Рішення

від 25.11.2024 по справі 202/9994/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/9994/24

Провадження № 2/202/4557/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року позивач в особі свого представника адвоката Плотиці В.В. звернувся через систему «Електронний суд» із позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на частину квартири.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 13 червня 1994 року виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з цим свідоцтвом зазначена квартира належить їм на праві приватної спільної сумісної власності.

Відповідно до реєстраційного напису це свідоцтво було зареєстровано в реєстрову книгу БТІ м. Донецька за № 4974 від 15 червня 1994 року.

Реєстраційний напис на документі про право власності, зроблений бюро технічної інвентаризації, свідчить про дотримання законодавства, яке діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

На цей час з метою реєстрації права власності на квартиру та отримання компенсації за її пошкодження він звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте у здійсненні реєстрації його прав було відмовлено з тих підстав, що державний реєстратор не отримав від БТІ, яке проводило реєстрацію права власності до 01 січня 2013 року, підтвердження інформації про зареєстровані права на квартиру.

Згідно з рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 72322070 від 29 березня 2024 року на запит державного реєстратора Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області було надано відповідь про неможливість надання інформації, що містить відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Водночас, крім свідоцтва про право власності на житло, факт належності йому та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві власності квартири АДРЕСА_2 підтверджується технічним паспортом на квартиру.

Листом від 16.07.2024 Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області повідомила, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію на об`єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали КП БТІ м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670), КП БТІ Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). Дана інформація міститься на відбитках печаток на реєстраційних надписах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігалися у БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Отже на сьогодні неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований на території Авдіївської міської територіальної громади.

Також Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області підтверджено на підставі рішення Авдіївського міського виконавчого комітету від 09 червня 1994 року № 282 приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 та видачу свідоцтва про право власності від 13 червня 1994 року.

Позивач звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та на цей час триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, м. Авдіївка, що відноситься до Авдіївської міської територіальної громади Донецької області, місто Донецьк та місто Ясинувата, які входять до Донецького району Донецької області, віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

У зв`язку з пошкодженням житла він має право подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 "Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації", з використанням електронної публічної послуги "єВідновлення".

Згідно з пунктом 6 вищеназваного порядку компенсація надається за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За цих підстав позивач просить визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вищої ради правосуддя територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області з 1 липня 2024 року змінено та передано до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

Сторони у підготовче засідання, яке відбулося 14 листопада 2024 року, не з`явилися.

Представником позивача адвокатом Плотицею В.В. була надана заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представником відповідача - Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також була надана заява про розгляд справи без її участі.

При цьому в своїй заяві представник відповідача зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Зважаючи на подану представником відповідача письмову заяву про визнання позову, справу розглянуто по суті у підготовчому засіданні з ухваленням рішення по суті.

Згідно з частинами 4 та 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 червня 1994 року виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів на підставі рішення від 09.06.1994 за № 282, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира загальною площею 63,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на зазначену квартиру було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 4974 від 15.06.1994, що підтверджується копією реєстраційного напису.

Згідно з наявною у справі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 будь-які права, в тому числі право власності, на це майно станом на 04.08.2024 за жодною особою не зареєстровані.

Рішенням державного реєстратора № 72322070 від 29 березня 2024 року було відмовлено у реєстрації права власності на це майно через неможливість отримання від БТІ інформації про зареєстровані права на нерухоме майно до 01.01.2013 року.

Водночас згідно з листом від 16.07.2024 за вих. 2218/01-21 Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області підтверджує приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів від 09.06.1994 за № 282.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на частину квартири, суд виходить із того, що відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1статті 4 ЦПК Українитакож визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зістаттею 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно достатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною 1статті 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК Українипередбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно достатті 372 ЦК Українимайно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві спільної сумісної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією реєстраційного напису, зробленого Бюро технічної інвентаризації.

Крім того, відповідач, який представляє інтереси виконавчого комітету Авдіївської міської ради, який є органом приватизації, не заперечує право власності позивача на цей майно, яке набуто в порядку приватизації в червні 1994 року.

Отже, позивач є учасником спільної сумісної власності та відповідно до закону має право на визначення своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Судом також ураховується, що, окрім ОСОБА_1 , того ж дня до суду з позовами про визнання права власності на частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , звернулися інші співвласники: ОСОБА_3 (справа № 202/9995/24), ОСОБА_2 (справа № 202/9990/24), ОСОБА_4 (справа № 202/9993/24) кожен на іншу 1/4 частину квартири.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28жовтня 2024року визнаноза ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 63,8 кв.м.

Тобто між співвласниками квартири немає спору про розмір їх часток у праві спільної власності та кожен із співвласників, претендуючи на 1/4 частину квартири, тим самим визнає рівність часток усіх чотирьох співвласників квартири, на ім`я яких видавалося спільне свідоцтво про право власності на житло.

Отже, кожному із співвласників, у тому числі позивачу, фактично належить по 1/4 частині вищевказаної квартири.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі АДРЕСА_3 , де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності позивача на нерухоме майно.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності ОСОБА_1 , а саме відповідно до рівності часток співвласників, - на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 63,8 кв.м.

Керуючись ст. ст. 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частину (одну чверть) квартири АДРЕСА_2 загальною площею 63,8 кв.м.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.11.2024.

Суддя Наталія Марченко