Ухвала

від 25.11.2024 по справі 120/15597/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

справа №120/15597/23

адміністративне провадження №К/990/44389/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року

у справі №120/15597/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року. Крім того позивач вказує, що він набув право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01 березня 2018 року по 04 червня 2018 року включно, з розрахунку 4042,02 гривні на місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

До Суду надійшла повторна касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №120/15597/23.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 19 серпня 2024 року Сьомим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 18 вересня 2024 року, а скаргу подано втретє 19 листопада 2024 року.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що скаржник вже двічі звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами. Проте, ухвалами Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року та 14 листопада 2024 року касаційні скарги повернуто, у зв`язку з не виконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Проаналізувавши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає наступне.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов`язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.

Як встановлено судом з відомостей КП «ДСС», 21 серпня 2024 року не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями скаржником подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу скаржника залишено без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання, в якому повторно просив звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Верховний Суд ухвалою від 10 вересня 2024 року відмовив ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року повернуто касаційну ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №120/15597/2, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 29 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху.

14 жовтня 2024 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року залишив без руху.

При цьому, Судом знову ж таки було встановлено наступні недоліки касаційної скарги, а саме: відсутність документа про сплату судового збору, доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України, доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України, а також відсутність клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, документу про сплату судового збору.

Тобто звертаючись повторно з касаційною скаргою відповідачем так і не усунув недоліки касаційної скарги, які були встановлені Верховним Судом при первинному зверненні, навіть, в частині надання доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Так, на виконання вимог ухвали від 23 жовтня 2024 року, скаржник направив до суду клопотання, в якому повторно просив звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.

Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення строку сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №120/15597/23 повернуто особі, яка її подала.

19 листопада 2024 року до Суду надійшла третя касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №120/15597/23. При цьому, скаржником знову ж таки не додано документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Суд звертає увагу, що установа чи організація, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Проте неодноразове не виконання вимогу ухвали про залишення касаційної скарги без руху, свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналіз матеріалів касаційної скарги також свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності сплати судового збору.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зменшення, звільнення або відстрочення судового збору.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити/розстрочити сплату судового збору.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору, відстрочити або зменшити розмір сплати судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Суд вкотре зазначає, що особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2023 році, судами було задоволено вимогу майнового характеру.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2684 грн 00 коп.

Частиною третьою статті 4 Закону України №3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 1717,76 грн.

Також, відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Скаржником подано касаційну скаргу за допомогою підсистеми «Електронний суд» проте, доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, зокрема позивачу, з урахуванням положень статті 44 КАС України Суду не надано.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, документу про сплату судового збору, а також доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Реквізити для сплати судового збору:

ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ :

1. Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання відстрочення сплати судового збору.

2. Визнати неповажними, зазначені ІНФОРМАЦІЯ_2 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

3. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №120/15597/23 - залишити без руху.

4. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:

- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів;

- доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

6. У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду