Рішення

від 11.11.2024 по справі 183/2894/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2894/24

№ 2/183/2222/24

11 листопада 2024 року м.Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. За час спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2021 року стосунки між сторонами погіршилися, вони стали проживати окремо. Син сторін залишився проживати з позивачем. Відповідачка жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не забезпечує харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення. Вважає, що з метою забезпечення прав та інтересів сина, буде доцільним позбавити відповідачку батьківських прав.

Ухвалою суду від 08.04.2024 провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.08.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Вислоцька Г.О. підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала. Пояснила, що не цікавиться своїм сином, не планує спілкуватися з ним.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, а також подав письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 26.10.2018 сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; шлюб розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 (а.с.10,14).

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як встановлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилалась на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дітей.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві позивачем надано такі докази: копії паспортів сторін; довідки РНОКПП сторін; витяг з реєстру юридичних осіб; витяг з реєстру територіальної громади; свідоцтва про шлюб та про народження дитини; рішення про розірвання шлюбу; договір оренди квартири; довідку про фактичне місце проживання позивача разом з сином без реєстрації; довідку з медичного закладу про те, що позивач бере участь у забезпеченні здоров`я дитини.

До позовної заяви позивачем не додано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Фактично, доводи позивача про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків ґрунтуються виключно на його поясненнях.

Органом опіки та піклування складено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, яка позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Поданий у даній справи висновок органу опіки наведеним вимогам не відповідає та не містить належного обґрунтування того, чому останній вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У той же час позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Стосовно визнання відповідачкою позовних вимог, судом таке визнання не приймається, оскільки воно суперечить нормам сімейного законодавства. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість відмови одним з батьків від батьківських прав; законодавство містить чіткий перелік підстав, за яких особи можуть бути позбавлені батьківських прав, наведених у ст.164 СК України. У судовому засіданні за допомогою належних та допустимих доказів, які були б у своїй сукупності достатніми, не встановлено факту умисного невиконання батьківських обов`язків.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, наданих суду позивачем, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Гетьманська, буд.14

Повне судове рішення складено і підписано 20 листопада 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.