Рішення

від 25.11.2024 по справі 480/4327/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Справа № 480/4327/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/4327/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії, і просить:

- визнати протиправним наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_2 від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» в частині встановлення провідному спеціалісту відділу кадрового та інформаційного забезпечення Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу та скасувати наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_2 від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби ОСОБА_1 - в розмірі 30 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Сумського районного суду Сумської області від 15.01.2024 №16/06-09 «Про призначення ОСОБА_3 » в частині встановлення мені надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, починаючи з 22 січня 2024 року, із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є працівником Сумського районного суду Сумської області та з 16.01.2024 працює на посаді провідного спеціаліста відділу кадрового та інформаційного забезпечення.

Згідно наказу "Про призначення ОСОБА_3 " від 15.01.2024 № 16/06-09 позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

Із набранням з 01.01.2024 чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-ІХ, яким розмір надбавки за вислугу років обмежено 30 відсотками посадового окладу, наказом керівника апарату «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службіз 22.01.2024 у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Позивач вважає, що оспорюваним наказом порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом свої прав.

Ухвалою суду від 06.06.2024 клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначає, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Вказує, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Стверджує, що ТУ ДСА України в Сумській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ. Звертає увагу, що абзацом 2 пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця, за кожен календарний рік, але не більше 30% посадового окладу. Зауважує, що на виконання вимог зазначеного Закону був винесений наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 - 30% посадового окладу. Наголошує, що Територіальним управлінням ДСА України в Сумській області здійснені заходи, спрямовані на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 року №1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державним службовців на основі класифікації посад у 2024 році». Вважає, що територіальне управління ДСА України в Сумській області в подальшому діяло на підставі проведених у судах Сумської області класифікації посад державної служби та виданими наказами судів, якими установлено державним службовцям надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік".

Відповідач - Сумський районний суд Сумської області повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є працівником Сумського районного суду Сумської області та з 16.01.2024 працює на посаді провідного спеціаліста відділу кадрового та інформаційного забезпечення.

Згідно наказу "Про призначення ОСОБА_3 " від 15.01.2024 № 16/06-09 позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

У подальшому, на підставі статті 52 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023, наказом керівника апарату Сумського районного суду Сумської області «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 22.01.2024 у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернулася до судуіз даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту №889-VIII).

За визначенням статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно з ч. 6 ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон №1402-VIII) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Закону №1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частинами 4, 6 ст. 150 Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Отже, питання оплати праці державних службовців апарату суду регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

Згідно з ч. 4 ст. 50 Закону №889-VIII джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 5 ст. 50 Закону №889-VIII скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

У відповідності з ч. 1 ст. 46 Закону №889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Отже, ч. 1 ст. 46, ст. 50 та ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII гарантоване право державних службовців на надбавку за вислугу років на державній службі у чітко визначеному ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII розмірі, а саме: 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Поряд з цим, п.п. 10, 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі по тексту Закон №3460-IX) встановлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Також, листом Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 №926/92-24 надано роз`яснення, що «пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20 22 цього розділу.

Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону.

Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу».

Окремо зазначено, що роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише роз`яснювальний характер і не встановлюють правових норм.

Поряд із цим, слід відмітити, до Закону №889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад не вносилось.

Відтак, на теперішній час діють дві норми щодо визначення розміру надбави за вислугу років державним службовцям, це п. 12 Закону №3460-IX, який поширюється на державних службовців органів, у яких проведено класифікацію посад, та ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII, яка поширюється на усіх без виключення державних службовців, оскільки жодних застережень з цього приводу ця норма не містить.

Водночас, п. 12 Закону №3460-IX зменшує граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто запроваджує менший розмір спірної надбавки, ніж це передбачено ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII.

У рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, яке набрало законної сили 21.09.2023, суд зазначив, що «надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп і від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Слід також звернути увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У п.2.1 Рішення від 18.06.2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Виходячи із засад теорії права, оскільки Закон №889-VIII та Закон 3460-IX мають однакову юридичну силу, при цьому Закон №3460-IX прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою cпeціaльнoю нopмoю і пізнішoю зaгaльнoю нopмoю пepeвaгy мaє paнішe пpийнятa cпeціaльнa нopмa, тобто ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII у спірних правовідносинах.

Поряд із цим, у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) (254к/96-ВР).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» №3354-IX від 24.07.2023 у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України.

Таким чином, суд констатує, що норма ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII є нормою спеціального Закону щодо спірних правовідносин на відміну від п.12 Закону №3460-IX, який діє лише у межах бюджетного року (2024 року), тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає ч.1 ст.52 Закону №889-VIII як пріоритетна норма.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №480/3934/24, від 18 листопада 2024 року у справі №480/3992/24.

При цьому також слід урахувати, що роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

За таких обставин, наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду» від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 щодо встановлення провідному спеціалісту відділу кадрового та інформаційного забезпечення ОСОБА_4 надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків, суперечить нормі ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» та не відповідає критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у відзиві про те, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, суд вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування надбавки за вислугу років на державній службі в належному розмірі.

Враховучи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 09 лютого 2024 року № 22/06-09 «Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду», яким встановлено з 22.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків провідному спеціалісту відділу кадрового та інформаційного забезпечення Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити з 22.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" і наказу Сумського районного суду Сумської області «Про призначення ОСОБА_3 » від 15.01.2024 №16/06-09 у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька