Рішення

від 22.11.2024 по справі 280/8366/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Справа № 280/8366/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків та вартість витрат на транспортування (фрахтування) товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було. Разом з митною декларацією позивачем був наданий пакет необхідних та додаткових документів, проте через електронну систему декларанту надійшло повідомлення митниці про те, що надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, у зв`язку з чим були витребувані додаткові документи. Після надання відповідних документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024, відповідно до якого митна вартість товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (резервний метод). Позивач вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості товарів. Стверджує, що відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

09.10.2024 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД від 19.03.2024 №24UA110150003715U6 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Враховуючи відповідні розбіжності, зазначені в оскаржуваному рішенні, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується, у зв`язку з чим у відповідача при здійснення митного контролю товару були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Між декларантом Позивача та Відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. за результатами розгляду додаткових документів з`ясовано, що вони не спростовують розбіжностей та відсутності даних, виявлених відповідачем. Враховуючи результати митного контролю, а також відмову позивача від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.11.2024 судом отримано заяву позивача про долучення до матеріалів справи примірника додаткової угоди № 21 від 27.12.2023.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16.09.2024 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином засвідчені копії наявних доказів, що підтверджують всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою від 23.09.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.03.2020 ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (покупець) уклало з компанією WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD. (продавець) зовнішньоекономічний контракт № WSM/1 на поставку в Україну товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з додатковою угодою (додатком) № 21 від 27.12.2023 були змінені умови поставки:

строк поставки лютий-березень 2024 року;

оплата товару за специфікацією № WSM2021-6 від 09.06.2021 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 199642,76 дол.США (USD), оплата 25957,24 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару; за специфікацією № WSM2021-9 від 08.10.2021 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 55677,17 дол.США (USD), оплата 127985,83 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару; за специфікацією № WSM2021-11 від 06.05.2022 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 49200,00 дол.США (USD), оплата 66000,00 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару.

На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту відповідно до специфікацій (додатків до контракту) № WSM2021-6 від 09.06.2021, № WSM2021-9 від 08.10.2021, № WSM2021-11 від 06.05.2022, рахунку-фактури на оплату № WSM2021-6C/WSM2022-1C/WSM2022-3В від 20.11.2023 (з урахуванням листа від 29.01.2024), коносаменту № SZSE23103109 від 29.11.2023 було здійснено поставку ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» товарів (трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту - ґрунтофрези).

19.03.2024 позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію (по тексту МД) типу ІМ40ДЕ № 24UA110150003715U6, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «1. Машини сільськогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту (в розібраному стані для зручності транспортування). Грунтофрези, застосовуються для інтенсивної обробки ґрунту, знищення бур`янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів ґрунту, закладення добрив і вирівнювання поверхні поля: Грунтофреза 120 DW 160SXL - 50шт. У частково розібраному стані, в комплекті двигун №23080006); 2023090007 (двигун №23080007); 2023090008 (двигун №23080008); 2023090009 (двигун №23080009); 2023090010 (двигун № НОМЕР_1 ); 2023090011 (двигун № НОМЕР_2 ); 2023090012 (двигун № НОМЕР_3 ); 2023090013 (двигун № НОМЕР_4 ); 2023090014 (двигун № НОМЕР_5 ); 2023090015(двигун № НОМЕР_6 ); 2023090016 (двигун № НОМЕР_7 ); 2023090017 (двигун № НОМЕР_8 ); 2023090018 (двигун № НОМЕР_9 ); 2023090019 (двигун № НОМЕР_10 ); 2023090020 (двигун № НОМЕР_11 ); 2023090021 (двигун № НОМЕР_12 ); 2023090022 (двигун № НОМЕР_13 ); 2023090023 (двигун № НОМЕР_14 ); 2023090024 (двигун № НОМЕР_15 ); 2023090025 (двигун № НОМЕР_16 ); 2023090026 (двигун № НОМЕР_17 ); 2023090027 (двигун № НОМЕР_18 ); 2023090028 (двигун № НОМЕР_19 ); 2023090029 (двигун № НОМЕР_20 ); 2023090030 (двигун № НОМЕР_21 ); 2023090031 (двигун № НОМЕР_22 ); 2023090032 (двигун № НОМЕР_23 ); 2023090033 (двигун № НОМЕР_24 ); 2023090034 (двигун № НОМЕР_25 ); 2023090035 (двигун № НОМЕР_26 ); 2023090036 (двигун № НОМЕР_27 ); 2023090037 (двигун № НОМЕР_28 ); 2023090038 (двигун № НОМЕР_29 ); 2023090039 (двигун № НОМЕР_30 ); 2023090040 (двигун № НОМЕР_31 ); 2023090041 (двигун № НОМЕР_32 ); 2023090042 (двигун № НОМЕР_33 ); 2023090043 (двигун № НОМЕР_34 ); 2023090044 (двигун № НОМЕР_35 ); 2023090045 (двигун № НОМЕР_36 ); 2023090046 (двигун № НОМЕР_37 ); 2023090047 (двигун № НОМЕР_38 ); 2023090048 (двигун № НОМЕР_39 ); 2023090049 (двигун № НОМЕР_40 ); 2023090050 (двигун № НОМЕР_41 ). Календарний рік виготовлення - 2023. У частково розібраному стані, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: WEIFANG SHENGFENGYI MACHINERY MANUFACTURING CO.,LTD.».

До даної митної декларації, як встановлено із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

- пакувальний лист № б/н від 20.11.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № WSM2021-6C/WSM2022-1C/WSM2022-3В від 20.11.2023 (з урахуванням листа продавця від 29.01.2024);

- коносамент № SZSE23103109 від 29.11.2023;

- накладна № 00401110 від 01.02.2024;

- сертифікат про походження товару № C24MA3N41CY20001 від 12.01.2024;

- повідомлення для вивезення з митного складу товарів, розміщених на митному складі від 19.03.2024;

- банківські платіжні документи, що стосуються товару № 1438 від 14.02.2023, № 1582 від 20.12.2023, № 540 від 23.06.2021, № 563 від 05.07.2021, № 609 від 26.07.2021; заяви № 1583 від 14.02.2023, № 661 від 22.06.2021, № 749 від 23.07.2021;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2024/PF/007 від 31.01.2024;

- документи, що підтверджують вартість перевезення товару акт виконаних послуг № 3 від 12.02.2024, довідка про транспортні витрати від 31.01.2024, заявка на перевезення № 158 від 22.11.2023, розрахунок транспортних витрат від 01.03.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікації № WSM2021-11 від 06.05.2022, № WSM2021-6 від 09.06.2021, № WSM2021-9 від 08.10.2021; додаткова угода № 21 від 27.12.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № WSM/1 від 01.03.2020;

- внутрішній договір складського зберігання № 29/11 ЗМС від 29.11.2019;

- договір про надання послуг митного брокера № 29/11 ДМС від 29.11.2019;

- договір (контракт) про перевезення № 2 від 01.11.2019;

- інші документи лист відправника від 29.01.2024; список номерів шасі від 20.11.2023; технічні характеристики від 20.11.2023.

20.03.2024 митницею направлено повідомлення декларанту наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Листом від 21.03.2024 за вих.№ 24 товариство додатково надало митниці: прайс-лист виробника від 01.06.2021, 01.10.2021, 29.04.2022; комерційну пропозицію виробника від 01.06.2021, 01.10.2021, 29.04.2022; платіжні інструкції № 540 від 23.06.2021, № 563 від 05.07.2021, № 609 від 26.07.2021, № 1582 від 20.12.2023, № 1438 від 14.02.2023; лист експедитора № 2003/1Т від 20.03.2024; правильна заявка № 158 від 30.03.2024. Також повідомило, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надані, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих Товарів №№ 1,2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (2-г - резервний метод).

Загальна сума митної вартості, заявлена декларантом, збільшена митницею: для Товару № 1 з 36374,39 дол. США до 68474,00 дол. США.; для Товару № 2 з 3595,61 дол. США до 6107,48 дол. США.

Оформлення зазначеного вище товару декларантом було здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД № 24UA110150003996U6 від 22.03.2024.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.

Під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли наступні сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару.

У рішенні про коригування митної вартості № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024 за МД № 24UA110150003715U6 від 19.03.2024 зазначені наступні розбіжності:

1) Враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 01.03.2020 №WSM/1 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

2) Оплату за платіжними дорученнями від 23.06.2021 №540, від 05.07.2021 №563, від 26.07.2021 №609, від 14.02.2023 №1438, від 20.12.2023 №1582 та з урахуванням інформації у заявах на купівлю валюти від 22.06.2021 №661, від 23.07.2021 №749, від 14.02.2023 №1583, неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товарів. У відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

3) Документального підтвердження витрат на транспортування, понесених до кордону України та по території не надано.

Враховуючи зазначені розбіжності, відповідач вказав на неможливості здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується.

Дослідивши мотиви прийняття оскаржуваного рішення про коригування вартості товарів, суд зауважує наступне:

1) щодо посилань митного органу на те, що враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 01.03.2020 №WSM/1 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано, суд зазначає наступне.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частина п`ята статті 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контрактом від 01.03.2020 №WSM/1 (пункт 3.1.1 Контракту) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Чинним митним законодавством не передбачено зобов`язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Окрім того, відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.

Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, ненадання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та непідтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

2) щодо доводів митного органу про неможливість ідентифікувати оплату за платіжними дорученнями від 23.06.2021 №540, від 05.07.2021 №563, від 26.07.2021 №609, від 14.02.2023 №1438, від 20.12.2023 №1582 та з урахуванням інформації у заявах на купівлю валюти від 22.06.2021 №661, від 23.07.2021 №749, від 14.02.2023 №1583 з оцінюваною партією товарів, через що відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 5.2 Контракту від 01.03.2020 №WSM/1 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікаціях, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

Специфікацією № WSM2021-6 від 09.06.2021 визначено вартість товарів на загальну суму 225600 дол.США; оплата товару 100% передоплата. Специфікацією № WSM2021-9 від 08.10.2021 визначено вартість товарів на загальну суму 183663 дол.США; оплата товару протягом 90 днів з моменту фактичної доставки товару на склад. Специфікацією № WSM2021-11 від 06.05.2022 визначено вартість товарів на загальну суму 115200 дол.США; оплата товару протягом 90 днів з моменту фактичної доставки товару на склад.

До митного оформлення надані: платіжне доручення від 23.06.2021 №540, що підтверджує оплату у розмірі 234841,00 дол. США за специфікаціями від 05.01.2021 №WSM2021-5, від 09.06.2021 №WSM2021-6; платіжне доручення від 05.07.2021 №563, що підтверджує оплату у розмірі 24 700,00 дол. США за специфікацією від 09.06.2021 №WSM2021-6; платіжне доручення від 26.07.2021 №609, що підтверджує оплату у розмірі 91 109,00 дол. США за специфікаціями від 09.06.2021 №WSM2021-6, від 15.04.2021 №WSM2021-7; платіжне доручення від 14.02.2023 №1438, що підтверджує оплату у розмірі 60 000,00 дол. США за товар за специфікаціями від 08.10.2021 №WSM2021-9, від 15.10.2021 №WSM2021-10, від 06.05.2022 №WSM2021-11; платіжне доручення від 20.12.2023 №1582, що підтверджує оплату у розмірі 38 599,49 дол. США за товар за специфікаціями від 08.10.2021 №WSM2021-9, від 06.05.2022 №WSM2021-11.

Крім того, до митного органу були надані заяви про купівлю іноземної валюти від 22.06.2021 №661, від 23.07.2021 №749, від 14.02.2023 №1583.

Судом встановлено, що 27.12.2023 сторони Контракту уклали додаткову угоду №21 до нього, яка була надана митниці разом з ЕМД від 19.03.2024, за змістом якої були змінені умови та строки оплати вартості товарів за зазначеними специфікаціями:

- за специфікацією № WSM2021-6 від 09.06.2021 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 199642,76 дол.США (USD), оплата 25957,24 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару;

- за специфікацією № WSM2021-9 від 08.10.2021 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 55677,17 дол.США (USD), оплата 127985,83 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару;

- за специфікацією № WSM2021-11 від 06.05.2022 за контрактом № WSM/1 від 01.03.2020 передплата 49200,00 дол.США (USD), оплата 66000,00 дол.США (USD) протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару.

Додатково позивач зазначив, що надалі, поза межами митного оформлення спірної товарної партії та винесення митницею спірного рішення, сторонами контракту було укладено додаткову угоду №23 від 27.06.2023 до нього, умовами якої знову були змінені строки оплати вартості товарів за зазначеними специфікаціями до 365 днів з моменту фактичної поставки товару, тому дана додаткова угода не могла бути надана митниці.

Отже, із встановлених умов контракту з урахуванням умов додаткової угоди № 21 від 27.12.2023 слідує, що строки оплати вартості товару за кожною із специфікацій на момент декларування не сплинули, оплата товариством здійснена не була, тому у нього були відсутні банківські платіжні документи на підтвердження здійснення такої оплати і надати їх митному органу воно не мало можливості. За вказаних обставин платіжні доручення та рахунок-фактура (інвойс) № WSM2021-6C/WSM2022-1C/WSM2022-3В від 20.11.2023 (з урахуванням листа продавця від 29.01.2024) кореспондуються між собою.

Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Таким чином, у зазначених документах відсутні розбіжності, позаяк вони кореспондуються між собою та ідентифікуються із задекларованими товарами, відповідно митниця мала можливість перевірити числові показники вартості товару та факт здійснення часткової оплати за товар, тому розглядувані твердження є безпідставними.

3) щодо ненадання до митного органу документального підтвердження витрат на транспортування, понесених до кордону України та по території.

На підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом №2 від 01.11.2019; коносамент № SZSE23103109 від 29.11.2023; залізничну товаро-транспортну накладну № 00401110 від 01.02.2024; заявку на міжнародне морське перевезення № 158 від 22.11.2023 року; рахунок на оплату № 2024/PF/007 від 31.01.2024; акт виконаних послуг № 3 від 12.02.2024; довідку про транспортні витрати від 31.01.2024; розрахунок (калькуляцію) транспортних витрат від 01.03.2024.

01.11.2019 ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (клієнт) та компанія «IMOGATE SOLUTION Sp.z o.o.» (експедитор) уклали договір транспортно-експедиторського обслуговування № 2, за умовами якого під кожне конкретне перевезення клієнт подає експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількості вантажу, маршруту перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. При підтвердженні заявки експедитор зазначає в заявці перелік послуг, їх вартість, розмір плати експедитора. Підписана сторонами заявка є невід`ємною частиною даного договору.

За пунктом 4.1 вказаного договору оплата послуг та винагороди експедитора здійснюється клієнтом протягом 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений на протязі двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не передбачене узгодженою сторонами заявкою.

Заявкою № 158 від 22.11.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору № 2 від 01.11.2019 сторони узгодили, що вартість транспортування складає 13080,00 дол.США (доставка за маршрутом за 1 контейнер: Кінгдао Тернопіль 4360,00 дол.США) за три контейнери. При цьому листом від 20.03.2024 виправлений зазначений у заявці маршрут на «Кінгдао - Новомосковськ».

Факт надання транспортно-експедиторських послуг підтверджується актом виконаних робіт № 93 від 12.02.2024 між компаніями по договору № 2 від 01.11.2019, за яким вартість послуг за відповідними маршрутами становить: ТЕО за межами України на суму 3000,00 дол.США; Кінгдао, Китай Пшемисль Мостиська, Україна на суму 4110,00 дол.США; доставка по маршруту Пшемисль Мостиська, Україна Новомосковськ, Україна на суму 5970,00 дол.США.

Вартість перевезення як складову задекларованої митної вартості товару позивач підтвердив також довідкою про транспортні витрати від 31.01.2024, яка містить інформацію щодо вартості перевезення на маршруті перевезення, в тому числі, до кордону України та на території України.

Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Відтак, оскільки МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові га/або бухгалтерські документи), - довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Наведена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною зокрема, у постанові від 06.09.2019 у справі № 815/2501/18, у постанові від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18 та від 07.07.2023 у справі № 803/718/17.

Крім того, як пояснив позивач, в даному випадку декларувалась частина товарної партії, яка після ввезення в Україну була розміщена у режим митного ліцензійного складу, тому митниці було надано розрахунок (калькуляцію) № 3 від 01.03.2024 вартості відповідної їй частини з загальної вартості транспортних витрат, яка складає 2370,00 дол. США., яка і була заявлена товариством під час митного оформлення та зазначена у декларації митної вартості.

Таким чином, позивачем при митному оформленні товару надано транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі частини третьої статті 53 МК України, пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що, витребуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений частини третьої статті 53 МК України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

Натомість декларантом листом від 21.03.2024 за вих.№ 24 були додатково подані прайс-лист виробника від 01.06.2021, 01.10.2021, 29.04.2022; комерційну пропозицію виробника від 01.06.2021, 01.10.2021, 29.04.2022; платіжні інструкції № 540 від 23.06.2021, № 563 від 05.07.2021, № 609 від 26.07.2021, № 1582 від 20.12.2023, № 1438 від 14.02.2023; лист експедитора № 2003/1Т від 20.03.2024; правильна заявка № 158 від 30.03.2024.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною п`ятою статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах першій та другій статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 55 цього МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин першої та другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з частиною четвертою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024, за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, у зв`язку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

З урахуванням вищезазначеного митну вартість товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: товару № 1 до рівня митної вартості товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701911010 «Трактори колісні модель RD244 NEW - 16 шт., нові, рік випуску 2023,3 циліндри двигун KM385BT, дизель, потужність 17,6 кВт, об`єм двигуна 1532 л., TY класу коробка, з стандартними грузами, розмір шин - 7,50-16,00/11,2-24,00, одинарне зчеплення, 540/720 об./хв. ВВП, в металевій упаковці, новий капот, колір синій. В частково розібраному вигляді для зручності перевезення, використовуються для роботи в сільському господарстві»; товару № 2 до рівня митної вартості товару за кодом згідно УКТЗЕД 8432295000 «Навісне обладнання для малогабаритних багатофункціональних сільськогосподарських тракторів. Нові. Грунтофреза 1GQN-140 light-80шт; Грунтофреза 1GQN-150-25шт; Грунтофреза 1GQN-160-15шт; Призначені для підготовки та оброблення грунту. У розібраному стані для зручності транспортування». Так, за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 11.03.2024 № 24UA205140017007U9 (UA205140/2024/17007) за ціною 2,92 дол. США/кг, що розраховується як 1369,48 дол. США/шт. та ЕМД від 10.02.2024 № 24UA408020007479U8 (UA408020/2024/007479) за ціною 2,2209 дол. США/кг, що розраховується як 122,1495 дол. США/шт відповідно.

Застосування резервного методу передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 зазначено наступне: «... рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІСДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

За обставинами справи відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою митною декларацією вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом. Однак, суд вважає, що митні декларації, за якими випущено товар, не можуть бути враховані для коригування митної вартості товару за МД позивача, оскільки митна вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД із ЄАІС сформована за невідображених умов відомостей про вартість, загальної суми за рахунком (графи 12, 22 МД). Лише посилання відповідача на митні декларації, за якими здійснювалось митне оформлення товару іншими особами за іншими партіями, не може слугувати достатньою підставою для застосування резервного методу.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Між тим, як встановлено з рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Рішення не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару. У свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених у них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другоюстатті 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положеньстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VII. Розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Платіжною інструкцією № 37387707 від 28.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 4041,59 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA110150/2024/000017/2 від 22.03.2024, прийняте Дніпровською митницею.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4041,59 грн (чотири тисячі сорок одна гривня 59 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», місцезнаходження: вул. Штабна, буд. 13, прим. 31, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 42634661.

Відповідач Дніпровська митниця, місцезнаходження: вул. Ольги Княгині, буд. 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ ВП 43971371.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.11.2024.

Суддя К.В.Мінаєва