Постанова

від 25.11.2024 по справі 380/5185/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5185/24 пров. № А/857/15468/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.,

суддівОнишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/5185/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя в суді першої інстанції Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» (далі також ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також ГУ ДПС у Львівській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі також ДПС України, відповідач 2), та просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації :

-№10026252/44477518 від 28.11.2023 про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №76 від 24.11.2022;

-№10026146/44477518 від 28.11.2023 про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №78 від 22.11.2022;

-№10026251/44477518 від 28.11.2023 про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №83 від 24.11.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №76 від 24.11.2022, податкову накладну №78 від 22.11.2022, податкову накладну №83 від 24.11.2022, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ, датою їх первинного подання на реєстрацію.Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 вищевказаний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області 28.11.2023 №10026252/44477518 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» за №76 від 24.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» №76 від 24.11.2022, датою подання її на реєстрацію.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області 28.11.2023 №10026146/44477518 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» за №78 від 22.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» №78 від 22.11.2022, датою подання її на реєстрацію.

Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області 28.11.2023 №10026251/44477518 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» за №83 від 24.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» №83 від 24.11.2022, датою подання її на реєстрацію.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» судовий збір в розмірі 3633,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» судовий збір в розмірі 3633,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

23 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява, в якій просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України судові витрати, які сплачено позивачем у зв`язку з розглядом справи, а саме: 3600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» (вул. Стрийська, 32А, с. Сокільники, Львівська область, 81130, ЄДРПОУ 44477518) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000, 00 грн.

Стягнуто з Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» (вул. Стрийська, 32А, с. Сокільники, Львівська область, 81130, ЄДРПОУ 44477518) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000, 00 грн.

У решті частини вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг, а також вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

За змістом ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За правилами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: копію договору від 03.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги, копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.05.2024, копію платіжної інструкції №2639 від 21.05.2024.

Актом приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21.05.2024 підтверджується надання клієнту таких послуг:

- надання попередньої консультації 1200 грн (1 год);

- складання позовної заяви - 2400 грн (2 год);

- загалом 3600 грн. (3 год).

Згідно з платіжною інструкцією від 21.05.2024 №2639 позивач здійснив оплату за договором від 03.01.2024 у розмірі 3600,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вищевказаного закону).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Дослідивши надані докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи із критеріїв, визначених КАС України, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є не співмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому вірним є висновок суду про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката та відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області в сумі 1000, 00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в сумі 1000, 00 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/5185/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник