Рішення

від 25.11.2024 по справі 300/6565/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. справа № 300/6565/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про

визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024 включно;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024 включно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, оскільки станом на 11 липня 2024 року день видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, всупереч пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України повного розрахунку позивач не отримав. Виплата грошового забезпечення в сумі 68627,31 грн. здійснена лише 27.07.2024. Тому відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 37,38).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, відповідно до якого відповідач заперечив щодо задоволення позову. Просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначає, що питання проходження служби військовослужбовцями і виплати їм грошового забезпечення регулюється окремим законодавством. Крім цього зазначає, що оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум належних при звільненні був відсутній спір щодо їх розміру, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України відсутні (а.с. 42-44).

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом військової частини НОМЕР_2 від 19.03.2022 №61 ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 13).

Позивач в період з 15.03.2023 по 27.09.2023 брав безпосередню участь у бойових діях та заходах необхідних для забезпечення оборони України (а.с.27-31)

29.03.2024 позивачу надано статус ветерана війни-учасника бойових дій (а.с. 32).

Наказом від 02.06.2024 виключений з списків особового складу військової частини НОМЕР_2 в зв`язку з переведенням до військової частини НОМЕР_1 та з 30 червня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 12).

Наказом від 04.07.2024 №38-РС позивач звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та на підставі наказу від 11.07.2024 №194 виключений із списків особового складу з 11.07.2024 (а.с. 10, 11).

27.07.2024 відповідачем здійснено виплату заробітної плати в сумі 68627,31 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТКБ «Приватбанк» (а.с 19).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024, просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024 включно.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1).

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як встановлено, наказом від 04.07.2024 №38-РС позивач звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та на підставі наказу від 11.07.2024 №194 виключений із списків особового складу з 11.07.2024 (а.с. 10, 11).

Таким чином, відповідач був зобов`язаний провести повний розрахунок та виплату всіх належних позивачу коштів в день його виключення із списків особового складу, а саме - 11.07.2024, тоді як відповідачем здійснено виплату позивачу грошове забезпечення у розмірі 68627,31 грн.- 27.07.2024 (а.с. 19). Водночас відповідачем не виплачено позивачу його середній заробіток за час затримки з вказаних виплат в день фактичного розрахунку.

Таким чином відповідачем не здійснено повний розрахунок з відповідачем у день його звільнення та виключення із списків особового складу, а період затримки розрахунку при звільненні розпочався 12.07.2024 та завершився повним розрахунком 27.07.2024 (включно).

Оскільки відповідачем не було проведено нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплати грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з даних виплат.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України та Порядку від 08.02.1995 №100, оскільки між сторонами відсутній спір, обчислення середнього заробітку позивача за час затримки по день фактичного розрахунку повинен здійснити відповідач.

Посилання відповідача на те, що наказ про звільнення, яким визначено суми, що підлягали сплаті, позивачем не оскаржувався не звільняє відповідача від обов`язку здійснити виплату всіх сум, що належать йому в день звільнення, а у випадку порушення таких строків від обов`язку здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки з виплати грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024 включно.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2024 по 27.07.2024 (включно).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.