Постанова

від 20.11.2024 по справі 160/11908/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/11908/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024, (суддя суду першої інстанції Сліпець Н.Є.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/11908/24 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

УСТАНОВИВ:

08 травня 2024 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 181 863,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2023 році та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 181 863,69 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного суду. Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору посилався на нерелевантну практику Верховного Суду. З 2023 року скасований обов`язок подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів, відтак відсутні підстави для проведення перевірки органами Держпраці по цьому питанню.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

07.03.2024 позивачем до електронного кабінету відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 181 863,69 грн.

Згідно Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 1391 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 55, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 56, фонд оплати праці штатних працівників 252972397,60 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника 181863,69 грн, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 1, сума коштів адміністративно-господарської санкції 181863,69 грн.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, адже органами Держпраці не проведено перевірки дотримння відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Колегія суддів вирішуючи спір між сторонами виходить із наступного.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України «Про зайнятість населення».

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» випливає, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджені Форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, яким визначений механізм подання означеної форми звітності. Наказ набрав чинності 07.07.2022.

Пунктами 1.4., 1.5. Порядку № 827-22 встановлено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З 07.07.2022 року форма № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, стала нечинною.

З вказаної дати була відсутня чинна форма Інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджена Мінсоцполітики, за якою роботодавці мали подавати до державної служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування саме осіб з інвалідністю відповідно до вимог Пункту 2 Порядку подання звітів про зайнятість № 70.

02 червня 2023 року за № 553 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою було затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, безпосередньо пунктом 6 якого було встановлено, що роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Враховуючи дату набрання чинності цією постановою 09.06.2023 року, в період з 07.07.2022 року по 09.06.2023 року було відсутнє належне законодавче регулювання порядку подання роботодавцями до центру зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування особи з інвалідністю.

В свою чергу, листами КПТМ «Криворіжтепломережа» протягом 2023 року інформувало Криворізький міський центр зайнятості про наявність вакансій, які потребують укомплектування за сприянням Державної служби занятості.

Також, відповідач подавав до Криворізького міського центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, які передбачені для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як пояснює відповідача, що не спростовано матеріалами справи, Криворізький міський центр зайнятості направив на працевлаштування до відповідача 2 осіб з інвалідністю, яким протипоказана така робота. Підприємство протягом 2023 самостійно працевлаштувало 9 осіб з інвалідністю, 16 осіб з інвалідністю звільнилось.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий висновок щодо відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18.

З огляду на викладене, з урахування наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було доведено вжиття всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні статті 218 ГК України виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, натомість мотиви, з яких виходив суд при прийнятті рішення не в повній мірі відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 в адміністративній справі № 160/11908/24 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 в адміністративній справі № 160/11908/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Шлай

суддяН.П. Баранник