Рішення

від 25.11.2024 по справі 500/6092/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6092/24

25 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Кременецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Кременецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі в особі Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецької міської ради, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Кременецької міської ради від 14.12.2023 № 5213 "Про розгляд подання щодо віднесення земельної ділянки земель запасу сільськогосподарського призначення площею 34,2748 га за межами с.Шпиколоси до самозаліснених земель";

зобов`язати Кременецьку міську раду розглянути на сесії ради подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених у порядку, визначеному ч.2, 3, 4 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушуючи вимоги законодавства, яке регулює порядок збільшення лісистості території України, Кременецька міська рада 14.12.2023 рішенням тридцять восьмої сесії восьмого скликання № 5213 за результатами розгляду подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 1318 від 03.11.2023 протиправно відмовила у віднесенні залісеної земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених земель. При цьому орган місцевого самоврядування не вказав підстави для відмови у віднесенні угідь до самозалісених земель. Такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи "Масштабне залісення України" та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2024 визнано поважними причини пропуску прокурором строку звернення до адміністративного суду та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.10.2024 Кременецька міська рада отримала 16.10.2024, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 25.11.2024 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 03.11.2023 звернулося до Кременецької територіальної громади з поданням № 1318 щодо ухвалення рішення про віднесення залісеної земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених ділянок.

Рішення тридцять восьмої сесії восьмого скликання Кременецької міської ради від 14.12.2023 № 5213 "Про розгляд подання щодо віднесення земельної ділянки земель запасу сільськогосподарського призначення площею 34,2748 га за межами с.Шпиколоси до самозаліснених земель" відмовлено у визнання самозалісленогю земельну ділянку земель запасу (землі сільськогосподарського призначення) площею 34.2748 га (кадастровий номер 6123489400:01:001:0396), яка розташована за межами населеного пункту с.Шпиколоси на території Кременецької міської територіальної громади.

Вказане рішення Кременецької міської ради та інформація про розгляд звернень Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства не направлялись.

Кременецька окружна прокуратура 10.07.2024 звернулася із листом за №51- 2932вих-24 до Кременецької міської ради про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 віднесенні земельної ділянки із кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 до самозалісеної.

За результатами розгляду указаного листа, Кременецька міська рада листом за №1903/02-25 від 11.07.2024 надала у окружну прокуратуру копію рішення тридцять восьмої сесії восьмого скликання Кременецької міської ради №5213 від 14.12.2023, прийнятого за результатом розгляду подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318.

Як і у відповіді на лист прокуратури, так і в рішенні сесії міської ради не наведено підстав для відмови у віднесенні земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених земель.

Прокурор вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи "Масштабне залісення України" та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінки встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

У ст.1 Лісового кодексу України надано визначення терміну самозалісена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст.4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У ч.2 ст.57-1 Земельного кодексу України зазначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

При цьому віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

Згідно із Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 № 1008 затверджено Положення про Південно-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (надалі Положення).

Пунктами 1, 3 Положення встановлено, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагенству, є його територіальним органом та здійснює реалізацію повноважень Держлісагенства у сфері лісового та мисливського господарства на території Тернопільської області. Воно є юридичною особою , має самостійний баланс, рахунки в органах ДКС України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів; організовує збір інформації для ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; в межах повноважень бере участь у розроблені та виконанні загальнодержавних, регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання, відтворення лісів та розвитку мисливського господарства; здійснює інші повноваження, визначені Законами України.

Згідно з ч.3 ст.57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

У відповідності до ч.4 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Як слідує з аналізу вищезазначених положень, законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених передбачає, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування рішення про віднесення земель до самозалісених.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до ч.5 ст.57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що Кременецька міська рада за результатами розгляду подання Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 прийняла рішення про відмову у віднесенні угідь до самозалісених.

Як слідує зі змісту спірного рішення, таке прийняте з урахуванням рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

В свою чергу, з метою встановлення підстав відмови у віднесенні указаної земельної ділянки до самозалісеної, Кременецька окружна прокуратура 18.07.2024 листом за №51- 3024вих-24 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направила відповідний запит до Кременецької міської ради.

Проте, міська рада не надала документів, за якими нею прийнято оскаржуване рішення, обмежившись лише направленням 26.07.2024 листом за №2045/02-25 до окружної прокуратури завіреної копії рішення сесії міської ради від 14.12.2023 № 5213, а також проекту рішення сесії міської ради, згідно з яким пропонується визнати земельну ділянку із кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) самозалісеною.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) є територіальна громада в особі Кременецької міської ради.

Отже, Кременецька міська рада відповідно до ст.122 Земельного кодексу України є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення указаних земельних ділянок до самозалісених земель.

Однак, незважаючи на те, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у своєму поданні від 03.11.2023 №1318 зазначало, що указані ділянки самозалісені, а також на те, що за даними відкритих джерел (kadastr.live) вбачається наявність деревного покриву на цих земельних ділянках, Кременецька міська рада не провела їх обстеження перед прийняттям оскаржуваного рішення, натомість відмовила у віднесенні ділянок до самозалісених земель та на тридцять восьмої сесії восьмого скликання 14.12.2023 прийняла спірне рішення № 5213 про таку відмову.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини свідчать про невідповідність оскаржуваного рішення тридцять восьмої сесії восьмого скликання Кременецької міської ради від 14.12.2023 № 5213 "Про розгляд подання щодо віднесення земельної ділянки земель запасу сільськогосподарського призначення площею 34,2748 га за межами с.Шпиколоси до самозаліснених земель" критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначеної норми, у взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

У випадку віднесення радою земельної ділянки, зазначеної у поданні Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 до самозалісеної не йдеться про вибір ради на власний розсуд прийняти рішення про їх віднесення чи про відмову у віднесенні до замозалісених ділянок, оскільки згідно із ст. 57-1 Земельного кодексу України до самозалісених угідь орган місцевого самоврядування не може віднести лише землі державної та приватної власності, а також землі лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Оскільки указана у поданні Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 земельна ділянка з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є сільськогосподарськими землями комунальної власності, орган місцевого самоврядування зобов`язаний був належним чином виконати вимоги ст.57- 1 Земельного кодексу України та прийняти рішення про віднесення цих ділянок до самозалісених.

За таких обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов`язання Кременецьку міську раду розглянути на сесії ради подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених у порядку, визначеному ч.2, 3, 4 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18 та від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 сформульовано визнання "інтересу держави" ("публічного інтересу") як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, ураховуючи положення ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Кременецька окружна прокуратура листами від 18.07.2024 №51-3028вих-24 та №51-3023вих-24 повідомила Державне агентство лісових ресурсів України та Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про наявність відмови Кременецької міської ради у віднесенні спірної земельної ділянки до самозалісненої, що свідчить про протиправність прийнятого рішення та про бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісеної земельної ділянки. В указаних листах Кременецька окружна прокуратура просила повідомити, чи вживалися цими органами державної влади заходи для захисту порушених інтересів держави.

Окрім цього, Кременецька окружна прокуратура звернулась із листом від 18.09.2024 № 51-3884вих-24 до Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, яким повідомила про наявні порушення інтересів держави та запропоновано вжити заходів реагування, у тому числі у судовому порядку. Південно-Західне міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у листі від 23.09.2024 № 06-05/1118 повідомило, що заходи по зверненню до судових органів щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісненої вживатись не будуть та просить органи прокуратури вжити заходів представницького характеру шляхом звернення до суду. Наведене свідчить про те, що фактично Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства самоусунулось від виконання покладних на нього обов`язків.

Верховний Суд в постанові від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20 дійшов висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Південно-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства захисту інтересів держави у сфері охорони лісових ресурсів, що надало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №640/16767/21, від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі у спосіб, обраний прокурором.

В силу приписів ч.2 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.139, 142, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременецької міської ради від 14.12.2023 № 5213 "Про розгляд подання щодо віднесення земельної ділянки земель запасу сільськогосподарського призначення площею 34,2748 га за межами с.Шпиколоси до самозаліснених земель".

Зобов`язати Кременецьку міську раду розглянути на сесії ради подання Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 №1318 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6123489400:01:001:0396 (площею 34,2748 га) до самозалісених у порядку, визначеному ч.2, 3, 4 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (місцезнаходження: вул.Кам`янецька, 55, м.Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005, код ЄДРПОУ: 45029517);

- Кременецька окружна прокуратура (місцезнаходження: вул.Словацького, 6А, м.Кременець, Тернопільська область, 47001, код ЄДРПОУ: 0291009823);

відповідач:

- Кременецька міська рада (місцезнаходження: вул.Шевченка, 67, м.Кременець, Тернопільська область, 47003, код ЄДРПОУ: 04058338).

Головуючий суддяМандзій О.П.