Постанова

від 25.11.2024 по справі 480/1803/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 р. Справа № 480/1803/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського апеляційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, (головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета) по справі № 480/1803/24

за позовом ОСОБА_1

до Сумського апеляційного суду третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною відмову Сумського апеляційного суду, викладену у листі від 22.01.20224 № 01-10/8/2024, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням всіх її складових, обрахованих відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Сумський апеляційний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням всіх її складових, обрахованих відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, у загальній сумі 299772 грн, з яких: посадовий оклад - 166540 грн, доплата за вислугу років 60% - 99924 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 10% - 16654 грн, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% 16654 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Сумського апеляційного суду, яка викладена у листі від 22.01.2024 № 01-10/8/2024, щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням всіх її складових, обрахованих відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.

Зобов`язано Сумський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", що складає 3028,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумського апеляційного суду суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Сумський апеляційний суд (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлений на 01 січня відповідного календарного року, який становить 2102 гривні, тому підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Сумського апеляційного суду, отримує щомісячне грошове утримання відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, яким здійснюється його виплата.

Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснено на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.03.2020 року № 47, виданої Сумським апеляційним судом, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" - 2102 грн.

04.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Сумського апеляційного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду за 2024 рік для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Сумський апеляційний суд листом від 22.01.2024 №01-10/8-2024 повідомив про те, що Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 2102 гривні, є чинними, неконституційним не визнавався та не скасований, а тому підлягає виконанню. Як зазначено в статті 130 Конституції України, розмір суддівської винагороди встановлюється Законом. Таким чином, Конституція України прямо вказує, що встановлювати розмір суддівської винагороди може тільки Закон. Відповідно це відноситься до компетенції та повноважень законодавця. Законодавець це питання вирішив на користь розміру прожиткового мінімуму - 2102 гривні.

Позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, оскільки заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік є неправомірною.

Обираючи належний спосіб захисту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", що складає 3028,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст. 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Приписами ч.4 ст.135 Закону передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в ст. 7, разом із встановленням на 01.01.2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022 та 2023 роки (абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст. 135 Закону №1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23.

З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п`ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч. 2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII, має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського апеляційного суду - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 по справі № 480/1803/24 - в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц