Рішення

від 15.11.2024 по справі 926/1068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1068/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. Конституційна, 69, код ЄДРПОУ 02910120)

в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)

до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» (58029, м.Чернівці, проспект Незалежності, 86А, кв.85, код ЄДРПОУ 38646880)

про звільнення земельної ділянки від об`єкта незавершеного будівництва

Представники сторін:

від прокуратури - Балицька Р.С.;

від позивача - Фуркал С.О. - представник;

від відповідача - Пустовіт І.Я. - адвокат.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» про звільнення земельної ділянки від об`єкта незавершеного будівництва.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем норм земельного законодавства, оскільки на земельних ділянках, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га розташований об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК «ЖБК Захисник 37» за номером 1774774973101.

Однак, як зазначає прокурор, дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а наявний об`єкт незавершеного будівництва порушує право власності територіальної громади м. Чернівці на землю, позбавляє Чернівецьку міську раду права користування та розпорядження цими земельними ділянками, а тому, прокурор просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об`єкта незавершеного будівництва, а саме, знесенням вищевказаних об`єктів нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Відповідачем 19.08.2024 подано відзив, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні повністю. При цьому, відповідач посилається на те, що реєстрація права власності за ОК «ЖБК Захисник 37» на незавершене будівництво, що розташоване на власній на той момент земельній ділянці, відбулася правомірно та у відповідності до вимог законодавства. Крім того, відповідач просить застосувати строки позовної давності.

06.09.2024 через систему «Електронний суд» прокурором подано відповідь на відзив (вх.№2679), в якій прокурор просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання письмових пояснень чи заперечень на предмет спору не скористався, жодних письмових заяв до суду не подав.

2. Рух справи

15.04.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1068.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.05.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2024 продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позов та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.06.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.06.2024.

14.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представниці відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1594).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №600/2301/24-а, яка розглядається Чернівецьким окружним адміністративним судом.

10.07.2024 у зв`язку із поданням прокурором апеляційної скарги №15-149вих-24 від 21.06.2024 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2024 матеріали справи №926/1068/24 направлено на адресу Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.06.2024 скасовано, справу №926/1068/24 направлено для продовження розгляду.

29.07.2024 матеріали справи №926/1068/24 повернуто на адресу Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2024 призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 19.08.2024.

19.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2024 відкладено розгляд справи по суті на 07.10.2024.

07.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.10.2024 відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2024.

06.11.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2024.

На призначений день розгляду справи прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову вказуючи на його необґрунтованість.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

06.02.2015 обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Рівненській, 7-Б за №943/15.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 у справі №926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано п.1.2 та п.3 рішення 36 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №877 від 30.05.2013 «Про надання юридичним особам дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» (код 38646880) на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 ; а також право на отримання інших вихідних даних на проектування об`єкта містобудування та здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному законодавством; визнано незаконним та скасовано п.27 рішення 55 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №1361 від 25.09.2014 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок», яким затверджено проект відведення та передано безплатно у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» (код 38646880) земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, звільнення та повернення земельної ділянки - провадження у справі припинено оскільки відповідачем 17.05.2016 відчужено спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,2596 га на дві земельні ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та кадастровим номером 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га після чого передала новоутворені земельні ділянки у власність обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2019 у справі №926/1497/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та постановою Верховного Суду від 10.11.2020 задоволено позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці, до обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив Захисник 37» та витребувано земельні ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_1 під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, із володіння обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив Захисник 37» на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

На підставі вказаного рішення суду 11.12.2019 за територіальною громадою м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на новоутворені земельні ділянки.

В процесі розгляду справи №926/1497/18, а саме 14.02.2019, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвала повідомлення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» про початок виконання будівельних робіт за адресою місцезнаходження спірних земельних ділянок (кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 та 7310136300:11:005:0023).

27.02.2019 за обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом (відсоток готовності 5%), що знаходиться на спірних земельних ділянках, які є предметом спору - кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га) за адресою: АДРЕСА_1.

4. Позиція суду по суті спору.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає.

Згідно з положеннями статтей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

У даній справі прокурор просить суд винести рішення про звільнення обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0.136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0.1236 га від об`єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1774774973101 шляхом його знесення та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №373201751 від 08.04.2024 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0.136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0.1236 га перебувають у власності територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Крім того, з даної інформаційної довідки встановлено, що на даних земельних ділянках розташований об`єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, який не є об`єктом житлової нерухомості з відсотком готовності 5%. Власником даного об`єкту значиться обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37».

Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи відсутність буд-яких договірних правовідносин між сторонами, відповідач використовує спірні земельні ділянки позивача без установлених законом підстав, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 Цивільного кодексу України.

Разом із тим у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права приватної власності відповідача на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5%, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 яка, з урахуванням вимог ч.4 ст.236 ГПК України, підлягає врахуванню під час розгляду справи, вказала, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Законом №1952-IV). За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону №1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідача на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

У частині першій статті 14 Закону № 1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Тобто, узагальнюючи викладене, враховуючи обов`язковість наявності судового рішення для вчинення реєстраційних дій, для усунення для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками, вірним є заявлення позовної вимоги про скасування державної реєстрації об`єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зокрема вказала, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Отже, з огляду на встановлені обставини справи про те, що на земельних ділянках, які належать на праві власності позивачу, знаходиться об`єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5% та який зареєстрований на праві власності за відповідачем, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 та від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 та те, що саме по собі задоволення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об`єкта не відновить права власника земельних ділянок, оскільки відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є пред`явлення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об`єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та скасування державної реєстрації об`єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п. 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 155)).

З урахуванням вищезазначеного, оскільки прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про скасування державної реєстрації об`єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру, обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення права позивача як власника земельних ділянок на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.

5. Висновки за наслідками розгляду справи

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір залишити за прокурором у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Микола ГУРИН

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.