Рішення

від 22.11.2024 по справі 183/4315/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4315/24

№ 2/183/2578/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача-1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Донецької обласної військової державної адміністрації, Донецької обласної ради, Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної ради, Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:

- 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з цим позовом, у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в листопаді 1995 року він та його мати, ОСОБА_4 , приватизували трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту Квартира АДРЕСА_3 ), про що 27 листопада 1995 року сектором приватизації виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради видано Свідоцтво про право власності на житло. 24 лютого 2000 року він, його дружина, його матір, син його дружини від першого шлюбу та донька позивача, а всього п`ять осіб, за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку, придбали чотирьох кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (далі по тексту Квартира АДРЕСА_4 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 04 липня 2012 року Третьою Горлівською державною нотаріальною конторою, код ЄДРПОУ - 02888171, заведена спадкова справа № 479/2012 (за місцем мешкання). З інформації, розміщеної в електронному вигляді в мережі Інтернет на офіційному сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua) позивачу стало відомо, що вказана нотаріальна контора, як юридична особа, припинена у зв`язку з реорганізацією. До якого органу передані документи нотаріального діловодства Третьої Горлівської державної нотаріальної контори, в тому числі і спадкова справа № 479/2012 позивачу невідомо.

Позивач указує,що доскладу спадщинивходить частка ОСОБА_4 на правіспільної сумісноївласності зазначенихвище квартир,яка дляцілей спадкування,складає:1/2частка уКвартирі АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 .Вказує,що подававдо ТретьоїГорлівської державноїнотаріальної конторизаяву про прийняття спадщині, яка складається з часток його матері у зазначених квартирах. Разом з тим, позивачу невідомо місце знаходження спадкової справи, а свідоцтво про право на спадщину йому, іншим особам не видавалося. Зазначена обставина унеможливлює отримання ним у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому позивач вважає, що вправі звернутися до суду за правилами позовного провадження з позовними вимогами про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на спірну квартиру.

Визначаючи відповідача при зверненні з позовом позивач указує, що оскільки інших спадкоємців немає, відповідачем є територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Оскільки станом на день смерті його мати проживала за адресою: АДРЕСА_6 , на день звернення з позовом органом, який представляє спільні інтереси територіальних громад Донецької області, в тому числі і тимчасово окупованих, є Донецька обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація.

Постановленою судом ухвалою від 03 травня 2024 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Постановленою судом ухвалою від 08 травня 2024 року за клопотанням представника позивача розгляд справи постановлено проводити в режимі відеоконференції.

23 травня 2018 року судом отримано відзив на позовну заяву Донецької ОДА. У відзиві представниця відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позову до Донецької ОДА, оскільки належним відповідачем є орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна Сєвєродонецька МВА Сєвєродонецького району Луганської області. Донецька ОДА не є правонаступником, або органом вищого рівня до Горлівської міської ради. Вказує, що в матеріалах справи відсутня відмова позивачу у вчиненні нотаріальної дії з оформлення свідоцтва про право на спадщину.

Постановленою судом ухвалою від 03 червня 2024 року за клопотанням представника відповідача-1 розгляд справи постановлено проводити в режимі відеоконференції.

03 червня 2024 року судом отримано відповідь на відзив, згідно з якою представником позивача вказано, що само по собі запровадження воєнного стану та утворення обласних військових адміністрацій згідно з приписами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не передбачає саме припинення повноважень обласних, районних рад, а лише встановлює, що такі повноваження тимчасово передаються тимчасовим державним органам - військовим адміністраціям. Вказує, що оскільки спадкодавець (мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким внесено зміни до ЦК України, оскільки вказаний закон не має зворотної дії в часі. Посилається на те, що оскільки спадкова справа залишилась на окупованій території, відсутня можливість отримання позивачем свідоцтва про право власності у нотаріуса на території, підконтрольній українській владі. Оригінал Свідоцтва про право власності на житло залишився у м. Сєвєродонецьк, а тому позивач не може пред`явити його оригінал нотаріусу для оформлення прав власності в порядку спадкування. Після прийняття та набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ, відповідні зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій, яким керуються нотаріуси, не внесені. У відповіді просив залучити до участі у справі в якості співвідповідачів: Донецьку обласну раду, Луганську обласну державну адміністрацію, Луганську обласну раду.

10 червня 2024 року судом отримано заперечення відповідача-1 на відповідь, в яких представниця відповідача-1 вказує на: неузгодженості у позові; відсутність доказів; відсутності повноважень ОДА на представництво органів місцевого самоврядування; положення законодавства, які надають позивачу право звернення до будь-якого нотаріуса на території України за закінченням оформлення спадкових прав.

В підготовчому засіданні 18 червня 2024 року постановленими судом ухвалами долучено докази у справу, залучено до участі в справі в якості співвідповідачів: Донецьку обласну раду, Луганську обласну державну адміністрацію, Луганську обласну раду, Сєвєродонецьку міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

28 червня 2024 року судом отримано відзив на позовну заяву Луганської ОДА. У відзиві представниця просить відмовити в задоволенні позову до Луганської ОДА, яка є неналежним відповідачем через те, що позов стосується нерухомого майна, яке знаходиться на території м. Сєвєродонецьк.

12 липня 2024 року судом отримано відзив на позов Донецької обласної ради. У відзиві представниця просить відмовити в задоволенні позову до Донецької обласної ради, яка є неналежним відповідачем через те, що спадкодавець проживала на території Горлівської міської ради, правонаступником якої відповідач-2 не є.

В підготовчому засіданні 27 липня 2024 року постановленими судом ухвалами долучено докази у справу, закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні судом, у порядку ч. 7 ст. 81, 241, 243 ЦПК України після повернення до з`ясування обставин у справі, долучено докази, витребувані від позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Вказав на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, відповідачі права позивача не порушували, залучені з урахуванням відсутності інших спадкоємців з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Представниця відповідача-1 у судовому засіданні не заперечила проти заявлених вимог, однак заперечила проти залучення позивачем Донецької ОДА, як відповідача-1.

В судове засідання представники відповідачів-2, 3 не з`явилися. Від представниці відповідача-2 отримана заява про розгляд справи на підставі доказів. Представниця відповідача-3 у відзиві просила розглянути справу у її відсутність.

Представники відповідачів-4, 5 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відзивів на позов не надали.

Суд, дослідивши доводи, викладені у заявах по суті справи позивача, відповідачів-1, 3, поясненнях представників, перевіривши їх матеріалами справи, висновує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 СК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріали справи у виді повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 листопада 2024 року, копію якого надано позивачем, свідчать, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Довідка від 07 листопада 2022 року № 3001-5002303753 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 від 07 листопада 2022 року свідчить, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 /а.с.12/

Згідно з засвідченою копією свідоцтва про право власності на житло, яке містить підпис та печатку посадової особи Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів Луганської області від 27 листопада 1995 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули у спільну сумісну власність шляхом приватизації житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,0 кв.м., відновлювальною вартістю 1102500 крб. /а.с.14/. Свідоцтво зі зворотної сторони містить печатку, підпис посадової особи та штамп Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк Луганської області із зазначенням про реєстрацію права спільної сумісної власності у реєстрову книгу за № 9180, реєстраційний напис про запис у реєстрову книгу за № 841 22 травня 1996 року.

Також судом досліджено засвідчену представником позивача копію технічного паспорту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вказана технічна характеристика квартири, розташованої на 6 поверсі 9 поверхового будинку та яка, в тому числі, складається з трьох кімнат житловою площею 36,7 кв. м., загальною площею 63,0 кв.м. /а.с.16-19/.

Відповідно до засвідченої позивачем копії договору купівлі-продажу квартири, бланк АВІ № 71500, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Кізімовою В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 46, 24 лютого 2000 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 за придбали у ОСОБА_9 , за 30 212,00 грн чотирьох кімнатну квартиру, розташовану на 3-му поверсі 9 поверхового будинку, загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 51,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.20-21/. Договір містить печатку, підпис посадової особи та штамп Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк Луганської області із зазначенням про реєстрацію права спільної сумісної власності у реєстрову книгу за № 870 29 лютого 2000 року.

Також судом досліджено засвідчену представником позивача копію технічного паспорту, складеного 28 лютого 2000 року, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у якому вказана технічна характеристика квартири, розташованої на 3 поверсі 9 поверхового будинку /а.с.22-25/.

Згідно з наданим позивачем у засвідченій копії повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.13/.

14 червня 2024 року позивач звернувся до Міністра юстиції України та Начальника Східного МРУЮ з запитом про надання роз`яснень щодо місцезнаходження спадкової справи № 479/2012, заведеної Горлівською державною нотаріальною конторою та щодо наявності повноважень інших нотаріусів на видачу у вказаній спадковій справі свідоцтв про право на спадщину /а.с.78, 79/.

Листом начальникаСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції №32175/П-2239/1Д/15.1від 27червня 2024року позивачаповідомлено,що ТериторіяГорлівського районуДонецької областіз 07квітня 2014року віднесенадо тимчасовоокупованої територіївідповідно доПереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 22грудня 2022року №309,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 23грудня 2022року за№ 1668/39004.Правонаступником Третьоїгорлівської державноїнотаріальної конторибула Горлівськадержавна нотаріальнаконтора,яка ліквідованазгідно знаказом Міністерстваюстиції Українивід 05травня 2023року№ 1686/5 «Про ліквідацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області». Документи Третьої горлівської державної нотаріальної контори (у тому числі спадкові справи) до правонаступника або Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо. Відповідно до пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Роз`яснено право позивача звернутись до будь-якого нотаріуса на території України для оформлення спадкових прав /а.с.117/.

Листом приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Малахова С. О. № 17/01-16 від 08 липня 2024 року ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусом на звернення позивача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 та на 1/5 частку квартири АДРЕСА_9 , повідомлено, що згідно з даними зі Спадкового реєстру по померлій ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , Третьою Горлівською державною нотаріальною конторою 04 липня 2012 року заведена спадкова справа за № 479/2012. Витяг про відкриття спадкової справи не містить відомостей про коло спадкоємців, які прийняли спадщину, про спадкове майно, про родинні зв`язки спадкодавця зі спадкоємцями, та інших відомостей, необхідних для видачі спадщини. Згідно з п. 4.14 п. 4 гл. 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Документи відсутні. Враховуючи вищевикладене, позивачу запропоновано звернутись до суду для отримання відповідного рішення про визнання права власності в порядку спадкування на вищезазначене спадкове майно /а.с.121/.

Вирішуючи питання по суті позову, суд ураховує таке.

Стосовно належності часток спадкової квартири спадкодавцю ОСОБА_4 суд зазначає таке.

За ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (абз. 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України).У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивачем надано належні докази про реєстрацію права власності на спірні квартири за спадкодавцем без визначення часток кожного зі співвласників, підтверджено доказами те, що померла набула права спільної сумісної власності на майно, суд висновує про наявність підстав для висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо фактичної належності його матері, ОСОБА_4 по 1/2 та 1/5 часток спірних квартир АДРЕСА_10 .

Щодо набуття права власності на майно в порядку спадкування.

За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» особливості реалізації права на спадкування щодо тимчасово окупованої території, передбаченої частиною першою статті 3 цього Закону, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинні на момент видачі постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, крім:заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом;за зверненням спадкоємця для завершення спадкування в іншому територіальному окрузі, у випадках, якщо спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації окремих територій України, введення воєнного стану, але не закінчена. Нотаріальні дії щодо спадкових справ, передбачених частиною третьою цієї статті, можуть здійснюватися будь-яким нотаріусом на території України за зверненням спадкоємця.

Дійсно, за п. 2.1, 2.2, 2.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року у редакції, чинній на момент подання позивачем заяв про прийняття спадщини нотаріусу (надалі Порядок 296) спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна:про прийняття спадщини;про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину;спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень;другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя);про вжиття заходів до охорони спадкового майна; претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Однак, згідно з п. 2.8 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку 296 якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця. При прийнятті заяви нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Так, матеріали справи свідчать, що нотаріусом не заведено спадкові справи повторно, а продовжено провадження таких спадкових справ на підставі відповідної заяви спадкоємця, перевірено наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту та відмовлено відповідним листом у видачі свідоцтва через відсутність документів та неможливість отримання свідоцтв.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними (ч. 1 ст. 1280 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

З копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що за параметрами запиту ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі наявна інформація за № 53034942 про заведення 04 липня 2012 року Третьою горлівською державною нотаріальною конторою спадкової справи 479/2012, стан якої на 08 липня 2024 року чинний /а.с.121, зворот/.

В Єдиномудержавному реєстрісудових рішеньвідсутня інформаціїпро справищодо спадкуваннямайна ОСОБА_4 Територія Горлівськогорайону Донецькоїобласті з07квітня 2014року віднесенадо тимчасовоокупованої територіївідповідно доПереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 22грудня 2022року №309,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 23грудня 2022року за№ 1668/39004.Правонаступником Третьоїгорлівської державноїнотаріальної конторибула Горлівськадержавна нотаріальнаконтора,яка ліквідованазгідно знаказом Міністерстваюстиції Українивід 05травня 2023року№ 1686/5 «Про ліквідацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області». Документи Третьої горлівської державної нотаріальної контори (у тому числі спадкові справи) до правонаступника або Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо. Отримати інформацію про проживання інших осіб з ОСОБА_4 також не є можливим.

Також, суд ураховує дані щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 у встановлений строк, що свідчить про наявність осіб, які подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини за місцем її відкриття вчасно. При цьому, отримана від нотаріуса інформація не містять відомостей щодо звернення інших осіб з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Позивач указує, що є єдиним спадкоємцем за законом, що підтверджено відповідним свідоцтвом про народження.

При цьому суд ураховує, що спадкова справа перебуває на тимчасово окупованій території України і неможливість їх отримання.

За таких обставин, наведені докази у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 набула право власності на та 1/5 частки спірних квартир, ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання відповідної заяви, однак не зареєстрував таке право, а тому право власності на вказані частки увійшло до складу спадщини після ОСОБА_4 .

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , прийняв спадщину у строки та порядку встановленому Законом, суд вважає що позовні вимоги про визнання права власності на частки спадкового майна обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про допустимість доказів у виді відмови нотаріуса та листа територіального відділу Міністерства юстиції, які подані позивачем після відкриття провадження у справі, суд виходить з того, що вказані докази подані на стадії підготовчого провадження, після роз`яснення позивачу обов`язків, передбачених ст. 81 ЦПК України та наслідків їх невиконання, а тому суд вважає, з метою уникнення надмірного формалізму, що позивачем доведено причини неподання таких доказів із поданням позовної заяви, а тому вказані докази є допустимими. Таким чином суд відхиляє посилання представниці відповідача-1 на недопустимість вказаних доказів, викладені у запереченні на заяву від 31 липня 2024 року.

Вирішуючи питання про належність відповідача, суд висновує таке.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Норми ст. 392 ЦК не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва (ч. 3 ст. 376 ЦК), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на об`єкт самочинного будівництва.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При цьому, правовим наслідком неприйняття спадщини спадкоємцями, відмови особі, яка звернулася зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину є відумерлість спадщини. За ст. 1227 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин, станом на момент розгляду справи належним відповідачем у справі, у якого виникають права та обов`язки у випадку відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття є саме орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна та яким у цій справі, зважаючи на спадкове майно, є саме Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області.

Зважаючи на принцип розумності, те, що позивач не просить стягнути з відповідача-5 витрати по сплаті судового збору, а позивач є інвалідом другої групи, звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 26 листопада 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_11 ;

відповідач-1 Донецька обласна державна адміністрація, код в ЄДРПОУ 00022473; місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6;

відповідач-2 Донецька обласна рада, код в ЄДРПОУ 24068072, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд 86;

відповідач-3 Луганська обласна державна адміністрація, код в ЄДРПОУ 00022450; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, пр-т Центральний, буд. 59;

відповідач-4 Луганська обласна рада; код в ЄДРПОУ 24046449; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Луганськ, пл. Героїв Ввв, буд. 3;

відповідач-5 Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Дружби Народів, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов