Рішення

від 25.11.2024 по справі 380/13985/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

справа №380/13985/24

провадження № П/380/14142/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити, пров. Тихий-1, 11/21; ЄДРПОУ: 42402050) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2024/400003/2 від 01.01.2024; № UA209000/2024/400004/2 від 02.01.2024;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209140/2024/000003; UA209140/2024/000006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «EMIRSON GLOBAL DIS TIC. LTD. STI», Турецька Республіка, зовнішньоекономічний контракт №71 від 06.10.2021, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 26.12.2023 № EМR2023000100468, позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 25 062,96 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209140000034U0. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 27.12.2023 № EМR2023000100470, позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 26 009,52 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 24UA209140000004U7. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи такі рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

23.07.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 01.01.2024 №24UA209140000004U7 опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та встановлено такі порушення: Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить жодних відміток відправника товару, у гр.23 відсутній підпис перевізника. - У гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак, у CMR місцем завантаження зазначено ISTANBUL (TURKIYE), у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено маршрут перевезення м. Сакар`я Туреччина-Порубне. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; - Відповідно до п.1.2 договору на транспортне обслуговування №09/06-1 від 09.06.2023 Узгоджена сторонами Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка на транспортування не засвідчена стороною замовника. - Відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Оскільки, відвантаження товару здійснювалось не з адреси відправника (відповідно з умовами договору, умови поставки FCA GOLCUK), а юридична адреса відправника - Kosuyolu Mh. Ali Nazima Sk. 5, Kadikoy , Istanbul, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги; - Надано рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023 на суму 26100,00 дол.США (сума не відповідає сумі інвойсу), у проформі зазначено графік платежів - 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію на суму 25937,60 дол. США, у графі «призначення платежу» є посилання на проформу №23/11795 від 17.11.2023. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, заявка на перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). На вимогу декларантом було повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення, а додатково надано комерційну пропозицію видану 22.12.2023. Тобто, вже після виставлення рахунку-проформи, що свідчить про некоректність даного документа. Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 02.01.2024 №24UA209140000034U0 опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та встановлено такі порушення: - Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить підпису відправника товару, у гр.3 повинно зазначатися окрім країни конкретне місце призначення, натомість зазначено тільки Україна; - У гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак, у CMR місцем завантаження зазначено KOCAELI (TURKEY), у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено наступний маршрут перевезення м.Памукова (Туреччина)-Порубне-Пустомити; Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; - Відповідно до п.2.1 договору на транспортне обслуговування №881-1 від 30.03.2022 Заявка, яка містить інформацію щодо істотних умов перевезення, є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка на транспортування не засвідчена стороною замовника. - Відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Оскільки відвантаження товару здійснювалось не з адреси відправника (умови поставки FCA GOLCUK), а юридична адреса відправника - Kosuyolu Mh. Ali Nazima Sk. 5, Kadikoy, Istanbul, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги; - Надано рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023 на суму 26100,00дол.США (сума не відповідає сумі інвойсу), у проформі зазначено графік платежів - 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію на суму 25937,60 дол. США, у графі «призначення платежу» є посилання на проформу №23/11795 від 17.11.2023. - У комерційному інвойсі зазначена дата платежу 26.12.2023, тоді, як дата платіжної інструкції - 27.12.2023; За власним бажанням декларантом додатково надано: - Комерційну пропозицію видану 22.12.2023. Тобто, вже після виставлення рахунку-проформи, що свідчить про некоректність даного документа; - Висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару (виданий на іншу партію товару); Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ.

Також 23.07.2024 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

29.07.2024 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що однієї лише вказівки на наявність недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі недоліки полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Ні у вимогах, ні у рішеннях не визначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. До того ж, у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу. Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

16.09.2024 представник позивача подала до суду заяву у якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 7600,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

23.09.2024 представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Клопотання обґрунтоване тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7600 грн є явно завищеною і не співмірною із правовою допомогою, наданою позивачу. Гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ухвалою від 22.11.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін відмовлено.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 42402050), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «EMIRSON GLOBAL DIS TIC. LTD. STI», Турецька Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №KND22206 від 27.08.2022, згідно з яким Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №71 від 06.10.2021 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 27.12.2023 № EМR2023000100470. З метою митного оформлення вказаного товару 01.01.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140000004U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 папір у рулонах шириною 18-22 см, що представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, вибілений, папір машинного виготовлення, одношаровий і двошаровий.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209140000004U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № EMR2023000100470 від 27.12.2023; автотранспортну накладну №0022 від 27.12.2023; сертифікат про походження товару №EMR2023000100470 від 27.12.2023; банківський платіжний документ №157 від 27.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-0001145 від 28.12.2023; прайс-лист виробника №б/н від 22.12.2023; висновок про вартісні характеристики товару №25/156 від 25.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №71 від 06.10.2021; договір про перевезення №09/06-1 від 09.06.2023; заявку на перевезення товарів №26/12/2023-1 від 26.12.2023; лист про вартість товарів №24/11 від 24.11.2023; копію митної декларації країни відправлення №23341300EX01044376 та №23TR34130003845479.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: експортну декларацію, платіжні документи, прайс-лист, лист-пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 01.01.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400003/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57- V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить жодних відміток відправника товару, у гр.23 відсутній підпис перевізника; -у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак у CMR місцем завантаження зазначено ISTANBUL (TURKIYE), у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено маршрут перевезення м.Сакар`я Туреччина-Порубне; Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; -відповідно до п.1.2 договору на транспортне обслуговування №09/06-1 від 09.06.2023 Узгоджена сторонами Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. заявка на транспортування не засвідчена стороною замовника. - відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Оскільки відвантаження товару здійснювалось не з адреси відправника (відповідно з умовами договору, умови поставки FCA GOLCUK), а юридична адреса відправника - Kosuyolu Mh. Ali Nazima Sk. 5, Kadikoy, Istanbul, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги; - надано рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023 на суму 26 100,00дол.США (сума не відповідає сумі інвойсу), у проформі зазначено графік платежів - 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію на суму 25 937,60 дол.США, у графі «призначення платежу» є посилання на проформу №23/11795 від 17.11.2023. - Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, заявка на перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення. На вимогу декларантом було повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення, а додатково надано: -комерційну пропозицію видану 22.12.2023. Тобто, вже після виставлення рахунку-проформи, що свідчить про некоректність даного документа. Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA80720/2023/016970 від 04.12.2023, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000003. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/400003/2 від 01.01.2024. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209140000020U0, та 01.01.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньо-економічного контракту №71 від 06.10.2021 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 26.12.2023 № EМR2023000100468. З метою митного оформлення вказаного товару 02.01.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140000034U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 папір у рулонах шириною 18-22 см, що представляє собою не крейдований, без друку, неароматизований, крепований, вибілений, папір машинного виготовлення, одношаровий і двошаровий.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209140000034U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № EMR2023000100468 від 26.12.2023; автотранспортну накладну №б/н від 26.12.2023; сертифікат про походження товару №EMR2023000100468 від 26.12.2023; банківський платіжний документ №157 від 27.11.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №31/12 від 29.12.2023; прайс-лист виробника №б/н від 22.12.2023; висновок про вартісні характеристики товару №25/156 від 25.09.2023; зовнішньо-економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №71 від 06.10.2021; договір про перевезення №881/1 від 30.03.2022; копію митної декларації країни відправлення №23410100EX00027273 та №23TR41010000160144.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: експортну декларацію, платіжні документи, прайс-лист, лист-пояснення, бухгалтерську документацію, проформу-рахунок. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 02.01.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400004/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57- V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить підпису відправника товару, у гр.3 повинно зазначатися окрім країни конкретне місце призначення, натомість зазначено тільки-Україна; -у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак у CMR місцем завантаження зазначено KOCAELI (TURKEY), у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено наступний маршрут перевезення м.Памукова (Туреччина)-Порубне-Пустомити; Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; -відповідно до п.2.1 договору на транспортне обслуговування №881-1 від 30.03.2022 Заявка, яка містить інформацію щодо істотних умов перевезення, є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка на транспортування не засвідчена стороною замовника. - відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Оскільки відвантаження товару здійснювалось не з адреси відправника (умови поставки FCA GOLCUK), а юридична адреса відправника - Kosuyolu Mh. Ali Nazima Sk. 5, Kadikoy, Istanbul, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги; - надано рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023 на суму 26 100,00дол.США (сума не відповідає сумі інвойсу), у проформі зазначено графік платежів - 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію на суму 25 937,60 дол.США, у графі «призначення платежу» є посилання на проформу №23/11795 від 17.11.2023. - у комерційному інвойсі зазначена дата платежу - 26.12.2023, тоді як, дата платіжної інструкції - 27.12.2023; За власним бажанням декларантом додатково надано: -комерційну пропозицію видану 22.12.2023. Тобто, вже після виставлення рахунку-проформи, що свідчить про некоректність даного документа; - висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару (виданий на іншу партію товару); Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом було повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення, а додатково надано: -експортну мд країни відправлення. Інших документів надано не було. . Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA80720/2023/016970 від 04.12.2023, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000006. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/400004/2 від 02.01.2024. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209140000134U8, та 02.01.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що у гр. 22 CMR зазначаються підпис та штамп відправника товару. Вказана графа не містить підпису відправника товару, у гр.3 повинно зазначатися окрім країни конкретне місце призначення, натомість зазначено тільки Україна або що вказана графа не містить жодних відміток відправника товару, у гр.23 відсутній підпис перевізника .

Суд зазначає, що затвердженої форми автотранспортної накладної та вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено. З реквізитів ЦМР можна встановити, що такі було складено саме для перевезення товару, якого стосується предмет наведеного спору.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у накладній, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у товарно-транспортній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок вказане не може бути підставою для коригування митної вартості.

При цьому, суд враховує, що в подальшому митний орган з тими ж документами (ЦМР) завершив митне оформлення.

Відповідачем зазначено, що -у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA GOLCUK. Однак у CMR місцем завантаження зазначено ISTANBUL (TURKIYE) або KOCAELI (TURKEY); у рахунку на оплату транспортних послуг зазначено маршрут перевезення м.Сакар`я Туреччина-Порубне або м.Памукова (Туреччина)-Порубне-Пустомити.

Судом з`ясовано, що відповідно до п.3.2 контракту купівлі-продажу №71 від 06.10.2021, укладеного між Emirson Global Dis Tic. Ltd. Sti. (продавець) та позивачем (покупець), який наявний в матеріалах справи, базові умови доставки товарів є наступними: FCA Istanbul, якщо інше не вказано у специфікації та проформі-інвойсі. Відповідно до проформ-інвойсів, долучених до матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA GOLCUK.

У матеріалах справи наявні достатні докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, рахунок на оплату, згідно яких місто розвантаження м. Пустомити (Україна). Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору. У договорі купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021 зазначено, що головний офіс продавця товару ТОВ «Емірсон Глобал Діс Тікерет Шіркеті» знаходиться у місті Стамбул. Місто Памукова (Туреччина) розташоване за 1317 км від п/п Порубне, а місто Сакар`я (Туреччина) за 1284 км. Таким чином, позивач поніс витрати на більшу відстань транспортування, які включив до митної вартості товару, аніж очікувані. Тому описані обставини не могло вплинути на заниження митної вартості товарів.

Відповідачем також зазначено підставою для прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості, що заявки на перевезення товарів не були засвідчені стороною замовника.

Суд зазначає, що договори на транспортне обслуговування містять контактні дані, підписи та печатки перевізників, які в свою чергу містить назву та код ЄДРПОУ, за яким згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є відкритим для всіх користувачів, можна встановити всю актуальну інформацію на момент митного оформлення, зокрема: місцезнаходження юридичної особи, перелік учасників, відомості про керівника, про потенційне припинення юридичної особи тощо.

Відповідачем не доведено, яким чином наявність/відсутність у заявках на транспортне перевезення юридичної адреси підпису сторони перевізника могло вплинути на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у автотранспортній накладній, заявці на транспортні послуги, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Окрім того, відповідачем зазначено, що у товаросупровідних документах відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Отже, у разі включення витрат на навантаження товару, витрат на страхування товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, їхня вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу № 71 від 06.10.2021 ціни на товари включають вартість упакування, пакувальних матеріалів, маркування, завантаження та виконання експортних обов`язків у країні продавця. З аналізу цих положень слідує, що додаткових витрат по навантаженню товару, позивач не поніс, оскільки за умовами договору купівлі-продажу ціна товару вже включає його навантаження. Саме тому ці витрати (на навантаження) не підлягають додаванню як складової митної вартості.

Також відповідач зазначає, що декларантом надано рахунок-проформу №23/11795 від 17.11.2023 на суму 26100,00дол.США (сума не відповідає сумі інвойсу), у проформі зазначено графік платежів - 100% передоплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію на суму 25937,60 дол.США, у графі «призначення платежу» є посилання на проформу №23/11795 від 17.11.2023, а також, що у комерційному інвойсі зазначена дата платежу - 26.12.2023, тоді як, дата платіжної інструкції - 27.12.2023.

Суд звертає увагу, що рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар. Водночас, документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, є рахунок-фактура (інвойс).

Також згідно з пунктами 4.1-4.2 Договору №71, оплата здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно зі специфікацією та проформою-інвойсом на кожну партію товару. Умови оплати вказані у специфікації та проформі-інвойсі. У разі переплати вона зараховується для майбутніх поставок. У разі недоплати Покупець зобов`язується здійснити доплату не пізніше 30 днів з моменту поставки Товару.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №803/46/16.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідачем зазначено, що у п.2.2 Контракту зазначено, що декларантом додатково надано комерційну пропозицію, видану 22.12.2023, тобто, вже після виставлення рахунку-проформи, що свідчить про некоректність даного документа; та висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару (виданий на іншу партію товару.

Суд зазначає, що комерційна пропозиція не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, крім того, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту комерційних пропозицій та висновків експерта.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 № 480/3558/19 від 17.11. 2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у них зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400003/2 від 01.01.2024; № UA209000/2024/400004/2 від 02.01.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Позивач також просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7600 грн. На підтвердження витрат позивач подав до суду Договір про надання професійної правничої допомоги №01/29/11 від 29 листопада 2023 року, додаток №8 до Договору, акт наданих послуг №01/10 від 10 вересня 2024 року, рахунок №01/10 від 10.09.2024.

При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7600 грн, яка надається позивачу адвокатським об`єданням «Мицик, Кравчук іПартнери», зокрема, адвокатом Вовчак Р.Я. відповідно до ордеру про надання правової (правничої) допомоги та на підставі договору про надання правової допомоги №01/29/11 від 29 листопада 2023 року, додатку №8 до Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Договору передбачено, що відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплатити Виконавцю вартість правової допомоги (Гонорар), а також відшкодувати витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.

Згідно з п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Договору правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю фіксованим гонораром. Гонорар розраховується шляхом множення вартості роботи по оскарженню одного пакета документів на кількість пакетів документів. Під пакетом документів розуміється комплект із одного рішення про коригування митної вартості товарів і однієї картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін складає 3 800 гривень. Вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи з викликом сторін складає 5 700 гривень.

У Додатку № 8 від 27.06.2024 сторони зафіксували реквізити рішень та карток відмови, які оскаржуються. 10.09.2024 АО «Мицик, Кравчук і Партнери» сформувало рахунок № 01/10 на оплату.

Виконавцем в інтересах Клієнта, згідно Договору, у повному обсязі виконано зобов`язання у справі № 380/13985/24 на стадії розгляду справи судом першої інстанції, про що складено Акт наданих послуг № 01/10 від 10.09.2024.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від Адвокатського об`єдання «Мицик, Кравчук іПартнери» в особі адвоката Вовчак Р.Я. за участь у розгляді даної справи, оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.

Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі суд зазначає таке.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.

Заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7600 грн.

З іншої сторони, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає вимогу про стягнення витрат на правову допомогу не доведеною, не співмірною із складністю справи, заявляє клопотання про її зменшення.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд проаналізував акт приймання-передачі наданих послуг від 10.09.2024 щодо витрат на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги, та визначену в них вартість послуг на правничу допомогу в розмірі 7600 грн.

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд зазначає, що позовна заява, складена адвокатом Вовчак Р.Я. містить дуже стислий виклад обставин справи та в основному містить лише посилання на правові норми та правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, окрім того вказаний акт не містить відомостей про затрачений адвокатом час на аналіз документів, наданих відповідачем, складення позовної заяви та відповіді на відзив.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд також враховує, що правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наведеного, суд доходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу на суму 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити, пров. Тихий-1, 11/21; ЄДРПОУ: 42402050) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400003/2 від 01.01.2024 та №UA209000/2024/400004/2 від 02.01.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209140/2024/000003 та UA209140/2024/000006

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити, пров. Тихий-1, 11/21; ЄДРПОУ: 42402050) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір на суму 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, м. Пустомити, пров. Тихий-1, 11/21; ЄДРПОУ: 42402050) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) витрати на професійну правничу допомогу на суму 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.