Рішення

від 23.05.2024 по справі 458/586/23

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання - Матківська Р.Р.,

Справа № 458/586/23

Провадження №2/458/15/2024

за участі сторін цивільного провадження:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Миньо М.М.,

відповідачка ОСОБА_2 не прибула,

представник відповідачки адвокат Буняк Д.М.,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, повноважні представники ОСОБА_3 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, повноважні представники ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів стороною позивача по справі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.06.2023 року в Турківський районний суд Львівської області через свого представника - адвоката Миня М.М. звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею, в якій просить зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, оформленого відповідним протоколом від 28.06.2023 року, для розгляду цієї справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І.

Предметом заяви є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом .

Також суди повинні виходити з того, що правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002, від 07.05.2002 року № 8-рп/2002, від 22.06.2004 року № 13-рп/2004.

Ч.ч.1,2 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.

У зв`язку з вищевказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23, 27, 28 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування відповідача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка звернулася із заявою в суд.

Як зазначає позивач, з що з 08.09.2014 року він перебував з відновідачкою у зарессгрованому шлюбі, рішенням Труківського районного суду від 21.10.2021 року шлюб було розірвано, від шлюбу є малолітній син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення спільного проживання син залишився проживати з відповідачкою за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є громадянином Ліваської Республіки, на території України проживає за адресою АДРЕСА_2 , власником якої є він. Після розірвання шлюбу відносини між позивачем та відповідачкою напружені, в переважній більшосіі закінчуються словесними переналками, оскільки відповідачка та на її прохання також і її родина, не підпускають позивача до сина, не дозволяють спілкуватися з ним, зв`язку з чим був змушений звернутися із заявою про надання дозволу на побачення та встановлеиня графіку побачень із своїм сином. Рішенням виконавчою комітегу Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 16 від 25 лютого 2022 року «Про встановлення порядку побачення батька, ОСОБА_8 , з малолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » було надано дозвіл йому на побачення з малолітнім сином, ОСОБА_6 щосуботи кожного тижня з 12:00 год. до 14:00 год, відвідування місця проживання дитини здійснювати в присутності матері та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю. Вище зазначене рішення відповідачка не виконує, систематичпо чинить позивачеві перешкоди у побаченні з сипом та його вихованні, не дозволяє позивачеві спілкуватися з сином та не допускає позивача до сина. Просить зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні із сином, визначити спосіб участі його, як батька, у вихованні та спілкуванні із сином наступним чином: спілкування телефоном та / або засобами електронного зв`язку (за допомогою електронних зас`тосунків viber, telegram, vvhalsapp, інших застосунків) без обмежень у будь-який день. з 08.00 до 21.00 год, а в інший час - з ініціативи сина; відвідування позивачем свого сина та проведення з ним часу кожного тижня з 12:00 год. суботи до 18:00 год. неділі за місцем проживання батька та / або в інших місцях, що відповідають віку дітей без присутності матері; щорічно в день народження сина 21 серпня з 13:00 год. до 19:00 год за місцем проживання батька та/ або в інших місцях, що відповідають віку дітей без присутності матері; щорічно спільний відпочинок батька та сина під час зимових канікул до тридцяти повних календарних днів без присутності матері; щорічно спільний відпочинок батька та сина під час його літніх шкільних канікул до тридцяти повних календарних днів без присутності матері.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, додатков пояснив, що відповідачка не допускає його до сина, чинить перешкоди, наговорює на нього, настроює дитину проти нього, а він, як батько, хоче бачитися з сином, проводити з дитиною вільний час.

Позивач забезпечив представництво своїх інтересів в суді при допомозі участі у справі свого представника адвоката Миньо М.М., який підтримав висунутий позов, просив такий позов задовольнити в повномсу обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідачка забезпечила представництво своїх інтересів в суді при допомозі участі у справі свого представника, в судовому засіданні заперечила проти висунуого позову, зазначила, що вона не забороняє батькові дитини бачитися з дитиною, проте сама дитина цого не бажає, оскільки боїться позивача, у зв`язку з чим, з метою недопущення стресової ситуації в дитини, заперечила проти допиту дитини в судовому засіданні, оскільки вона вона силою не доставить сина в суд.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні із сином та визначенні способу участі батька у вихованні та спілкуванні із сином відмовити як безпідставно заявленому, так як не заперечувала позивачу бачитися з сином ОСОБА_10 , така інформація, яка одана позивачем, є неправдивою, оскільки, як вказує відповідачка, якби позивач з повагою ставився до свого сина, любив його, то і син любив би батька. Відповідачка вказує, що позивач до сина ставиться агресивно, з неповагою, з погрозами застосування сили, сама поведінка позивача відлякує дитину. Позивач, як батько дитини, добровільно не надає ніякої допомоги на утримання, навчання, придбання одягу, шкільних знарядь, зошитів та підручників дитини. При одноразовому відвідуванні позиваечем дитини в школі, відповідачка вимушена була прийти на прохання класного керівника за дитиною в школу забрати дитину, оскільки дитина боялася виходити з класу, після чого відповідачка вимушена була водити до школи дитину. Сторона відповідача зазначає, що позивач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, існує заборгованість по аліментах.

Повноважний представник відповідачки адвокат Буняк Д.М. в судове засідання прибув, позов не визнає з підстав які наведені у відзиві, просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, повноважні представники ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на адресу суду скерували висновок стосовно вирішення питання про розв`язання спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, який підтримали в судовому засіданні, зазначивши, що даний спір неодноразово розглядався на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді, рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 16 від 25.02.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 » було надано дозвіл батькові на побачення з малолітньою дитиною щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год, відвідування місця проживання дитини здійснювати в присутності матері та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю. Також рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 79 від 05.09.2023 року «Про затвердження висновку служби в справах дітей про усунення перешкод та визначення пособу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 », розглянувши подання начальника служби у справах дітей Боринської селищної ради від 25.08.2023 року №202/01-19, витяг комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді №6 від 09.08.2023 року, було затверджено висновок служби в справах дітей Боринської селищної ради Львівської області про усунення перешкод та визначення пособу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 і було залишено попередній графік побачень батькові з дитиною щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год в присутності матері, а також враховуючи замученість дитини до відвідування закладу освіти, спілкування телефоном та/або засобами електронного зв`язку без обмежень в будь-який день до 21.00 год. Рішення виконавчого комітету №16 від 25.02.2022 року батько дитини на протязі року не скористався можливістю відвідувати свого малолітнього сина та приймати участь у його вихованні. Також позивач не скористався можливістю скористатися рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 79 від 05.09.2023 року. При складанні висновків було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_6 під час якої він дуже хвилювався та говорив, що боїться батька і не хоче з ним спілкуватися. Членами комісії рекомендовано батькові ОСОБА_1 виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, матеріально утримувати. Матері рекомендовано поважати батьківські права, не чинити перешкод у спілкуванні батька з сином.

Заяви (клопотання) учасників справи.

28.06.2023 року позивачем подано позовну заяву.

17.08.2023 року стороною відповідача подано відзив на позовну заяву.

25.08.2023 року, 01.09.2023 року відповідачем подано клопотання про продовження строку для подання відзиву.

01.09.2023 року стороною відповідача подано заяву про доручення доказів.

01.09.2023 року стороною позивача подано відповідь відзив.

12.09.2023 року представник третіх осіб подала рішення виконкому про затвердження висновку служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

03.10.2023 року стороною позивача подано заперечення щодо висновку служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

03.10.2023 року стороною позивача подано клопотання про доручення доказів.

09.10.2023 року стороною позивача подано заяву про доручення уточнену позовну заяву.

Інших клопотань і заяв від сторін по справі на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз`яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу заперечення. Зобов`язано орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до 01.08.2023 року надати письмовий висновок органу опіки та піклування (затверджений у визначеному законом порядку виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування) щодо розв`язання спору про усунення перешкод у вихованні дитини ОСОБА_14 , спілкуванні з ним, між матір`ю ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду цивільну справу, визначено дати судових засідань.

Судові засідання про справі було призначено 01.08.2023 року, 08.08.2023 року, 21.08.2023 року, 30.08.2023 року, 12.09.2023 року, 03.10.2023 року, 09.10.2023 року, 31.10.2023 року, 14.11.2023 року, 28.11.2023 року, 12.12.2023 року, 10.01.2024 року, 24.01.2024 року, 07.02.2024 року, 15.02.2024 року, 25.03.2024 року, 23.05.2024 року.

Враховуючи неявку заінтересованої сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

23.05.2024 року по справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з 24.07.2014 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_12 ").

ІНФОРМАЦІЯ_3 від даного шлюбу народився син ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 11.08.2016 року Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області і з приводу чого 27.08.2015 року здійснено актовий запис за № 21.

Згідно рішення Турківського районного суду Львівської області від 21.10.2021 року у справі № 458/654/21 шлюб було розірвано.

Після припинення шлюбних стосунків наша спільна дитина ОСОБА_17 залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_12 "), відповідачкою по справі, по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є громадяином Ліванської Республіки, де проживає та працює по даний час.

Судовим наказом Турківського районного суду Львівської області №458/947/21 від 10.12.2021 року виріщшено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_5 на утримання мальолітньої дитини ОСОБА_6 в розмірі 1 / 4 усіх доходів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

20.12.2021 року Турківським відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Турківського районного суду від 04.03.2022 року подання заступника начальника ВДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено, оголошено в розшук боржника ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості ВДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) станом на 10.08.2023 року існує заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 58349,85 грн.

Рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 16 від 25.02.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 », розглянувши подання начальника служби у справах дітей Боринської селищної ради від 15.02.2022 року №35, витяг комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді від 11.02.2022 року, було надано дозвіл батькові на побачення з малолітньою дитиною щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год, відвідування місця проживання дитини здійснювати в присутності матері та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю.

09.05.2023 року та 15.05.2023 року відповідачка ОСОБА_2 зверталася у відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з приводу незаконних дій позивача. Рекомендовано спірне питання вирішуватив судовому порядку.

13.05.2023 року позивач ОСОБА_1 зверталася у відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з приводу незаконних дій відповідачкиа. Рекомендовано спірне питання вирішуватив судовому порядку.

Рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 79 від 05.09.2023 року «Про затвердження висновку служби в справах дітей про усунення перешкод та визначення пособу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 », розглянувши подання начальника служби у справах дітей Боринської селищної ради від 25.08.2023 року №202/01-19, витяг комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді №6 від 09.08.2023 року, було затверджено висновок служби в справах дітей Боринської селищної ради Львівської області про усунення перешкод та визначення пособу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 і було залишено попередній графік побачень батькові з дитиною щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год в присутності матері, а також враховуючи замученість дитини до відвідування закладу освіти, спілкування телефоном та/або засобами електронного зв`язку без обмежень в будь-який день до 21.00 год

В червні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Миньо М.М. звернувся в позовом в суд.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Також відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України. В свою чергу положення ч.1 ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року передбачено: «У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова уваги приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини»..

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

У ст..9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, 16.07.2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07.12.2006 року).

Відповідно до ст..18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Судом встановлено, що ОСОБА_17 є спільною дитиною ОСОБА_1 , позивача по справі, і ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ), відповідачки по справі, що вбачається згідно повторного свідоцтва про народження, виданого 11.08.2016 року Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області і з приводу чого 27.08.2015 року здійснено актовий запис за № 21.

Судом враховано, що після розлучення ОСОБА_1 , позивача по справі, і ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ), відповідачки по справі, такі особи перестали бути подружжям, проте залишилися батьками спільної дитини ОСОБА_6 , що вбачається згідно рішення Труківського районного суду Львівськох облоасті від 21.10.2021 року.

Будь-яких рішень стосовно позбавлення батьківських прав стосоно дитини ОСОБА_6 не приймалося.

Як встановлено судом, і даний факт визнано стороною позивача та відповідача, з матеріалів справи вбачається, після припинення відносин між сторонами, спільна дитина ОСОБА_17 проживає з матір`ю - і ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ), відповідачкою по справі.

Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Сторона відповідача подала заперечення по суті позовних вимог в частині створення перешкод у спілкуванні з дитиною. Стороною відповідача в у відзиві на позовну заяву вказано, проте не надано доказів на підтвердження того, що позивач, як батько дитини турбується про дитину, цікавиться де дитина навчається, яку має успішність, які має здібності, який має стан здоров`я, приймає участь саме у вихованні дитини, утримує її, виконує обов`язки з матеріального забезпечення. Водночас стороною позивача не надано доказів, що позивач, перебуваючи тривалий час за межами України, не маючи можливості прибути в Україну, має реальні перешкоди у спілкуванні з дитиною як на момент звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи у суду, не надавши при цьому будь-яких доказів наявності безпосередніх засобів зв`язку сином.

Водночас, встановлено судом, і даний факт визнано стороною позивача та відповідача, сторонам відомо про існування рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 16 від 25.02.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 », яке в частині визначених днів побачень з дитиною стороною позивача виконувалося не в повній мірі та обсязі, визначеному таким рішенням.

Згідно з ч.ч.2,8,9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як визначено ст.ст.150, 151 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 150 СК України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

За змістом ст..155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до вимог ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Вимога про зобов`язання матері усунути перешкоди у вихованні дитини, підлягає доказуванню виходячи із принципу змагальності сторін.

В судовому засіданні не надано належних і допустимих доказів того, що мати дитини чинить в будь-який спосіб перешкоди у вихованні дитини.

Відповідно ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд звертає увагу на те, що дана вимога зобов`язального характеру є певним запобіжним чинником, щоб в майбутньому недобросовісна сторона утрималася від дій, щодо обмеження одного з батьків на контакт з дитиною.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Судом досліджено особу позивача і його поведінку, який, будучи іноземцем, проте маючи дозвіл на проживання в Україні, будучи власником нерухомого майна в Україні, встановлено, що сторона заявника проживає окремо від сторони відповідача, тривалий час, будучи громадянином іноземної держави, знаходиться за межами України, у зв`язку з чим, через свою поведінку, не може бачитись з сином щосуботи кожного тижня. Водночас сторона позивача не позбавлена можливості спілкування телефоном або засобами електронного зв`язку без обмежень з дитиною, однак цього не здійснює, оскільки не надано відповідних доказів про вчинення таких дій.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Таким чином, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання і неможливість відповідача через суб`єктивні причини - тривале перебування за межами України, займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.

ЄСПЛ в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року звернув увагу на те, що вирішенні подібного спору треба підходити виважено і в найкращих інтересах дитини. Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя. Завдання держави - захистити і підтримати сім`ю, а не позбавляти дитину права на виховання у родинному середовищі, навіть за складних життєвих обставин. ЄСПЛ у рішенні у справі «Савіни проти України» наголошує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 вказаної Конвенції. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.

Судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 є громадянином Ліванської Республіки, де працює, тривалий час проживає за межами України, однак згідно виданої посвідки на постійне проживання в Україні, є власником житлового приміщення по АДРЕСА_2 , куди час-від-часу по мірі можливості приїжджає.

З огляду на встановлені обставини справи судом встановлено, що батько дитини без поважних причин самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, що є порушенням прав дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості.

Нехтування обов`язками з боку батьків, в даному випадку ОСОБА_1 , принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається для неї чужою людиною, може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дітей, як з моральної, так і з правової точки зору.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, відповідно п.6. та п.7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

При вирішенні даної справи, суд враховує те, що проживання дитини упродовж тривалого часу з матір`ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з ким не проживає, при наявності перешкод у спілкуванні з дитиною у ОСОБА_1 , заслуговує на увагу суду.

З наданих сторонами доказів вбачається, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого між сторонами, виходячи із заявлених вимог стороною позивача, виникають непорозуміння, що призвело до звернення позивача до суду з цього приводу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом враховано, що в силу неприязних стосунків, які склалися між сторонами в процесі розлучення і після розлучення, батьки дитини не можуть мирно домовитися про час і місце зустрічей з дитиною, але й узагалі блокують спроби колишнього партнера вийти на зв`язок і переговорити, що підтверджено сторонами у справі.

Судом також враховано те, що, нерідко той з батьків, з ким залишилася дитина, а в даному випадку ОСОБА_2 , може чинити на дитину психологічний тиск у формі співбесід, та налаштовувати дитину проти другого з батьків.

Кожна сторона по даній категорії спору, заслуговує розуміння і підтримки, проте батькам необхідно в першу чергу задуматися про те, яку непоправну шкоду наносить дитині обмеження у спілкуванні з батьком чи матір`ю.

З огляду на таке, суд, враховуючи вік та поведінку дитини, позицію матері дитини, враховуючи бажання батька бачитися з дитиною, зважаючи на те, що не в повній мірі та обсязі виконано позивачем рекомендацій, які надані у рішенні виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 16 від 25.02.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 », а також у висновку від 05.09.2023 року, який затверджений рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 79 від 05.09.2023 року «Про затвердження висновку служби в справах дітей про усунення перешкод та визначення пособу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 », вважає, що вимога позивача у вихованні та спілкуванні із сином кожного тижня з 12.00 год суботи до 18.00 год неділі за місцем проживання позивача та / або в інших місцях, що відповідають віку дитини без присутності матері, а також щорічно в день народження сина 21 серпня з 13.00 год до 19:00 год за місцем проживання батька та/ або в інших місцях, що відповідають віку дитини без присутності магері, а також щорічно спільний відпочинок батька та сина під час зимових канікул без присутності матері та щорічно спільний відпочинок батька та сина під час його літніх без присутності матері на даному етапі розгляду справи не підгагає до задоволення в такому форматі, оскільки в подальшому, при налагодженні контанку з дитиною, сторона по справі взмозі ставити вимогу про збільшення часу побачень, про зміну місць побачень, а також інші вимоги, які сприятимуть виконанню і дотриманню своїх батьківських прав та обов`язків.

Оскільки в Україні досі існує тенденція, що після розлучення діти переважно залишаються з матерями, що підтверджено матеріалами справи, побутує думка, що саме жінки використовують дітей, як засіб помсти колишньому чоловіку і батькові дитини за усі образи і невиправдані надії.

Сімейний кодекс України чітко вказує, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, за умови, що таке спілкування не шкодить нормальному розвиткові дитини.

Якщо домовитися мирно не вдається, закон пропонує два способи вирішення питання спілкування та участі у вихованні дитини після розлучення: через орган опіки та піклування; через суд. У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 , на його переконання, не вирішив добровільно питання спілкування та участі у вихованні дитини після розлучення, у зв`язку з чим вимушений був звернутися за захистом свого порушеного права в суд.

Водночас судом встановлено, що позивач тривалий час, до часу звернення в суд, знаючи про існування рішенням виконкому Боринської селищної ради Львівської області № 16 від 25.02.2022 року «Про встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_13 » тривалий час і систематично сам не виконував таке рішення.

За наявними в матеріалах справи доказами, зважаючи на те, що між дитиною і батьком немає психологічного зв`язку з ОСОБА_6 , з огляду на його вік, тривале перебування батька за межами України, та тривале проживання ОСОБА_6 з матір`ю повноцінно не сприймає ОСОБА_1 як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати з телефонних розмов за сприяння матері, скористатись сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для вирішення питань, пов`язаних з вихованням сина, поступовим налагодженням спілкування та формуванням емоційної прив`язаності сина до батька, з врахуванням впливу на психоемоційний стан дитини.

Водночас судом враховано, що з травня 2023 року позивач ОСОБА_1 самоусунувся від виконання свої батьківських обов`язків, з дитиною не спілкувався, участі в його вихованні не приймав, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не надавав дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, тривалий час не виявляв інтересу до внутрішнього світу дитини. Такі фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Під час вирішення такої справи, судом взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, враховує особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та стан її здоров`я.

До суду звертаються у випадку, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування або в інший спосіб чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Такі перешкоди мають бути доведені належними доказами: показаннями свідків; зверненнями в орган опіки і піклування; зверненнями у поліцію; листуванням чи іншою комунікацією між батьками.

При вирішенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною судом увраховано дії, що один із батьків не вживав дій, щоб подолати такі перешкоди.

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд, виходячи з інтересів дитини з урахування даних обставин справи, враховуючи встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 не надала доказів того, що ОСОБА_1 в інтересах дитини доцільно позбавити права на спілкування з дитиною, враховуючи бажання позивача на спілкування з дитиною, суд задовільняє таку вимогу.

Встановлені судом обставини не були спростовані в установленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що таке втручання держави в особисте життя відповідача відповідає вимогам закону і має законну мету - захист інтересів дитини, її емоційного здоров`я та моралі, тобто відповідає цілям, зазначеним у п.2 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються ст..8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Суд звертає увагу на те, що дана вимога зобов`язального характеру є певним запобіжним чинником, щоб в майбутньому недобросовісна сторона утрималася від дій, щодо обмеження одного з батьків на контакт з дитиною.

У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27.11.1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 07.11.1996 року, п. 78.)

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24.02.1995 року).

При вирішенні даного позову судом також враховано те, що інформація батька про неможливість спілкуватися з дитиною через дії матері дитини, відповідачки по справі, у зв`язку з можливим небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності дитини не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з одним із батьків, який перебуває у конфлікті з іншим з батьків, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин можливе небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Визначаючи саме такий порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02.11.1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідного сина, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом враховано, що при наявності поданих сторонами доказів, при такому способі вирішення спору, враховуючи можливе «конфліктне» ставлення до батька ОСОБА_1 дитини ОСОБА_6 , які проживають окремо, можливе виникати у дитини після розлучення батьків, після залишення сім`ї батьком, відтак вірогідний вплив на дитину саме того із сторін, хто проживає разом із такою дитиною, суд задовольняє вимогу в частині способу участі у вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: на побаченні щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год за місцем проживання/реєстрації ОСОБА_6 , враховуючи залученість і зайнятість дитини до відвідування закладу освіти, з ініціативи сина ОСОБА_6 , на спілкуванні з ОСОБА_18 телефоном та/або засобами електронного зв`язку (за допомогою електронних застосунків viber, telegram, whtsapp, інших застосунків) без обмежень в будь-який день до 21.00 год, на проведенні з ОСОБА_6 часу з 13.00 год до 17.00 год щорічно в день народження сина 21 серпня за місцем проживання ОСОБА_6 , на проведенні до 15 календарних днів спільного з ОСОБА_6 відпочинку під час зимових та літніх канікул ОСОБА_6 .

Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст..12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст..13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,6 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом при вирішенні даного спору враховано те, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Термін "суд" може поширюватися на органи, які розглядають обмежене коло специфічних питань, якщо такий орган забезпечений відповідними гарантіями, однією із яких відповідно до п.95 рішення Європейського суду з прав людини "Рінгайсен проти Австрії" від 16.07.1971 року є те, що процес у таких органах має забезпечувати виконання гарантій справедливого судочинства.

З огляду на наведене те, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач не спростував правомірність і законність своїх дій, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правих норм, суд приходить до висновку про те, що підстави для усунення батька від спілкування з дитиною відсутні, а тому, враховуючи відсутність згоди між сторонами щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, такий порядок підлягає встановленню в судовому порядку.

Визначаючи конкретний порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд виходить також з положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відтак, з урахуванням змісту позовних вимог, суд вважає за доцільне позовну вимогу

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею в частині зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: на побаченні щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год за місцем проживання/реєстрації ОСОБА_6 , враховуючи залученість і зайнятість дитини до відвідування закладу освіти, з ініціативи сина ОСОБА_6 , на спілкуванні з ОСОБА_18 телефоном та/або засобами електронного зв`язку (за допомогою електронних застосунків viber, telegram, whtsapp, інших застосунків) без обмежень в будь-який день до 21.00 год, на проведенні з ОСОБА_6 часу з 13.00 год до 17.00 год щорічно в день народження сина 21 серпня за місцем проживання ОСОБА_6 , на проведенні до 15 календарних днів спільного з ОСОБА_6 відпочинку під час зимових та літніх канікул ОСОБА_6 .

Встановлюючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд керується виключно інтересами дитини.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову в частині у вихованні та спілкуванні із сином кожного тижня з 12.00 год суботи до 18.00 год неділі за місцем проживання позивача та / або в інших місцях, що відповідають віку дитини без присутності матері, а також щорічно в день народження сина 21 серпня з 13.00 год до 19:00 год за місцем проживання батька та/ або в інших місцях, що відповідають віку дитини без присутності магері, а також щорічно спільний відпочинок батька та сина під час зимових канікул без присутності матері та щорічно спільний відпочинок батька та сина під час його літніх без присутності матері, суд вважає необхідним зауважити, те що судовому захисту підлягають припинення суб`єктивних порушених прав, відновлення порушених прав та охоронюваний інтересе, а в майбутньому позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням її віку, стану здоров`я, зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв`язку та формуванням довірливих стосунків між ними.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача ОСОБА_1 , як батька дитини ОСОБА_14 , можливості регулярно спілкуватися з дитиною ОСОБА_14 , суд дійшов до висновку про доцільність спілкування батька з сином, а такому прийшов до переконання про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

При цьому встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку спілкування батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученої до заяви квитанції № 32528798800007211249 від 27.06.2023 року вбачається, що позивачем у АТ «ТАС таскомбанк» було оплачено судовий збір у сумі 2147,20 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, у зв`язку з відсутністю вимоги позивача про стягнення судового збору з відповідача, суд в даному випадку не вирішує дане питання.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,258,263-265,268,272,273,310-314,352,354 ЦПК України, ст.ст.7,141,157,159 СК України, ст.ст.8,12,15 Закону України «Про охорону дитинства», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - задовольнити частково.

Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею в частині зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: на побаченні щосуботи кожного тижня з 12.00 год до 14.00 год за місцем проживання/реєстрації ОСОБА_6 , враховуючи залученість і зайнятість дитини до відвідування закладу освіти, з ініціативи сина ОСОБА_6 , на спілкуванні з ОСОБА_18 телефоном та/або засобами електронного зв`язку (за допомогою електронних застосунків viber, telegram, whtsapp, інших застосунків) без обмежень в будь-який день до 21.00 год, на проведенні з ОСОБА_6 часу з 13.00 год до 17.00 год щорічно в день народження сина 21 серпня за місцем проживання ОСОБА_6 , на проведенні до 15 календарних днів спільного з ОСОБА_6 відпочинку під час зимових та літніх канікул ОСОБА_6 .

В решті вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - відмовити.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ; посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 25.09.2017 року; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ; паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_4 , виданий 21.08.2023 року, орган видачі 4640;РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_5 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05290787.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43962297.

Повний текст судового рішення складно 03.06.2024 року.

Суддя Р.І.Ференц