Рішення

від 25.11.2024 по справі 420/18631/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18631/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

25 листопада 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ткач Т.А.про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996, місце знаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №19 від 05.10.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала ця адміністративна справа.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996, місце знаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-маПересипська, 6) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №19 від 05.10.2023 року,- задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти,корми,побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» законодавства про харчові продукти та корми №19 від 05.10.2023 року.

Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996, місце знаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

У позовній заяві представник позивача зазначила, що очікувані судові витрати позивача по справі становлять суму судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Через підсистему Електронний суд 12.11.2024 року (вхід. № 63060/24) (документ сформований в системі Електронний суд 12.11.2024) надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить:стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000, 00 грн.

До заяви представник позивача надає: додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2024 року; акт виконаних робіт від 07.11.2024 року; договір про надання правничої допомоги від 15.05.2024 року;квитанцію про надсилання стороні.

Через канцелярію суду 20.11.2024 року від Головного управління надійшли письмові пояснення стосовно заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких представник зазначає, що заявлений адвокатом розмір понесених витрат на правову допомогу є не розумним, оскільки рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів не є співмірним із складністю справи; виконаними представником позивача роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт.Починаючи з 01.01.2024 розмір мінімальний розмір погодинної опрати праці складає 42,60 грн., з 01.04.2024 - 48,00 грн., в той час, як представник ОСОБА_1 вказую розмір 1 години роботи 1282,05 грн., що в 26,7 раз перевищує мінімальний розмір погодинної оплати праці на момент складання процесуальних документів. Обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи, належним чином необґрунтованими та завищеними.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

До заяви про ухвалення додаткового рішення надані докази направлення заяви на адресу відповідача.

Також з боку відповідача надано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, тому суд доходить висновку, що відсутня необхідність у розгляді заяви у судовому засіданні та заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає розгляду у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву представника позивача та заперечення відповідача, документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить таких висновків.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.05.2024 року між АО «Адвокатська компанія «Якових та Партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта … (п. 1 договору)

Клієнт бере на себе зобов`язання особисто своєчасно оплачувати адвокату вартість його послуг по виконанню цього договору про надання правових (юридичних) послуг у відповідності з додатковою угодою до договору (п. 4 договору)

Судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 15.05.2024 року п. 1 визначено, що гонорар адвоката на представництво інтересів клієнта в ООАС складає 12000,00 грн та підлягає сплаті на банківський рахунок АО протягом 10 днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції за результатом розгляду справи.

П.2 передбачено, що представництво інтересів клієнта в ООАС включає в себе:

- підготовку і подання до суду позовної заяви;

- супровід справи та участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Також, судом встановлено, що за фактом наданих послуг між АО та клієнтом 07.11.2024 року підписано Акт виконаних робіт, згідно з яким, АО було надано такі послуги:

1.Підготовлено і подано до суду позовну заяву 3год/3750 грн;

2.Підготовлено і подано до суду клопотання про залишення відзиву без розгляду 30хв/624 грн;

3.Підготовлено і подано до суду відповідь на відзив 1 год/1250 грн;

4.Прийнято участь у судовому засіданні 30.07.2024 1 год/1250 грн;

5.Підготовлено і подано до суду клопотання про витребування доказів 21хв/440 грн;

6.Прийнято участь у судовому засіданні 06.08.2024 року 1год/1250 грн;

7.Прийнято участь у судовому засіданні 17.09.2024 року 1год/1250 грн;

8.Підготовлено і подано до суду пояснення по справі 45хв/936 грн;

9.Прийнято участь у судовому засіданні 07.11.2024 року 1год/1250 грн.

Доказів оплати за надані послуги з боку позивача до суду не надано.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, наведений у акті наданих послуг перелік робіт здійснених адвокатом, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, суд зазначає, що перелік наданих послуг є необхідним, однак, витрати на виконання цих робіт є завищеними. Суд вважає, що витрати, які належать відшкодуванню за рахунок відповідача, з урахуванням заперечень відповідача, є сума 4000 грн. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, заперечення відповідача, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 4000 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 132,139, 243,252, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ткач Т.А. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996, місце знаходження: 65042, м. Одеса, вул. 7-ма Пересипська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р.Юхтенко