Ухвала

від 25.11.2024 по справі 440/14000/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

25 листопада 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/14000/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши заяву Приватного підприємства "Агроекологія" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агроекологія" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агроекологія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС, яким анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані Приватному підприємству "Агроекологія" (дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року; дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року; дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року).

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій представник Приватного підприємства "Агроекологія" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС, яким анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані Приватному підприємству "Агроекологія" (дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року; дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року; дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що згідно з оскаржуваним наказом Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, які виданні Управлінням Держпраці у Полтавській області Приватному підприємству "Агроекологія", а саме: дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року, дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року, дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року. Відповідно до п. 17 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011 (зі змінами), дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання. Отже, незабезпечення позову призведе до анулюванням вищевказаних дозволів та підприємство буде вимушене повністю зупинити роботу. Наголошує, законодавство з питань праці не передбачає процедури поновлення дії анульованого дозволу у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання. Натомість законодавства, зокрема, пункт 19 Порядку №1107 визначає, що у разі анулювання дозволу роботодавець, виробник або постачальник може отримати новий дозвіл відповідно до вимог цього Порядку. Згідно пункту 9 Порядку №1107, для одержання дозволу роботодавець, виробник або постачальник подає особисто, через Портал електронних сервісів Мінекономіки, уповноважену ним особу або надсилає поштою до територіального органу Держпраці чи адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Портал електронних сервісів Мінекономіки, Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через Портал електронних сервісів Мінекономіки, інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається: на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки; на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо відповідності машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Таким чином, представник заявника наголошує, що у разі, якщо дію рішення не буде зупинено, через десять робочих днів з дня його прийняття, дія дозволів припиниться, а для фактичного поновлення прав позивача. порушених відповідачем внаслідок прийняття рішення, позивач буде вимушений нести витрати на отримання відповідних висновків експертизи, як необхідної передумови для отримання нових дозволів.

Суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Так, відповідно до листа Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.11.2024 №ДЗ-218/ПНС/1-24-А "Про анулювання дозволів" позивачу наказом від 12.11.2024 №797/ПНС анульовано: дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року, дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року, дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року.

Частиною третьою ст. 21 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначено Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107.

Відповідно до п.17 Порядку Дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці". Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.

Згідно з ч.12-14 ст. 21 Закону України "Про охорону праці" підставою для анулювання дозволу є:

заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.

Про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.

Згідно з п. 18 Порядку роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.

Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.

Аналізуючи вищевказане, суд звертає увагу, що наслідком прийняття відповідачем наказу про анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки є виникнення у Приватного підприємства "Агроекологія" обов`язку подати оригінали дозволів відповідачу для проставлення позначки щодо їх анулювання та припинення дії цього дозволів, у зв`язку з чим позивач втратить право здійснювати певні види робіт підвищеної небезпеки.

При цьому, законодавство з питань охорони праці встановлює процедуру отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, їх переоформлення та анулювання, а також закріплює право особи повторно отримати дозвіл у разі його анулювання і, в той же час, не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.

У зв`язку з прийняттям Наказу дія дозволу в безумовному випадку має припинитись через десять робочих днів з дня отримання повідомлення, проставлення на оригіналі дозволу позначки про його анулювання та внесення відповідної інформації до реєстру дозволів, у зв`язку з чим апелянт втратить право здійснювати обумовлені дозволом роботи.

В той же час, у разі задоволення позовних вимог та скасування спірного наказу, позивач буде вимушений докладати певних зусиль для відновлення дії дозволів при тому, що така процедура не передбачена законодавством про охорону праці і, в будь-якому випадку, матиме можливість відновити своє право на здійснення обумовлених дозволом робіт, про захист якого поданий позов, лише з моменту відновлення дії цього дозволу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №160/1140/23

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Приватне підприємство "Агроекологія" мотивовано заяву тим, що задоволення позовних вимог, може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі унеможливити його виконання, оскільки законодавство з питань охорони праці не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу, у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.

Крім того, значно ускладненим, а в певному обсязі й неможливим, стане також і відновлення прав заявника, зокрема права на виконання обумовлених дозволом робіт, про захист яких буде поданий позов. Застосування саме такого виду забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваних наказів є співмірним із заявленими вимогами, а сам захід забезпечення є рівноцінним цим вимогам.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позву є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 5 статті 154 КАС України суд постановляє ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного підприємства "Агроекологія" про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію наказу Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.11.2024 №797/ПНС, яким анульовано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, видані Приватному підприємству "Агроекологія" (дозвіл №339.19.53 від 12.07.2019 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 12.07.2024 року; дозвіл №019.20.53 від 10.01.2020 року на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року; дозвіл №020.20.53 від 10.01.2020 року на виконання робіт підвищеної небезпеки, строком дії до 10.01.2025 року) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/14000/24.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяГ.В. Костенко