Рішення

від 25.11.2024 по справі 520/19940/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р. № 520/19940/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити стан чинності паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 оформленого Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на його ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом видалення з інформаційної системи підсистеми ФМ Недійсні документи ЄІАС УМП ДМС України інформації (відомостей) про недійсність паспорту громадянина України.

- вирішити питання щодо стягнення на користь громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є протиправним та таким, що винесено з порушенням нори чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Представником відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, 27.08.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Представником відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , 30.08.2024 року надано відзив на позовну заяву, в якому він також просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився с. Меліклі, Куткашенського району республіки Азербайджан.

15.02.2006 року позивач звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походження.

При заповненні заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, позивач в графі «Чи проживали ви раніше постійно на території України» зазначив «так». В графі «Чи є Ви нащадком (дитиною, онуком) або внорідним братом чи сестрою осіб, які народилися або постійно проживають на території України», також зазначив «так».

На підтвердження свого постійного проживання на території України позивач надав рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Меліклі, Куткашенського району республіки Азербайджан, в Україні на 24.08.1991 року постійно проживав в Україні в м. Харкові.

15.04.2006 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України згідно із ст.. 8 ЗУ «Про громадянство України»

13.09.2011 року за № 17/9567 ВГІРФО УМВС України в Харківській області на адресу Ленінського районного суду м. Харкова було направлено запит щодо підтвердження факту винесення рішення від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06 про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 .

Ленінський районний суд м. Харкова листом від 19.09.2011 року повідомив, що згідно алфавітних даних за 2006 рік, цивільної справи про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , 1966 р.н. на території України з серпня 1991 року в провадженні суду не було.

Також судом встановлено, що 20.10.2011 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області складено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .

14.11.2011 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 15.04.2006 про набуття громадянином ОСОБА_1 , громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Також судом встановлено, що адвокат Вітер Г.Р., діючи у рамках надання правничої допомоги, отримав лист Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області від 01.04.2024 року № 6301.7-5690/63.3-24 відповідно до якого зазначено, що рішенням УМВС України в Харківській області від 15.04.2006 ОСОБА_1 о. набув громадянство України відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001. Рішенням ГУ МВСУ в Харківській області від 14.11.2011 ОСОБА_1 о. скасовано громадянство України відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" (далі Закон).

Стаття 1 цього Закону визначає, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору (стаття 4 Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 9 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 ДМС України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань громадянства є Державна міграційна служба, діяльність якої спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. Повноваження ДМС як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, визначено у статті 24 Закону.

Відповідно до приписів статті 21 Закону рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до статті 21 Закону №2235-III у редакції Закону №1941-IX від 14 грудня 2021 року рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Суд зазначає, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання взятого зобов`язання.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 07.09.2023 по справі №160/9719/22.

Як вже було встановлено судом вище, 15.02.2006 року позивач звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походження.

При заповненні заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, позивач в графі «Чи проживали ви раніше постійно на території України» зазначив «так». В графі «Чи є Ви нащадком (дитиною, онуком) або внорідним братом чи сестрою осіб, які народилися або постійно проживають на території України», також зазначив «так».

На підтвердження свого постійного проживання на території України позивач надав рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Меліклі, Куткашенського району республіки Азербайджан, в Україні на 24.08.1991 року постійно проживав в Україні в м. Харкові.

15.04.2006 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України згідно із ст.. 8 ЗУ «Про громадянство України»

13.09.2011 року за № 17/9567 ВГІРФО УМВС України в Харківській області на адресу Ленінського районного суду м. Харкова було направлено запит щодо підтвердження факту винесення рішення від 15.01.2006 року по справі № 3-107/06 про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 .

Ленінський районний суд м. Харкова листом від 19.09.2011 року повідомив, що згідно алфавітних даних за 2006 рік, цивільної справи про встановлення факту постійного проживання громадянина ОСОБА_1 , 1966 р.н. на території України з серпня 1991 року в провадженні суду не було.

При цьому, зазначена інформація позивачем під час розгляду справи не спростована, будь яких доказів зворотного до суду не надано.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що набуття позивачем громадянства України було здійснено шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а отже оскаржуване позивачем рішення Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14.11.2011, яким гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано громадянства України в зв`язку з тим, що громадянство було набуто у наслідок подання свідомо неправдивих відомостей, відповідно до статті 21 Закону України Про громадянства є таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.