Рішення

від 25.11.2024 по справі 160/5211/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуСправа №160/5211/24

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до 2 Державного пожежно-рятувального загіну Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (вул.Горобця, буд.8/1, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код ЄДРПОУ 08681755) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач 26.02.2024р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік.

- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо не врахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення 6 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання доказів на яких грунтуються позовні вимоги, а саме: докази щодо виплати індексації 26.01.2024 року та 14.02.2024 року.

На виконання ухвали суду від 12.03.2024 р., позивачем 13.03.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024р. відкрито провадження у справі.

27 березня 2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 10.07.2012 р. № 492 о/с проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який, як встановлено, на даний час розформований та його правонаступником є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (далі відповідач).

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 11.11.2020 року №395, позивача звільнено із служби цивільного захисту з посади начальника 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області зі служби цивільного захисту, виключений з особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 11.11.2020 р. В наказі зазначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку 15 днів за 2020 рік.

Проте, позивач вважає, що відповідач протиправно не враховував «індексацію грошового забезпечення»: при обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік; при обрахунку «одноразової грошової допомоги при звільненні із служби цивільного захисту» передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки

При цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі.

Виплату індексації було проведено 26.01.2024 року та 14.02.2024 року, що підтверджується виписками з банку від 26.01.2024 р., 14.02.2024 р.

Відповідач не спростовує факт виплати «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік, одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки без урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

Водночас, позивач вбачає порушення своїх прав у тому, що перерахунок зазначених вище одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням належної позивачу «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини проведено не було.

Таким чином, позивач вказує, що вищезазначені дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату: «грошової допомоги на оздоровлення» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, «одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту», грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Так, статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення- встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Зазначене дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 (справа №638/9697/17), від 30.09.2019 (справа №750/9785/16-а), від 20.11.2019 (справа №522/11257/16-а) від 17.05.2021 (справа №552/4951/17), від 30.11.2020 (справа №638/2019/17), від 16.09.2020 (справа №612/402/17).

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує згідно частини 5 статті 242 КАС України.

Отже, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані календарні дні відпустки.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, оскільки не врахування відповідачем розміру індексації грошового забезпечення при обрахунку вказаних виплат призвело знецінення виплаченого позивачу грошового забезпечення та є протиправним.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Стосовно доводів представника відповідача щодо відсутності протиправної бездіяльності 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, оскільки позивач проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області і саме останнє нараховувало йому грошове забезпечення, суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який на даний час розформований та його правонаступником є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів.

Відповідно до пп. 1, 2 Наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій №45 від 18.01.2021 року припинено 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 36916729) (далі 5 ДПРЗ), шляхом приєднання до 2 Державного пожежно-рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) (далі 2 ДПРЗ). Встановлено, що 2 ДПРЗ є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків 5 ДПРЗ, що припиняється.

Зважаючи на те, що 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області припинено, а правонаступником усіх його прав та обов`язків є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, то останній є належним відповідачем у цій справі.

Суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 246-247, 249, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до 2 Державного пожежно-рятувального загіну Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (вул.Горобця, буд.8/1, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код ЄДРПОУ 08681755) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовльнити.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо не врахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення 6 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо неврахування «індексації грошового забезпечення», як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення» як обрахункової величини, в тому числі виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 160/10949/23

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко