Рішення

від 25.11.2024 по справі 202/12590/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/12590/24

Провадження № 2/202/5277/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Грицькевич Г.С. звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, на земельній ділянці площею 0,0612 га, з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, до складу якого входять: житловий будинок літ. А-1, загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, на земельній ділянці площею 0,0612 га, з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, до складу якого входять: житловий будинок літ. А-1, загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, ганок - літ. а1; погріб з шийкою - літ. б; тамбур - літ. а.; літня кухня - літ. Б; котельня - літ. В; літній душ - літ. Г; убиральня - літ. Д; гараж - літ. Е; сарай - літ. Ж; сарай - літ. З; сарай - літ. И; сарай - літ. К; вимощення -1; огорожа № 1; ворота - № 2; огорожа - № 3; огорожа - №4.

В обґрунтуванняпозову зазначено,що позивачу ОСОБА_1 ,на підставідоговору дарування,посвідченого 18вересня 1987року ДругоюЯсинуватською державноюнотаріальною контороюта зареєстрованогов реєстріза №1603,належить житловийбудинок зпобутовими тагосподарськими будівлямита спорудами,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею-67,40кв.м,житловою площею-44,80кв.м,на земельнійділянці площею0,0612га.Право власності ОСОБА_1 на вищевказаний житловий будинок зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 23.09.1987 року та записане в реєстрову книгу №4231.

Позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, надавши копію правовстановлюючого документу на свій житловий будинок. Однак, рішенням державного реєстратора № 73832718 від 26 червня 2024 року позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013 року.

Наведене, з урахуванням відсутності реєстрації квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушує право позивача, як власника, унеможливлює майбутнє отримання позивачем компенсації для відновлення свого житлового будинку, пошкодженого внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, а тому він вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року, прийнято позов та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грицькевич Г.С. в судове засідання не з`явились, натомість представник позивача подала заяву в якій просить розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. в судове засідання не з`явилась, натомість подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від12червня 2009року №2«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що у відповідності до Договору дарування, посвідченого 18 вересня 1987 року Другою Ясинуватською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1603, ОСОБА_1 належить житловий будинок з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, на земельній ділянці площею 0,0612 га.

Зворотна сторона даного Договору дарування містить реєстраційний напис про те, що будинок, зареєстрований Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на праві приватної власності за ОСОБА_1 , про що 23.09.1987 зроблено запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 4231.

У технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстровий номер 4231, складеному 14.06.2009 року Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради, зазначено, що власником вищезазначеного домоволодіння на підставі договору дарування від 18.09.1987 року, р.р. 1603, є ОСОБА_1 .

Також, технічний паспорт містить характеристику будинку, господарських будівель та споруд (додаток 2.4 до Технічного паспорту)? план домоволодіння, експлікацію приміщень до плану житлового будинку садибного типу, загальною площею 67.4 кв.м., житловою площею 44.8 кв.м.

У відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9949819972024 від 02.10.2024 року. земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:04:008:0026, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування 29.04.2004 №4/18-487, документ, що посвідчує право від 02.08.2004 ДН 001635.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з номером інформаційної довідки 392749905 від 28.08.2024 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 73832718 від 26 червня 2024 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Є.А., розглянувши заяву від 10.05.2024 року за реєстраційним номером 60940614, відмовив ОСОБА_1 у проведенні реєстраційної дії, оскільки встановлено наявність обставин, які є підставою для такої відмови після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права, а саме: не отримано відповідь з КП БТІ.

На запит представника ОСОБА_1 адвоката Грицькевич Г.С. від 06.08.2024 року №40 щодо надання інформації про реєстрацію об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 надано відповідь № вх2445/01-21 від 07.08.2024 року, в якій зазначено, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька та Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Отже, на теперішній час неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.

Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що позивачу дійсно на підставі Договору дарування, посвідченого 18 вересня 1987 року Другою Ясинуватською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1603, на праві власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, реєстрацію права власності на спірну квартиру здійснено у відповідності до Інструкції № 121.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено в ході судового розгляду, архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна та проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка, до 2014 року зберігалися в БТІ м. Ясинувата Донецької області.

При цьому, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зі змінами, вся територію Донецького району, у тому числі м.Ясинувата з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначених БТІ відсутні.

Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.

З приписів статті 392ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому, передумовою для застосування ст.392ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Статтею 328ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.16ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно ч. 3ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На даний час продовжує існувати, зазначена державним реєстратором, причина відмови позивачу в реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов`язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи відсутність у позивачу іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права - реєстрації права власності на житловий будинок (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_1 , у визначеному законом порядку, суд вважає за необхідне з метою захисту права позивача на вказане майно, визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200,206, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, на земельній ділянці площею 0,0612 га, з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, до складу якого входять: житловий будинок літ. А-1, загальною площею - 67,40 кв.м, житловою площею - 44,80 кв.м, ганок - літ. а1; погріб з шийкою - літ. б; тамбур - літ. а.; літня кухня - літ. Б; котельня - літ. В; літній душ - літ. Г; убиральня - літ. Д; гараж - літ. Е; сарай - літ. Ж; сарай - літ. З; сарай - літ. И; сарай - літ. К; вимощення -1; огорожа № 1; ворота - № 2; огорожа - № 3; огорожа - № 4.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський