Рішення

від 25.11.2024 по справі 580/7607/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року справа № 580/7607/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі позивач) з позовною заявою до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо видачі сину ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати відповідача оформити та видати моєму сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, законний представник зазначає, що в липні 2024 року позивач та його законний представник звернулися до органів міграційної служби із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням ним 14-річного віку. За наслідками розгляду вказаної заяви позивачу відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки. Вважаючи таку відмову протиправною, законний представник в інтересах неповнолітнього сина звернулася до суду з цим позовом.

13.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що обов`язковою передумовою для оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи в установленому порядку до уповноваженого органу з відповідною заявою та долученням до неї визначеного переліку документів. Тобто, подана з метою отримання паспорту громадянина України заява та додані документи повинні бути перевірені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта щодо їх повноти та відповідності їх оформлення вимогам законодавства. У разі встановлення факту подання особою відповідних документів не у повному обсязі або оформлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, суб`єкт владних повноважень інформує заявника про відмову у прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови, яка, за бажанням заявника, викладається у письмовій формі. Відповідач також наголошує, що розгляд поданих позивачем заяв відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням прав позивача з боку відповідача. Вказує, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Ухвалою від 06.08.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своїм законним представником ОСОБА_1 20.07.2024 звернулися до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із заявою щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. До заяви додали, зокрема, заяву про видачу паспорта (додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019), дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см, свідоцтво про народження, паспорт законного представника, довідку про реєстрацію.

Соснівський відділ у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби листом від 25.07.2024 № 7111-856/7111.1-24 відмовив заявникам в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність правових підстав. У листі відповідач зазначив, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Крім того, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжечка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Тому в ДМС та її територіальних органів підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Не погоджуючись з такою відмовою, законний представник позивача звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус від 20.11.2012 № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України, згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI, є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 3 Постанови № 302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

У період дії воєнного стану або на період, що закінчується в останнє число місяця, у якому завершується дія карантину, встановленого на території України Кабінетом Міністрів України, Міністерству закордонних справ, державному підприємству, що належить до сфери управління Державної міграційної служби дозволяється пересилати у міжнародних поштових відправленнях паспорт громадянина України.

П. 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби кваліфікованого електронного підпису в паспорті особи, яка досягла 14-річного віку, та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про захист персональних даних від 01.06.2010 № 2297-VI (далі Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2297-VI персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Обробка персональних даних, як зазначено в ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2297-VI, здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З аналізу наведених положень вбачається, що держава повинна гарантувати забезпечення прав та свобод усім без винятку громадянам. Таке гарантування є для усіх однаковим, не залежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану тощо. При чому, забороняється втручання в особисте та сімейне життя особи, а також збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, за винятком, якщо такі дії вчинюються в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Водночас, обробка персональних даних особи повинна ґрунтуватися на принципах відкритості і прозорості, відповідальності, адекватності та не надмірності їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Разом з тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неясність закону та порушення конституційних прав такої особи. Відтак, держава має, в першу чергу, дбати про потреби громадян, утримуючись, за можливості, від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Громадянство - юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв`язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов`язки. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та інших прав та обов`язків. Громадянство особи підтверджується паспортом громадянина певної держави. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

На сьогодні передбачена можливість отримання особою паспорта громадянина України у формі ID-картки. Водночас, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17.

Суд зазначає, що відсутність механізму виконання певних вимог Закону (ст. 14 Закону), не позбавляє суб`єкта владних повноважень від виконання таких вимог Закону, що також передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Більш того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі Х`ю Джордан проти Великої Британії сформулював таку позицію: Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.

Отже, відмова відповідача в оформленні паспорта у вигляді книжечки фактично позбавляє позивача можливості отримати паспорт, оскільки паспорт у формі ID-картки суперечить його переконанням, так як містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними особи.

Таким чином, відмова відповідача щодо оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є протиправною.

За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача щодо видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про стягнення судовий витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Соснівський відділ у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 116) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО