Постанова

від 25.11.2024 по справі 460/1904/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1904/24 пров. № А/857/13159/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 460/1904/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Друзенко Н.В.,

дата ухвалення рішення 25.04.2024,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 25.04.2024,

В С Т А Н О В И В :

22.02.2024 Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (далі апелянт, позивач, ПАТ «Рівнеобленерго») звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2024 №1187/17-00-04-08-20 в частині застосування штрафу у сумі 260,35 грн, від 05.02.2024 №1168/17-00-04-08-20 в частині застосування штрафу у сумі 249,74 грн; від 05.02.2024 №1186/17-00-04-08-20 в частині застосування штрафу у сумі 4320,57 грн; від 05.02.2024 №1185/17-00-04-08-20 в частині застосування штрафу у сумі 463,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ч.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне діяння платника податку. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Втім, ПАТ «Рівнеобленерго» не здійснювало дії спрямовані на ухилення від сплати податку, більше того, Товариством здійснено всі дії, спрямовані на своєчасну сплату податків. Так, згідно банківської виписки, 24.05.2023 на рахунку Товариства, була накопичена достатня сума коштів для того, щоб забезпечити оплату орендної плати. Оплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за квітень 2023 року згідно податкових декларацій з плати за землю позивач виконав шляхом відправлення в банк платіжних інструкцій від 24.05.2023: №2004728618 на суму 4997,87 грн. (Головинський СР), № 2004728617 на суму 86427,44 грн. (Костопільська МР), №2004728616 на суму 5210,22 грн. (Малолюбашанська СР), №2004728615 на суму 9269,16 грн. (Деражненська СР). Платіжні інструкції отримані і прийняті до виконання банківською установою 24 травня 2023 року, а фактично виконані 01 червня 2023 року. Запізнення на 2 дні допущено не через дії/бездіяльність платника податків, а з причини не виконання банківською установою, а саме Філією Рівненське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». При цьому, банківською установою платіжні інструкції були проведенні із запізненням в зв`язку з тим, що Держфінмоніторингом 18.05.2023 прийнято рішення про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ «Рівнеобленерго». Про вищевказані обставини Товариству стало відомо з листів АТ «Державний ощадний банк України» від 26.05.2023 та ПАТ «МТБ БАНК» від 19.05.2023. Відповідно до наданої банківськими установами інформації видаткові операції зупинено строком до 20.06.2023 включно на підставі рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операції Державної служби фінансового моніторингу України №825 РЗ/2023 від 18.05.2023. В свою чергу, Товариство листом від 31.05.2023 повідомлено ГУ ДПС у Рівненській області про настання вищевказаних обставин. Рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операції відносно ПАТ «Рівнеобленерго» скасовано Держфінмоніторингом 31.05.2023. За наведеного Товариство було позбавлене можливості провести оплату податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб за квітень 2023 року вчасно з незалежних від нього обставин, а тому покладення на нього фінансової відповідальності є протиправним заходом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №460/1904/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що навіть якщо Податковий кодекс України, або інший нормативно правовий акт у певних випадках визнає податковим правопорушенням чітко визначене протиправне діяння платника податку, навіть за відсутності в таких його діях та/або бездіяльності вини, необхідно застосовувати підхід найвигідніший саме для платника податків, а не для контролюючого органу.

А відтак, доведення контролюючим органом вини ПрАТ «Рівнеобленерго» як це передбачено ч. ч. 112.1, 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України, є обов`язковою умовою для притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення Товариства.

Судом першої інстанції при вирішенні даної справи безпідставно взято до уваги висновки Верховного суду, які не є подібними до даних правовідносин, адже недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

В даній справі суд першої інстанції надає перевагу лише доводам відповідача зазначеним у відзиві на позовну заяву, які не підкріплені жодними доказами.

Однка, судом першої інстанції вказано, що належних та допустимих доказів позивачем на підтвердження факту відсутності вини та умислу, щодо несвоєчасної оплати податкового зобов`язання ПрАТ «Рівнеобленерго» не надано, при цьому відповідач, на думку суду першої інстанції, виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень.

Позивачем разом з позовною заявою було надано суду копії документів, що підтверджують факт здійснення ПрАТ «Рівнеобленерго» всіх можливих дій, спрямованих на своєчасну оплату податкового зобов`язання. Однак, ГУ ДПС не надано до суду жодних доказів, на підтвердження того, що у Товариства була можливість своєчасно сплатити податкове зобов`язання, в матеріалах справи відсутні докази того, що у ПрАТ «Рівнеобленерго» на момент зупинення видаткових фінансових операцій Державною службою фінансового моніторингу України був рахунок/ки, рух коштів по яким зупинено не було.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що у ПрАТ «Рівнеобленерго» була можливість здійснити сплату узгодженого зобов`язання з оформленням касового документу за платіжними операціями в готівковій формі.

У зв`язку з тим, що у Товариства були зупинені фінансові операції, позивач був позбавлений можливості не тільки здійснити оплату на відповідні банківські рахунки ГУ ДПС, а й здійснити фінансову операцію з оформленням касового документу та здійснити фінансову операцію по сплаті податкового зобов`язання готівкою.

Наведені вище обставини та аргументи, підтверджують той факт, що судом першої інстанції здійснено порушення норм процесуального законодавства, а саме засад змагальності сторін, надано перевагу аргументам відповідача без належних доказів чим порушення норми ст. ст. 9, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Суд першої інстанції за змістом оскарженого рішення взагалі виключає обов`язок контролюючого органу доведення вини платника податків у вчиненні останнім податкового правопорушення. Відтак, роблячи висновок про наявність в діях позивача умислу щодо несвоєчасної сплати грошового зобов`язання, суд І інстанції всупереч положенням КАС України тягар доказування поклав на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. В ході розгляду взагалі не досліджено та не проведено аналіз, чи мало товариство під час застосування до нього Державною службою фінансового моніторингу України санкцій у вигляді зупинення фінансових операцій в якийсь інший спосіб здійснити оплату податкових зобов`язань.

Крім того, не здійснено аналізу поведінки товариства та його дій спрямованих на оплату податкових зобов`язань, не встановлено чи здійснені позивачем дії спрямовані на сплату податкового зобов`язання є добросовісними та чи було позивачем допущено порушення оплати умисно та свідомо.

Крім того, апелянт висловив заперечення на ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі, оскільки, як вказує апелянт, для вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, вразі відсутності категорії справи в переліку встановленому ч. 6 ст. 12 КАС України, суд повинен виходити не лише зі своїх переконань а й враховувати вимоги ч. 3 ст. 257 КАСУ, чого зроблено не було

Рішення у даній справі постановлене 25.04.2024, тобто з порушенням строку встановленого ст. 258 КАС України, що також підтверджує те, що для вивчення всіх обставин було недостатньо строку встановленого для розгляду справ незначної складності, а обставини даної справи потребують детальному, а не поверхневому вивченню.

Отже, при розгляді даної справи не було всебічно та в повному обсязі досліджено обставини справи та не надано належну оцінку наданим позивачем доказам, а судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Апелянт просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №460/1904/24 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю..

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт допущення платником податків позивачем у справі порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання доведений, то відповідач правомірно нарахував йому за спірними податковими повідомленнями-рішеннями фінансові санкції у розмірі визначеному пунктом 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України.

Процедурних порушень при винесені спірних рішень податковим органом також допущено не було.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 17.11.2023 на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України у порядку визначеному п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України Головним управління ДПС у Рівненській області проведено камеральну перевірку ПАТ «Рівнеобленерго», за результатами якої складено акт №80/Ж5/17-00-04-08-16/05424874 від 04.01.2024 (а.с.10-12).

В акті зафіксовано порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: платником податків порушено термін сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за квітень 2023 року згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік (№9012240716, №9012240333, №9012241287, №9012241261 від 31.01.2023, №99103563749 від 08.05.2023) на загальну суму 105873,45 грн. із затримкою строків сплати 2 календарних дні.

18.01.2024 ПАТ «Рівнеобленерго» подало заперечення на акт камеральної перевірки, в якому вказало, що своєчасно сплатило узгоджені суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за квітень 2023 року, подавши 24.05.2023 відповідні платіжні інструкції, які не були своєчасно виконані банком по причині накладення арешту на всі банківські рахунки Товариства зі сторони Держфінмоніторингу (а.с.13-14).

До письмових заперечень платником податків долучено посвідчені копії таких документів, які позивачем долучені також і до матеріалів справи :

- виписка із системи Клієнт-Банк про залишок коштів на рахунку в Філії Рівненське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» станом на 24.05.2023 (а.с.44-51);

- платіжні інструкції від 24.05.2023 №2004728618 на суму 4997,87 грн. (Головинський СР), №2004728617 на суму 86427,44 грн. (Костопільська МР), №2004728616 на суму 5210,22 грн. (Малолюбашанська СР), №2004728615 на суму 9269,16 грн. (Деражненська СР), в яких зазначено дату і час отримання/приймання до виконання банківською установою та дату валютування - 24 травня 2023 року та фактичну дату і час виконання - 1 червня 2023 року (а.с.32-55);

- листи-звернення до Філії Рівненське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та відповідь №115.33-07/20804/2023 від 26.05.2023 (а.с.38-42);

- листи-звернення до ПАТ «МТБ БАНК» та відповідь №11/РВ1/15-11/02 від 19.05.2023 (а.с.34-37);

- лист №44-55/4611 від 31.05.2023, адресований ГУ ДПС у Рівненській області, про неможливість виконати податкове зобов`язання (а.с.43);

- лист - відповідь Держфінмоніторингу №3638/820-05 від 20.10.2023 (а.с.60-63).

За результатами розгляду поданого заперечення Головним управління ДПС у Рівненській області прийнято висновок та надано позивачу відповідь на заперечення №568/Ж12/17-00-04-08 від 02.02.2024, в якому доводи платника податків відхилено (а.с.16-19).

05.02.2024 Головним управління ДПС у Рівненській області на підставі акта камеральної перевірки та висновку про результати розгляду заперечень прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1187/17-00-04-08-20, яким ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 260,35 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012241261 від 31.01.2023 сума податкового боргу 5207,07 грн.)(а.с.21-23);

- №1185/17-00-04-08-20, яким ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 463,01 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012240333 від 31.01.2023 сума податкового боргу 9260,24 грн.)(а.с.25-27);

- №1168/17-00-04-08-20, яким ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 249,74 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012240718 від 31.01.2023 сума податкового боргу 4989,91 та №9103563749 від 08.05.2023 сума податкового боргу 4,87 грн.)(а.с.28-30);

- №1186/17-00-04-08-20, яким ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 4320,57 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012241287 від 31.01.2023 сума податкового боргу 86411,36 грн.)(а.с31-33).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Нормою пункту 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (п. 56.11. ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій (ст. 286 ПК України).

Пунктом 287.3. ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах є предметом камеральної перевірки.

Відповідно до акта про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (прерахування) податків, платежів, зборів №80/Ж5/17-00-04-08-16/05424874 від 01.01.2024, при перевірці використано подані до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, відомості ІКП платника податків ІС «Податковий блок», реєстри платежів до бюджету, інша податкова інформація відсутня.

Перевіркою встановлно порушення термінів сплати визначеного грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, код платежу 18010600, а саме:

-Головинська сільська рада: податкова декларація з плати за землю за 2023 рік №9012240716 від 31.01.2023, граничний термін сплати 31.05.2023, дата фактичної сплати 01.06.2023, сума податкового боргу, що сплачено 4989,91 грн, кількість днів прострочення 2; уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2023 рік №9103563749 від 08.05.2023, граничний термін сплати 31.05.2023, дата фактичної сплати 01.06.2023, сума податкового боргу, що сплачено 4,87 грн, кількість днів прострочення 2;

-Деражненська сільська рада: податкова декларація з плати за землю за 2023 рік №3012240333 від 31.01.2023, граничний термін сплати 31.05.2023, дата фактичної сплати 01.06.2023, сума податкового боргу, що сплачено 9260,24 грн, кількість днів прострочення 2;

-Костопільська міська рада: податкова декларація з плати за землю за 2023 рік №9012241287 від 31.01.2023, граничний термін сплати 31.05.2023, дата фактичної сплати 01.06.2023, сума податкового боргу, що сплачено 86411,36 грн, кількість днів прострочення 2;

-Малолюбашанська сільська рада: податкова декларація з лати за землю за 2023 рік №9012241261 від 31.01.2023, граничний термін сплати 31.05.2023, дата фактичної сплати 01.06.2023, сума податкового боргу, що сплачено 5207,07 грн, кількість днів прострочення 2.

В результаті проведеної камеральної перевірки встановлено, що позивач порушив вимоги п. 287.3 ст. 287 розділу ХІІ ПК України, а саме: порушив терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у 2023 році. Граничний термін сплати 31.05.2023, фактично спачено 01.06.2023.

У своїх запереченнях на вищевказаний акт перевірки позивач вказав, що оплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за квітень 2023 року згідно податкових декларацій з плати за землю №9012240716, №9012240333, №9012241287, №9012241261 від 31.01.2023, №9103563749 від 08.05.2023 в сумі 105873,45 грн товариство виконало шляхом відправлення в банк платіжних інструкцій від 24.05.2023 №2004728618 на суму 4997,87 грн (Головинська сільська рада), №2004728617 на суму 86427,44 грн (Костопільська міська рада), №2004728616 на суму 5210,22 грн (Малолюбашанська сільськ рада), №2004728615 на суму 9269,16 грн (Деражненська сільська рада).

Платіжні інструкції проведені по поточному рахунку із запізненням на 2 дні не через дії/бездіяльність позивача, а з причини невиконання банківською установою, внаслідок того, що 18.05.2023 Держфінмоніторингом прийнято рішення про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ Рівнеобленерго.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 124.1 статті 124 ПК України передує обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, колегія суддів зазначає таке.

Так, з 01.01.2021 набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17.12.2020 №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.

З цього моменту (01.01.2021) відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання регулюється статтею 124 ПК України.

Згідно з пунктом 124.1 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 112 ПК України серед іншого обставинами, які звільняють платника податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема є:

-вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів (пп.112.8.4.);

-вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125- 1 цього Кодексу) (пп.112.8.5) .

Однак, як слідує з матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів про наявність вини банківської установи та/або незаконного рішення контролюючого органу - Державної служби фінансового моніторингу позивач суду не надав.

Колегія суддів також зауважує, що Рівненське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» приймаючи до виконання платіжні інструкції №200472993, 200472994, 200472992 від 24.05.2023 і виконуючи їх 01.06.2023, з огляду на дію рішення Державної служби фінансового моніторингу про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ «Рівнеобленерго», діяла у порядку, передбаченому Законом України «Про платіжні послуги» №1591-IX від 30.06.2021 та Постанови Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» №163 від 29.07.2022.

Повноваження Державної служби фінансового моніторингу визначено Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №361-IX від 06.12.2019.

При цьому, апелянтом не надано доказів протиправності рішення про зупинення фінансових операцій по рахунках, що належать ПАТ «Рівнеобленерго» в контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №361-IX від 06.12.2019.

Висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України Верховний Суд сформулював у постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21.

Згідно позиції Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

Тому, враховуючи вищевикладену усталену позицію Верховного Суду, приписи статті 124 ПК України в редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17.12.2020) підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на відсутність спору про порушення позивачем строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України із застосуванням штрафних санкцій визначеної вказаною нормою.

Позиція щодо порядку застосування пункту 124.1 та пункту 124.2 статті 124 ПК України також викладена у постанові ВС від 23.01.2024 у справі № 160/17160/21 та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції.

Щодо правомірності розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, то відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України до справ незначної складності належать справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом «Про Державний бюджет України на 2024 рік», становить 3028 грн.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує суму 302800 грн (3028х100) є таким, що відноситься до справ незначної складності.

Частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зокрема:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки в межах цієї справи предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення на загальну суму 5293,67 грн, ця справа ідноситься до справ незначної складності.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивач звертався до суду першої інстанції з клопотаннями/заявами про розгляд справи у порядку загального позовного провадження чи розгляду справи у відкритому судовому засіданні чи інших заяв/клопотань, у яких покликався би на обставини, які виключають можливість розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Вказане свідчить про наявність правових підстав для відкриття та призначення цієї справи до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження

А як наслідок, суд першої інстанції підставно відкрив провадження та здійснив розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №460/1904/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк