Ухвала

від 14.11.2024 по справі 752/7794/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/7794/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6903/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ємільчине Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2024 року та скасувати повідомлення про підозру від 16.07.2024 року, що складено старшим детективом підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у місті Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_11 , яке вручено 16.07.2024 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім цього, апелянт просить зобов`язати службову особу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, до компетенції якої віднесено процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, вчинити дії щодо виключення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає про те, що слідча суддя не врахувала, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості - анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру.

При цьому, у повідомленні про підозру не зазначено місце проживання ОСОБА_7 .

Слідчою суддею не було взято до уваги аргументи сторони захисту щодо того, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки зміст підозри та правова кваліфікація зазначені некоректно - не відповідають (не корелюються) пункту 6 ч. 1 ст. 277 КПК України - стислому викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Також, захисник посилається на відсутність кваліфікуючої ознаки «групою осіб», як елементу складу інкримінованого злочину.

Апелянт зазначає, що в повідомленні про підозру не зазначається жодна особа, з якою нібито вчинялося/могло бути вчинене кримінальне правопорушення групою осіб, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12 , відтак, повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, що є підставою для скасування такого повідомлення про підозру, проте не було враховано слідчою суддею під час розгляду скарги.

Вказує на відсутність доказів «попередньої змови», як елементу складу інкримінованого злочину.

Так, у повідомленні про підозру зазначено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб. При цьому, повідомлення про підозру не містить визначення форми співучасті ОСОБА_7 та інших осіб, що входять до групи осіб.

Апелянт зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК України. Формальне зазначення, що підозрюваний має інші права, передбачені КПК України, не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, зокрема враховуючи наступне.

Під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , стороною обвинувачення не було залучено захисника. ОСОБА_7 не є професійним адвокатом (юристом), в нього відсутня юридична освіта. За таких обставин, особа не може розуміти, які «інші процесуальні права, передбачені КПК України» він має як підозрюваний.

Особа, якій вручається повідомлення про підозру без залучення захисника повинна чітко усвідомлювати та розуміти всі права, які у неї, як у підозрюваного, з`являються та мати можливість ними користуватися.

Відсутність переліку таких прав у повідомленні про підозру, не повідомлення особи про такі права та формальне посилання на «права, передбачені КПК України» порушує вимоги п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК України, а тому у слідчої судді були наявні підстави для скасування повідомлення про підозру.

Крім цього, захисник посилається на необґрунтованість повідомлення про підозру.

Так, захисник посилається на відсутність будь-яких доказів наявності умислу, корисливого мотиву та мети на розтрату коштів, що є обов`язковими елементами складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Стороною обвинувачення взагалі не розкрито такого обов`язкового елементу складу злочину як суб`єктивна сторона. Не зазначення у повідомленні про підозру інформації щодо третіх осіб та зв`язків, що пов`язує підозрюваного з ними, виключає обґрунтованість підозри, в розумінні ЄСПЛ, що в свою чергу є підставою скасування повідомлення про підозру.

Апелянт посилається на відсутність доказів зловживання службовим становищем та порушення діючого законодавства при укладенні та виконанні договорів.

З вказаного повідомлення про підозру взагалі не відомо, шляхом прийняття чи не прийняття яких управлінських рішень і надання чи не надання яких відповідних розпоряджень обвинувачений допустив спричинення державі збитків на суму 10 221 906,52 грн., що додатково свідчить про необґрунтованість повідомлення про підозру.

На думку сторони захисту викладене було зроблено виключно з метою завищення тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не підтверджується будь якими доказами та свідчить про необґрунтованість підозри.

Також зазначив, що Договори №276 від 11.07.2022 року, №348 від 22.09.2022 року та №43 від 23.01.2023 року складені у повній відповідності до діючого законодавства України, ціни, за якими придбана деревина за вказаними договорами відповідали рівню ринкових, та не є завищеними.

Стосовно проведення посадовими особами Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району моніторингу цін на деревину, то у вказаних договорах ціну на деревину (деревина дров`яна непромислового використання, мішаних порід) визначено за результатами проведення моніторингу, шляхом отримання комерційних пропозицій від можливих Постачальників та шляхом отримання довідки про рівень цін від Житомирської торгово-промислової палати, а рівень цін, що визначений у договорах, відповідає ринковому рівню цін на деревину з урахуванням вартості самої деревини, навантаження, перевезення автомобільним транспортом, розвантаження.

Захисник посилається також на відповідність цін у договорах, за якими придбана деревина Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною, ринковому рівню цін на деревину з аналогічними умовами поставки.

Зазначає про те, що висновками судових експертів, що виконані за заявою адвоката, підтверджено той факт, що Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району укладено договори за цінами, що не перевищують ринкових цін на деревину.

Апелянт посилається на необґрунтованість судових експертиз, наданих стороною обвинувачення.

Вказує, що фактично експертом товарознавцем не проведено жодного дослідження ринку деревини в України та вартості такої деревини, а формально взято за основу інформацію визначених стороною обвинувачення лісгоспів. При цьому, експертом так само жодним чином не перевірено вказану інформацію.

На думку адвоката, слідчою суддею не було взято до уваги, що повідомлення про підозру порушуєпрезумпцію невинуватості та не відповідає вимогам ст. 17 КПК України та Практики ЄСПЛ.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів судового провадження, детективами Територіального управління БЕБ у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

19 липня 2024 року старшим детективом Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 .

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно повідомлення про підозру у ОСОБА_7 на посаді директора Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.07.2022 року виник злочинний умисел на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, який полягав у придбанні деревини код ДК 021:2015-03410000-7 (деревина дров`яна непромислового використання мішаних порід) за завищеною граничною вартістю в інтересах суб`єктів господарювання. Таким чином, внаслідок вищезазначених злочинних дій ОСОБА_7 Міністерству оборони України завдано матеріальну шкоду на суму 3 041 983,98 грн.

23.09.2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що наведені захисником у скарзі відомості не спростовують даних про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зокрема, слідчим суддею зазначено про те, що повідомлення від 16 липня 2024 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відповідає в повному обсязі зазначеним вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України, а також було вручене у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України, порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язанні детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 12023060000000380 від 24.07.2023 року за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання сторони захисту на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження.

З врахуванням даних обставин вказана підозра слідчим суддею була визнана обґрунтованою, з чим колегія суддів погоджується.

Слід зауважити, що питання про належність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що зміст повідомлення про підозру не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та про відсутність будь-якої аргументації про вчинення кримінального правопорушення як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої злочинної групи, визначення складу осіб такої групи у повідомленні про підозру, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.

Однак, з`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.

Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, в сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 16.07.2024 року, які б слугували підставою для її скасування.

Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за формою та змістом вказане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить усі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , із зазначенням інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.

Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено переконливих даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , які б слугували підставою для її скасування.

Інші доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку із чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4