Рішення

від 12.11.2024 по справі 580/7498/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року справа № 580/7498/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Могили І.С.,

представника позивача Бруса С.М. (за ордером про надання правничої допомоги),

представника відповідача Пугач Л.М.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗББ Моноліт» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

29.07.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗББ МОНОЛІТ» (далі позивач) з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 23.04.2024 № 071359 про застосування до товариства адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Обгрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що згідно акту перевірки від 27.02.2024 №054381 посадовими особами відповідача встановлено, що водій ОСОБА_1 перевозив бетонні блоки транспортним засобом КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 за відсутності товаросупровідних документів на вантаж, що є порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зі слів водія ОСОБА_1 перевізником є ТОВ «ЗББ Моноліт», м. Золотоноша, вул. Жашківська, 13. За вказане порушення спірною постановою до відповідача застосовано штраф у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись із застосуванням штрафу позивач вказує, що транспортний засіб йому не належить та в його користуванні чи оренді не перебуває, його власником є ОСОБА_2 , про що зазначено у акті перевірки, отже висновки відповідача про те, що позивач є перевізником, носять характер припущення.

Також ТОВ «ЗББ Моноліт» є власником складських приміщень за адресою м. Золотоноша. Вул. Жашківська, 13, які використовувались у його господарській діяльності в т.ч. для торгівлі виробами з бетону та цементу. Проте починаючи з 2018 року нежитлове приміщення передано в оренду ФОП ОСОБА_3 , основний вид діяльності якого є виготовлення виробів із бетону для будівництва. На даний час ТОВ ЗББ «Моноліт» будь-яку господарську діяльність не здійснює.

Позивач стверджує, що не має відношення ні до автомобіля, ні до вантажу, а водій ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем не перебуває.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 09.09.2024, зазначив, що водій ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомився, від підпису відмовився, проте жодних заперечень стосовно факту виявленого порушення не надав.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за порушення транспортного законодавства застосовується не до власників чи користувачів транспортного засобу, а до автомобільних перевізників.

Повідомлення про розгляд справи 02.04.2024 за результатами перевірки було направлено власнику транспортного засобу ОСОБА_2 рекомендованим листом, який нею був отриманий. Проте остання на розгляд справи не прибула, явку свого представника не забезпечила. Водночас ОСОБА_2 не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак не є перевізником.

Щодо встановлення водія, то основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності».

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1 Правил № 363), у якій зазначається перевізник. Як підтверджується Актом №054381 від 27.02.2024, на момент перевірки ТТН не було в наявності у водія. Відео фіксацією проведення перевірки перевізника ТОВ «ЗББ Моноліт», встановлено зі слів водія ОСОБА_1 .

Також водієм ОСОБА_1 на момент перевірки не заперечувався той факт, що перевізником у даному випадку було ТОВ «ЗББ Моноліт», як і не заперечувалося, що він працює він саме у ТОВ «ЗББ Моноліт».

Розгляд справи відбувся 03.04.2024 за участі директора ТОВ «ЗББ Моноліт» ОСОБА_3 , який не надав доказів того, що автомобільним перевізником при перевезенні вантажу 27.02.2024 транспортним засобом марки КАМАЗ д/н НОМЕР_1 була інша особа.

Щодо трудових відносини між водієм та перевізником, то їх відсутність не скасовує порушення законодавства про автомобільний транспорт з боку позивача, оскільки чинним законодавством не встановлено, що перевізником визнається виключно особа, котра перебуває в трудових відносинах з водієм.

Щодо наданих позивачем до суду документів, то при проведенні перевірки та розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовим особам відповідача такі документи не надавались.

16.09.2024 позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій з посиланням на постанову Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 вказав, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Звертає увагу суду на те, що Акт № 054381 містить відомості про наступні документи, надані водієм під час перевірки: 1) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого транспортний засіб належить ОСОБА_2 , 2) документ, що посвідчує особу водія, відповідно до якого водієм є ОСОБА_1 . Тобто, жодними документами не підтверджується зазначене в тексті Акта № 054381: «зі слів водія автомобільний перевізник: ТОВ «ЗББ Моноліт», м. Золотоноша, вул. Жашківська, 13» .

Також з наданого Відповідачем відеозапису вбачається невідповідність між твердженнями водія та інформацією, відображеною в Акті № 054381. Зокрема, з вуст водія прозвучало лише «Моноліт» (до того ж «ПП» ), у той час як в Акті № 054381 в графі перевізник зазначено найменування: «ТОВ «ЗББ Моноліт» і вказано адресу місцезнаходження саме позивача «м. Золотоноша, вул. Жашківська, 13». В контексті зазначеного не зрозуміло, з якого джерела встановлено відомості, відображені в Акті №054381, адже така інформація водієм фактично не озвучувалася.

Також зазначає, що саме відповівач у розумінні статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинен надати беззаперечні докази на підтвердження того, що позивач є перевізником.

24.09.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких послався на доводи, аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі №580/7498/24, призначено судове засідання на 10.00 год. 26.09.2024.

Ухвалою суду від 26.09.2024 судове засідання було відкладене на 11.00 год. 22.10.2024.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2024 задоволено клопотання позивача про допит у якості свідка ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив. У задоволенні просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_1 , дослідивши письмові та електронні докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗББ Моноліт» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 41678268, що підтверджується випискою з ЄДР. Засновником та керівником ТОВ «ЗББ Моноліт» є ОСОБА_3 .

За результатами здійснення 27.02.2024 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Зуйком С.В. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 14 год. 05 хв. на а/д Н-08, 124 км. автомобільний перевізник (зі слів водія) ТОВ «ЗББ Моноліт» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КАМАЗ д/н НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме без товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 054381 від 27.02.2024.

Акт рейдової перевірки складався на місці перевірки в присутності водія ОСОБА_1 , який з актом ознайомився, проте від пояснень та підписання акту відмовився, про що працівником Укртрансбезпеки зроблено запис в акті проведення перевірки. Дана перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку № 012991 від 22.02.2024 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Рекомендованим листом №18181/41/24-24 від 01.03.2024 власнику транспортного засобу ОСОБА_2 завчасно було направлено повідомлення про розгляд справи на 02.04.2024 (з 09-30 год. до 12.00 год.). Даний лист було отримано ОСОБА_2 особисто 13.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0600094660820). На розгляд справи ОСОБА_2 не прибула, явку свого представника не забезпечила.

Розгляд справи був відкладений на 23.04.2024 та проведений за участю директора ТОВ «ЗББ Моноліт» ОСОБА_3 . Письмові пояснення та копії документів під час розгляду справи ОСОБА_3 не подавались.

За результатами розгляду справи начальником відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області була винесена постанова від 23.04.2024 №071359 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн за порушення, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент проведення перевірки 27.02.2024 о 14.05 на 124 км а/д 11-08 у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КАМАЗ д.н. НОМЕР_1 , товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на вантаж.

Не погоджуючись з постановою від 23.04.2024 №071359 позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІИ державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Так положенням Порядку № 1567 врегульовано, що:

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно- вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-111 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні

переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-111, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених cm. 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже за змістом вказаних приписів відсутність у водія під час перевезення вантажу товарно-транспортної накладної є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до автомобільного перевізника.

В розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Вантажні перевезення, згідно цієї ж статті Закону - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

З урахуванням змісту норм Закону №2344-111 слідує висновок, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи-автомобільні перевізники, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт для власних потреб перевезення вантажів транспортними засобами.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як вбачається з постанови від 23.04.2024 №071359, адміністративно-господарський штраф застосовано до позивача як до автомобільного перевізника.

Вказана обставина підтверджується актом перевірки №054381 від 27.02.2024, у якому зазначено, що зі слів водія ОСОБА_1 автомобільним перевізником є ТОВ «ЗББ Моноліт».

У судовому засіданні досліджено електронний доказ відеозапис проведення перевірки NOR- _000000_000000_27022024141056_AA_N0183 до акту №054381 від 27.02.2024, та встановлено, що водій ОСОБА_1 під час перевірки товарно-транспортну накладну чи будь-який інший документ на вантаж (бетонні блоки) не надав.

Так, з часу запису починаючи з 14.12.08 по 14.14.48 водій ОСОБА_1 передав працівникам відповідача свідоцтво на автомобіль та вказав, що його дав йому перевізник, при цьому тричі назвав «…Моноліт…», «..перевожу їх продукцію…Мархоцький…забори…», «…документа немає ніякого…».

Час запису починаючи з 14:26:57 по 14.28.00:

працівник Укртрансбезпеки, звертаючись до водія - «У Вас фірма «Моноліт»?»

Водій - «Да».

інспектор Укртрансбезпеки, що пише акт перевірки запитує - «Як фірма називається, «Моноліт»?»

Другий інспектор - «Ви працюєте на фірмі. Як вона ТОВ, ВАТ, ЗАТ, ПП. Як?»

Водій - «Та наверно ПП «Моноліт».

Інспектор, що пише акт - «Золотоніський?»

Водій - «Золотоніський».

Другий інспектор - «Ви ж офіційно робите? У Вас же не так, Ви не так, прийшли пішли?

Водій - «Янє».

Другий інспектор - «То як же Ви працюєте на фірмі?»

Водій - «А як, так і працюю».

Інспектор, що пише акт до водія - «ЗББ Моноліт?»

Водій - «Да, да, да».

Інспектор, що пише акт - «Завод цих бетонних виробів».

Водій - «Да, да, да».

Інспектор, що пише акт - «ЗББ Моноліт»

Інспектор, що пише акт - «Жашківська, 13».

Водій - « 13, да».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 заперечував, що працює у ТОВ «ЗББ Моноліт», стверджував, що разом з кумом ставлять забори, тому купив у ФОП ОСОБА_3 залізобетонні вироби згідно квитанції №35 від 27.02.2026, та надав її на огляд суду.

Проте покази ОСОБА_4 , надані в суді, суперечать його поясненням, наданим працівникам відповідача під час перевірки, тому суд вважає їх недостовірними.

Щодо наданої квитанції №35 від 27.02.2024 (а.с. 28), то вона ОСОБА_1 не підписана, під час перевірки працівникам відповідача надана не була, а отже також є недостовірним доказом.

Отже актом перевірки №054381 від 27.02.2024 встановлено, що водій ОСОБА_1 перевозив залізобетонні вироби, належні ТОВ «ЗББ Моноліт», автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1 , який перебував у користуванні позивача, за відсутності товарно-транспортної накладної, що є порушенням ст. 48 Закону №2344-111.

Вказані обставини свідчать, що саме позивач був автомобільним перевізником, тому застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, є правомірним.

Стосовно доводів позивача про те, що він на даний час будь-яку господарську діяльність не здійснює, оскільки складські приміщення за адресою АДРЕСА_1 , які використовувались у його господарській діяльності, в т.ч. для торгівлі виробами з бетону та цементу, починаючи з 2018 року передані в оренду ФОП ОСОБА_3 , основний вид діяльності якого є виготовлення виробів із бетону для будівництва, то надані позивачем до суду копія наказу №2 від 05.01.2018 ТОВ «ЗББ Моноліт» про передачу ФОП ОСОБА_3 в безстрокову оренду на безоплатній основі нежитлових приміщень, що належать ТОВ «ЗББ Моноліт», з 05.01.2018 та податкові декларації з податку на додану вартість за 2018 2023 рік не є належними доказами, оскільки порушення встановлено 27.02.2024.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_3 є засновником та керівником ТОВ «ЗББ Моноліт» та одночасно фізичною особою-підприємцем, приймав участь у розгляді справи, проте не надав документів, наданих до суду, зокрема і копію видаткової накладної №35 від 27.02.2024, що свідчить про його наміри ухилитись від відповідальності за відсутність товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажу 27.02.2024.

Щодо доводів позивача про те, що водій ОСОБА_1 не перебуває з ним у трудових відносинах, то, як вбачається з відеофіксації перевірки останній вказаний факт підтвердив.

Проте відсутність трудових відносин між автомобільним перевізником та водієм не спростовує обов`язок автомобільного перевізника забезпечити водія товарно-транспортною накладною на перевезення вантажу.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не встановив належного автомобільного перевізника, оскільки власником транспортного засобу є ОСОБА_2 , то свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що автомобіль йому надала ОСОБА_5 на його прохання для перевезення вантажу; на питання суду, як звали ОСОБА_6 , не зміг пояснити, також вказав « ОСОБА_7 ». Водночас при проведенні перевірки Падалка пояснював, що про власника автомобіля йому нічого невідомо.

З огляду на зазначене суд вважає показання свідка недостовірними, тому не бере їх до уваги.

Суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках.

Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2023 року, справа № 640/27759/21, в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Також Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зазначав про те, «що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.

Однак, як зауважив Верховний Суд, адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-Ш) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника».

На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-ІІІ, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 Верховний Суд наголосив на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності), суд також вказав що доказів того, що водієм надавався відповідний документ на момент перевірки немає.

Суд враховує, що на момент перевірки водій не надав державному інспектору товарно- транспортну накладну, або інший визначений законодавством документ на вантаж, які повинен мати при здійсненні перевезень, і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті; керівник позивача ОСОБА_3 під час розгляду справи не надав документи, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_3 є власником вантажу та автомобільним перевізником; надані позивачем до суду документи не спростовують встановлених актом перевірки обставин, тому доходить висновку, що акт перевірки №054381 від 27.02.2024 є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджує факт порушення позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-111.

При цьому посилання позивача на те, що згідно висновку Верховного Суду у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 автомобільний перевізник може бути встановлений лише на підставі наданих водієм документів, в той час як у даній справі автомобільний перевізник встановлений зі слів водія ОСОБА_1 , суд вважає необгрунтованими, оскільки вказаний висновок зроблений за інших обставин справи.

Так, у справі №640/27759/21 встановлено, що позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну без номеру від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Спеціалізоване управління № 630», натомість відповідачем додано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № 10 від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7».

Отже висновок Верховного Суду у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 стосувався оцінки двох товарно-транспортних накладних, одна з яких надана водієм. А друга надана позивачем до суду, тому не може бути застосований у даній справі.

Враховуючи, що в ході розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлені підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова № 071359 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17 000,00 грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а тому скасуванню не підлягає.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів наявність порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2024 року.

Суддя Алла РУДЕНКО