Рішення

від 25.11.2024 по справі 400/14592/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р. № 400/14592/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаСлужби у справах дітей Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2023 року № 164/25.01-16; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради з вимогами

- визнати протиправним та скасувати рішення Служби у справах дітей Миколаївської міської ради, про яке було повідомлено листом від 10,11.2023 року № 164/25.01-16, про відмову у взятті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на облік кандидатів в усиновлювачі та надані висновку про можливість бути усиповлювачами;

- зобов`язати Службу у справах дітей Миколаївської міської ради взяти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на облік кандидатів в усиновлювачі та надати висновок про можливість бути усиновлювачами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачі звернулись до відповідача з заявою про усиновлення та взяття їх на облік як кандидатів в усиновлювачі. Листом від 10.11.2023року № 164/25.01-16 було повідомлено про відмову у наданні висновку про можливість бути усиновлювачами та взятті на облік кандидатів в усиновлювачі. Позивачі, такі дії відповідача, вважають протиправними.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що під час перевірки документів, поданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що заявник, згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», виданим департаментом інформатизації МВС України, ВР-001561528 був засуджений за злочини, кваліфіковані Кримінальним кодексом України від 28.12.1960 року, як злочини проти життя, здоров`я, волі і гідності особи (ст.93 зазначеного Кодексу). Відповідно до постанови Арбузинського міського суду Миколаївської області від 19.12.2001 року, згідно Витягу, заявник вважається засудженим, у т.ч. за ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради з заявою про усиновлення та взяття на облік як кандидатів в усиновлювачі. Листом від 10.11.2023року № 164/25.01-16 позивачів повідомлено про відмову у надання висновку про можливість бути усиновлювачами та взятті на облік кандидатів в усиновлювачі. Зі змісту відповіді вбачається, що відмова у надані висновку, у зв`язку з тим, що під час перевірки поданих до служби у справах дітей документів було встановлено що позивачі не можуть бути усиновлювачами на підставі п. її. 10.13 ст.212 Сімейного кодексу України.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Статтями 207 та 232 Сімейного кодексу України унормовано поняття "усиновлення" та правові наслідки усиновлення. Зокрема, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов`язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

На підставі статті 211 Сімейного кодексу України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п`ятій та шостій цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім`єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім`єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв`язку з усиновленням втрачають правовий зв`язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Статтею 212 Сімейного кодексу України чітко визначено, які особи не можуть бути усиновлювачами, а саме: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Отже, Сімейним кодексом України прямо обмежено право бути усиновлювачами для осіб, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень. Також обмежене це право і для членів їх сімей.

Повноваження служби у справах дітей у процесі усиновлення дитини передбачено вимогами Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. 905 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 22 Порядку громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради за місцем проживання та подають разом з нею такі документи: 1) копію документа, що посвідчує особу; 2) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності); 3) копію документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 4) довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

У разі коли усиновлювачами є подружжя, довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;

5) копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі); 6) висновок про стан здоров`я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3; 7) документ про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС; 8) копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням; 9) згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

На відміну від загальних підстав виникнення відносин батьківства, материнства, при якому не встановлено жодних обмежень за віком, станом здоров`я, рівнем інтелектуального розвитку чи інших факторів, законом визначаються певні передумови виникнення відносин із усиновлення. Серед них є вимоги щодо особи, яка може бути усиновлювачем. Закон встановлює не правові, а соціальні та інші ознаки особи, яка може бути усиновлювачем. Зумовлене це, насамперед, основним завданням інституту усиновлення, де, на відміну від біологічного походження дитини, законом можуть бути встановлені соціально бажані передумови виникнення відносин батьківства, материнства.

Основним завданням усиновлення є турбота про дітей, які залишилися без піклування батьків, створення для них сприятливих умов для життя і виховання в сім`ї, саме тому усиновлення дітей зараз розглядається як найкраща форма влаштування дітей, що залишилися без батьківського піклування, адже дитина внаслідок усиновлення в правовому відношенні повністю прирівнюється до рідних дітей і вважає усиновлювачів своїми батьками.

Закон змушує суворо дотримуватися процедури усиновлення і передбачає здійснення цього процесу на підставі заяви особи, яка бажає усиновити дитину і тільки за рішенням суду. Рішення про усиновлення має настільки важливе значення для дитини, усиновлювачів і батьків, що воно має прийматися у судовому порядку. Однією з найважливіших цілей усиновлення є охорона та забезпечення інтересів дітей, саме держава має здійснювати контроль за забезпеченням та виконанням цих інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 77, 78, 139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Служби у справах дітей Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22434727) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник