05.2024, зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України -у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України.

Тобто, така категорія осіб була виключена з переліку осіб, яких було обмежено у праві виїзду з України.

18.05.2024 набрав чинності Закон України № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку". Зазначеним Законом внесено зміни, зокрема, достатті 37 частини п`ятої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яким виключено громадян України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України з категорії осіб, які підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язано таких осіб протягом 30 днів з дати набрання чинності Постановою КМУ, що визначає особливості ведення військового обліку громадянам України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України.

Таким чином, військовозобов`язаний при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинен надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, а відтак, не врегульовує питання перетину державного кордону України та виконання основних функцій Державною прикордонною службою України.

Суд зауважує, що на Державну прикордонну службу України не покладено обов`язок ідентифікації осіб як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, опираючись на надані на паспортний контроль документи, які обґрунтовують наявність підстав описаних статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Такий обов`язок покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, як органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань з поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вносять до відповідних обліків, відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, та проставляють відмітки про це у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні, що передбачено Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також Положенням про військовий квиток офіцера запасу, затверджених Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016.

Так, зокрема, відповідно до пунктів 2-5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку). Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 підпункту 10-1 абзацу 5 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487), громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р.№ 563Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів стати на військовий облік одним з таких способів: прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженогоУказом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також для військовозобов`язаних. Поряд з іншим, зокрема,на двадцять другій - двадцять п`ятій сторінках військового квитка вносяться записи про військовий облік.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що у разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці військовослужбовець (військовозобов`язаний) зобов`язаний здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України.

Тобто у випадку, якщо особою під час перетину державного кордону надано встановлений чинним законодавством України військово-обліковий документ, із зазначенням наявності інформації щодо неї у обліках військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, або інші обставини передбачені Правилами, питання щодо пропуску особи через державний кордон України розглядається уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України під час перетину нею державного кордону України, оскільки згідно з вимогамиЗакону України "Про прикордонний контроль"повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призивного віку, дозволу на перетинання державного кордону України, надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно достатті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України"посадові особи Державної прикордонної служби України наділені повноваженнями щодо перевірки у осіб, які прямують через державний кордон України, документів на право виїзду з України, з`ясування підстав для перетинання державного кордону України та у випадках, передбачених законодавством, мають право приймати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

Таким чином, ідентифікація осіб як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, які обґрунтовують наявність підстав описанихстаттею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється виключно на підставі відповідних записів, здійснених у військово - облікових документах, зокрема для військовозобов`язаних - у військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

Суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження.

Тобто особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 24.06.2024 на паспортний контроль на виїзд з України надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою, що взятий на постійний консульський облік у Посольстві України в Литовський Республіці.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що його прийнято на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні, а також Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 та гр. ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки зазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету своєї поїздки.

Суд зазначає, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбаченихзаконом видів контролю на державному кордоні (частина третя статті 6 Закону України Про прикордонний контроль).

Відповідно до пункту 10 Правил № 57 пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

У абзацах 1-3 пункту 12 Правил № 57 визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Вказані положення Правил № 57 кореспондуються з положеннями частин першої-третьої статті 7 Закону України Про прикордонний контроль, за якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому, з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду сформований у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/23, який полягає в тому, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

Станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.

Позивач є громадянином України, який підпадає під вікову категорію від 18 до 60 років, а факт зняття з військового обліку не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.

Отже, враховуючи вищенаведене, підстави для перетину кордону ОСОБА_1 та подані ним для проходження прикордонного контролю підтверджуючі документи, суд приходить до висновку, що він не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.

Стосовно твердження позивача про те, що згідно з Договором між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення, ратифікованого Законом України №2928-III від 10.01.2002, він має право на виїзд з України, оскільки постійно проживає та працює в Литовській Республіці, то суд його до уваги не приймає та зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Договору, цей Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижче перераховані види соціального забезпечення в Україні - 1) пенсії за віком; 2) пенсії по інвалідності; 3) пенсії за вислугу років; 4) пенсії у разі втрати годувальника; 5) пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; 6) допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; 7) допомоги сім`ям з дітьми; 8) допомоги по безробіттю; 9) допомоги на поховання.

Статтею 3 Договору визначено, що цей Договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із Сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох Сторін. Цей Договір не поширюється на військовослужбовців збройних сил, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх

справ, державної безпеки.

Отже вказаний Договір регламентує саме соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї або обох сторін, а не порядок перетинання громадянами України державного кордону України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану.

Що стосується твердження позивача про необґрунтованість рішення про відмову в перетині державного кордону, то суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, вищевказаними нормативними актами розгляд питань, що пов`язані із в`їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є виключною компетенцію посадових осіб державної прикордонної служби та її посадових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.

При цьому, при прийнятті рішення законодавець визначив умову, - обґрунтованість рішення.

У даному випадку питання обґрунтованості рішення слід трактувати не як опис підстав у самому рішенні, форма якого цього не передбачає. Суд вважає, що поняття обґрунтованість рішення про відмову в перетині державного кордону в контексті спірних правовідносин означає, що воно повинно ґрунтуватись на вимогах закону, що в даному випадку є доведеним зі сторони відповідача.

Суд звертає увагу, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби.

З приводу аргументів позивача про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем, то суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження.

Тобто особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України.

З цього можна зробити висновок про те, що відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон.

Відтак аргументи позивача про протиправну відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на документи, необхідні для подання позивачем для перетину державного кордону України, суд відхиляє.

Поруч із цим необхідно підкреслити, що спірне рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право позивачу на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі № 380/572/23 зауважив, що з метою встановлення балансу між військовими потребами держави і обмеженням права громадянина на пересування в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану, суб`єкти владних повноважень особливо повинні дотримуватися принципів статті 2КАС України, дія яких у цей період не обмежується і не скасовується.

Водночас, застосовуючи критеріїстатті 2 КАС УкраїниВерховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22 дійшов висновку, що враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, суд приходить до висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

При цьому варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.

Суд вважає такий висновок застосовним також до справи, що розглядається.

Водночас суд звертає увагу, що застосовані відносно позивача підстави відмови у перетині держаного кордону є спеціальними обмеженнями, впровадженими в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.

За таких обставин оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України прийняте уповноваженою службовою особою прикордонної служби в межах та на підставі наданих повноважень, відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державну прикордонну службу України в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в перетині державного кордону України (в`їзді та виїзді), то суд вважає, що дані вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяР.С. Денисюк