Рішення

від 20.11.2024 по справі 183/9880/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/9880/24

№ 2/183/4138/24

20 листопада 2024 року м.Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Оладенко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №50784, вчинений 25.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.

В обґрунтування зазначеного позову позивачка посилається на те, що у вересні 2024 року їй стало відомо про наявність виконавчого провадження №63526933, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №50784 від 25.09.2020, за яким звернено стягнення з неї на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №002-03515-120413 від 12.04.2013, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», на загальну суму 31211,86 грн. Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за кредитним договором не є безспірною; з дня виникнення права вимоги сплив строк позовної давності тривалістю у три роки; наданий нотаріусу для вчинення нотаріального напису кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Отже, спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, а саме: Закону України "Про нотаріат", Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. У зв`язку з чим, просить задовольнити її позов повністю та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 відкрито провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою судді від 26.09.2024 вжито заходи забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №63526933.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.37). Згідно з цією ж довідкою ухвалу про відкриття провадження доставлено до Електронного кабінету відповідача 26.09.2024. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав.

Треті особи повідомлені належним чином про розгляд справи, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавали.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.04.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002-03515-120413, на підставі якого банком було надано позивачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок з використанням платіжної картки у розмірі 15000,00 грн. зі строком Ліміту Кредитної лінії: 364 дні (а.с.11).

25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинений виконавчий напис, реєстровий номер №50784, яким запропоновано звернути стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованість за період з 23.04.2020 по 23.04.2020 за кредитним договором №002-03515-120413 від 12.04.2013, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , на загальну суму 31761,86 грн. (а.с.29).

Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, ВП №63526933, дата відкриття: 05.11.2020 (а.с.10,12-14).

Відповідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: - оригінал нотаріально посвідченої угоди; - документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що кредитний договір, на підставі якого нотаріус вчинив виконавчий напис, не було нотаріально посвідчено, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., та 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с.1,25). Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,80 грн.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Позивачем додано договір про надання правової допомоги від 10.09.2024, додаткову угоду №1 до нього від 16.09.2024, у якій сторонами погоджено суму гонорару адвоката за правову допомогу у розмірі 6000 грн.; квитанцію про сплату на суму 6000 грн. (а.с.15-19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №50784, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованості в розмірі 31761,86 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього стягнути 4816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн.80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 77а;

третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: Житомирська обл., м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, буд.35;

Повне судове рішення складено і підписано 20 листопада 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.