Рішення

від 25.11.2024 по справі 420/19845/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19845/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000083/2 від 20.06.2024 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 19.06.2024 року декларант позивача звернувся до Одеської митниці з метою здійснення митного оформлення імпортованих на територію Украі?ни товарів (митна декларація №24UA500020005824U0), а саме: Товар: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом: - розміром 1,4*20M/ROLL у кількості 1841 рулонів, торговельна марка BONA DOMUS, країна виробництва Китай, виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD. Та митницею за результатами перевірки митної декларації безпідставно застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та скориговано митну вартість товару. На думку позивача, ним при митному оформленні надані усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, не містили розбіжностей, та і?х дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митноі? вартості товару шляхом і?і? коригування в бік збільшення за другорядним методом здіи?снено з порушенням вимог митного законодавства. Крім того представник позивача вказує, що інспектором не було витребувано жодного конкретного документа, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу, інспектором фактично не зазначено які саме відомості відсутні (вартість товару, його маса, транспортні витрати чи інш.), що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також при перелічені в оскаржуваному рішенні начебто розбіжностей інспектором митниці жодним чином не зазначено як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку. За таких обставин позивач вважає прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, необґрунтованим та невмотивованим, а відтак просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією, Одеською митницею встановлені розбіжності в поданих документах, та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, про що повідомлено та обґрунтовано в графі 33 Рішення про коригування. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, декларантом надані додаткові документи, та вони не усували всі наявні розбіжності, тому за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС. Товар, який надійшов на адресу позивача випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA500020005838U1 від 20.06.2024 року, що забезпечено фінансовою гарантією внесеною на рахунок митного органу у розмірі 983109,71 грн. За таких обставин, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного Рішення діяла відповідно до вимог законодавства, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо витрат на правову допомог представник відповідача вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн становить 3,3 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або 1,25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208 годин роботи, а отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, та стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

31.07.2024 року надано відповідь на відзив.

12.08.2024 року надано додаткові письмові пояснення представником відповідача.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2019 року між компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD. China (Китай) (продавець) та ТОВ «БОНА ДОМУС» (покупець) укладено контракт №1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються «товар») в асортименті, кількості та за цінами вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного контракту (п.1.1 контракту).

Пунктом 4.1 Контракту №1 передбачено, що продавець поставляє товар, який продавається згідно даного контракту, на умовах FOB SHEKOU, CHINA, Китай або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі.

Відповідно до п.11.4 Контракту №1, при тлумаченні цього контракту має силу документ ІНКОТЕРМС 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.

Крім того, 30.12.2021 року між компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD. China (Китай) (продавець) та ТОВ «БОНА ДОМУС» (покупець) укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №1 від 10.10.2019 року.

На виконання умов контракту №1 від 10.10.2019 року компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD. China (Китай) поставлено позивачу товар за інвойсом №GD24-047 від 26.03.2024 року на суму 22092,00 USD, умови поставки CFR CONSTANTA, ROMANIA, а саме: PVC TABLACLOTH 1.4*20V/ROLL у кількості 1841.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача подано митну декларацію №24UA500020005824U0 від 19.06.2024 року, в якій митна вартість товару визначена за основним (першим) методом - за ціною договору, в розмірі 22092,00 USD.

В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом: - розміром 1,4*20M/ROLL у кількості 1841 рулонів, торговельна марка BONA DOMUS, країна виробництва CH, виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (Контракт) №1 від 10.10.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 30.12.2021 року; пакувальний лист (Packing list) №GD24-047/02 від 15.05.2024 року; лист виробника від 15.05.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GD24-047 від 26.03.2024 року; коносамент (Bill of lading) №XM240300104 від 07.04.2024 року; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 17.06.2024 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №GD24-047 від 26.03.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №17 від 28.05.2024 року; договір (контракт) про перевезення №1 від 05.01.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №24 від 07.06.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16 від 07.06.2024 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 26.03.2024 року; копію митної декларації країни відправлення №530420240040450172 від 07.04.2024 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.10.2019 №1 пакування присутнє. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в наданих до митного контроля та оформлення документах та у гр.20 МД зазначені умови поставки CFR (фрахт/перевезення оплачені) міжнародний торговий термін Інкотермс, відповідно до якого продавець несе витрати по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем;

3) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. У надоному до митного оформлення коносаменті наявна фраза Freight Prepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось;

4) у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 07.04.2024 №530420240040450172 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

5) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

6) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 26.03.2024 №Б/Н зазначені ціни товарів на умовах CFR CONSTANTA ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Окрім того, у зазначеному прайс-листі не вказано період, на який дійсна дана пропозиція.

З метою усунення виявлених митним органом розбіжностей та підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «БОНА ДОМУС» направлено Лист №20/06/2 від 20.06.2024 року у якому надані пояснення щодо зауважень митного органу та повідомлено, що надано вичерпний пакет документів, також в якості додаткового документу надано переклад експортної декларації країни відправлення та платіжне доручення від 07.06.2024 №161.

Однак на думку відповідача наявні розбіжності не спростовані, та не надано декларантом усі документи згідно з переліком.

Відтак 20.06.2024 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000083/2, яким за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 4,56 дол. США/кг нетто (МД №UA401020/2024/022773 від 22.04.2024).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 20.06.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2024/000210.

20.06.2024 року декларантом позивача подано митну декларацію №24UA500020005838U1 з метою випуску товару у вільний обіг та забезпечено фінансовою гарантією сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів у розмірі 983109,71 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Однак, у разі необхідності, митні органи мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Згідно п.1 ч.1 ст.9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

Так, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000083/2 від 20.06.2024 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (п. « 2б» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.60 МК України) не застосовані, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами. Другорядний метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (п. « 2в» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.62 МК України) та другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) (п. « 2г» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.63 МК України) не застосовані, оскільки у митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ? резервний метод (п. « 2ґ» ч.1 ст.57 МК України, ст.64 МК України), передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/ГATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за резервним методом. А отже, митну вартість Одеською митницею скориговано за товаром №1 до рівня 104699,14 дол. США, замість 22768,21 USD визначених декларантом. Так, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, відповідачем встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить 4,56 дол. США/кг нетто (МД №UA401020/2024/022773 від 22.04.2024).

Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності та в них відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору та для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Частиною 10 ст.58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрат на страхування цих товарів; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Саме щодо такого трактування положення ч.10 ст.58 МК України неодноразово вказував у своїх позиціях Верховний Суд, зокрема у постановах від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18, від 06.02.2020 року по справі №520/10709/18, від 17.01.2023 року по справі №160/7901/18.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах «Інкотермс 2010» CFR CONSTANTA, ROMANIA.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.

Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CFR Cost and Freight (… named port of destination), або Вартість і фрахт (… назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CFR на продавця покладається обов`язок щодо митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Згідно п.7.1 контракту №1 від 10.10.2019 року товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару покупцем.

Крім того, за умовами поставки CFR всі витрати до моменту доставки товару до порту призначення, які включають вартість його пакування, несе саме продавець.

Разом з тим, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 - має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що також свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням, та, що витрати на упаковку вже включені у ціну товару, а відтак не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

За таких обставин при постачанні товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо, відтак суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості самого товару за відсутності даних щодо даної складової митної вартості товару у наданих до митного оформлення документах.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному Рішенні, що у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем, суд зазначає, що умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 420/2850/19.

Крім того, у довідці про транспортні витрати №16 від 07.06.2024 року, виданої ФОП « ОСОБА_1 » вказується, що страхування вантажу не проводилося.

Отже, якщо товар не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15, від 23.09.2021 року №814/1043/16, від 01.03.2023 року по справі №420/18880/21.

Щодо посилання митного органу на ненадання до митного оформлення документів для підтвердження числового значення витрат на транспортування, а саме оплату фрахта, суд зазначає наступне.

Поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Умови оплати «prepaid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару, оскільки умови поставки CFR включають витрати на транспортування до фактурної вартості товару, які, незалежно від місця оплати, здійснюються продавцем.

В даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданому до митного оформлення інвойсі, що не враховано відповідачем під час ствердження ненадання документів, підтверджуючих оплату фрахта.

Зазначені судом умови поставки товару на умовах CFR (вартість і фрахт) спростовують і посилання митного органу на відсутність даних щодо фактично сплаченої такої складової митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України,оскільки саме продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар в зазначений порт призначення, та при поставці товару такі витрати закладалися продавцем самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.

За таких обставин при постачанні товару витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України вже включені до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинні були додаватись окремо, відтак суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості самого товару за відсутності даних щодо даної складової митної вартості товару у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо).

Таким чином, в даному випадку, вартість навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Крім того, позивачем при митному оформленні товару разом з митною декларацією надано відповідачу документи щодо понесених транспортних витрат, а саме: договір перевезення вантажу автомобільним транспортом№1 від 05.01.2023 року, укладеного між ТОВ «БОНА ДОМУС» та ФОП « ОСОБА_1 »; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №24 від 07.06.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16 від 07.06.2024 року; платіжну інструкцію №161 від 07.06.2024, яка підтверджує сплату вартості доставки; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 17.06.2024 року.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 07.04.2024 №530420240040450172 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є обов`язковим документом, що передбачений ч.2 .53 , який має подати декларант під час митного оформлення товару для підтвердження митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що всі інші відомості (умови поставки, сторони угоди, номер інвойсу, вага товарів, їх кількість та вартість, номер контейнера, тощо) збігаються з іншими поданим документами та наданими відомостями, відтак суд вважає твердження митного органу щодо неможливості ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою неспроможними.

Також суд погоджується з доводами позивача, що декларація країни відправлення є документом якій оформлюється відповідно до вимог країни відправлення, та жодного впливу на її заповнення декларант не має.

Суд також критично ставиться до твердження митного органу в оскаржуваному Рішенні що, наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товарів від 26.03.2024 року не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, так як у ньому зазначені ціни товарів на умовах CFR CONSTANTA ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, а також не вказано період, на який дійсна дана пропозиція.

Фактично, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд, також торгові відносини є різноманітними та безліч обставин можуть впливати на ціну товару, зокрема умови поставки. Та позивач може надавати до митного органу лише прайс-лист, який був підготовлений та наданий йому самим постачальником.

При цьому інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення.

Крім того, наданий до митного оформлення прайс-лист з відомостями щодо умов поставки CFR CONSTANTA ROMANIA визначає не регіон, а вартість товару на певних умовах поставки.

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою ? 53 , який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «БОНА ДОМУС» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «БОНА ДОМУС» митної вартості товару судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митної декларації (№UA401020/2024/022773 від 22.04.2024 року), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, які складові вплинули на формування такої вартості, тощо, не наведено порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Відповідачем в якості доказів разом з відзивом до суду надано митну декларацію №24UA401020022773U3 від 22.04.2024 року, та як вбачає суд з вказаної митної декларації, здійснювалася поставка іншого товару, іншого виробника, на умовах поставки FOB CN Ningbo, що також впливатиме на складові митної вартості товару, а тому посилання на вказану митну декларацію при коригуванні митної вартості товарів, що постачалися позивачем, суд вважає недоцільним.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №24UA500020005824U0 від 19.06.2024 року митною вартістю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000083/2 від 20.06.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжну інструкцію №183 від 21.06.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 11797,32 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «БОНА ДОМУС», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000083/2 від 20.06.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» витрати по сплаті судового збору у сумі 11797,32 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст.295, 297 КАС України.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» (65005, м. Одеса, вул. Промислова, 40, код ЄДРПОУ 39013881).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Іванов Е.А.