Постанова

від 25.11.2024 по справі 400/5940/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5940/24

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 15.10.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 про закриття провадження у справі №400/5940/24

У С Т А Н О В И В :

25.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо не виплати ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 59680грн. 62коп.;

- стягнути з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 нараховану додаткову винагороду в розмірі 59680грн. 62коп. за березень, квітень та травень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор» на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №400/3776/23 не виплачено передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі 59680грн. 62коп. за березень, квітень та травень 2022 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 закрито провадження у справі №400/5940/24.

Приймаючи таке судове рішення окружний адміністративний суд, з посиланням на приписи п.4 ч.1 ст.238 КАС України, вказав про наявність рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №400/3776/23, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись із ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі №400/5940/24 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати спірний судовий акт, а справу направити до окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що предмет позову в справі №400/3776/23 не є тотожним по відношенню до даної справи.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що з 10.07.2018 ОСОБА_1 проходить службу в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень.

Уважаючи, що ОСОБА_1 має право на отримання передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі 59680грн. 62коп. за березень, квітень та травень 2022 року, він звернувся до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України з відповідним клопотанням.

Однак, листом від 28.03.2023 державною установою "Миколаївський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України було відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті такої винагороди.

Не погодившись із наведеною вище відмовою позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №400/3776/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор"? щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30000грн. за березень 2022 р., квітень 2022 р. і травень 2022 р.

Зобов`язано державну установу "Миколаївський слідчий ізолятор" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану",? відповідно до п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні вимоги про зобов`язання здійснити донарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 59680грн. 62коп. відмовлено.

Означений судовий акт набрав законної сили.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №400/3776/23 державною установою "Миколаївський слідчий ізолятор"?08.01.2024 донараховано на користь ОСОБА_1 невиплачені кошти в розмірі 59680грн. 62коп.

Однак, такі кошти на користь позивача не виплачено.

Предметом спору в даній справі №400/5940/24 є:

- визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень - державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» щодо не виплати ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 59680грн. 62коп.;

- стягнення з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 нараховану додаткову винагороду в розмірі 59680грн. 62коп. за березень, квітень та травень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.

Наведеними вище нормами установлено імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Умовами за наявності яких можливе застосування вищевказаної підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження у справі); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за відсутності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть повторно заявляти в суді аналогічні позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у даному випадку можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає ініціюванню заінтересованій особі у звертатися до суду з позовом за захистом прав свобод та охоронюваних законом інтересів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю ідентичні за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:

- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);

- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;

- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справі № 400/3776/23, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).

У постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

За наслідком співставлення учасників справ, предметів та підстав позовів, колегією суддів установлено, що повторно ініційований ОСОБА_1 у даній справі спір є тотожним спору стосовно якого наявне рішення суду у справі №400/3776/23, що набрало законної сили.

Апеляційний адміністративний суд вказує, що в даному випадку позивач фактично просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" додаткову винагороду за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р. та стягнути з відповідача обрахованої суми такої винагороди.

Метою повторно ініційованого позивачем спору є отримання передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., невиплата якої була предметом спору в справі №400/3776/23.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

В контексті вказаного слід також відмітити, що в судовому рішенні у справі №400/3776/23 надано оцінку діям державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор"? щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30000грн. за березень 2022 р., квітень 2022 р. і травень 2022 р.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє довід скаржника про те, що даний спір не є тотожним по відношенню до спору, який був предметом розгляду у справі №400/3776/23, адже як зазначено вище не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. При зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Установлені в межах даного апеляційного розгляду фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що спори у справі №420/3776/23 та справі №400/5940/24 є тотожними, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду стосовно необхідності застосування у даному випадку, передбачених п.4 ч.1 ст.238 КАС України, наслідків.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спірного питання.

Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.238, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 про закриття провадження у справі №400/5940/24 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов