Рішення

від 25.11.2024 по справі 380/15089/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 рокусправа № 380/15089/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» про визнання протиправним та скасування наказу.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833), в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2024, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 344 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію»;

-визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 342 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію»;

-поновити ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області;

-допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірних наказів.

Позивач, ОСОБА_1 , капітан поліції (0063326), станом на 20.06.2024 ніс службу на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області.

20.06.2024 позивача повідомили про скорочення його посади та про можливе наступне звільнення із служби в поліції, через 2 місяці з дня отримання повідомлення відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі також Закон № 580-VIII).

13.06.2024 позивач звернувся до керівника із рапортом, в якому просив перевести його на посаду інспектора чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП. Станом на 21.06.2024 рапорт позивача не був реалізований, та і повідомлення про результати розгляду рапорта позивач не отримував, усних повідомлень від керівництва також не надходило.

21.06.2024 року відповідачем видано наказ № 344 о/с про особовий склад, відповідно до якого позивача звільнено із займаної посади та призначено на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію». Підставами для видання вказаного наказу були подання заступника начальника ГУНП у Львівській області від 21.06.2024 та наказ Національної поліції України від 07.06.2024 № 615.

Як зазначає позивач у поясненнях, по факту прибуття до нового місця несення служби, його повідомили про відсутність роти № 5 у «Корпусі оперативно-раптової дії» ГУНП, бо такої не існує. У відповідь на рапорт позивача від 23.07.2024 відповідач повідомив, що згідно з Наказом ГУНП у Львівській області від 21.06.2024 № 342 о/с «Про особовий склад», позивача призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Позивач вважає накази про звільнення протиправними, оскільки відповідач не дотримався встановленої законодавством процедури звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Зокрема, зазначає, що звільнення у зв`язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом пропозиції працівнику, що звільняється, всіх вакантних посад, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. Позивач стверджує, що йому взагалі не пропонувалися вакантні посади в ГУНП, відповідач здійснив переведення на категорично відмінну посаду, яка не є рівнозначною і передбачає переміщення по службі в іншу місцевість, без згоди позивача. Також відповідачем не враховано переважного права залишення на посаді (роботі), гарантованого положеннями п.5 ч.2 ст.42 КЗпП України.

22.07.2024 року суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначила таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

08.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що 20.06.2024 позивача було попереджено про те, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції України» посада, яку він обіймав скорочена та про можливе наступне звільнення із служби в поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII через 2 (два) місяці із дати ознайомлення з попередженням.

Наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про затвердження Переліку змін в штатах Національної поліції» створено батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області із штатною чисельністю 397 поліцейських, формування якого здійснюється із розрахунку 10 % поліцейських, які підлягають мобілізації, територіальних (відокремлених) структурних підрозділів ГУНП у Львівській області.

ОСОБА_1 написав рапорт від 13.06.2024 про те, що у зв`язку з організаційно-штатними заходами із запропонованою посадою інспектора-чергового чергової частини батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області згідний.

Відповідно до доповідної записки начальника УОАЗОР ГУНП у Львівській області від 13.06.2024 року, ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в новоствореному підрозділі.

Для забезпечення дотримання вимог законодавства при вивільненні працівників, посади яких скорочено, відповідно до п.1 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», позивача було попереджено про те, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції України», посада, яку він обіймав скорочена та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Попередження відбулось 20.06.2024, про що свідчить підпис позивача.

У зв`язку із скороченням посади, на якій перебував позивач, на підставі подання заступника начальника ГУНП у Львівській області від 21.06.2024 та наказу Національної поліції України № 615 від 07.06.2024 капітана поліції ОСОБА_1 наказом № 324 о/с від 21.06.2024 переміщено на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, звільнивши його із займаної посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області.

Відповідач також посилається на те, що згідно із ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі Закон № 2136-ІХ) передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом № 580-VIII, а згідно із Законом № 2136-ІХ переведення працівника на іншу роботу можливе без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), до спірних правовідносин положення КЗпП України застосуванню не підлягають.

Відповідач зауважує, що ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII, в редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього, було доповнено абзацом другим, який передбачає, що поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19.

На думку відповідача, спеціальна норма законодавства, встановлена ч.1 ст.65 та ч.2 ст.68 Закону № 580-VIII, не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань, тощо.

Відповідно до розділу IV Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, переміщення ОСОБА_1 відбулось на рівнозначну посаду.

20.08.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просив суд витребувати у Головного управління Національної поліції у Львівській області:

-відомості щодо створення роти №5 «Корпус оперативно-раптової дії»;

-посадову інструкцію інспектора роти №5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» ГУНП ОСОБА_1 .

Крім того, позивач подав пояснення по даній справі в порядку ст.44 КАС України, в яких уточнив позовні вимоги, а також просив витребувати у Головного управління Національної поліції у Львівській області:

-рішення/наказ про проведення організаційних змін/скорочення посади «інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП».

23.08.2024 суд клопотання позивача задовольнив, а також іншою ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача від 20.08.2024 про зміну предмета позову.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів, відповідач надав докази та повідомив, що (мовою оригіналу) «під час ознайомлення капітана поліції ОСОБА_1 22.06.2024 року з витягом наказу про переміщення на посаду роти № 5 батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) було допущено описку у номері витягу наказу та у номері роти.

Згідно штатних змін Національної поліції затвердженого наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 у батальйоні поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області посада інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області не передбачена».

Від позивача 17.10.2024 надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд прийняти до розгляду вказану заяву та розглядати справу з урахуванням збільшення позовних вимог.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, яке він обґрунтовує тим, що заява позивача не відповідає загальним вимогам, встановленим ст.167 КАС України.

Суд ухвалив заяву позивача від 17.10.2024 повернути заявнику без розгляду.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , станом на 20.06.2024 проходив службу на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області, має спеціальне звання «капітан поліції».

13.06.2024 позивач звернувся до начальника ГУНП у Львівській області Олександра Шляховського із рапортом, в якому просив перевести його на посаду інспектора чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП.

Відповідно до доповідної записки начальника УОАЗОР ГУНП у Львівській області від 13.06.2024 року, ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в новоствореному підрозділі.

20.06.2024 начальник ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 оголосив позивачу попередження про скорочення посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та про можливе наступне звільнення із служби в поліції (через два місяці з дня отримання цього попередження) відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Підставою проведення організаційних заходів став наказ Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні поліції у Львівській області».

21.06.2024 року відповідач видав наказ № 344 о/с про особовий склад, відповідно до якого позивача звільнено із займаної посади та призначено на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію». Підставами для видання вказаного наказу були подання заступника начальника ГУНП у Львівській області від 21.06.2024 та наказ Національної поліції України від 07.06.2024 № 615.

Станом на 21.06.2024 рапорт позивача від 13.06.2024 не був реалізований, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що позивач отримав повідомлення про результати розгляду рапорта.

Згідно із рапортом позивача від 23.07.2024, після ознайомлення з витягом з наказу Головного управління Національної поліції від № 334 о/с від 21.06.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», по факту прибуття до нового місця несення служби, з`ясувалося про відсутність роти № 5 у «Корпусі оперативно-раптової дії» ГУНП, бо існує лише три роти.

У відповідь на рапорт позивача від 23.07.2024 відповідач повідомив листом від 02.08.2024 № Рп-2322/04/13-2024, що згідно з Наказом ГУНП у Львівській області від 21.06.2024 № 342 о/с «Про особовий склад», позивача призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Окрім того, на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 23.08.2024, відповідач повідомив, що (мовою оригіналу) «під час ознайомлення капітана поліції ОСОБА_1 22.06.2024 року з витягом наказу про переміщення на посаду роти № 5 батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) було допущено описку у номері витягу наказу та у номері роти.

Згідно штатних змін Національної поліції затвердженого наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 у батальйоні поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області посада інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області не передбачена».

Також позивач звертався до відповідача з рапортом від 23.07.2024, у якому зазначив, що у період від попередження про можливе скорочення від 20.06.2024 до видачі наказу №344 о/с від 21.06.2024 йому не пропонували вакантних посад. У зв`язку з цим просив надати інформацію про наявність вакантних посад в Управлінні організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та інших підрозділах ГУНП, що відповідають посаді інспектора відділу диспетчерської служби.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач відреагував на цей рапорт і надав перелік усіх наявних вакантних посад.

Позивач вважає, що його звільнили з посади протиправно, не запропонували всіх вакантних посад, а тому звернувся до суду із позовом про скасування наказів про звільнення та про поновлення на роботі.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (норми якого суд застосовує у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а за ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.ч.1, 3-5 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Стаття 62 Закону №580-VIII визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом якої поліцейський, зокрема, забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

За приписами п.4 ч. 1 ст.77 Закону № 580-VII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовано процедуру звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням чисельності штату, та дотримання трудових гарантій поліцейського, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні норми КЗпП України.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 1, 2 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Подібна норма є і в Законі № 580-VIII і стосується процедури звільнення поліцейського у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Як встановив суд із попередження про організаційно-штатні зміни, 20.06.2024 позивача повідомили про скорочення його посади та про можливе наступне звільнення із служби в поліції (через 2 місяці з дня отримання повідомлення відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»).

13.06.2024 позивач звернувся до керівника із рапортом, в якому просив перевести його на посаду інспектора чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що волевиявлення щодо переведення на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП не проявляв.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що ОСОБА_1 написав рапорт від 13.06.2024, де все ж висловив згоду на переведення: «у зв`язку з організаційно-штатними заходами із запропонованою посадою інспектора-чергового чергової частини батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області згідний».

Водночас, відповідач визнає той факт, що рапорт позивача станом на 21.06.2024 не був реалізований згідно з інформацією у поданні заступника начальника ГУНП у Львівській області полковника поліції Романа Турчака про призначення капітана поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Суд зазначає, що цим рапортом позивач згоди на переведення на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області не надав, рівно як не надав згоди на переведення на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19:

« 32. Що стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.

33. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).

34. В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

35. При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість».

Суд також звертає увагу, що так звана «згода», висловлена у рапорті, була надана не у межах двомісячного строку з дня персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, а ще до того, як позивачу стало відомо про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, тому слід вважати, що такої позивач узагалі не висловлював.

Що стосується позиції відповідача, суд зауважує, що останній не виконав обов`язку щодо пропозиції усіх наявних посад з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків позивача, у зв`язку із скороченням його посади.

Приписами ч.3 ст.68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII видно, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського зпр ичин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 826/14973/16, від 17 квітня 2019 року у спразі № 814/2380/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 814/76/17, від 17 липня 2019 року у справі № 814/1893/16, від 22 квітня 2020 року у справі № 814/2551/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 822/880/16, від 21 липня 2020 року у справі № 814/139/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 814/2440/16 від 26 травня 2020 року у справі № 814/468/17.

Таким чином, необхідність запропонувати працівнику всі наявні вакансії є не правом, а обов`язком роботодавця.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 160/2868/20.

Отже, за приписами ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Щодо врегулювання особливостей трудових правовідносин під час проходження служби поліцейськими під час воєнного стану, то ч.1 ст.65 Закону № 580-VIII містить виключний перелік підстав для переміщення поліцейських.

Відповідно до ч.1 ст.65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Пунктом 1 розділу I Закону України від 15.03.2022 № 2123 «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що набрав чинності 01.05.2022, внесені зміни до Закону № 580-VIII.

Частина 8 ст. 65 Закону № 580-VII передбачає, що переведення поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього, поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Відповідно до ст.59 Закону № 580-VIII, з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за № 1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За змістом п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1235).

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Так, 13.06.2024 начальник УОАЗОР ГУНП у Львівській області полковник поліції ОСОБА_3 склав та подав на ім`я начальника ГУНП у Львівській області Олександра Шляховського Доповідну записку, зі змісту якої слідує, що наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 створений батальйон поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, формування якого здійснюється із розрахунку 10% поліцейських, які підлягають мобілізації, територіальних (відокремлених) структурних підрозділів ГУНП у Львівській області.

Для комплектування стрілецького батальйону, УОАЗОР ГУНП у Львівській області виділено 3 поліцейських із розрахунку 10 % від загальної чисельності підрозділу, 2 з яких виявили бажання щодо призначення для подальшого проходження ними служби у новоствореному підрозділі.

21.06.2024 заступник начальника ГУНП у Львівській області полковник поліції ОСОБА_4 на підставі ч.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», вніс на ім`я начальника ГУНП у Львівській області Олександра Шляховського подання про призначення капітана поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Проте, як видно із матеріалів справи, позивач, капітан поліції ОСОБА_1 , 13.06.2024 звертався із рапортом про призначення його на посаду інспектора-чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.

Жодних відомостей стосовно того, якими є граничні спеціальні звання, за наявності яких можливе призначення поліцейського на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, інспектора-чергового чергової частини батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, суду не надано.

Проте, відповідно до розділу IV і V Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, для посади інспектор в обох розділах граничним спеціальним званням є старший лейтенант поліції, для посади старший інспектор капітан поліції .

Суд встановив, що на день прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 342 о/с та від 21.06.2024 № 344 о/с ОСОБА_1 обіймав посаду інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП та мав спеціальне звання капітан поліції.

Отже, посилання позивача на розмір посадових окладів та надбавок, функціональні обов`язки не можуть вважатися належним обґрунтуванням рівнозначності або нерівнозначності посад в поліції в розумінні Закону № 580-VIII, оскільки частиною 2 статті 65 зазначеного Закону визначено, що єдиним критерієм рівнозначності посад є граничні спеціальні звання за посадами.

Зі змісту оскаржуваних наказів та попередження про організаційно-штатні зміни видно, що переміщення позивача здійснюється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізації.

При цьому, у поданні заступника начальника ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_5 не наведені підстави, у зв`язку з якими позивач переміщається для забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 23.08.2024, відповідач не надав рішення/наказу про проведення організаційних змін/скорочення посади «інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП». Згідно з листом Національної поліції України 23.05.2024 «Про надсилання переліку посад», посада «інспектор» (п.77 Переліку посад, які є критично важливими для функціонування Національної поліції України) є критично важливою для функціонування Національної поліції України.

Водночас, відповідач надав докази та повідомив, що (мовою оригіналу) «Згідно штатних змін Національної поліції затвердженого наказом Національної поліції України від 07.06.2024 № 615 у батальйоні поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області посада інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області не передбачена».

Аналізуючи ці доводи, суд звертає увагу на те, що відповідач, стверджуючи про те, що переведення позивача на нову посаду було зумовлено інтересами служби, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що орган поліції ГУНП у Львівській області, в якому позивач до цього проходив службу, укомлектований належним чином і що, в разі переведення позивача на іншу посаду, не буде порушено інтереси служби управління, де він проходив службу. Тобто, відповідачем не доведено дотримання принципу балансу інтересів при прийнятті спірного наказу

Також суд звертає увагу й на те, що спірні накази відповідачем прийнято виключно на підставі п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII без жодного покликання на Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також з приводу покликань представника відповідача на положення статті 3 Закону № 2136-ІХ, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, суд також звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2136-ІХ цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Суд висновує, що заперечуючи щодо позовних вимог, представник відповідача безпідставно покликається на норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства, яким є Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ.

На підставі аналізу вищезазначених приписів законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписи пункту 1 статті 40 та частин першої-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення гарантованих позивачу прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури його вивільнення.

З урахуванням зазначеного, наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 344 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» та наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 342 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до п.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Під незаконним звільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Ураховуючи положення ч.1 ст. 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в ч.1 ст.235 КЗпП України, а тому, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №804/958/16 зазначено, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме, суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 640/21065/18, від 27.04.2021 року у справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 року у справі № 840/3202/18, від 20.01.2021 року у справі №640/18679/18, від 25.02.2021 року у справі № 820/292/17.

Відтак, позов у частині поновлення позивача на роботі на посаді, з якої він був звільнений, з 24.06.2024, - підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів правомірність звільнення позивача та прийняття оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 344 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 5 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до ч.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію».

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції від 21.06.2024 № 342 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області та призначення на посаду інспектора роти № 2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП, відповідно до ч.4 ст.68, пп.3 п.2 ч.1 та ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Львівській області з 24 червня 2024 року.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.11.2024.

СуддяЛунь З.І.