Постанова

від 25.11.2024 по справі 420/225/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/225/24

Головуючий І інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 29.02.2024р.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024р. ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Яровський», в якому просило суд стягнути з підприємства заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку пільгових пенсій за період з вересня 2021р. по грудень 2023р. в загальній сумі 66 816,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058 від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду» (затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663), у спірний період своєчасно не відшкодовує витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Представник відповідача, отримавши 22.01.2024р. ухвалу про відкриття провадження від 19.01.2024р., письмовий відзив до суду 1-ї інстанції з невідомих причин не надав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ГУ ПФУ в Одеській області - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ГУ ПФУ в Одеській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 66 816,72 грн. за період з вересня 2021р. по грудень 2023р.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Яровський» 28.03.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2024р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024р. дана апеляційна скарга - залишена без руху.

18.04.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Яровський» та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

23.05.2024р. до суду апеляційної інстанцій надійшов відзив, в якому представник позивача категорично заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі рішення суду 1-ї інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Яровський» зареєстрований як суб`єкт господарювання 14.03.2000р. та з дати реєстрації взятий на облік в ГУ ПФУ в Одеській області, як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем рекомендованими листами на поштову адресу відповідача направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з вересня 2021р. по грудень 2023р., призначених пенсіонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за Списком №2.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 за період з вересня 2021р. по грудень 2023р. за ТОВ «Яровський» складає 66816,72 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний адміністративний позов, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області та, як наслідок, наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, не погоджується із наведеними висновками суду попередньої інстанції та вважає їх необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, що склалися між учасниками даної справи регулюються Конституцією України, положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до ПФУ» (затв. постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1).

Так, ст.13 Закону №1788-XII визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до ПФУ, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б» - «з» цієї статті.

За змістом п.2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат ПФУ на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до ст.ст.13 і 14 Закону №1788-XII до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VІІІ та призначених відповідно до ч.ч.2 і 3 статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного ст.26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої ст.114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до п.п. «б» - «з» ст.13 Закону №1788-XII (щодо осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України) та у відповідності до ст.14 Закону №1788-XII до набрання чинності Законом №2148-VІІІ та після цієї дати у відповідності до п.п.2-8 ч.2 ст.114 вказаного Закону (щодо осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України) та ч.3 статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу, в абз.1 та 2 пп.2.1.1 п.2.1 Інструкції №21-1 визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) чи на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 визначено, що для платників, зазначених у пп.2.1.1 п.2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у пп.4 п.291.4 ст.291 глави 1 розділу XIV ПК України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону №1788-XII до набрання чинності Законом №2148-VІІІ та призначених відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV: особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. б-з ст.13 Закону №1788-XII та п.п.2-8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Відповідно до вимог п.6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як передбачено п.6.8 Інструкції №21-1, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п.6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган ПФУ за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку ст.13 Закону №1788-ХІІ та призначених відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, покладений на підприємства, які зобов`язані щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021р. у справі № 640/18421/19 наголосив, що підставою для відшкодування підприємством органам ПФУ витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Вищевикладене дійсно свідчить про обов`язок підприємств та організацій здійснювати покриття ПФУ витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком №2, а висновки суду 1-ї інстанції в цій частині є цілком вірними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Більше того, аналогічного правового висновку дійшов також Верховний Суд в постановах від 14.09.2022р. у справі №817/1943/17 та від 26.10.2022р. у справі №812/1231/17.

Водночас, надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача щодо підстав стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, колегія суддів не залишає поза увагою таке.

Так, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VІІ, яким внесено зміни до ПК України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів було виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним вище Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до 4 групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

У пп.4 п.291.4 ст.291 глави 1 розділу XIV ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на відповідні групи платників єдиного податку.

З-поміж інших, 4 (четверта) група включає сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або ж перевищує 75%.

Нормами абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР визначено коло осіб, що зобов`язані відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Так, абз.4 п.1 ст.2 цього Закону було передбачено, що для платників збору, визначених п.п.1 та 2 ст.1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV.

За змістом п.п.1,2 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що платники єдиного податку четвертої групи звільнені від обов`язку з відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.03.2020р. у справі №816/313/17, від 30.09.2021р. у справі №821/1065/16 та від 13.05.2020р. у справі №818/1073/16.

Наданими відповідачем довідками ГУ ДПС в Одеській області від 29.06.2021р., від 07.07.2022р. та від 27.03.2023р. підтверджується, що відповідач згідно з п.п.298.8.1 п.298.8 ст.295 ПК України у 2021р., 2022р. та 2023р. перебував на спрощеній системі оподаткування, підтвердивши свій статус платника єдиного податку четвертої групи.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій з вересня 2021р. по грудень 2023р.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення відшкодування витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій у спірний період, не ґрунтується на дійсних обставинах справи та, відповідно, правильному правозастосуванні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у повній мірі знайшли своє підтвердження.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яровський» - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 25.11.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко