Рішення

від 25.11.2024 по справі 580/6739/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року справа № 580/6739/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Коробкова Г.О. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, 25А) в якому просить:

-визнати протиправними дії Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо прийняття рішення про відмову оформленого листом №3501.5.1-5578/35.3-24 від 12.06.2024 р. в видачі (оформленні) посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;

-зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернувшись до відповідача із заявою щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25 річного віку, протиправно отримав відмову в обміні на підставі підпункту 6 пункту 62 Порядку № 321. При чому, звергувшись повторно листом №3501.5.1-5578/35.3-24 від 12.06.2024 Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби відмовлено у оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивачу. Позивач вважає прийняті рішення протиправними, незаконними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого остінній просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що всебічно проаналізовано матеріали справи і прийнято обґрунтоване рішення про відмову в оформлене (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

03.08.2015 громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) документована посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .

31.07.2019 року після досягнення 25 річного віку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні.

07.08.2019 листом №7101.3-7071/71.1-19 управління державної міграційної служби України в Черкаській області надали перелік документів, які необхідні для обміну посвідки та графік роботи управління.

Після звернення позивачу рішенням №230965000 від 16.08.2019 відмовили в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання керуючись підпунктом 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

Також, рішенням управління державної міграційної служби України в Черкаській області № 63 від 02.09.2019 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» виданий 15.07.2015.

03.06.2024 ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв`язку до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із заявою щодо надання посвідки на постійне місце проживання на території України.

12.06.2024 листом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №3501.5.1-5578/35.3-24 позивач отримала повідомлення про прийняття рішення про відмову в наданні посвідки на постійне місце проживання на території України.

Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим та протиправним і за його скасуванням звернувся до суду.

Судом також встановлено, що згідно довідки Золотоніського РС УДМС України у Черкаській області від 28.11.2012 №55, виконкому Вознесенської сільської ради №687 від 20.06.2012, виконкому Вознесенської сільської ради №839 від 26.07.2019 з грудня 1998 року ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Близькі родичі (мати, дід, баба) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є громадянами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Предметом спору в даній справі є відмова управління Державної міграційної служби в обміні посвідки на постійне проживання серії ІН069500.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцями визнаються іноземні громадяни - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.(ч. 1 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства., визначається Законом України "Про імміграцію".

Згідно ч. 1 Закону України "Про імміграцію" №2491-III від 07.06.2001 року імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно приписів п. 1, п. 2 постанови Кабміну Міністрів України №321 від 25.04.2018 року "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання" посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 7 Порядку обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до посвідки;

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) закінчення строку дії посвідки;

4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки;

5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія);

Відповідно до п. 9 Порядку оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.

За приписами п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. (п. 22 Порядку № 321).

Відповідно до п. 40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Згідно пунктів 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п. 46 Порядку після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки визначені п. 62 Порядку №321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Пунктом 73 Порядку № 321 визначено, що у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Судом встановлено, що ні лист від 07.08.2019 №7101.3-7071/71.1-19 управління державної міграційної служби України в Черкаській області так і лист від 12.06.2024 Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №3501.5.1-5578/35.3-24 не містить переліку документів, які не додані для обміну посвідки.

При чому, рішенням №230965000 від 16.08.2019 містить підставу для відмови у обміні посвідки підпункту 9 пункту 62 Порядку № 321 (встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію).

Проте, в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме порушення допущено позивачем, у відзиві на позовну заяву також не зазначено чіткої підстави відмови у заміні посвідки позивача.

Тобто, оскаржуване рішення не відповідає принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Суд звертає увагу на те, відповідачем не надано доказів того, що позивачем не подано достатніх документів для обміну посвідки та подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблені, допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

Фактично відповідач, при наявності у позивача чинного дозволу на імміграцію, не видав позивачу посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягнення іноземцем 25-річного віку без наявності підстав для відмови у такому оформленні (видачі) посвідки, які передбачені Порядком № 321.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 16.05.2018 у справі № 802/864/16-а.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Хоча в супереч вимог п. 73 Порядку №321 матеріали службової перевірки матеріали справи не містять, а тому рішенням №230965000 від 16.08.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання є протиправним.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, суд вважає належним способом захисту права особи у даному конкретному випадку є визнаня протиправним та скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 16.08.2019 №230965000.

Вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Водночас, всупереч покладеного на відповідача обов`язку, останній не підтвердив належними та допустимими доказами наявності підстав для відмови в обміні посвідки позивача.

В той же час, суд зазначає, що приймаючи спірне рішення, управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області не враховано й те, що на підставі посвідки на постійне проживання позивач тривалий час проживає на території України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, спірне рішення не відповідає справедливому балансу між цілями, яких намагався досягнути суб`єкт владних повноважень та несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача , які настали внаслідок прийняття цього рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в управління Державної міграційної служби були відсутні підстави прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо відмови в обміні посвідки на постійне проживання в Україні громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 16.08.2019 №230965000 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , у зв`язку з досягненням 25 - річного віку громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Стягнути з бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривні 20 копійок).

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР