ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4310/24 пров. № А/857/24152/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 300/4310/24 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Нива" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-ФранківськРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМикитюк Р.В.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Фермерське господарство Нива (далі також, позивач - ФГ Нива), 29.05.2024 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі також, відповідач - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), Державної податкової служби України (далі також, відповідач - ДПС України), в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.07.2023 №9228012/03753071 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 22.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 22.06.2023 на суму 675 000,00 грн, в тому числі ПДВ 112 500,00 грн, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 300/4310/24 обумовлений адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 21.07.2023 №9228012/03753071 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 22.06.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ - 43005393, Львівська площа, 8, місто Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Фермерського господарства Нива (код ЄДРПОУ 03753071, вул. Шавченка Тараса, 117, с. Тростянець, Калуський район, Івано-Франківська область, 77512) податкову накладну №1 від 22.06.2023, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Фермерського господарства Нива (код ЄДРПОУ 03753071, вул. Шевченка Тараса, 117, с. Тростянець, Калуський район, Івано-Франківська область, 77512) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач- Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, а причини наведені позивачем не є непереборними та об`єктивними обставинами за яких позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права. Крім того вказує, що позивачем сформовано податкову накладну №1 від 22.06.2023, проте відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена, оскільки ФГ Нива відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку із чим позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної. Позивачем подано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №4 від 10.07.2023, при цьому кількість додатків, доданих до нього 1, серед них: видаткова накладна №480 від 27.04.2023, платіжна інструкція №9 від 26.04.2023 та платіжна інструкція №210 від 27.04.2023. Надалі регіональна комісія Головного управління ДПС в Івано-Франківській області прийняла рішення №9228012/03753071 від 21.07.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 22.06.2023 в ЄРПН, причиною відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Вказує, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатній обсяг документів для реєстрації податкової накладної. Також суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду наведені позивачем є поважними у зв`язку з чим позивачу поновлено строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ФГ Нива зареєстровано 09.09.1992 та основною діяльністю ФГ Нива на даний час є розведення свійської птиці (Код КВЕД 01.47), а також позивач займається змішаним сільським господарством (Код КВЕД 01.50) (а.с.19-20).
Для провадження господарської діяльності ФГ Нива орендує частину нежитлового приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення №1 від 03.04.2023 за адресою: вулиця Шевченка Тараса, будинок 117, село Тростянець, Калуський район, Івано-Франківська область (а.с. 39-40).
Також ФГ Нива користується основними засобами для здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме: системою кормління, системою поїння, системою транспортування корму згідно договору №2 від 03.04.2023 (а.с. 41-42).
Потужності позивача за згаданою адресою зареєстровані у встановленому порядку згідно наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 19.04.2023 №145 (а.с. 44).
Як свідчать матеріали справи, одним із основних видів діяльності ФГ Нива, є вирощування курей. Для закупівлі курчат позивачем укладено договір поставки з ТОВ АГІДЕЛЬ (код ЄДРПОУ 32498835), зокрема договір поставки №20/04/23-2 від 20.04.2023 (а.с. 45-46).
06.06.2023 між ФГ Нива (Постачальник) та ТОВ К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД (Покупець) (код за ЄДРПОУ 39266874) укладено договір поставки №П-74/0606/23 (а.с. 37-38). Фермерське господарство Нива зобов`язалось поставити покупцю вирощену власними силами свійську птицю, тобто кури свійські, живі (код УКТЗЕД 0105) (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, партією вважається кількість продукції поставленої на підставі сформованої постачальником накладної відповідно до заявки покупця.
На виконання вказаного договору, ФГ Нива поставило ТОВ К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД свійську птицю, тобто кури свійські, живі у кількості 15 000 шт., у зв`язку із чим було складено податкову накладну №1 від 22.06.2023 (а.с. 26).
При спробі 30.06.2023 реєстрації в Єдиному реєстрі вказаної податкової накладної, позивачем отримано квитанцію №9156979936, в якій зазначено, що податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуги 0105 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 27).
На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України ФГ Нива направлено податковому органу для розблокування податкової накладної №1 від 22.06.2023 повідомлення, зокрема 10.07.2023 повідомлення про надання пояснень, а також первинні документи, зокрема, видаткову накладну №480 від 27.04.2023, платіжну інструкцію №9 від 26.04.2023 та платіжну інструкцію №10 від 27.04.2023, що не заперечується відповідачем.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що позивач 10.07.2023 та 12.07.2023 надсилав податковому органу й інші документи (накладну щодо курчат, ТТН, Ветеринарне свідоцтво, договір щодо кормів, ТТН на отримання кормів, договір, укладений із ТОВ Агідель (постачальником позивача)), однак відсутні відомості щодо доставлення їх до податковому органу (а.с. 30-34).
13.07.2023 відповідач знов направив повідомлення про необхідність надання копій документів (а.с. 109-110).
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 21.07.2023 №9228012/03753071 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 22.06.2023, у зв`язку із ненаданням/частковим наданням платником податків додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/ або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку (а.с. 17).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Досліджуючи доводи скаржника з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, колегією суддів ураховано, що пунктом 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України врегульовано питання оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Слід зазначити, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування не є рішенням про нарахування грошового зобов`язання в розумінні ст.102 та п.56.18. Податкового кодексу України, якими встановлюється право та строки оскарження рішень про визначення грошових зобов`язань, а тому для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п. 56.18 та ст.102 ПК України, застосовується загальний строк звернення до суду шестимісячний строк (три місяці у разі адміністративного оскарження), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, сформульовано у постанові Верховного Суду, прийнятої у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року за справою №640/20468/18.
Верховний Суд звернув увагу, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Верховний Суд у постанові №640/20468/18 від 11.10.2019 сформував такий правовий висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частини 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
З матеріалів справи убачається, що про наявність оскаржуваного рішень Комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області №9228012/03753071 від 21.07.2023, позивач дізнався 21.07.2023 року, оскільки вказане рішення надсилається на адресу платника податків у день його прийняття.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним і скасування рішення комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області №9228012/03753071 від 21.07.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних закінчився 21.01.2024 року.
З адміністративним позовом щодо оскарження вказаного рішення позивач звернувся зі збігом майже 10 місяців, а зокрема 28.05.2024 року, що вказує на пропуск шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 за справою №0940/2276/18 визначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строків, покликаючись на введення в Україні воєнного стану, численних обстрілів, перебоїв з енергопостачанням та перебоїв в роботі підприємств та установ, а також на правовий висновок Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22. Також позивач послався на активну життєву позицію керівника Фермерського господарство Нива, яка виразилась у волонтерстві та допомозі ЗСУ.
Суд першої інстанції зважив на вказане клопотання позивача та визнав приведені позивачем причини поважними та поновив йому строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку такому судовому рішенню та висновкам, колегією суддів ураховано, що за змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 за справою №990/102/22:
«…введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного станув Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Крім того, колегією суддів ураховано, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та безперервно здійснював свою діяльність протягом 2023 -2024рр, також суд не здобув доказів (а позивач їх не надав), які б свідчили про зупинення роботи установ, підприємств та організацій на території Івано-Франківської області у період 2023-2024 рр у зв`язку із введення воєнного стану. Також позивачем не надано доказів тривалої відсутності енергопостачання на території Івано-Франківської області у період десяти місяців, а зокрема з 21.07.2023 року по 28.05.2024 року. Стосовно ж воєнного стану та обстрілів, то територія Івано-Франківської області не знаходиться в зоні активного ведення бойових дій, а обстріли вказаної території носять вкрай періодичний та не тривалий характер, який не призводить до неможливості ведення господарської діяльності та захисту порушених прав юридичними особами, які знаходяться на її території.
Окрім вказаного колегією суддів відхиляються доводи позивача, які стосуються застосування до даних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, позаяк такі висновки стосуються інших фактичних обставин справи, а зокрема у пункті 50 вказаного судового рішення зазначено: «Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення (т. 1, а.с. 31) та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України».
У даному випадку позивачем є юридична особа- Фермерське господарство Нива, а його керівник не є учасником бойових дій.
Водночас колегія суддів зазначає, що діяльність юридичної особи не може залежати від обставин волонтерської діяльності його керівника, позаяк відсутність керівника повинно супроводжуватися наданням повноважень іншій особі на представництво інтересів такої юридичної особи в тому числі і перед контролюючими органами та судовими органами (подання звітності, сплата податків, звернення до суду, тощо). При цьому судом ураховано, що позивачем не надано жодних доказів, які свідчили б про перебування керівника позивача в зоні ведення бойових дій або в інших небезпечних, недоступних місцях впродовж усього терміну десяти місяців підряд, а зокрема з 21.07.2023 року по 28.05.2024 року, що унеможливлювало ним призначення уповноваженої особи на представництво інтересів Фермерського господарства Нива, або звернення до суду з цим позовом у межах установленого строку.
Такі доводи скаржника та висновки суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі №440/15583/23, відповідно до якого: «Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках».
Як підсумок колегія суддів зазначає, що указані позивачем обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно ураховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку. Так зазначена позивачем обставина, щодо ведення волонтерської діяльності керівником та представництва інтересів позивача лише ним, як однією посадовою особою не може вважатися поважною причиною пропуску строку у межах цієї справи. Адже неналежна організація процесу з оскарження рішень контролюючих органів з боку відповідальних осіб та невиконання позивачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити поновлення строків на звернення до суду з цим адміністративним позовом, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підсумовуючи викладене колегія суддів зазначає, що приведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не є такими, що відносяться до об`єктивних непереборних обставин, які не залежали від волі позивача, як юридичної особи та її керівника.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.
Інших об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом в установлені строки, в ході апеляційного розгляду скарги позивачем не приведено та не підтверджено їх наявність належними доказами.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині, визначені у ст. 319 КАС України, а зокрема частиною 1 вказаної статті установлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п.8 ч. 1 ст. 240 КАС, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 та 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям постанови про залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами якеі стосуються суті справи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 319, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 300/4310/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Фермерського господарства "Нива" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії у справі №300/4310/24 - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2024 |
Оприлюднено | 27.11.2024 |
Номер документу | 123280816 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні