Рішення

від 25.11.2024 по справі 480/4624/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Справа № 480/4624/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (вул. Псільська, 36, м. Суми, Сумська область, 40022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, і просить:

- визнати протиправним дії Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу як особі, яка отримала «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації аварії на ЧАЕС».

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач звернувся до Управління поліції охорони в Сумській області з листом щодо виплати грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності та втрати працездатності 65% за період виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Проте листом від 21.02.2024 відповідач відмовив у призначені одноразової грошової допомоги, мотивуючи тим, що у експертному висновку від 06.12.2021 №9486 не зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації аварії на ЧАЕС».

Позивач вважає відмову відповідача у призначенні і виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, та порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 27.06.202 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог (щодо уточнення назви відповідача з Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України на Управління поліції охорони в Сумській області).

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема, зазначає, що позивач звернувся до Управління поліції охорони в Сумській області із листом, в якому просив нарахувати та виплатити йому грошову допомогу у зв`язку з установленням II групи інвалідності та втрати працездатності 65 % за період виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. При цьому до вказаного листа позивачем були надані лише оригінали експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.12.2021 №9486 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги.

Так, згідно експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.12.2021 № 9486 рішення про причинний зв`язок захворювання з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ МВС України, викладено з формулюванням: Захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що не відповідає підпункту 10 пункту 9 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене наказом МВС України від 03.04.2017 року № 285, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 року за № 559/30427, у зв`язку з чим листом відповідача від 21.02.2024 позивачу було відмовлено в задоволенні його листа щодо призначення та виплаті одноразової грошової допомоги і роз`яснено, що отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, є підставою для отримання одноразової компенсації відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.10.2016 № 760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян».

У відповіді на відзив, заперечуючи проти доводів відповідача, позивач просить позов задовольнити. Зокрема, наполягає на тому, що у відповідача були наявні всі документи, що підтверджують захворювання та отримання інвалідності позивача пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також зауважує, що постановами КМУ від 21.10.2015 №850, та від 12.05.2007 №707, не передбачена відмова у призначені та виплаті одноразової грошової допомозі у зв`язку з відсутністю слова «ТАК» при формулюванні захворювання, а відповідачем не надано саме висновок за результатами розгляду заяви про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, а надано лише лист від 21.02.2024 №759.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач наголошує, що Управління поліції охорони в Сумській області не відмовляло позивачеві у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки не має передбаченого чинним законодавством права щодо нарахування та виплати такої допомоги, а лише відмовило у задоволенні листа позивача з детальним роз`ясненням йому визначеного нормами чинного законодавства порядку нарахування та виплати такої грошової допомоги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив публічну службу у відділі Державної служби охорони при Сумському міському управлінні УВС України в Сумській області, обіймаючи посаду молодшого інспектора охорони, маючи спеціальне звання «старшина міліції», і був звільнений з органів внутрішніх справ України 25 травня 1995 року на підставі наказу № 32 о/с «По особовому складу» згідно статті 63 пункт «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - через хворобу.

У період проходження публічної служби в органах Міністерства внутрішніх справ України Позивач з 01 грудня 1988 року по 28 грудня 1988 року в складі спеціального батальйону міліції здійснював заходи по охороні 30-ти кілометрової зони Чорнобильської АЕС.

Згідно пункту 12 копії свідоцтва про захворювання №35 від 21.02.1995 ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Спондильоз шийного і грудного відділів хребта з проявами цервико-тораколгії в стадії непостійної ремісії; мочекаменна хвороба з самостійними відходами конкрементів, вторинний пієлонефрит. Хронічний персистируючий гепатит. Хронічний гастродуоденіт з підвищеною кислоутворюючою функцією, та зазначено, що «Захворювання, Так, отримано в період проходження служби в ОВС».

Після звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 пройшов медико-соціальну експертну комісію та отримав III групу інвалідності, що підтверджується копіями повідомлень від 05.04.2017 і від 21.02.2019.

Згідно копії експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.12.2021 № 9486 ОСОБА_1 встановлено основний діагноз: «Гіпертонічна хвороба II ст., ступ. 2, ризик 4.ІХС: Дифузний кардіосклероз. СНІ ст. Дисцикуляторна енцефалопатія II ст. сполученого генезу (атеросклеротично-гіпертонічна) з вегетативною дисфункцією, лікворно-венозною дисциркуляцією, вестибуло-атактичним синдромом частими (3-4 рази на місяць) парокзизмальними станами за симпато-андреналовим типом. Органічний астенічний розлад (F06.6.).

Висновок: Захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 після проходження медико-соціальної експертної комісії отримав інвалідність II групи та ступінь втрати працездатності 65 %, що підтверджується копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 080940 від 09.02.2022 та копією довідки до акту огляду медико-санітарною експертною комісією серія 12 ААВ № 266788 від 09.02.2022.

Вказані обставини не заперечуються сторонами у даній справі.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в Сумській області із заявою щодо виплати грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності та втрати працездатності 65% за період виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Листом від 21.02.2024 за №759 відповідач відмовив у призначені одноразової грошової допомоги, мотивуючи тим, що у експертному висновку від 06.12.2021 №9486 не зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації аварії на ЧАЕС» (а.с.4-5).

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, визнано таким, що втратив чинністьЗакон України «Про міліцію».

Однак п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію`закріплено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівника уповноваженої установи МВС при надходженні заяви про призначення і виплату відповідної одноразової грошової допомоги.

Так, відповідач після отримання від позивача заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів зобов`язаний був діяти згідно з вимогами пунктів 8, 9 Порядку № 850 та сформувати і надіслати до МВС України висновок щодо виплати грошової допомоги та відповідні документи. Прийняття рішення щодо виплати грошової допомоги належить до повноважень МВС України. На відповідача покладено лише обов`язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку щодо виплати грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направлення його разом з поданими особою документами до МВС України.

У той же час, з матеріалів справи встановлено, що листом Управління поліції охорони в Сумській області від 21.02.2024 за №759 відповідач відмовив у призначені одноразової грошової допомоги, мотивуючи тим, що у експертному висновку від 06.12.2021 №9486 не зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації аварії на ЧАЕС».

Суд звертає увагу, що у наданому листі відповідачем не повідомлено про дії, які він вчинив за результатами отримання заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги.

Однак Порядок № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Положень, які б надавали відповідачу право повертати заяву про призначення одноразової грошової допомоги чи визначати наявність підстав для її виплати Порядок № 850 не містить.

Більше того, Порядок № 850 зобов`язує відповідача лише передати до МВС України документи, визначені у пункті 7 Порядку № 850 разом з відповідним висновком щодо виплати грошової допомоги.

Однак відповідач не вчинив дії, передбаченої пунктом 8 Порядку № 850 (передача до МВС України відповідного пакету документів), а лише надав інформаційне роз`яснення у листі від 21.02.2024 за №759, що дає суду підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги та неподання до МВС України документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Таким чином, відповідачем проігноровано обов`язок, покладений на нього законодавством, та не складено і не надіслано до МВС України висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з необхідними документами, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.

Суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Згідно частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункта 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту статті 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Аналізуючи цей адміністративний спір слід наголосити, що суб`єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах наділений лише одним повноваженням, а саме керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (відповідно пункту 8 Порядку № 850).

Оскільки відповідач при розгляді заяви не виконав покладеного на нього зобов`язання, суд констатує протиправну бездіяльність Управління поліції охорони в Сумській області, яка полягала у неподанні до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію" разом з підтверджуючими документами, які ним додано до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту та керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління поліції охорони в Сумській області повторно розглянути подані документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та в 15-денний строк подати документи до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги позивачу у зв`язку з установленням другої групи інвалідності та втрати працездатності 65% у період виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 названого Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалюючи це судове рішення, суд також керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Сумській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підтверджуючими документами, які додано до заяви.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Сумській області (вул. Псільська, 36, м. Суми, Сумська область, 40022, код ЄДРПОУ 40108871) повторно розглянути подані документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та подати документи до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності та втрати працездатності 65% у період виконання службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька