Рішення

від 14.11.2024 по справі 922/2854/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ХарківСправа № 922/2854/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Корж А.О., адвокат.

відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу в порядку загального позовного провадження

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1», місто Дніпро,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1», про стягнення основної заборгованості у сумі 839 720,44 грн., 3% річних у сумі 20 511,11 грн., та індексу інфляції у сумі 37 989,00 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

19.08.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2854/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлений у відповідних ухвалах суду, які містяться у матеріалах справи.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 14.11.2024 року надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.11.2024 року, як і попередні засідання суду, не з`явився.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Зокрема, за змістом частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 49098, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок 98. Саме на вказану адресу судом направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, у відповідності до якої останньому встановлювався строк на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові. Проте, конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є днем вручення судового рішення (в широкому тлумаченні цього слова) за яким рахується 15-дениий строк на формування відзиву.

Іншої адреси місця знаходження відповідача суду не повідомлено, на момент відкриття провадження у справі та на протязі розгляду справи, останній не був зареєстрований в системі «Електронний Суд».

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні по розгляду справи по суті, явка останнього не була визнана обов`язковою, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

В судовому засіданні 14.11.2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

Як вказує позивач, 01.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1» (відповідач/споживач) погодилось із умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви - приєднання, яка слугує додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.09.2020 року за № 612/4992 із додатком по інформації щодо об`єктів споживача, які споживають електроенергію на умовах комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору).

Додатком до заяви-приєднання слугує Інформація щодо об`єктів споживача, у відповідності до якої адресою об`єктів, по яких надходить електрична енергія є місто Харків вулиця Качанівська будинок 19.

Таким чином місце виконання договору є адреса електроустановок споживача (відповідача у справі), до якої постачається електрична енергія, а саме - місто Харків.

Згідно з умовами даного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).

За змістом пунктів 5.1, 5.8 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 5.9 та 5.13 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальником. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.

Так, відповідно до пункту 3 комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (далі за - текстом комерційна пропозиція) розрахунковим періодом є календарний місяць, а пунктом 4 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Позивач вказує, що на виконання умов договору, у лютому 2022 року - травні 2024 року здійснював постачання на користь споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1») електроенергії, про що позивачем були сформовані акти приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року - травень 2024 року та рахунки на оплату електричної енергії нараховану за вказані періоди, які надіслано споживачу поштовим зв`язком, що підтверджується копіями списку згрупованих відправлень та фіскальних чеків, які додані до матеріалів справи.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, а також відсутності повної сплати послуг з наданої електричної енергії позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу похідні вимоги за період з лютого 2022 року - травень 2024 року.

Як вказано вище, відповідач не скористався правом на формування заперечень щодо доводів викладених у позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Cудом встановлено з відкритого офіційного джерела Міністерства юстиції України - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що місце знаходження відповідача є: 49098, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок 98.

За нормою частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Позивачем визначена підсудність за місцем виконання договору № 612/4992 від 01.09.2020 року, (електроустановки споживача, до якої поставляється електрична енергія, а саме: місто Харків, вулиця Качанівська, будинок 19), а відтак позов, на підставі частини 5 статті 29 ГПК України, підсудний господарському суду Харківської області.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», а Акціонерна компанія «Харківобленерго» виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 312 тут і далі в редакції на момент виникнення правовідносин).

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 312 передбачено, що Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Так, публічний договір та комерційні пропозиції до нього розміщені на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут за посиланням - zbutenergo.kharkov.ua.

За матеріалами справи встановлено, що 31.08.2020 року відповідач звернувся до ПрАТ "Харківенергозбут" листом за № 34 у відповідності до якого просив укласти договір на постачання електричної енергії, за адресою точок обліку по вулиці Качанівська, будинок 19. При цьому у верхній частині цієї заяви відповідачем було зазначено власні реквізити, а саме: Юридична адреса: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 94-В Поштова адреса: 61145, м .Харків, вул. Сухумська, 24 тел. 720-96-88, 720-96-90; e-mail: cwkx-cwey@ukr.net.

На підставі отриманого листа, яким відповідач як споживач висловив намір укласти Договір та повідомив свої реквізити, було сформовано та внесенно відповідні дані щодо адреси листування до інформації по особовому рахунку.

01.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1» погодилась із умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви - приєднання, яка слугує додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.09.2020 року за № 612/4992 із додатком по інформації щодо об`єктів споживача, які споживають електроенергію на умовах комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору).

Додатком до заяви-приєднання слугує Інформація щодо об`єктів споживача, у відповідності до якої адресою об`єктів, по яких надходить електрична енергія є місто Харків вулиця Качанівська будинок 19.

Таким чином місце виконання договору є адреса електроустановок споживача (відповідача у справі), до якої постачається електрична енергія, а саме - місто Харків.

При цьому судом встановлено, що відповідач приєднався до умов Договору за вказаними у заяві об`єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", на умовах Комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.

Таким чином, судом встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 612/4992 від 01.09.2020 є укладеним, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлово-господарського обслуговування -1" (відповідач у справі) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач у справі).

Відповідач у період з липня 2021 року по серпень 2021 року та у лютому 2022 року та у червні 2024 року сплачував позивачу грошові кошти із посланням на договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.09.2020 року за № 612/4992, ( платіжні інструкції №815 від 08.07.2021, № 831 від 19.07.2021, № 866 від 11.08.2021, № 868 від 11.08.2021, № 1099 від 11.02.2022, № 599915801 від 18.06.2024 відповідно) чим додатково підтвердив факт акцептування умов публічного договору із позивачем.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1 цього договору визначено, що цей договір споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач), постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного договору України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов`язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору).

Так, за умовами Комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору) розрахунковим періодом є календарний місяць.

Позивач, на виконання умов договору, у лютому 2022 року - травні 2024 року року здійснював постачання на користь споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба житлово-господарського обслуговування-1») електроенергії, про що позивачем були сформовані рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року - травень 2024 року та рахунки на оплату електричної енергії нараховану за вказані періоди, які надіслано поштовим зв`язком, що підтверджується копіями списку згрупованих відправлень та фіскальних чеків, які додані до матеріалів справи.

Рахунки та Акти приймання-передачі електричної енергії за спірні періоди було відправлено засобами поштового зв`язку на поштову адресу зазначену Споживачем особисто.

Пунктом 4 комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору) передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

З огляду на дату надіслання відповідачу виставлених позивачем рахунків та строк оплати, визначений в комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти, що утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, і є невід`ємним додатком до договору, (5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка), строк оплати за сформованим позивачем у лютому 2022 року - травні 2024 року рахунку за спожиту електричну енергію, є таким, що настав.

Як вказує позивач, у відповідача у період з лютого 2022 року по травень 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 839 720,44 грн., яка обліковується за останнім. На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 839 720,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до пункту 7 комерційної пропозиції № 6 для установ та організацій, які мають об`єкти утримуються за рахунок коштів (внесків) населення (є невід`ємним додатком до договору) у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Позивачем нараховано 3% річних у сумі 20511, 11 грн. за період з 20.07.2022 по 31.05.2024; інфляційні витрати у сумі 37 989, 00грн. за період з вересня 2022 року по липень 2023 року та з жовтня 2023 року по травень 2024 року. Розрахунки зазначених сум позивачем додано до позовної заяви.

Позивачем скеровано відповідачу рахунки 3% річних та інфляційних засобами поштового зв`язку, про що містяться докази в матеріалах справи.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та сум прострочення оплати спожитої електричної енергії, суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума похідних вимог, охоплених статтею 625 Цивільного кодексу України, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача 3% річних у сумі 20 511,11 грн., та індексу інфляції у сумі 37 989,00 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлені договором строки, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року «Справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлово-господарського обслуговування-1" (49098, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок 98, ідентифікаційний код юридичної особи 41751803) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованість у сумі 839 720,44 грн., 3% річних у сумі 20 511,11 грн., та індексу інфляції у сумі 37 989,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 778,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" листопада 2024 р.

Суддя В.С. Юрченко

справа № 922/2854/24