Постанова

від 20.11.2024 по справі 640/17380/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17380/22 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

прокурор Вакулюк Д.С.

пр-к позивача Михайлюк-Філімонова Є.В.

пр-к відповідача Джумурат В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернувся з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», в якому просив суд:

- зобов`язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» привести захисну споруду цивільного захисту - сховище № 103822, що знаходиться за адресою: вулиця Пушкінська, 21 у Шевченківському районі міста Києва, у стан готовності до використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що систематичне невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди цивільного захисту - сховище № 103822 до стану готовності, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - КП) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

05 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Зокрема, в обґрунтування клопотання апелянт наполягає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту інтересів держави, оскільки підстави для звернення прокурора до суду відсутні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року призначено апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року до розгляду в судовому засіданні на 07 лютого 2024 року.

07 лютого 2024 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 28 лютого 2024 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року провадження у справі №640/17380/22 за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про зобов`язання вчинити певні дії - зупинено до набрання законної сили рішенням Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №260/4199/22.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі №640/17380/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про зобов`язання вчинити певні дії.

Призначено справу до апеляційного розгляду на 20.11.2024 року о 10:30 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань №5.

20 листопада 2024 року представником відповідача подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові докази по справі №640/17380/22.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022102100000066 від 23.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, під час досудового розслідування у якому встановлено, що на обліку у відділі з питань цивільного захисту Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: вул. Пушкінська, 21, м. Київ, перебуває сховище ІV класу № 103822 площею 196,4 кв.м, побудоване у 1954 році та розраховано на укриття 109 осіб, що підтверджується паспортом сховищ та обліковою карткою сховища та технічною характеристикою на нього, яке перебуває на балансі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва.»

Відповідно до акта комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 103822 від 06.10.2016; актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 103822 від 10.04.2017; актом комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 103822 від 24.01.2018; актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 103822 від 26.03.2019; актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 103822 від 21.03.2020; актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 103822 від 19.08.2022 органами ДСНС виявлено низку порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту: захисне приміщення сире та захаращене мотлохом, відсутні проти вибухові пристрої, відсутні пожежні крани та пожежні щити, відсутні первинні засоби пожежогасіння тощо) та неодноразово зобов`язано підприємство з метою приведення сховища у готовність до використання за призначенням вжити відповідні заходи, щодо усунення зазначених у актах недоліків, привести сховище у стан готовності за призначенням та виконати капітальний ремонт сховища.

Згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища № 103822 від 19.08.2022 станом на 19.08.2022 сховище № 103822 не готове до використання за призначенням.

Крім того, у акті перевірки від 06.10.2016 зазначено про необхідність проведення обстеження технічного стану захисної споруди згідно з Правилами обстеження технічного стану захисних споруд, затверджених наказом МНС від 21.12.2009 № 868/613, та надати копію технічного звіту.

Однак КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» і на даний час не усунуло виявлені під час перевірок порушення та не привело сховище № 103822 у належний стан.

На початок збройної агресії Російської Федерації проти України сховище № 103822 і надалі перебуває в неготовому стані до використання за призначенням, що підтверджується протоколом огляду приміщення від 28.09.2022, яким зафіксовано низку порушень законодавства щодо утримання та експлуатації споруди цивільного захисту, а саме: захисна споруда цивільного захисту по вул. Костянтинівська, 73 у м. Києві утримується та експлуатується у стані, що не дозволяє привести її у готовність до використання за призначенням у визначений законодавством термін; частина затворів дверей відсутня та непрацююча, повністю відсутні мотори та механізми живлення, відсутня каналізаційна система, запасні виходи не відчиняються, повністю відсутня вентиляційна система тощо.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо приведення у стан готовності захисної споруди № 103822 протиправною, заступник керівника прокуратури звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а зобов`язання відповідача привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту №103822, є належним та ефективним способом захисту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ч. 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону №1697-VII визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Приписами частини 3, 4 статті 5 КАС України зазначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Положення частини 3 та 4 статті 53 КАС України передбачають, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З огляду на вищенаведені правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави, представництво:

по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу;

по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

В обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом прокурор вказував на те, що невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту є порушенням державних інтересів та призводить до порушення встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, насамперед, в умовах збройної агресії російської федерації.

Прокурор зазначив, що в даних правовідносинах недобросовісна поведінка посадових осіб КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» щодо недотримання та порушення законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об`єкту цивільного захисту (захисних споруд) протягом тривалого часу призводить до загрози травмування та загибелі людей.

Прокурор посилався на те, що одним з основних завдань ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки. Відповідно до покладених завдань ДСНС здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.

Щодо права прокурора на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі ДСНС , колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, в якому, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловлено міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. Так, « в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо» (пункт 3).

Відповідно до частини 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України (в редакції станом на момент звернення прокурора до суду), контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі Положення) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2022 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Отже, на момент звернення прокурора до суду першої інстанції з даним позовом, законодавцем розширено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту щодо звернення до адміністративного суду та закріплено право на звернення з позовами з інших підстав, окрім тих, що прямо визначені пунктом 48 статті 17-1 КЦЗ України.

У розумінні статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та відповідно до наділених повноважень. Таким органом є ГУ ДСНС у м. Києві.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16, правовідносини в якій є подібними до тих, що склалися у справі, яка розглядається, зазначила, що звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі територіального органу ГУ ДСНС України про спонукання балансоутримувачів до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом №1697-VІІ повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі №820/4717/16 є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, а саме щодо стану готовності пунктів управління, захисних споруд і наявності планів цивільного захисту на особливий період і планів реагування на надзвичайні ситуації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача про відсутність в територіального органу ГУ ДСНС України повноважень на звернення до суду з таким позовом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що саме до компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень, віднесене завдання із захисту державних інтересів у вказаній сфері правовідносин.

Звернення прокурора до суду з цим позовом обумовлено бездіяльністю ГУ ДСНС у м. Києві, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації; тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

У постанові від 27 травня 2021 року у справі №520/5622/19 Верховний Суд у пункті 55 зауважив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що питання утримання захисної споруди (сховища) у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За положеннями ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Питання утримання захисної споруди (сховища) у готовому до використання стані є невід`ємною частиною інтересів держави з огляду на те, що держава зобов`язана захищати життя людини.

Порушених інтересів держави, що полягають у забезпеченні належного цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, є підставою для звернення до суду за їх захистом.

За таких обставин, твердження відповідача щодо відсутності підстав для звернення саме прокурора до адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління ДСНС України у м. Києві є безпідставними.

Що стосується суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку підставою для звернення позивача до суду стало невжиття відповідачем визначених законодавством заходів щодо приведення захисної споруди цивільного захисту населення сховища № 103822 у належний технічний стан, шо суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

Основним завданням сховища є захист людей, а тому такі безумовно повинні перебувати у належному стані, придатному для їх використання за їх цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 138 (далі Порядок № 138 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №138, балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі. Утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Згідно пункту 9 Порядку №138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Пунктом 10 Порядку №138 передбачено, що балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Відповідно до пункту 11 Порядку №138, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Наказом МВС України від 09.07.2018 року №579 затверджено Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, якими внормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту.

Пунктами 1 та 2 розділу І Вимог №579 передбачено, що цими Вимогами внормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди). Ці Вимоги призначені для використання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання - балансоутримувачами захисних споруд (далі - балансоутримувачі).

Пунктом 1 розділу ІІ Вимог №579 встановлено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно пункту 7 розділу ІІ Вимог №579, споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані.

Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Згідно пунктів 1-2 та 4 глави 2 розділу VI Вимог №579, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - нагляд).

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами.

Пунктом 8 глави 2 розділу VI Вимог №579 передбачено, що під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди, справність ДЕС, експлуатація в режимі захисної споруди протягом 6 годин з перевіркою роботи в режимі чистої вентиляції і фільтровентиляції (у сховищах).

Пунктом 9 глави 2 розділу VI Вимог №579 визначено, що за результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Як вбачається з висновків акту оцінки стану готовності захисної споруди з обліковим номером 103822 від 19.08.2022 року, захисна споруда знаходиться у стані не готового до використання за призначенням та потребує капітального ремонту.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що захисна споруда цивільного захисту сховище №103822, що розташоване за адресою: вулиця Пушкінська, 21 у Шевченківському районі міста Києва приведено у повну готовність до використання за призначенням та здатне забезпечити захист цивільного населення.

Таким чином наданими позивачем доказами доведено факт знаходження сховища №103882 у непридатному до використання за призначенням стані.

Згідно з пунктами 9, 10 Порядку №138 на відповідача, як балансоутримувача споруди цивільного захисту, покладено обов`язок забезпечення утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Незважаючи на зазначені приписи чинного законодавства, а також незважаючи на вимоги акту ГУ ДСНС у м. Києві від 19.08.2022 року щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» протягом тривалого часу не вживає належних заходів направлених на утримання захисної споруди сховища № 103822 в стані, який дає змогу використовувати її за призначенням.

З огляду на те, що обов`язок щодо утримання у належному стані захисної споруди сховища №103822 покладено саме на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», як на балансоутримувача зазначеної захисної споруди, колегія суддів вважає, що відповідач порушує приписи ст.32 КЦЗ України, що створює реальні ризики для життя і здоров`я населення в умовах військової агресії проти України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту у вигляді зобов`язання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховище № 103822, що знаходиться за адресою: вулиця Пушкінська, 21 у Шевченківському районі міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 22.11.2024р.)